Ухвала суду № 106583594, 04.10.2022, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/729/22 Провадження № 2-з/613/11/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року м. Богодухів

Суддя Богодухівського районного суду Харківської області Сеник О.С., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про забезпечення позову по справі за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2022 АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд: 1) вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на 2-кімнатну квартиру загальною площею 52,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2262945163208 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири; 2) вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/3 (одну третю) частку 1-кімнатної квартири, загальною площею 32,3 кв.м., що розташована за адресою : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 459039263101 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири.

В обґрунтування заяви зазначено, що предметом спору є стягнення з відповідачів матеріальної шкоди, а саме: з ОСОБА_1 18667,00 грн., з ОСОБА_2 6896379,05 грн., з ОСОБА_3 12604,40 грн. За відомостями, отриманими з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ОСОБА_1 володіє на праві власності 2-кімнатною квартирою, загальною площею 52,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 володіє на праві власності 1/3 часткою 1-кімнатної квартири, загальною площею 32,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач має вагомі підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідачі можуть в будь-який момент здійснити відчуження вказаних об`єктів нерухомого майна на користь третіх осіб, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в частині стягнення з відповідачів суми відшкодування шкоди. Крім того, оскільки ОСОБА_1 з 08.07.2022 був звільнений з посади начальника виробничого підрозділу «Харківський головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», з ним був проведений повний розрахунок, а тому роботодавець ОСОБА_1 в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» не може провести утримання з його заробітної плати для відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 , у межах його середнього заробітку. За попередньою оцінкою АТ «Укрзалізниця», отриманою шляхом моніторингу цін на вторинному ринку нерухомості, вартість квартири ОСОБА_1 орієнтовно становить 585000,00 грн. при його загальній сумі доходу 234313,55 грн. (за період з серпня 2021 року по липень 2022 року) та сумі завданого збитку в розмірі 22061,00 грн. Сумарний річний дохід комірника виробничого підрозділу «Харківський головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Ніколаєнко Л.Б. у 63 рази менший за суму матеріальної шкоди, завданої АТ «Укрзалізниця». За попередньою оцінкою АТ «Укрзалізниця», отриманою шляхом моніторингу цін на вторинному ринку нерухомості, вартість квартири ОСОБА_2 становить 750000,0 грн. при її загальній сумі доходу 109090 грн. (за період з вересня 2021 року по серпень 2022 року) та сумі завданого збитку в розмірі 6896379,05 грн. Відтак, накладення арешту на вищезазначене нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивач вважає найбільш виправданим видом забезпечення позову, та з посиланням на ст.149, п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України стверджує про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Суддя, розглянувши заяву про забезпечення позову з доданими документами, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст.152ЦПК України заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст.153ЦПК України заява прозабезпечення позовурозглядається судомне пізнішедвох днівз дняїї надходженнябез повідомленняучасників справи(учасниківтретейського (арбітражного)розгляду),крім випадків,передбачених частиноюп`ятою цієїстатті.

Як зазначено у п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арештуна майнота (або)грошові кошти,що належатьабо підлягаютьпередачі абосплаті відповідачевіі знаходятьсяу ньогочи вінших осіб; забороноювчиняти певнідії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Приписами ч. 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Як роз`яснено у п. п. 4, 7 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести співмірність обраного засобу забезпечення позову.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Враховуючи, що сума позовних вимог АТ «Укрзалізниця» до відповідача ОСОБА_2 є значною (6896379,05 грн.) та у 63 рази перевищує її сумарний річний дохід, зазначений у довідці про доходи ОСОБА_2 за період вересня 2021 року липня 2022 року (109090,74 грн.), беручи до уваги відсутність у ОСОБА_2 (згідно з наданими позивачем відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) іншого нерухомого майна, крім 1/3 частки у квартирі АДРЕСА_3 , суд вважає обґрунтованими доводи АТ «Укрзалізниця» про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення про стягнення коштів з ОСОБА_2 - у разі задоволення судом позовних вимог до неї.

Водночас, слід відмітити, що накладення арешту на нерухоме майно, в даному випадку, квартиру, передбачає заборону як відчуження, так і користування і розпорядження цим майном. При цьому, предметом позову є стягнення коштів, а саме по собі користування цієї квартирою не є предметом спору.

Оскільки відповідно до наданих позивачем відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 не зареєстроване інше житло, в якому вона могла б проживати, при цьому, позивачем не наведено будь-яких відомостей про фактичну наявність у неї іншого житла, крім вказаної вище квартири, тому суд вважає за можливе, з метою недопущення позбавлення права ОСОБА_2 на користування власним житлом до моменту розгляду спору по суті, застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на 1/3 частки квартири АДРЕСА_3 , належну ОСОБА_2 .

Щодо вимог про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_4 , належну ОСОБА_1 , слід відмітити, що сума позовних вимог АТ «Укрзалізниця» до вказаного відповідача складає 18667,00 грн., а орієнтовна вартість вказаної квартири, як зазначає сам позивач у заяві про забезпечення позову, - 585000,00 грн., тобто, вартість майна, на яке позивач просить накласти арешт, у 31 раз більша, ніж сума позовних вимог, заявлена до вказаного відповідача.

Водночас, згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 , наданою позивачем, сума заявлених позовних вимог до ОСОБА_1 є незначною порівняно з його сумарним річним доходом за період серпня 2021 року - липня 2022 року (234313,55 грн.).

З огляду на викладене, суд вважає неспівмірними заходи забезпечення позову щодо ОСОБА_1 заявленим до нього позовним вимогам, та не вбачає підстав для застосування такого крайнього заходу забезпечення позову, як накладення арешту на квартиру.

Разом з тим, беручи до уваги, що наразі ОСОБА_1 звільнений з роботи в АТ «Укрзалізниця», та з ним проведений (або принаймні, повинен був бути проведений) повний розрахунок, у позивача як колишнього роботодавця відсутня можливість провести утримання із заробітної плати вказаного відповідача, слід дійти висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення у разі задоволення судом позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Враховуючи викладене, належним та достатнім заходом забезпечення позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є накладення заборони відчуження належних їм квартир, які зазначені в заяві про забезпечення позову.

Такий вид забезпечення позову не забороняє використання цих квартир за цільовим призначенням відповідно до закону до вирішення спору по суті, отже, застосування заходів забезпечення позову не матиме негативних наслідків для відповідачів, в той час як незастосування заходів забезпечення може мати негативні наслідки для позивача, про які зазначено вище.

При цьому слід зауважити, що питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи, оскільки заходи забезпечення покликані лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, а умовою його застосування є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Слід зауважити,що позивачпросить вжитизаходи забезпеченняпозову нелише шляхомнакладення арештуна нерухомість(квартири),належні відповідачам,а йшляхом заборониіншим особамвчиняти будь-якіщодо вказанихквартир, не зазначаючи при цьому, яким саме іншим особам та які саме дії слід заборонити вчиняти щодо вказаних квартир.

Будь-яке обґрунтування цієї частини вимог у заяві про забезпечення позову відсутнє.

Слід відмітити, що пункт 1 частини 1 статті 150 ЦПК України, на який посилається позивач, передбачає виключно накладення арешту на певне майно.

За змістом частини 1 статті 150 ЦПК України в рамках забезпечення позову передбачено також заборону вчиняти певні дії (п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України), а для інших осіб, які не є учасниками справи, передбачена лише заборона вчиняти певні дії саме щодо предмету спору (п.4 ч.1 ст.150 ЦПК України).

Однак, квартири, на які позивач просить накласти арешт, не є предметом спору, а тому пункт 4 частини 1 статті 150 ЦПК України не може бути застосований у спірних відносинах.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не обґрунтовано вимог про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаних квартир, у задоволенні цієї частини вимог про забезпечення позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення суд виходить з того, що на час вирішення клопотання про забезпечення позову, у суду відсутні відомості про існування визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК Україниобставин, за наявності яких, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Зазначене не перешкоджає учасникам справи, за наявності підстав, в порядку ст.156ЦПК України звернутися до суду з заявою про заміну виду забезпечення позову або в порядку ст.158ЦПК України про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149-154, 157, 260, 353 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про забезпечення позову задовольнити частково.

Забезпечити позов шляхом заборони відчуження 2-кімнатної квартири, загальною площею 52,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2262945163208, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , до вирішення спору по суті.

Забезпечити позов шляхом заборони відчуження 1/3 (одної третьої) частки 1-кімнатної квартири, загальною площею 32,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 459039263101, яка належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 , до вирішення спору по суті.

В решті заяву залишити без задоволення.

У зв`язку з забезпеченням позову зустрічне забезпечення по справі не застосовано.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Стягувач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», адреса: 61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815, кож ЄДРПОУ регіональної філії 40081216.

Боржник 1: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Боржник 2: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О.С. Сеник