Рішення № 106592555, 22.09.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2022 рокум. Ужгород№ 260/2474/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Романець Е.М.

та осіб, які беруть участь у судовому засіданні:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник відповідача - Олашин О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.11.2021 року просив суд:

1. визнати незаконним бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо неповної невиплати заробітної плати та зобов`язати відповідача виплатити на користь ОСОБА_1 заробітну плату за травень місяць 2021 року з урахуванням попередньо виплаченої суми, в розмірі 7140,80 грн.

2. визнати незаконним бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо невиплати до встановлених законодавством доплат до зарплати відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019) від 30.03.2020 року №540-ІХ та зобов`язати відповідача виплатити вказані доплати на користь ОСОБА_1 за період з 26.12.2020 року по 17.05.2021 року.

3.визнати незаконнимм наказ начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №103 о/с в частині перевикористання чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році, який складає 16 календарних днів.

4. визнати незаконним бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо невиплати у подвійному розмірі роботи добовому наряді у святковий і неробочий день та зобов`язати відповідача виплатити вказану заборгованість на користь ОСОБА_1 за період з 17.05.2020 року по 17.05.2021 року, а саме за несення служби у добовому наряді у наступі вихідні дні: 14.07.2020, 02.08.2020, 16.08.2020, 18.10.2020, 14.07.2020, 25.10.2020, 15.11.2020, 22.11.2020, 06.12.2020, 20.12.2020, 16.01.2021, 30.01.2021, 24.04.2021.

5. визнати незаконним бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо обчислення вислуги стажу служби та вислуги років в календарному обчисленні в поліції, без врахування вимоги Закону України №2262-ХІІ та постанови №393 та зобов`язати відповідача здійснити обчислення вислуги ОСОБА_1 з урахуванням до вислуги років на пільгових умовах часу участі в антитерорестичній операції один місяць за три місяці.

6. визнати незаконним бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік та зобов`язати відповідача здійснити виплату такої допомоги;

7. визнати незаконним Наказ начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №103 о/с в частині відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився складає 3427,30 грн.

8. зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області здійснити нарахування та виплату грошової компенсації, за невикористану частину відпусток ОСОБА_1 у відповідності до ст. 83 КЗпП України та 16-2 Закону України "Про відпустки", як основних та додаткових за період з 31.12.2010 року по 17.05.2021 року, а саме повну невикористану чергову відпустку за 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки за період 2016-2021 рків, невикористану частину щорічної основної відпустки за 2017, яка складає 14 календарних днів, невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік, яка складає 4 календарні дні, невикористана щорічна основна оплачувана відпустка за 2020 рік, яка складає 30 календарних днів та додаткова оплачувана відпустка за стаж служби в поліції за 2020 рік, яка складає 6 календарних днів, додаткова відпустка, яка надається відповідно до ст. 16-2 Закону України "Про відпустки", не використана у 2015 та 2017 році.

9. зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області здійснити виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотрмане речове майно в період з 01.01.2016 року по 17.05.2021 рік.

10. зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області здійснити нарахування та виплату середнього заробітку на користь ОСОБА_1 з 17.05.2021 року по день фактичного розрахунку за затримку розрахунку при звільненні.

11. стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при звільненні з Головного управління Національної поліції з ним не проведено повного розрахунку, зокрема щодо невиплати в повному обсязі заробітної плати за травень 2021 року, невиплати грошової компенсації доплат до зарплати, які визначені Законом №540, невиплати грошової компенсації за роботу у вихідні та святкові дні, невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових умов, відшкодування вартості предметів однострою та невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, невиплати компенсації за всі невикористані дні основної та додаткової відпустки. Разом з тим вказує, що відповідачем невірно обчислено вислугу років. Вважає вказані дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче провадження.

21.07.2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається що такий проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних.

09.09.2021 року позивачем подано відповідь на відзив.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.07.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з мотивів наведених в уточненій позовній заяві та просив суд позов задоволити повністю. Разом з тим, позивач у судовому засіданні просив п. 1 та п. 2 уточненої позовної заяви від 26.11.2021 року не розглядати.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, з мотивів наведених у письмовому відзиві. Просила суд відмовити у задоволенні позову, як безпідставному з мотивів наведених у письмовому відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновків та констатує наступне.

14 травня 2021 року наказом начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 103 о/с капітана поліції Опаленик Михайла Юрійовича, старшого дізнавача Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області зввільнено зі служби в поліції відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", за власним бажанням.

Щодо вимоги позивача визнати незаконним бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо невиплати до встановлених законодавством доплат до зарплати відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019) від 30.03.2020 року №540-ІХ та зобов`язати відповідача виплатити вказані доплати на користь ОСОБА_1 за період з 26.12.2020 року по 17.05.2021 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", та протягом 30 днів з дня його відміни" (далі - Постанова № 375) установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

На підставі пунктів 2-5 Постанови № 375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.

Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року № 485 "Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я" затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (далі Порядок №485)

Пунктом 1 Порядку № 485 визначено, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: "Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками" (далі - бюджетні кошти).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 485 головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).

Як вбачається з інформації УФЗБО ГУНП в Закарпатській області №618/106/5-2021 від 19.07.2021 виплати додаткової доплати поліцейським на період дії карантину, станом на 01.07.2021 року за І півріччя поточного року така доплата поліцейським ГУНП в Закарпатській області не нараховувалась та не виплачувалась через відсутність цільового фінансування з Державного бюджету на ці цілі .

Судом встановлено, що згідно інформації УФЗБО ГУНП в Закарпатській області №695/106/5-2021 від 27.08.2021 року позивачу ОСОБА_2 , 30.07.2021 року була здійснена доплата на період дії карантину за січень в розмірі 3 850,81 грн., після отримання цільового фінансування по КПКВ 1007020, яке надійшло до ГУНП в Закарпатській області в липні 2021 року.

Отже, суд вказує на те, що за період з 01.02.2021 року по 19.02.2021 та з 14.04.2021 року по 17.05.2021 року позивачу не здійснено доплату до зарплати, яка передбачена відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових спеціальних та економічних гарантій, у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019).

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що дії Головного управління Національної поліції у Закарпатській області щодо невиплати доплати до зарплати ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових спеціальних та економічних гарантій, у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019) за період з 01.02.2021 року по 19.02.2021 та з 14.04.2021 року по 17.05.2021 року є протиправними та з метою захисту порушеного права позивача слід Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13, код ЄДРПОУ - 40108913) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідну доплату до зарплати за період з 01.02.2021 року по 19.02.2021 року та з 14.04.2021 року по 17.05.2021 року.

Щодо позовної вимоги визнати незаконним бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо невиплати у подвійному розмірі роботи добовому наряді у святковий і неробочий день та зобов`язати відповідача виплатити вказану заборгованість на користь ОСОБА_1 за період з 17.05.2020 року по 17.05.2021 року, а саме за несення служби у добовому наряді у наступі вихідні дні: 14.07.2020, 02.08.2020, 16.08.2020, 18.10.2020, 14.07.2020, 25.10.2020, 15.11.2020, 22.11.2020, 06.12.2020, 20.12.2020, 16.01.2021, 30.01.2021, 24.04.2021 року.

Відповідно до частини 1 статті 91 Закону України "Про Національну поліцію" визначено особливий характер служби в поліції, який містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських:

1. службу у святкові та вихідні дні;

2. службу позмінно;

3. службу з нерівномірним графіком;

4. службу в нічний час.

Частиною 4 статті 91 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов`язків.

Відповідно до ч.5 ст.91 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.

Отже, враховуючи наведене безпідставною є вимога позивача щодо оплати праці у святкові та неробочі дні у подвійному розмірі згідно ст.107 КЗпП України, оскільки для поліцейським згідно спеціального законодавства встановлено відповідний час для відпочинку, за виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні.

Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580).

На підставі частин 1, 2 статті 94 Закону № 580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 1 1.1 1.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством для поліцейських передбачено саме час для відпочинку, то виплата в подвійному розмірі роботи в добовому наряді у святковий і неробочий день у зазначені позивачем періоди є безпідставною, а відтак у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Щодо вимоги визнати незаконним бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо обчислення вислуги стажу служби та вислуги років в календарному обчисленні в поліції, без врахування вимоги Закону України №2262-ХІІ та постанови №393 та зобов`язати відповідача здійснити обчислення вислуги ОСОБА_1 з урахуванням до вислуги років на пільгових умовах часу участі в антитерорестичній операції один місяць за три місяці, то суд вказує на наступне.

Як зазначалося вже судом, 14 травня 2021 року наказом начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 103 о/с капітана поліції ОСОБА_1 , старшого дізнавача Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області звільнено зі служби в поліції відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", за власним бажанням з 17 травня 2021 року.

Відповідно до вказаного наказу стаж служби в поліції на день звільнення складає 11 років 03 місяці 28 днів, вислуга років у календарному обчисленні складає 11 років 03 місяці 28 днів.

Позивач вказує на те, що відповідно до вимог Закону України №2262 та постанови КМУ №393 з урахуванням до вислуги років на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції відповідачем не були враховані один місяць за три місяці.

Вирішуючи вказані спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі Закон №580).

Згідно ч. 1 ст. 78 Закону №580 стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Нормами ч. 2 ст. 78 Закону №580 визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України (ч. 4 ст. 78 Закону №580).

В обґрунтування заявлених позовних вимоги позивач посилається на те, що спір в даній справі виник з приводу реалізації гарантованого права на пенсійне забезпечення згідно з нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі Закон №2262).

Так, положеннями ст. 1 Закону №2262 передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії регламентовані положеннями ст. 17 Закону №2262, серед яких: служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі Порядок №393), який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до Закону №2262-XII.

Пп. «в» п. 3 Порядку №393 (в редакції доповненою Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року №497) установлено, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: час проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах боротьби з економічною злочинністю за переліком посад і на умовах, що визначаються Міністерством внутрішніх справ.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2011 року №780 "Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 №393 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" внесено зміни до п. 3 Порядку №393, згідно з якими абзаци двадцять четвертий, двадцять шостий, двадцять сьомий і двадцять дев`ятий підпункту "в" виключено.

Разом з тим, з проведеного аналізу положень ст. 12 Закону №2262 суд дійшов висновку, що призначення пенсії за вислугу років за нормами Закону №2262 законодавець пов`язує з моментом звільнення особи зі служби у разі наявності необхідної вислуги років. Так, зокрема, у разі звільнення зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати особа набуває права на пенсію за Законом №2262 у разі наявності вислуги 25 календарних років і більше.

Разом з тим, станом на день розгляду даної справи право позивача на пільгове обчислення вислуги років для призначення пенсії не порушено, оскільки ОСОБА_1 ще не набув права на пенсію за нормами Закону №2262.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що заявлені позовні вимоги є передчасними.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що відповідач не порушив вказаних прав позивача, а тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача визнати незаконним бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік та зобов`язати відповідача здійснити виплату такої допомоги, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №260).

Пунктом 13 розділу II Порядку №260 визначено, що поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.

Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії.

Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції.

Як вбачається із інформації УФЗБО ГУНП в Закарпатській області № 618/106/5-2021 від 19.07.2021 та наданих пояснень представника відповідача, рапорти позивача ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік не надходили. Позивач не надав суду доказів зворотнього.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для нарахування та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивачу ОСОБА_1 за 2021 рік, а всі вимоги в цій частині позову є безпідставні.

Щодо вимоги про визнання незаконним Наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №103 о/с в частині відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився складає, що складає 3427,30 грн., то суд зазначає наступне.

Так, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 вересня 2017 року № 772 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх прав України від 24 грудня 2019 року) затверджено Порядок забезпечення поліцейських одностроєм (у мирний час).

Цей Порядок визначає механізм забезпечення поліцейських одностроєм згідно з нормами належності однострою поліцейських (у мирний час), організацію його використання та обліку.

Забезпечення одностроєм у поліції здійснюється централізовано структурним підрозділом центрального органу управління поліцією з питань матеріально-технічного та ресурсного забезпечення.

Як вбачається із довідки №49 про отримання поліцейським предмети однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації), яких не закінчився видана ОСОБА_1 в день звільнення поліцейському видано наступні предмети: спорядження поясне, куртка зимова тип А, костюм (кітель, брюки), шапка-вушанка, черевики демисезонні, сорочка трикотажна з коротким рукавом, костюм (сорочка, брюки).

Вказану довідку позивач отримав 17.05.2021 року, про що свідчить його особистий підпис.

Разом з тим у відповідності до п. 10 розділу V наказу МВС України від 14.12.2019 року №1100 "Про внесення змін до Порядку забезпечення поліцейських одностроєм" відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, здійснюється з урахуванням термінів його експлуатації та у випадку втрати, пошкодження та/або звільнення поліцейського зі служби з таких підстав: у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; за власним бажанням; у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави; через службову невідповідність.

З вимогами п.10 розділу V наказу МВС України від 24.12.2019 року № 1100 "Про внесення змін до Порядку забезпечення поліцейських одностроєм" позивач ознайомлений 30.04.2021 року, що підтверджується особистим підписом.

Отже, вимога позивача про зобов`язання отримати предмети однострою, строк носіння яких не закінчився не передбачена чинними нормативно правовими актами, а тому не підлягає задоволенню.

Що ж до вимоги позивача зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області здійснити нарахування та виплату грошової компенсації, за невикористану частину відпусток ОСОБА_1 у відповідності до ст. 83 КЗпП України та 16-2 Закону України "Про відпустки", як основних та додаткових за період з 31.12.2010 року по 17.05.2021 року, а саме повну невикористану чергову відпустку за 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки за період 2016-2021 років, невикористану частину щорічної основної відпустки за 2017, яка складає 14 календарних днів, невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік, яка складає 4 календарні дні, невикористана щорічна основна оплачувана відпустка за 2020 рік, яка складає 30 календарних днів та додаткова оплачувана відпустка за стаж служби в поліції за 2020 рік, яка складає 6 календарних днів, додаткова відпустка, яка надається відповідно до ст. 16-2 Закону України "Про відпустки", не використана у 2015 та 2017 році.

Так, право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII.

Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд приходить до висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористану частину основних та додаткових відпусток за період з 2015 по 2021 роки (під час проходження служби у Головному управлінні Національної поліції у Закарпатській області, а саме з 07.11.2015 року по момент звільнення 17.05.2021 року).

Крім того, суд констатує, що період з 31.12.2010 по 06.11.2015 рік (період проходження служби в органах міліції) відповідач Головне управління Національної поліції в Закарпатській області є неналежним відповідач, оскільки не володіє жодною інформацією щодо нарахування, виплат та проходження служби в територіальних УМВС України в Закарпатській області, належним відповідачем в даній частині позову є УМВС України в Закарпатській області (що перебуває в процесі ліквідації).

Щодо вимоги зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області здійснити виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотрмане речове майно в період з 01.01.2016 року по 17.05.2021 рік, то суд вказує на те, що позивач не зазначив жодного нормативно - правового документу, на підставі якого він визначає грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Там, як вже зазначалося вище механізм забезпечення поліцейських одностроєм, його організація використання та облік визначено наказом МВС України від 24.12.2019 року № 1100 "Про внесення змін до Порядку забезпечення поліцейських одностроєм (у мирний час).

Суд констатує, що даним нормативно-правовим актом не передбачено жодні виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Щодо вимоги зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області здійснити нарахування та виплату середнього заробітку на користь ОСОБА_1 з 17.05.2021 року по день фактичного розрахунку за затримку розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Згідно положень ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Оскільки розрахунок з позивачем, згідно його тверджень не проведений , то вимоги про відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлену статтею 117 КЗпП України є передчасними, а відтак позов в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки такий є передчасний.

Що стосується вимог про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 25000,00 грн., то суд вказує на наступне.

Згідно із частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина сьома статті 139 КАС України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, про здійснення відшкодування витрат на правничу допомогу позивачем було заявлено у позовній заяві.

Відповідно до ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано ордер на надання правничої допомоги адвокатом Коваленко О.М. та в уточненій позовній заяві зазначено, що сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару за надання адвокатом правничої допомоги у розмірі 25000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналізуючи викладене вище, враховуючи положення КАС України, а також ту обставину, що сума витрат позивача на правову допомогу у цій справі не відповідає складності справи та часу затраченого адвокатом на надання відповідних послуг, наявність аналогічних в даній категорії справ рішень у Державному єдиному реєстрі судових рішень, суд дійшов висновку про те, що розмір витрат зазначений позивачем не є пропорційний, так як і час витрачений адвокатом на проведення відповідних робіт, а тому розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, суд дійшов висновку, що сума зазначена в договорі та акті наданих послуг не є співмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.

За таких обставин суд вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірним з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково, із зазначених у рішенні підстав.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 256, 371, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13, код ЄДРПОУ - 40108913) щодо невиплати доплати до зарплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових спеціальних та економічних гарантій, у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019) за період з 01.02.2021 року по 19.02.2021 та з 14.04.2021 року по 17.05.2021 року.

3. Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13, код ЄДРПОУ - 40108913) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) доплату до зарплати, яка передбачена відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових спеціальних та економічних гарантій, у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019) за період з 01.02.2021 року по 19.02.2021 року та з 14.04.2021 року по 17.05.2021 року.

4. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13, код ЄДРПОУ - 40108913) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористану частину основних та додаткових відпусток за період з 2015 по 2021 роки.

5. Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13, код ЄДРПОУ - 40108913) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористану частину основних та додаткових відпусток за період з 2015 по 2021 роки.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13, код ЄДРПОУ - 40108913) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисячі гривень).

7. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03 жовтня 2022 року.

СуддяС.А. Гебеш