Рішення № 106590828, 03.10.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 року ЛуцькСправа № 140/5069/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом відповідача в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі відповідач1, ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 08.04.2022 №032150001249; зобов`язання призначити та виплачувати пенсію за віком з 31.03.2022, зарахувавши до страхового стажу періоди перебування на обліку як фізична особа підприємець з 09.03.2000 по 31.12.2003 та періодів роботи з 07.12.1990 по 03.01.1992 в кооперативі «Труд» на посаді маляра 4-го розряду, з 03.05.1996 по 27.10.1997 в МПП «Обнова» на посаді майстра-взуттєвика.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ УПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, спірним рішенням від 08.04.2022 №032150001249 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки його страховий стаж складає 15 років 00 місяців 06 днів, що є недостатнім для права на призначення пенсії за віком.

Позивач посилається на те, що у оскаржуваному рішенні відсутня інформація про те, який стаж йому було не зараховано та з яких підстав. Більш детальну інформацію він отримав з листа відповідача1 від 02.06.2022 за №5402-3917/М-02/8-300/22, у якому вказано, що період перебування на обліку як фізична особа-підприємець з 09.03.2000 по 31.12.2003 не зараховано з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували факт сплати фіксованого податку або патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, а періоди роботи з 07.12.1990 по 03.01.1992 в кооперативі «Труд» на посаді маляра 4-го розряду та з 03.05.1996 по 27.10.1997 в МПП «Обнова» на посаді майстра-взуттєвика не зараховані без пояснення підстав.

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки докази, які б підтверджували факт сплати ним фіксованого податку або патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, були подані, а дані про періоди роботи у в кооперативі «Труд» та МПП «Обнова» містяться в його трудовій книжці.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.27).

Відповідач1 у відзиві на позовну заяву (а.с.29-34) позовні вимоги позивача не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що при визначенні права позивача на пенсію не враховано до страхового стажу періоди роботи: з 07.12.1990 по 03.01.1992 в кооперативі «Труд» на посаді маляра 4-го розряду та з 03.05.1996 по 27.10.1997 роки в МПП «Обнова» на посаді майстра-взуттєвика згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 22.07.1959 (записи за №№29-32), оскільки у графі 4 не зазначена підстава для внесення запису до трудової книжки - наказ (розпорядження) керівника підприємства, дата його видачі і номер, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Таким чином, періоди роботи за записами трудової книжки НОМЕР_1 від 22.07.1959 року в кооперативі «Труд» та МПП «Обнова» потребують підтвердження.

Для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Записи трудової книжки позивача не підтверджені первинними документами.

Крім того, представник відповідача1 зазначає, що у зв`язку з відсутністю інформації про сплату страхових внесків, не наданням патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян відсутні підстави врахування до страхового стажу заявника періоду з 09.03.2000 по 31.12.2003.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення від 08.04.2022 №032150001249 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з невиконанням однієї із умов призначення пенсії, передбаченої статтею 26 Закону, а саме наявність у 2022 році не менше 19 років страхового стажу.

Ухвалою суду від 06.09.2022 залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі відповідач2, ГУ ПФУ у Вінницькій області, а.с.65-66).

У відзиві на позов представник відповідача2 позовні вимоги не визнав (а.с.69-71). В обґрунтування своєї позиції вказав, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії за віком, до страхового стажу не зараховано такі періоди роботи: - з 07.12.1990 по 03.01.1992 та з 03.05.1996 по 27.10.1997, оскільки в трудовій книжці позивача відсутній запис про підставу для внесення записів до трудової книжки (наказів), чим порушено вимоги «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року; - з 09.03.2000 по 31.12.2003, оскільки ОСОБА_1 не було підтверджено сплату страхових внесків під час здійснення підприємницької діяльності відповідно до законодавства.

Для зарахування вищезазначених періодів необхідним є надання уточнюючих довідок, що видані на підставі первинних документів підприємства, де працював позивач, а також підтвердження сплати фіксованого податку. Таким чином, враховуючи усе вищезазначене, страховий стаж ОСОБА_1 становить 15 років 6 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Таке право у позивача виникне після досягнення ним віку 65 років.

Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.03.2022 звернувся до Володимир-Волинського ОУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.41).

08.04.2022 ГУ ПФУ у Вінницькій області прийняло рішення №032150001249 про відмову в у призначенні пенсії (а.с.20). Вказане рішення мотивоване тим, що згідно поданих документів та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих особі, страховий стаж заявника врахований по 31.05.2008 року складає 15 років 00 місяців 06 днів, що є недостатнім для права на призначення пенсії за віком.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 (далі Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року- від 19 до 29 років.

Отже, досягнувши віку 63 роки, позивач має право на призначенні пенсії за віком за умови наявності страхового стажу не менше 19 років.

Приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з відмовою пенсійного органу у призначенні пенсії за віком внаслідок не зарахування періодів роботи позивача в кооперативі «Труд» з 07.12.1990 по 03.01.1992 та в МПП «Обнова» з 03.05.1996 по 27.10.1997, а також періоду перебування на обліку як фізична особа-підприємець з 09.03.2000 по 31.12.2003.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 (а.с.14-19) (рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06.03.2019 встановлений факт приналежності даної трудової книжки позивачу), слідує, що відповідно до записів:

№29 07.12.1990 ОСОБА_1 прийнятий на роботу майстром 4-го розряду в кооперативі «Труд»;

№30 03.01.1992 звільнений з роботи за власним бажанням;

№31 30.09.1996 прийнятий на роботу майстром-взуттєвиком по 4-му розряду в МПП «Обнова»;

№32 27.10.1997 звільнений за власним бажанням.

Судом встановлено, що зазначені записи у трудовій книжці позивача завірені печатками та підписом відповідальних осіб, будь-яких виправлень не мають.

Разом з тим, вказані періоди роботи позивача не зараховані відповідачем2 до страхового стажу з тих підстав, що в трудовій книжці відсутній запис про підставу для внесення записів до трудової книжки (наказів).

Відповідно до пункту 2.22. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, у графі 4 зазначається підстава для внесення запису до трудової книжки - наказ (розпорядження) керівника підприємства, дата його видачі і номер.

Як слідує з трудової книжки позивача, записи №№29-31 не містять записів у графі 4, тобто даних, на підставі чого вони внесені (документ, його дата і номер), при цьому запис №32 таку інформацію містить.

При цьому усі інші графи трудової книжки заповнені вірно.

Суд зазначає, що в силу пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. При цьому трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Отже, трудовою книжкою підтверджується факт роботи позивача в кооперативі «Труд» впродовж періоду з 07.12.1990 по 03.01.1992 та в МПП «Обнова» 03.05.1996 по 27.10.1997.

Таким чином, оскільки трудова книжка позивача містить записи про роботу у спірний період, які завірені підписами відповідальних осіб та печатками підприємств, тому, на переконання суду, вказана обставина є достатнім підтвердженням страхового стажу, який дає право на пенсійне забезпечення. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи відповідачем суду не надано.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.

Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Щодо посилання відповідачів на відсутність інформації про сплату страхових внесків за період з 09.03.2000 по 31.12.2003 під час здійснення підприємницької діяльності відповідно до законодавства, то суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017, розділ XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV доповнено пунктом 3-1 наступного змісту: До страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до розділу II пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України №1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі Порядок №22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 4 Порядку №637 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Отже, сам по собі факт підтвердження реєстрації особи як суб`єкта підприємницької діяльності в період з 01.01.1998 по 31.12.2003 є підставою для зарахування даного періоду до страхового стажу в разі перебування такої особи на спрощеній системі оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку.

Матеріалами справи, зокрема, листом Головного управління ДФС у Волинській області від 14.05.2019 №4540/13 підтверджено, що позивач з 09.03.2000 по 31.12.2003 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та у періоди з 09.03.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2003 по 31.12.2003 сплачував фіксований податок (а.с.23).

З урахування викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не врахував позивачу до загального страхового стажу період ведення ним підприємницької діяльності з 09.03.2000 по 31.12.2003.

Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.03.2022, тобто в межах трьох місяців, особисто звернувся до відповідача1 із заявою про призначення пенсії за віком.

На момент подання заяви на призначення пенсії позивач досяг віку 63 років та у нього був наявний страховий стаж не менше 19 років, що встановлено судом при розгляді даної справи, відтак у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у призначенні пенсії за віком.

Приймаючи рішення у даній справі, суд зазначає, що обставини, які підлягали встановленню судом у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі та враховує ступінь вини позивача у відсутності повного об`єму необхідних для реалізації його прав документів та повноті записів у наявних підтверджуючих загальний стаж документах, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Крім цього, згідно вимог частини другоїстатті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач2 ГУ ПФУ у Вінницькій області як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що дії щодо не зарахування періодів роботи позивача з 07.12.1990 по 03.01.1992 в кооперативі «Труд», з 03.05.1996 по 27.10.1997 в МПП «Обнова» та періоду перебування на обліку як фізична особа-підприємець з 09.03.2000 по 31.12.2003 до страхового стажу при призначенні пенсії за віком та відмови у призначенні пенсії за віком за вказаних обставин вчинені відповідно до норм законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх вчинення.

Подані суду письмові докази, враховуючи вищенаведений аналіз законодавства, спростовують доводи пенсійного органу про правомірність свого рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії.

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що з врахуванням вимог статті 245 КАС України належать до задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 08.04.2022 №032150001249 про відмову в призначенні пенсії; зобов`язання відповідача1 призначити з 31.03.2022 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди роботи з 07.12.1990 по 03.01.1992 в кооперативі «Труд» та з 03.05.1996 по 27.10.1997 в МПП «Обнова» та перебування на обліку як фізична особа-підприємець з 09.03.2000 по 31.12.2003.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас суд зауважує, що у даному спорі є два відповідача, однак тягар по відшкодуванню судових витрат слід покласти на відповідача2 ГУ ПФУ у Вінницькій області, позаяк саме відповідач2 прийняв спірне рішення, яке в подальшому судом визнане протиправним та скасоване. Тобто, вина у виникненні даних спірних правовідносин лежить лише на відповідачу2.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області судовий збір в розмірі 992,40 грн, сплачений згідно з квитанцією (а.с.10).

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 08.04.2022 №032150001249 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 з 31.03.2022 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 07.12.1990 по 03.01.1992 в кооперативі «Труд», з 03.05.1996 по 27.10.1997 в МПП «Обнова» та період провадження підприємницької діяльності з 09.03.2000 по 31.12.2003.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826);

Відповідач2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, Вінницька обл., м.Вінниця, вулХмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій