Ухвала суду № 106581573, 04.10.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" жовтня 2022 р. м. Київ Справа № 911/1865/22

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., оглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали

за позовом Калуської міської ради (77301, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. І. Франка, 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Балтік Груп РС» (08300, Київська обл., місто Бориспіль(з), вул.Привокзальна, буд. 9)

про стягнення 305 403,01 грн

ВСТАНОВИВ:

Калуська міська рада звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Балтік Груп РС» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 305 403,01 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України користується земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Калуш, вул. Промислова, 13 без правовстановлюючих документів, чим завдає збитки Калуській міській раді, у вигляді несплати орендної плати за користування земельною ділянкою. За таких обставин позивач, посилаючись на положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України звернувся до суду з даним позовом за захистом прав та інтересів держави.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про передачу матеріалів позовної заяви за виключною підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області, враховуючи наступне.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлена виключна підсудність справ.

Так, частина 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

При цьому, тлумачення частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі «Толстой-Милославський» (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну «передбачений законом» сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.

З огляду на зазначений підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення правових норм, положення частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.

Водночас, як свідчить правозастосовна практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі № 902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

При цьому, виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.

Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду у справі № 638/1988/17 від 10.04.2019 правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як зазначалось вище, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 305 403,01 грн. за користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1 .

Верховний Суд у своїй постанові від 20.06.2019 у справі № 626/47/19 дійшов висновку про те, що оскільки позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна, а саме плати за користування землею (безпідставно збережених коштів), то підсудність за цим позовом має визначатися відповідно до правил виключної підсудності.

У постанові від 28.08.2019 у справі № 415/4214/15-ц Верховний Суд дійшов аналогічних висновків про те, що спір виник з приводу нерухомого майна, а саме відшкодування збитків, заподіяних безоплатним користуванням земельною ділянкою, то підсудність такої справи має визначатись за правилами виключної підсудності.

З огляду на викладене, суд вважає, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном, а саме земельною ділянкою, відповідно, і позов має розглядатися за правилами виключної підсудності.

Таким чином, дана вимога стосується прав на об`єкт нерухомого майна, а тому підсудність цього спору повинна визначатися за правилами, встановленими статтею 30 Господарського процесуального кодексу України «Виключна підсудність».

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що місцезнаходженням земельної ділянки, за користування якими без правовстановлюючих документів виник даний спір про стягнення безпідставно збережених коштів, є місто Калуш Івано-Франківської області, суд дійшов висновку, що за правилами виключної підсудності вирішення даного спору відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Івано-Франківської області.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у справі № 760/2648/18 від 27.06.2018.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Крім того, разом з позовом до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Балтік Груп РС», що знаходиться за адресою: м. Калуш, вул. Промислова, 13.

Відповідно до ст.138 ГПК України заява про забезпечення позову подається, зокрема, одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Враховуючи викладені вище обставини, заява про забезпечення позову не підсудна Господарському суду Київської області, і підлягає передачі на розгляд за підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області разом з матеріалами позовної заяви.

Керуючись статтями 30, 31, 138, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Калуської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Балтік Груп РС» про стягнення 305 403,01 грн. та заяву про забезпечення позову передати до Господарського суду Івано-Франківської області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 32) за територіальною підсудністю.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України.

Ухвала господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст. ст. 254-256 ГПК України.

Ухвалу підписано 04.10.2022.

Суддя В.М. Антонова