Рішення № 106601001, 12.09.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5776/20

Провадження № 2/761/2241/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Соломон О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району", Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2020 року до суду надійшла зазначена позовна заява, яка була передана судді Кондратенко О.О.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 17.09.2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2020 року, справа надійшла в провадження судді Притули Н.Г.

В позовних вимогах позивачі просять: зобов`язати відповідача припинити дії щодо використання квартири АДРЕСА_1 не за призначенням, під розташування так званого «хостелу» (для фактичного тимчасового проживання від 1 до 34 осіб, не пов`язаних родинними відносинами, за плату).

Вимоги обгрунтовані тим, що будинок АДРЕСА_1 передано до сфери управління Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації. Зазначений будинок закріплений за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» на праві господарського відання. КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» є балансоутримувачем в частині переданого йому майна комунальної власності Шевченківського району м.Києва та згідно своїх статутних повноважень відповідає за збереження та належне використання житлового та нежитлового фонду.

З посиланням на положення Житлового кодексу УРСР позивачі зазначають, що квартира, яка належить на праві власності відповідачу не може використовуватись під розташування хостелу, що є незаконним, оскільки квартира призначена для проживання однієї сім`ї, а не для постійного проживання великої кількості осіб, не пов`язаних родинними стосунками, оскільки це є нецільовим використанням квартири, яка відповідно до будівельних норм не пристосована для проживання 34 осіб.

Представники позивачів в судове засідання не з`явились, звернулись до суду із заявою про слухання справи в їх відсутність та просили їх задовольнити.

Відповідач в судові засідання не з`явилась, відзив на заявлені вимоги не направила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила.

На підставі положень статті 223 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність сторін, які не з`явились в судове засідання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої та другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (стаття 379 ЦК України).

Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання (частина перша статті 382 ЦК України).

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (частина перша статті 383 ЦК України).

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина сьома статті 319 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 87,50 кв.м, з яких житлова пл.62,10 кв.м.

Як зазначають позивачі, звертаючись до суду з позовом, квартира, що належить на праві власності відповідачу використовується як «хостел» на підтвердження чого надали Акт від 14.11.2019 року

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Покладення обов`язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб`єктивного права. Відновлення становища, яке існувало до порушення як спосіб захисту цивільного права та інтересу застосовується у тому разі, якщо покладення обов`язку на особу, яка його порушила, припинити дії не відновлює повністю суб`єктивне право, а цього можна досягти вчиненням інших, передбачених законом заходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ» у районах міста Києва діють районні в місті Києві державні адміністрації, які підпорядковуються Київській міській державній адміністрації.

Стаття 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначає, що місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій.

Так, зазначеним розпорядженням будинок АДРЕСА_1 передано до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація є органом державної влади, що діє згідно з Законом України «Про місцеві державні адміністрації» та реалізує окремі делеговані йому повноваження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), визначені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації №121 від 31.01.2011 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень». Зокрема, пунктом 10 додатку 4 зазначеного розпорядження до повноважень Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації належить здійснення контролю за використанням житлового фонду та його облік.

Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» (попередня назва балансоутримувача) зазначений будинок закріплений за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на праві господарського відання.

Відповідно до Статуту комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (надалі - Позивач 1) створене з метою забезпечення професійного управління комунальним житловим фондом, ефективної експлуатації жилих та нежилих приміщень, будинків, споруд, об`єктів благоустрою та іншого майна територіальної громади м. Києва у Шевченківському районі.

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»є балансоутримувачем в частині переданого йому майна комунальної власності Шевченківського району м. Києва та згідно своїх статутних повноважень відповідає за збереження та належне використання житлового та нежитлового фонду.

Разом з тим, наявність функцій контролю за використанням житлового фонду не може реалізовуватися у спосіб покладання на особу за результатами розгляду цивільного позову суб`єкта владних повноважень обов`язку припинити нецільове використання власності.

Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» посилалися на те, що використання відповідачем квартири під «хостел» для проживання інших осіб порушує права інших мешканців житлового будинку.

Проте, жодних документів щодо порушених відповідачами прав позивачів (майнових та немайнових) до суду надано не було, як і документів на підтвердження повноважень позивачів діяти в інтересах інших осіб до суду також не надано. Повноважень звернення до суду в інтересах інших осіб позивачі не мають.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.45 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Згідно ч.1 ст.383 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Так, використання вказаного жилого приміщення для промислового виробництва не встановлено.

Відповідно до роз`яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 33 постанови від 07 лютого 2014 р. №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав",- відповідно до положень ст. ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень прав, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Отже так як позивачами не надано жодних доказів щодо порушених відповідачем прав, інтересів позивачів та неможливості самостійної участі у судовому процесі мешканців будинку, де знаходиться приміщення, чи інших окремих громадян або загальної спільноти, суд вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачами не обгрунтовано належним чином позовних вимог щодо припинення дії, яка порушує право, зважаючи на положення ст. 391 ЦК України.

Аналогічні висновки зробив Верховний Суд в постанові від 01 квітня 2020 року, справа № 757/11067/16-ц, провадження № 61-22482св18.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» з мотивів наведених в позові.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 8, 41, 55 Конституції України, ст. ст. 12-16, 20, 316, 319, 321, 322, 325, 368, 369, 382, 383 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-16, 28-32, 38-44, 57-63, 66, 79, 80, 88, 157-196, 208, 209, 212-215, 218, 224-226, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

В позові Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району", Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г.Притула