Рішення № 106593850, 04.10.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/6416/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Глобинської міської ради Полтавської області , в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Глобинської міської ради Полтавської області від 22 лютого 2022 року № 517 «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0000 га цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Полтавської області, з метою передачі у власність»;

- зобов`язати Глобинську міську раду Полтавської області винести рішення про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0000 га з цільовим призначенням згідно КВЦПЗ: А 01.03 для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, з метою передачі у власність.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення Глобинської міської ради Полтавської області від 22 лютого 2022 року № 517 «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0000 га цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Полтавської області, з метою передачі у власність» є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам статтей 118, 122 Земельного кодексу України.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

У наданому до суду відзиві на позовну заяву /а.с. 31-32/ представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що дослідивши графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування, розмір та площа земельної ділянки яку позивач бажає отримати у власність, встановлено, що на даній земельній ділянці знаходяться земельна частка пай інших громадян. Також зазначив, що 24.03.2022 Верховною радою України було прийнято Закон № 2145-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", яким на час дії в Україні воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 позовну заяву залишено без руху.

03.08.2022 позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України, копія якого наявна у справі /а.с. 8/.

31.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до Глобинської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області /а.с. 35/. До заяви було додано: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копію паспорта, довідки про присвоєння рнокпп, рішення суду.

Рішенням двадцять п`ятої сесії восьмого скликання Глобинської міської ради «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0000 га цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Полтавської області, з метою передачі у власність» від 22 лютого 2022 року № 517 відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з цільовим призначенням - 01.03 для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, у зв`язку з відсутністю площі в даному масиві.

Суд бере до уваги, що позивач оскаржував у судовому порядку рішення Глобинської міської ради Полтавської області від 02 липня 2021 року №2543 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, з метою передачі у власність". Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 440/8538/21 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області (вул. Центральна, 285, м. Глобине, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 22547673) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Глобинської міської ради Полтавської області від 02 липня 2021 року №2543 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, з метою передачі у власність". Зобов`язано Глобинської міської ради Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення згідно КВЦПЗ: А 01.03 для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Полтавської області, із земель запасу, з метою передачі у власність. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вважаючи рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою від 22 лютого 2022 року № 517 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України).

За змістом ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною першою статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

За приписами частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України.

Частиною 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені у статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень.

Як встановлено судом, позивач є громадянином України, а тому має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , звертаючись до Глобинської міської ради із заявою від 31.01.2022 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - 2,0000 га на території Глобинської міської ради Полтавської області для передачі у приватну власність /а.с. 35/, додав, зокрема, викопіювання із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки /а.с. 36/, копію паспорта, копію картки платника податків /а.с. 35 зворотній бік/.

Позивачем в заяві зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір.

Таким чином, позивачем надано необхідний та повний пакет документів, визначений статтею 118 Земельного кодексу України, що не спростовано відповідачем, а тому у Коломацької сільської ради виник обов`язок розглянути подане клопотання у строки, встановлені статтею 118 Земельного кодексу України.

З рішення Глобинської міської ради Полтавської області «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0000 га цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Полтавської області, з метою передачі у власність» від 22 лютого 2022 року № 517 слідує, що гр. ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з відсутністю площі в даному масиві.

Зміст вказаного рішення свідчить, що таке рішення не містить підстав, передбачених законодавством, та мотивів для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.

Як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому суд зауважує, що невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Жодних доказів на підтвердження того, що відсутня площа земель в даному масиві, відповідачем не надано.

Отже, суд приходить до висновку, що рішення дванадцятої сесії восьмого скликання Коломацької сільської ради від 24.11.2021 не відповідає критерію обґрунтованості та мотивованості, прийняте без врахування усіх істотних обставин, що мають значення для розгляду клопотання позивача.

Стосовно посилання відповідача у відзиві на те, що 24.03.2022 Верховною радою України було прийнято Закон № 2145-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", яким на час дії в Україні воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється, суд зазначає, що вказані обставини не були покладені в основу спірного рішення як підстава для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року у справі № 826/17201/17.

Таким чином, посилання відповідача на обставини, які не були покладені в основу спірного рішення, є безпідставними.

Враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що відповідач не встановив істотних обставин, які мають значення для розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, прийнявши рішення двадцять п`ятої сесії восьмого скликання Глобинської міської ради «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0000 га цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Полтавської області, з метою передачі у власність» від 22 лютого 2022 року № 517 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, яке не ґрунтується на вимогах закону, є не мотивованим, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Обираючи ефективний та належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з наступних міркувань.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, рішення двадцять п`ятої сесії восьмого скликання Глобинської міської ради «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0000 га цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Полтавської області, з метою передачі у власність» від 22 лютого 2022 року № 517 перевіряється судом на предмет правомірності, виходячи лише із тих мотивів, які покладалися відповідачем в основу його винесення.

Беручи до уваги те, що відповідачем у рішенні не викладено конкретні обставини відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, які узгоджуються із вимогами законодавства, а також не надано доказів на їх підтвердження, суд позбавлений можливості дослідити їх для надання оцінки правомірності відмови та виконанню позивачем усіх визначених законом умов, необхідних для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

За таких обставин, належним способом захисту та відновлення прав позивача є зобов`язання Глобинської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.01.2022 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.12.2019 у справі №806/2540/17 та у постанові Великої Палати від 06.11.2019 у справі №509/1350/17.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що відмова у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку з відсутністю площі у масиві вже була предметом розгляду у справі № 440/8538/21, натомість відповідач повторно безпідставно відмовив у наданні дозволу. Суд зазначає, що підстави для відмови позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладені у рішенні відповідача, яке оскаржувалося у справі № 440/8538/21, та у рішенні відповідача, яке є предметом спору у цій справі, є різними. Крім того, із змісту рішення від 22 лютого 2022 року № 517 не слідує, що його прийнято на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 440/8538/21, натомість відповідачем надано до суду копію заяви позивача від 31.01.2022, за наслідками розгляду якої прийнято спірне рішення.

Отже, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення упродовж одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов`язань на суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду.

Суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.

Таким чином, у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення упродовж одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили слід відмовити.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 992,40 грн підтверджується квитанцією від 27.07.2022 /а.с. 17/.

Зважаючи на часткове задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За змістом частин 2 - 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

Частиною другою статті 6 КАСУ передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

При визначенні відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність), а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

У справі "East/West Alliance Limited проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано до матеріалів справи: додатковий договір про надання правничої допомоги від 25.07.2022 /а.с. 13-14/, квитанція № 458/1 від 25.07.2022 /а.с. 16/, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю /а.с. 15/.

За змістом п. 1.1 Додаткового договору про надання правничої допомоги від 25.07.2022, укладеного між адвокатом Голубенко В.П. (Адвокат) та Орликом А.Г. (Клієнт), Адвокат бере на себе зобов`язання повторно надати правничі послуги клієнту щодо підготовки адміністративного позову про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та представництва інтересів у Полтавському окружному адміністративному суді на умовах передбачених даним договором.

Згідно з підпунктом 4.3 Додаткового договору про надання правничої допомоги від 25.07.2022 за надання повторно правової допомоги, відповідно до даного договору сторони дійшли згоди, що гонорар адвоката складає фіксований розмір в сумі 2000,00 грн, що сплачені в день підписання додаткового договору.

Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом позовної заяви від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Аналіз частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, тобто витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу незалежно від того, чи їх фактично сплачено чи останні тільки підлягають сплаті.

Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом позовної заяви від імені і в інтересах позивача, сплату позивачем коштів за надані правові послуги згідно з квитанцією № 458/1 від 25.07.2022, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Крім того, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.

При цьому суд враховує, що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідачем не подано.

Отже, з огляду на викладене, а також зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1000,00 грн .

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області (вул. Центральна, 285, м. Глобине, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 22547673) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення двадцять п`ятої сесії восьмого скликання Глобинської міської ради «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0000 га цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Полтавської області, з метою передачі у власність» від 22 лютого 2022 року № 517.

Зобов`язати Глобинську міську раду Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.01.2022 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок) та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень нуль копійок).

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.В. Довгопол