Ухвала суду № 106595729, 30.09.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

30 вересня 2022 року м. Київ № 826/17794/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши заяву Прокуратури Автономної республіки Крим та міста Севастополя про поворот виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури автономної республіки Крим та міста Севастополя, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 року, позов ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної Республіки Крим, Міністерства юстиції України про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано наказ в.о. прокурора Автономної Республіки Крим №51к від 22 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади начальника відділу інформатизації прокуратури Автономної Республіки Крим, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інформатизації прокуратури Автономної Республіки Крим з 23 жовтня 2014 року; стягнуто з прокуратури Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 жовтня 2014 року по 13 вересня 2019 року у розмірі 856491, 36 грн; зобов`язано Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості стосовно ОСОБА_1 .

Постановою Верховного Суду від 23.10.2020 року змінено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 року у справі № 826/17794/14, виклавши мотивувальну частину в іншій редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 року у справі № 826/17794/14 залишено без змін.

В подальшому додатковим рішенням від 12 травня 2021 року, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року, задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у цій адміністративній справі та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 жовтня 2014 року по 13 вересня 2019 року з урахуванням коефіцієнту коригування у розмірі 836049,02 грн. Проте, Постановою Верховного Суду від 12 січня 2022 року такі рішення скасовано.

25 травня 2022 року заявником подано заяву про поворот виконання рішення суду, у зв`язку з тим, що рішення суду ним виконано в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак судове рішення в цій частині скасовано Верховним Судом.

За таких обставин, заявник вважає наявними підстави для застосування правового інституту повороту виконання рішення суду, шляхом стягнення коштів з позивача.

У судовому засіданні 11.08.2022 року заявником підтримано вимоги заяви. Та, після з`ясування позиції сторін й за їх згодою, суд, заслухавши пояснення учасників справи щодо суті вимог заяви, вирішив подальший розгляд заяви здійснювати в режимі письмового провадження.

Розглянувши заяву, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 380 КАС України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Згідно з ч. 4 ст. 380 КАС України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Частиною 7 ст.380 КАС України встановлено, якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Поворотом виконання рішення суду є повернення сторін виконавчого провадження у первісний стан, що передував виконанню рішення, через скасування правової підстави такого виконання. Поворот виконання є способом захисту прав боржника на випадок отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим судовим рішенням неналежного, оскільки правова підстава такого набуття відпала.

Відповідно до ч. 5 ст. 380 КАС України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

Особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ визначено статтею 381 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказаною нормою встановлено, що поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

Аналіз наведеної норми передбачає обмеження на поворот виконання судового рішення в окремих категоріях справ про відшкодування шкоди: заподіяної суб`єктом владних повноважень, заподіяної каліцтвом, заподіяної іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи.

Також обмеження на поворот виконання судових рішень встановлені у справах: про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів; рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби.

Отже, у зазначених випадках поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.09.2020 року у справі №818/678/17.

Суд зазначає, що у вказаних категоріях адміністративних справ може відбутися поворот виконання у випадках, якщо постанова суду стала результатом недобросовісної поведінки позивача (стягувача), а не порушень з боку суду. Тому, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах, суд повинен допустити поворот виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Стаття 2 даного закону, визначає структуру заробітної плати. Виходячи із приписів зазначеної статті заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлених норм. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати. Грошове утримання вид оплати праці, який застосовується до деяких категорій державних службовців.

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, яка була затверджена Державним Комітетом Статистики України наказом від 13 січня 2004 року № 5, Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До фонду оплати праці не належить суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу не належить до фонду оплати праці.

Однак, відповідно до статті 239 КЗпП України, у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. Середній заробіток за час вимушеного прогулу належить до інших виплат, що випливають з трудових правовідносин.

Заявник вказує як на підставу для повороту рішення, що предметом вирішення в межах додаткового рішення був порядок застосування коефіцієнтів коригування, а не безпосередньо заробітна плата.

Такі доводи не відповідають дійсності. Суд застосовував коефіцієнти коригування при обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте рішення щодо порядку застосування коефіцієнту не приймав.

В дійсності рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 року, з урахуванням додаткового рішення стягнуто з Прокуратури Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнту коригування. Тобто, предметом вирішення додаткового рішення були саме питання стягнення коштів середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Та постанова Верховного Суду, якою скасовано додаткове рішення, не ґрунтувалась на фактах повідомлення позивачем за відомо неправдивих відомостях або поданих ним підробленими документами, що необхідні для застосування наслідків, передбачених ст.381 КАС України.

Суд зазначає, в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Основного Закону України). Верховенство право є одним із основних принципів адміністративного судочинство відповідно до статті 2 КАС України.

За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Згідно частини другої статті 380 КАСУ, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

При цьому суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Як також наголосив Європейський суд з прав людини в рішення від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто «справедливого співвідношення» між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.

Тому, виходячи із змісту наведених вище: статті 381 КАС України, статті 239 КЗпП України, позиції Европейского суду з прав людини та принципу Верховенства права, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для повороту виконання рішення й зобов`язання позивача повернути грошові кошти за скасованим додатковим рішенням.

Вказана правова позиція узгоджується з викладеною Верховним Судом позицією у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 1570/771/2012.

Відповідно, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про поворот виконання судового рішення.

З урахуванням викладених обставин та керуючись вимогами статей 248, 256, 380, 381 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви Прокуратури Автономної республіки Крим та міста Севастополя про поворот виконання рішення суду у цій адміністративній справі.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда