Рішення № 106581740, 20.09.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1356/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/1356/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі-Агент (65026, м. Одеса, Приморський бульвар, буд.14, офіс 5, код ЄДРПОУ 43249137)

до відповідача: Дочірнього підприємства МІРНИЙ. (65016, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 71, код ЄДРПОУ 43391552)

про стягнення 1 320 071,19грн.

Представники:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

Товариство з обмеженою відповідальністю Енерджі-Агент звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Дочірнього підприємства МІРНИЙ. про стягнення 1 320 071,19грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №468 від 02.09.2021р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.07.2022 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/1356/22 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.08.2022р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи по суті було призначено в засіданні суду.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

При цьому відповідач про розгляд відповідної справи в суді був обізнаний, оскільки ухвалу суду про відкриття провадження по справі від 04.07.2022р. було ним отримано 13.07.2022р. що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відповідача за вх.№11065/22 від 21.07.2022р.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

02.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Енерджі-Агент та Дочірнім підприємством «МІРНИЙ.» було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №468, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.2.1 договору).

Згідно п.3.1 договору, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, яка є додатком №1 до цього договору. Так, відповідно до умов підписаної заяви-приєднання до договору, початок постачання електричної енергії - з 09 вересня 2021 року.

Пунктом 13.1 договору встановлено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та/або сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.

При цьому, позивач вказує, що згідно умов Комерційної пропозиції до договору, визначено строк дії договору, зокрема договір набирає чинності з дня підписання заяви-приєднання та діє до 31.12.2021, договір вважається автоматично продовженим на один календарний рік, якщо жодна із сторін не направила другій стороні письмове повідомлення про розірвання договору за 21 день до дня його закінчення. З урахуванням вищезазначеного та зважаючи на відсутність будь-яких звернень щодо розірвання договору зі сторони відповідача та продовження споживання електричної енергії споживачем, на переконання позивача, договір було пролонговано на 2022 рік.

Комерційна пропозиція була узгоджена між сторонами на строк з 09.09.2021 по 31.12.2021, та встановлено, що у випадку, якщо постачальником згідно порядку визначеним Договором чи діючим законодавством не погоджено іншу публічну комерційну пропозицію, дана пропозиція продовжує діяти на наступний календарний рік, тому дію останньої було пролонговано на 2022 рік.

При цьому позивач вказує, що відповідно до п. 5 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 Оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. За п.8.6.1 розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку, що затверджений постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 зчитування показів лічильників провадиться постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або Оператором системи, або споживачем та передаються адміністратору комерційного обліку (АКО) для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.

Позивач посилається на п. 4.12 ПРРЕЕ, яким передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку. На даний час, за ствердженнями позивача, на підставі п. 10 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме - АТ ДТЕК Одеські Електромережі.

Водночас, позивач вказує, що у Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі-Агент існують договірні відносини з Акціонерним товариством ДТЕК Одеські Електромережі на підставі договору електропостальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 185.

Як стверджує позивач, Товариством з обмеженою відповідалінстю Енерджі-Агент отримало від Акціонерного товариства ДТЕК Одеські Електромережі за вказаний розрахунковий період дані про обсяги спожитої відповідачем електричної енергії, зокрема: у грудні 2021 року - 87112 кВт./год., у січні 2022 року 102181 кВт./год., у лютому 2022 року 104551 кВт./год., у березні 2022р. 59227 кВт./год. При цьому, позивач звертає увагу суду на тому, що обсяг спожитої електричної енергії відповідачем у період з грудня 2021року по березень 2022 року підтверджується довідкою Акціонерного товариства ДТЕК Одеські електромережі.

На підставі вищезазначених даних, як вказує позивач, ТОВ Енерджі-Агент було підготовлено та направлено відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію за період з грудня 2021року по березень 2022 року на загальну суму 1 258 910,20грн.

При цьому як зазначає позивач, доказом того що відповідач погодився із обсягом спожитої електричної енергії та у останнього відсутні будь-які зауваження та заперечення свідчать також узгоджені та підписані між Товариством з обмеженою відповідальністю Енерджі-Агент та Дочінім підприємство «МІРНИЙ.» актів купівлі-продажу електричної енергії за період з грудня 2021р. по березень 2022р.

Відповідно до п.5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до договору.

Пунктом 5.6. Договору визначено, що оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної в комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Однак, станом на дату звернення до суду відповідачем було частково оплачено рахунки за спожиту у вищезазначений період електроенергію, в загальному розмірі 104 734,06грн., тому залишок основного боргу за спожиту електроенергію складає 1 154 176,14 грн.

Крім того, як зазначає позивач, між сторонами було узгоджено та підписано Акт звірки взаєморозрахунків, за яким відповідач підтвердив факт існування у нього заборгованості за договором №468 в сумі 1 154 176,14грн.

Умовами Комерційної пропозиції що є додатком до договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежів, враховуючи день фактичної оплати.

Також, у зв`язку з несвоєчасною та не повною оплатою заборгованості за спожиту електроенергію, ТОВ Енерджі-Агент нарахувало споживачу, починаючи з початку настання періоду прострочення оплати заборгованості на підставі комерційної пропозиції та ст.625 ЦК України пеню в сумі 60 754,36грн., 3 % річних у розмірі 10 166,33 грн. та інфляційні витрати в сумі 94 974,36грн.

Отже, невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №468 від 02.09.2021р., стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі-Агент до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до п. 1. ст. 627 ГПК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 02.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Енерджі-Агент та Дочірнім підприємством «МІРНИЙ.» було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №468, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.2.1 договору).

Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.6. Договору визначено, що оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної в комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору в період з грудня 2021р. по березень 2022р. на об`єкти відповідача було поставлено електричну енергію загальним обсягом 353 071 кВт/год на загальну суму 1 258 910,20 грн. Вказана поставка електричної енергії підтверджується підписаними між сторонами Актами купівлі-продажу електричної енергії за період з грудня 2021р. по березень 2022р.

В той же час, судом встановлено що відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості спожитої електричної енергії здійснив частково в сумі 104 734,06грн., При цьому, відповідачем встановлені судом обставини належним чином не спростовано.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу №468 від 02.09.2021р. в сумі 1 154 176,14грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов`язань перед позивачем за договором про постачання електричної енергії споживачу №468 від 02.09.2021р., що зумовило нарахування останнім пені в сумі 60 754,36грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 Комерційної пропозиції, яка є Додатком 2 до Договору у разі несплати або несвоєчасної сплати за спожитий газ Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення з Дочірнього підприємства МІРНИЙ. пені в розмірі 60 754,36грн., суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість. Проте судом встановлено наявність арифметичної помилки при підрахунку загального розміру пені, яка за підрахунком суду складає 74 320,69грн. Разом з тим враховуючи що встановлений судом розмір пені більший ніж заявлено позивачем до стягнення, та з урахування того що суд не може вийти за межи заявлених позивних вимог, задоволенню підлягає пеня в сумі 60 754,36грн.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 10 166,33грн. та інфляційні витрати в сумі 94 974,36грн. Розглянувши надані позивачем розрахунків трьох відсотків річних та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Дочірнього підприємства МІРНИЙ. трьох відсотків річних в сумі 10 166,33грн. та інфляційні витрати в сумі 94 974,36грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про зазначення в резолютивній частині судового рішення формули розрахунку нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Так, застосування вищезазначених положень ГПК є правом суду, також на час ухвалення рішення у цій справі відсутні приписи законодавства України, які регулюють нарахування відсотків, з урахуванням яких суд міг би визначити відповідні нарахування для подальшого застосування органом, що здійснюватиме примусове виконання рішення, а відтак суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати порядок нарахування відсотків, а може застосувати лише передбачені законодавством приписи. До того ж суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися в судовому порядку з позовом про нарахування інфляційних та 3% річних на суму боргу за період, неохоплений вказаним рішенням, до фактичного його погашення.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі-Агент є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справив зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі-Агент (65026, м. Одеса, Приморський бульвар, буд.14, офіс 5, код ЄДРПОУ 43249137) до Дочірнього підприємства МІРНИЙ. (65016, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 71, код ЄДРПОУ 43391552) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства МІРНИЙ. (65016, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 71, код ЄДРПОУ 43391552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі-Агент (65026, м. Одеса, Приморський бульвар, буд.14, офіс 5, код ЄДРПОУ 43249137) заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 1 154 176 (один мільйон сто п`ятдесят чотири тисячі сто сімдесят шість)грн. 14коп, пеню в сумі 60 754 (шістдесят тисяч сімсот п`ятдесят чотири)грн. 36коп, інфляційні витрати в сумі 94 974 (дев`яносто чотири тисяч дев`ятсот сімдесят чотири)грн. 36коп., 3% річних в розмірі 10 166 (десять тисяч сто шістдесят шість)грн. 33коп.,та судовий збір в сумі 19 801 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот одна)грн. 07коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 30 вересня 2022 р.

Суддя К.Ф. Погребна