Рішення № 106593895, 03.10.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 жовтня 2022 року м. ПолтаваСправа №440/7038/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, скасування розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_2 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просила:

визнати протиправними дії відповідача щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком в частині обчислення пенсії із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки та скасувати розпорядження ГУПФ України в Полтавській області в частині перерахунку пенсії за віком з урахуванням пенсії за вислугу років із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки;

зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 22.07.2022 згідно вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, з урахуванням сплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що пенсійний орган безпідставно обчислив пенсію за віком ОСОБА_1 у червні 2022 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2014-2016 роки, адже до цього вона отримувала пенсію за вислугу років на підставі норм Закону України "Про пенсійне забезпечення", а із заявою про призначення пенсії згідно норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" звернувся вперше.

2. Позиція відповідачів.

Представник ГУПФ України в Полтавській області у наданому до суду відзиві на позов просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 19-22/. При цьому зазначив, що заяву ОСОБА_1 від 22.07.2022 про перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки за принципом екстериторіальності розглянуто по суті ГУПФ України у Вінницькій області, яким 25.07.2022 ухвалено рішення №916070154934 про відмову у перерахунку пенсії. Наведене, на переконання відповідача, свідчить про безпідставність позовних вимог до ГУПФ України в Полтавській області.

Представник ГУПФ України у Вінницькій області у відзиві на позов наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог /а.с. 50-52/, зазначивши про правомірність рішення про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оскільки показник середньої заробітної плати за 2019-2021 роки застосовується при призначення пенсій у 2022 році вперше, тоді як у спірних відносинах мало місце переведення позивача з одного виду пенсії на інший. До того ж, відповідач стверджував, що позивач не одержує пенсію за віком, оскільки продовжує працювати, внаслідок чого немає підстав для перерахунку її пенсійної виплати.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2022 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 /а.с. 5-6/.

Позивачу з 05.01.2009 призначена пенсія за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджено копією протоколу від 12.01.2019 №5478 /а.с. 35/.

Розпорядженням начальника УПФ України в Глобинському районі Полтавської області від 12.01.2009 призупинено виплату пенсії ОСОБА_1 з огляду на її працевлаштування /а.с. 43/.

27.06.2022 ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком згідно норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" /а.с. 27/.

Пенсійний орган з 27.06.2022 здійснив перерахунок пенсії позивача шляхом переведення з одного виду пенсії на інший (з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") та для обчислення пенсійної виплати врахував показник середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2014-2016 роки /а.с. 28-30, зворот/.

22.07.2022 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки /а.с. 25/.

Рішенням ГУПФ України у Вінницькій області від 25.07.2022 №916070154934 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, оскільки у спірних відносинах мало місце переведення позивача з одного виду пенсії на інший, а не призначення пенсії вперше /а.с. 24/.

Не погодившись з такою позицією пенсійного органу, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Основного Закону України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Разом з цим, статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (надалі - Закон №1788-ХІІ) (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) було передбачено призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У свою чергу, за змістом частини першої статті 26 Закону №1058-IV (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

При цьому, як визначено у статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 45 Закону №1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розділ XV Закону №1058-IV доповнено пунктом 4-3, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Оцінка судом обставин справи

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спір у цій справі стосується наявності підстав для перерахунку позивачу пенсії за віком на підставі норм Закону №1058-IV із застосуванням для обчислення пенсійної виплати показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням цього виду пенсії (2019, 2020 та 2021 роки).

Зокрема, спірним є розуміння сторонами процедури призначення пенсій на підстав норм згаданого Закону.

Так, позивач вважає, що у 2022 році вона набула право на призначення пенсії за віком на підставі норм Закону №1058-IV вперше, а тому при обчисленні пенсійної виплати відповідач на підставі частини другої статті 40 Закону №1058-IV мав врахувати середній заробіток за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки.

Натомість відповідач переконаний, що оскільки ОСОБА_1 до призначення пенсії за віком на підставі норм Закону №1058-IV у 2009 році вже призначалась пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, то у спірних відносинах мало місце переведення позивача з одного виду пенсії на інший.

А тому, для обчислення пенсійної виплати слід було керуватись положеннями абзацу другого частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, якими передбачено застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Суд зазначає, що Законом №1058-IV у редакції, чинній станом на 05.01.2009 (дату призначення позивачу пенсії за вислугу років), не було передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.

Аналіз положень частини третьої статті 45 Закону №1058-IV свідчить про те, що зазначеною нормою регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 05.01.2009 позивачу з цієї дати призначено пенсію за вислугу років відповідно до норм Закону №1788-ХІІ як працівнику освіти /а.с. 37/.

Натомість, за призначенням пенсії за віком відповідно до норм Закону №1058-IV ОСОБА_1 вперше звернулась у 2022 році /а.с. 27/.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що для обчислення позивачу пенсії за віком у 2022 році пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15), який дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17 (у ЄДРСР вказаний номер справи 442/456/17), а також Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 у справі №265/7301/16-а, від 09.12.2019 у справі №265/5293/17, від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16), від 16.06.2020 у справі №514/1675/16-а, від 24.06.2021 у справі №243/8903/16-а.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, як визначено частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, наведені вище висновки Верховного Суду мали бути враховані пенсійним органом під час розгляду заяв ОСОБА_1 від 27.06.2022 та 22.07.2022, а також ураховуються судом у ході розгляду цієї справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що при обчисленні позивачу пенсії за віком у 2022 році на підставі норм Закону №1058-IV пенсійний орган має врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням саме цього виду пенсії, тобто, за 2019-2021 роки.

А тому, відмова пенсійного органу у проведенні обчислення пенсійної виплати з урахуванням середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки є протиправною.

У силу частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою, другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже, право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачу, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов`язком суду, який має приймати рішення в межах позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього).

Поряд з цим, правила адміністративного судочинства допускають випадки, коли суд може вийти за межі вимог позову, зокрема, у випадку, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім або неправильно ним обраним для повного та ефективного захисту його прав, свобод та інтересів.

Так, відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зауважує, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, що пов`язано з публічно-правовим характером спірних відносин та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може і зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів, порушення яких встановлено судом.

Оскільки права позивача у спірних відносинах порушені саме внаслідок ухвалення ГУПФ України у Вінницькій області рішення від 25.07.2022 №916070154934, суд, з метою належного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати зазначене рішення пенсійного органу.

Окрім того, суд враховує, що права позивача порушені на момент призначення їй пенсії за віком після досягнення пенсійного віку (з 27.06.2022), а звернення ОСОБА_1 із заявою від 22.07.2022 про перерахунок пенсії зумовлене протиправними діями пенсійного органу в частині обчислення пенсійної виплати з урахуванням середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.

За наведених обставин, суд визнає належним та необхідним способом захисту порушеного права позивача у спірних відносинах визнання протиправними дій пенсійного органу щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком в частині обчислення пенсії із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки, зобов`язавши ГУПФ України в Полтавській області (орган, на обліку у якому перебуває позивач як одержувач пенсії за віком) здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з дати призначення із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2019, 2020 та 2021 роки), та провести виплату з урахуванням фактично сплачених сум.

Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.

Доводи ГУПФ України у Вінницькій області про те, що позивач не отримує пенсію за віком не підтверджені документально та спростовані матеріалами справи. Так, залученим до матеріалів справи витягом з програмного забезпечення Пенсійного фонду підтверджено, що позивача з 27.06.2022 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV /а.с. 28/.

До того ж, Закон №1058-IV не встановлює підстав для призупинення виплати пенсії за віком у разі подальшого працевлаштування особи, яка досягла пенсійного віку (60 років).

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково з одночасним виходом за межі позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджено квитанцією від 15.08.2022 №7 /а.с. 13/.

Вказану суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджено випискою /а.с. 14/.

Відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправні дії ГУПФ в Полтавській області щодо обчислення пенсійних виплат позивачу та рішення ГУПФ України у Вінницькій області щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії без наявних на те законних підстав, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн порівну за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, скасування розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком в частині обчислення пенсії із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25 липня 2022 року №916070154934.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 27 червня 2022 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2019, 2020 та 2021 роки), та провести виплату з урахуванням фактично сплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок).

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідачі:

1) Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014);

2) Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13322403; вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга в електронній формі подається через Електронний кабінет користувача підсистеми "Електронний суд" безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду, а у паперовій формі через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяО.О. Кукоба