Рішення № 106590503, 28.09.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5741/22

Провадження № 2/755/4635/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Кошель К.А.

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в загальному позовному провадженні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просять визначити їм додатковий строк для подання до Десятої Київської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті їхнього батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.

Позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно. Спадкоємцями до майна померлого є його діти, позивачі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та була їхня мати, дружина спадкодавця - ОСОБА_4 . Спорів між спадкоємцями щодо майна померлого не виникало, адже між ними було вирішено, що все майно успадкує їхня мати ОСОБА_4 . Однак після смерті їхнього батька, стан здоров`я матері значно погіршився, вона тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні, потребувала постійного стороннього догляду. По день смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачі здійснювали постійний догляд за нею. Крім того, ОСОБА_2 здійснювала догляд за своєю хворою свекрухою ОСОБА_5 , перехворіла на COVID-19 та постійно допомагала своїй дочці по догляду за новонародженими синами-близнюками.

Після смерті ОСОБА_4 позивачі звернулися до нотаріальної контори з метою заведення спадкових справ до майна кожного з батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які померли з інтервалом у півроку. Однак, 04 лютого 2022 року державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , оскільки позивачами пропущено встановлений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

23 вересня 2022 року Київська міська рада подала відзив на позов, в якому просила розглянути справу за відсутності представника відповідача та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з приводу заявлених позовних вимог заперечень не зазначила.

Третя особа - Головне управління юстиції у місті Києві, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, жодних пояснень та заяв з приводу даного позову до суду не направив.

За змістом частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, прийшов до таких висновків.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 липня 1962 року.

Згідно із свідоцтва про народження ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 .

Згідно із свідоцтва про народження ОСОБА_6 є дочкою ОСОБА_3 .

Таким чином, спадкоємцями першої черги до майна померлого ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

У позовній заяві позивачі зазначають, що спадщину після смерті їхнього батька повинна була отримати їхня мати ОСОБА_4 , однак вчасно не звернулася до нотаріальної контори через різке погіршення стану здоров`я після смерті чоловіка ОСОБА_3 .

На підтвердження того, що ОСОБА_4 хворіла та тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні, позивачами долучено до матеріалів справи такі докази: довідка від 20 лютого 2022 року № 1217, видана КНП «КМКЛШМД», випискою № 18618 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_4 .

З свідоцтва про смерть встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, причина смерті: гостра ішемічна хвороба серця, що підтверджується довідкою про причину смерті до форми № 106/0, виданою 07 грудня 2021 року.

Також позивачі стверджують, що окрім того, що вони здійснювали постійний догляд за хворою матір?ю ОСОБА_4 , ОСОБА_2 здійснювала догляд за хворою свекрухою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить свідоцтво про її смерть. Причина смерті - гостра легенево-серцева недостатність, COVID-19, про що зазначено у довідці про причину смерті до форми № 106/0, виданій 01 грудня 2021 року.

На підтвердження того, що ОСОБА_2 перенесла короновірусну хворобу, останньою надано довідку сімейного лікаря від 19 жовтня 2021 року.

Постановою державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори Домашенко В.В. від 04 лютого 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , з тих підстав, що спадкоємцями пропущено встановлений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, та відсутні докази про фактичне прийняття спадщини.

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Законом встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (стаття 1258 ЦК України).

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1269 цього Кодексу.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору, який пропущено з поважних причин, і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Наведені положення у повній мірі відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 06 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові

від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі

№ 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі

№ 145/148/20 (провадження № 61-16153св20).

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень статті

81 ЦПК України докази в їх сукупності, оскільки позивачі пропустили строк прийняття спадщини, то суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяв про прийняття спадщини спадкоємцями поважними, а позов задовольнити і визначити їм додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною першою статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13 червня

1979 року, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Задовольняючи позов суд враховує, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними.

Аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд вважає, що строк на звернення із заявою про прийняття спадщини пропущений з поважних причин, оскільки позивачами у справі до суду подано належні та допустимі докази поважності причин пропуску подачі заяви про прийняття спадщини.

Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Що стосується додаткового строку, що може бути встановлений для подання позивачем заяви про прийняття спадщини, то суд приходить до висновку про можливість встановлення строку в два місяці з дня набрання рішенням законної сили, який суд вважає достатнім для подання відповідної заяви.

Крім того, суд звертає увагу на те, що визначаючи спадкоємцям додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

В зв`язку з тим, що позивачі не заявляють вимог про стягнення з відповідача на свою користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно статті 141 ЦПК України.

На підставі статей 1220, 1222, 1233, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , додатковий строк для подання до Десятої Київської державної нотаріальної контори заяв про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , терміном в два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне рішення виготовлено 03 жовтня 2022 року.

Суддя О.О. Хромова