Рішення № 106572585, 07.07.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/47152/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі - Ємець Д.О.

за участі:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу 757/47152/20-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, в якому просить суд:

- позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог зазначено, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований і проживаю за адресою: АДРЕСА_1 .

Батьками позивача є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Шлюб між батьками був розірваний рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13.02.2020р. Під час судового процесу розірвання шлюбу між батьками позивача, його мати ОСОБА_2 проживала окремо від них, у власній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка знаходиться поруч із квартирою, в якій наразі проживає позивач, і яка належить на праві спільної сумісної власності і його батькові ОСОБА_3 .

Так, у березні 2019 року, поки позивач з батьком та братом були на відпочинку на лижах за кордоном, мати замурувала прохід між квартирами та викинула всі речі позивача з кв. АДРЕСА_3 і наказала жити з батьком, а собі забрала речі брата ОСОБА_4 , і почата з ним спати в одному ліжку, при тому, що йому було вже більше 7 років на той час. При цьому, мати ОСОБА_2 дуже мало приділяла уваги позивачу у всіх питаннях.

З 2018 року утриманням і вихованням позивача займався виключно батько ОСОБА_3 , який і раніше повністю забезпечував сім`ю та займався всіма проблемами, оскільки мати від народження позивача ніде не працювала, тому на початку січня 2019 р. позивач прийняв рішення про визначення свого місця проживання разом із ним, за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт проживання разом із батьком та не проживання з позивачем матері підтверджується наступними доказами: акт обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї малолітньої (неповнолітньої) дитини від 25.09.2019 р., акт обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї малолітньої (неповнолітньої) дитини від 20.01.2020 р., акт обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї малолітньої (неповнолітньої) дитини від 25.05.2020 р., акт оцінки потреб сім`ї/особи від 09.06.2020 р., додаток № 1 до акта оцінки потреб сім`ї/особи від 09.06.2020 р. - висновок оцінки потреб сім`ї від 09.06.2020 р.

На початку 2020 року, мати позивача - ОСОБА_2 взагалі перестала піклуватися про нього та молодшого брата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та перестала виконувати взагалі будь-які батьківські обов`язки, покинула місце проживання та фактично усунулась від забезпечення та догляду за ними, про що позивач та батько десятки якщо не сотні разів інформував поліцію та службу в справах дітей.

З приводу невиконання матір`ю батьківських обов`язків по відношенню до позивача та його брата він та його батько неодноразово зверталися із заявами до Печерського управлінням поліції ГУ НП у м. Києві, органу опіки та піклування Печерської районної у місті Києві державної адміністрації. Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації. Комісії з питань захисту прав дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

За невиконання батьківських обов`язків мати ОСОБА_2 притягувалася до адміністративної відповідальності, згідно протоколу про адміністративне правопорушення АПР18 140962 від 09.01.2020 р. за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Станом на даний час, мати позивача не бере участі у його вихованні в мінімально необхідному обсязі, не проживає разом з ним, і дуже рідко формально, штучно цікавиться позивача здоров`ям, успіхами у навчанні, морально та матеріально не підтримує.

Натомість, мати ОСОБА_2 витрачає час та значні кошти на «судові розбірки» з батьком ОСОБА_3 . Водночас із цим, не може сплатити навіть мінімальний розмір аліментів, призначений судовим наказом наказ № 757/27160/20-ц, виданий17.07.2020 р. Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі однієї третини частини доходу, не менше п`ятдесяти відсотків, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, на утримання позивача та його молодшого брата ОСОБА_4 , оскільки визначений державним виконавцем мінімальний розмір заборгованості по аліментах мати ОСОБА_2 всілякими способами намагається зменшити до мінімуму, меншого навіть за встановлений законом мінімальний розмір аліментів. Для цього, вона оскаржує дії державного виконавця до суду та знову ж за це сплачує судовий збір в розмірі 420 грн. 00 коп., а також на послуги адвокатів.

Також, позивача сильно обурює і турбує поведінка матері щодо того, аби розділити на окреме проживання позивача та молодшого брата ОСОБА_4 . На це вона спрямовує всі свої сили (в т.ч. матеріальні та моральні), замість того аби приділити увагу вихованню і утриманню. Так, задля цієї мети мати ОСОБА_2 розпочала судовий процес щодо визначення місця проживання молодшого брата ОСОБА_4 разом із нею, а також ініціювала засідання Комісії з питань захисту прав дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

Таким чином, на думку позивача, мати ОСОБА_2 самоусунулась від виконання своїх обов`язків, а тому останній звернувся до суду з позовом про позбавленням батьківських прав.

20.11.2020 суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 було відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

18.12.2020 відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 являється матір`ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Шлюб між відповідачем та ОСОБА_3 розірвано за рішенням суду від 13.02.2020 року. Фактично подружні стосунки припинено між ними у 2017 році.

Відповідач вказує, що колишній чоловік примушує її відмовитися від майна придбаного у шлюбі і залишити молодшого сина жити з ним. Для цього він вимагає підписати мирову угоду на його умовах, однак відповідач відмовляється. З врахуванням даної ситуації, позивач стверджує, що батько використовує дітей як спосіб впливу на неї.

Зазначено, що з вересня 2019 року батько дітей ОСОБА_3 фізично утримує дітей у квартирі АДРЕСА_4 та не дає відповідачу спілкуватись з дітьми, перешкоджаючи всіма можливими, в тому числі і жорстокими та непорядними методами.

На теперішній час в судах розглядаються цивільні справи щодо поділу майна, витребування майна у добросовісного набувача, про визнання місця проживання малолітньої дитини.

Відповідач зазначає, що раніше сім`я проживала в двох двокімнатних квартирах АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , які були об`єднані дверним прорізом. У зв`язку з домашнім насильством з боку чоловіка, у березні 2019 року відповідач замурувала прохід між квартирами, але ОСОБА_3 його розбив. Таким чином, відповідач звернулась у ДАБІ і дізналась, що дозволу на об`єднання цих квартир та будівництво проходу у спільній стіні ОСОБА_3 не оформив.

Так, у січні 2020 року, у зв`язку зі скандалами та рукоприкладством з боку чоловіка, відповідач вимушена була переїхати в квартиру батьків на АДРЕСА_5 , що розташована недалеко від будинку, де вона проживала з дітьми.

Разом з цим, відповідач стверджує, що вона продовжує піклуватися про дітей та утримувати їх. Так, відповідач має постійну роботу в ТОВ «ТЕСТ ТУ СТАДІ», де працює викладечем-перекладачем з англійської та німецької мов (а.с. 133-134) та характеризується позитивно за місцем роботи (а.с.135). Позивач має стабільний дохід, який дозволяє забезпечити дітей всім необхідним для їх щоденних потреб (а.с.136-139). Відповідач стверджує, що придбала компресорний інгалятор для дітей за 1093,00 грн., щоб лікувати їх від кашля, бо вони хворіли під кінець року (а.с. 140). Також відповідач давала позивачу грошові кошти або купувала продукти та все необхідне для дітей. 28.01.2020, відповідач передала позивачу 5 450,00 грн. на курси англійської з носіями мови та 29.01.2020 добавила ще 1 200,00 грн., однак, позивач на курси не пішов і куди батько витратив ці гроші відповідач не знає.

Також, відповідач вказує, що вона понесла витрати на нові колеса для самоката позивача та оплатила літній табір (а.с. 142-143). Окрім цього, відповідач вказує, що сплачувала додаткові заняття та курси сина, з метою розвитку дитини, на підтвердження зазначеного надає квитанції.

16.10.2020 відповідач приймала участь у шкільних зборах на zoom платформі, щоб дізнатись про успіхи ОСОБА_1 та умови здачі ДПА та ЗНО. Батька ОСОБА_1 не було на цих зборах, оскільки батько насправді не дуже цікавиться долею свого старшого сина. Для батька ОСОБА_1 - це нянька для молодшого сина і його виховна роль полягає у роздаванні наказів ОСОБА_1 .

Відповідач сплачувала за лікування зубів дітей 1500,00 грн. та 1400,00 грн., що підтверджується квитанціями (а.с. 154). Також, протягом 2020 року відповідач регулярно приходила до дітей та готувала їсти і залишала продукти для них у 29 квартирі, коли діти були закриті на ключ і не могли їй відкрити, бо батько їх закривав. Крім того, сусіди декілька разів викликали поліцію до 28 квартири, бо діти там плакали пізно вночі, а батька не було вдома (а.с.159).

Так, відповідач вказує, що батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3. виступає як руйнівний елемент між нею та дітьми і намагається зіпсувати стосунки з дітьми. Батько заохочує з дітей на погане ставлення до відповідача і при спробі дітей захистити її, батько обзиває або б`є дітей. Ще у 2017 році, ОСОБА_3 побив старшого сина, у зв`язку з цим відповідачем викликалась поліція з даного приводу (а.с. 173).

Протягом 2019 року, коли відповідач проживала у НОМЕР_1 квартирі, колишній чоловік завдавав останній тілесних ушкоджень. Слідчою суддею Печерського районного суду міста Києва Константіновою К.Е. була винесена ухвала, якою було скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження та зобов`язано уповноважених осіб СВ Печерського УП ГУ НП в м. Києві продовжити досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019100060002031 від 09.05.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (а.с. 174-175).

Всі заяви ОСОБА_1 про те, що відповідач не займається його утриманням та вихованням, не відповідають дійсності. Відповідач вказує, що завжди приділяла увагу своїм синам і все життя про них піклувалась. Лікуванням дітей займалась виключно вона самостійно, про що свідчить довідка педіатра ОСОБА_9 , яка бачила «тільки мати» на прийомах та вдома, доки батько дітей не забрав собі медичні картки дітей на початку 2020 року (а.с. 177).

Всі справи про вчинення відповідачем адміністративних правопорушень були закриті Печерським судом міста Києва за відсутності в діях складу адміністративного правопорушення.

25.03.2020 відбулось засідання Печерського районного суду міста Києва (справа 757/5607/20-п) про притягнення мене, ОСОБА_2 , до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП, за начебто невиконання мною батьківських обов`язків. Дану справу було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідач стверджує, що в даній справі серед інших письмових документів міститься протокол №140962 від 29.01.2020 Печерського УП міста Києва, але даний протокол є підробленим, він відповідачу ніколи не оголошувався, остання з ним не знайомилася і не могла цього робити, оскільки за вказаною адресою не перебувала.

Державним Бюро Розслідувань 02.06.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62020100000001123 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом вчинення працівниками Печерського УП ГУНП в місті Києві службового підроблення протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 182).

Крім цього, ОСОБА_3 , з метою додаткового тиску на відповідача, ініціював справи про стягнення коштів на утримання дітей. Так, в Печерському районному суді міста Києва слухається справа № 757/15105/20-ц (суддя Козлов Руслан Юрійович ) про стягнення додаткових витрат на утримання дітей.

Батько ОСОБА_1 та ОСОБА_4 насильно утримує молодшого сина та перешкоджає відповідачу виховувати дітей, у зв`язку з чим остання вимушена була звернутися до Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації. Розгляд заяви затримувався, у зв`язку зі зміною режиму в роботі органів влади в період карантину, але 04.09.2020 року було підписано розпорядження «Про визначення участі матері у вихованні малолітньої дитини», в якому встановлено черговість участі батьків у вихованні дитини: тиждень через тиждень проживання молодшого ОСОБА_4 по черзі у батьків до набрання законної сили рішення суду про визначення місця проживання малолітньої дитини (а.с. 184). На виконання цього розпорядження обоє синів були у відповідача з 7 по 13 вересня 2020.

Доказом того, що батько не хоче, щоб відповідач приймала участь у вихованні дітей є оскарження розпорядження від 04.09.2020 у Печерському районному суді м. Києві у справв № 757/39693/20-ц (суддя Вовк С.В.), де ОСОБА_3 визначає участь відповідача у вихованні дітей.

Відповідач вважає, що син виконує вказівки батька, оскільки не вміє висловлювати свою думку і боїться залишитись без привілеїв, які йому дає батько. ОСОБА_1 підписує заяви, як наказує йому робити батько. Батько дітей силою утримує молодшого сина у себе в АДРЕСА_7 . І саме через молодшого сина, якому зараз 9 років батько влаштовує знущання над дітьми - не дозволяє їм бачитись з відповідачем.

У акті опитування молодшого сина ОСОБА_4 (у кв. АДРЕСА_4 ) працівник Печерської РДА зафіксувала, що «мати приходить часто, але у квартиру її не впускають і його закривають в дитячій кімнаті, щоб навіть через двері він з нею не спілкувався» (а.с. 190), також у акті обстеження житлово- побутових умов проживання сім`ї від 18.09.2020 працівники зафіксували, що ОСОБА_1 не пам`ятає, що написано в його заявах, бо він на 100% довіряє батькові (а.с.191).

Відтак, відповідач вважає, що ініціатором цього позову є саме батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

Крім витрат, про які зазначені вищі, відповідач сплачує аліменти, заборгованості за аліментами відповідач не має, тому не погоджується з розрахунком державного виконавця та оскаржила його в суді.

З врахуванням зазначеного, відповідач вважає, що позов є необґрунтованим та не доведеним, оскільки свої батьківські обов`язки остання виконує в повній мірі, що підтверджується доказами,які надала відповідач.

29.12.2020 позивачем було подано відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що він заперечує проти фактів викладених у відзиві з огляду на те, що більшість обставин та наданих копій документів, які викладені у відзиві стосуються спірних питань, які на сьогодні існують між його батьком - ОСОБА_3 та його матір`ю ОСОБА_2 , після їх розлучення. Тому, вважає, що такі факти взагалі не стосуються обставин даної справи, і тому вони не підлягають дослідженню і встановленню під час судового розгляду, оскільки не стосуються спірних правовідносин.

Наразі, позивач вказує, що він заявляє і водночас заперечує проти того, що батько використовує його, як засіб впливу на матір ОСОБА_2 та інструмент боротьби з ним. До того ж, батько фізично не утримує у кв. АДРЕСА_5 ні позивача,а ні його молодшого брата та жодним чином не перешкоджає спілкуванню з матір`ю ОСОБА_2 .

Позивач також вказує, що твердження матері про те, що вона йому часто давала гроші готівкою, не відповідають дійсності, тому що відтоді коли вона переїхала проживати в інше місце, готівкових коштів вона позивачу ніколи не давала. Решта покупок, на які вказує ОСОБА_2 , з огляду на документи (чеки) не підтверджують факт придбання цих речей саме для позивача. Водночас, вони не можуть свідчити про факт утримання його, оскільки підтверджують лише одиничні випадки у витратах на утримання.

Протягом 2020 року мати позивача - ОСОБА_2 жодного разу не приходила до позивача, щоб приготувати їжу, про них піклується батько та бабуся.

Крім того, позивач зазначає, що вони з братом, як діти можуть побешкетувати у квартирі, однак, вони ніколи не плакали через те, що батько їх залишав самих у квартирі.

Батько позивача постійно і різними способами звертався до матері ОСОБА_2 , аби вона займалась зі позивачем англійською мовою, бо вона є вчителем англійської мови, проте такі прохання вона ігнорувала. Тому, її твердження у відзиві про те, що остання наполягала на тому, аби позивач займався з нею навчанням і вивченням англійської мови,є неправдивими.

Всі заяви, які писав позивач він писав свідомо і по своїй волі, його батько ОСОБА_3 не спонукував до цього, оскільки він вже сам змучений стомлений суперечками між батьком та матір`ю, яка власне зачинає всі ці сварки. Тому внаслідок постійного психологічного та економічного насилля та скандалів матері впродовж років, спроб розлучити позивача з братом, невиконання нею батьківських обов`язків, позивачем були подані численні звернення до вказаних органів, а також був ініційований і поданий даний позов.

04.01.2021 відповідачем були подані заперечення на відповідь на відзив, в яких остання зазначила, що доводи позивача у відповіді на відзив є безпідставними, оскільки остання завжди виховувала своїх дітей. Однак, батько дітей постійно здійснював перепони щодо участі матері у вихованні дітей та налаштовує дітей проти неї.

19.01.2021 позивачем були подані додаткові пояснення, в яких останній наголосив на тому, що вже стомлений постійними сварками між батьком та матір`ю, яка власне починає всі ці сварки, внаслідок постійного психологічного та економічного насилля та скандалів матері впродовж років, спроб розлучити його з братом, уваги матері виключно до себе та своїх розваг в судах чи інших цікавих тільки їй справах, постійного та щоденного невиконання нею батьківських обов`язків, і саме тому ним був поданий до суду даний позов.

Також, вважає посилання відповідача на докази, що вона забезпечує їх та є належною матір`ю сумнівними та повторно зазначає, що саме забезпеченням його та брата займається батько.

30.06.2021 від представника Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав від 23.06.2021, в якому зазначено, що «Між батьками дитини склалися вкрай неприязні стосунки, проте в рамках розгляду попереднього питання, яке стосувалося визначення місця проживання дитини спеціалістами Служби у справах дітей не було з`ясовано, що хтось із батьків негативно впливав на розвиток дітей. Діти мали прихильність як до батька так і до матері. З приводу неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 питання не розглядалось, так як ОСОБА_1 досяг віку, що дозволяє самому визначати своє місце проживання. Позивач вирішив проживати разом з батькоми.

Гр. ОСОБА_2 неодноразово посилалась на вчинення домашнього насильства по відношенню до неї та дітей зі сторони гр. ОСОБА_3 .

Після зміни місця проживання матері дитини, батько постійно здійснює їй перешкоди у вихованні її дітей.

Так, 15 травня 2020 року до Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від гр. ОСОБА_2 надійшла заява про встановлення графіку побачень з дітьми. Спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації проведено роботу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини».

Під час проведення бесіди з дітьми, старший син ОСОБА_1 повідомив, що до мами ходити не буде, тому що вона сама зобов`язана приходити за місцем його проживання: готувати їжу, робити з ними уроки, прати та прасувати, купувати одежу та їжу. На запитання - чому він так вважає - сказав, що мама зобов`язана, він так вирішив.

Твердження щодо невиконання матір`ю батьківських обов`язків - не відповідає дійсності. Мати намагається приймати участь у вихованні, але батько чинить їй перешкоди.

Вивчивши матеріали даної справи, враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, в яких зазначається, що позбавлення батьківських прав - це крайня міра впливу на батьків, які свідомо ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків і не бажають виправити таку свою поведінку, заслухавши пояснення матері дитини, та позовні вимоги дитини, зважаючи на існування неврегульованих інших судових спорів, враховуючи пропозиції комісії з питань захисту прав дитини від 18 травня 2021 року, керуючись ст. 164 Сімейного кодексу України, Печерська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає, що для позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 по відношенню неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як таку, що ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню, догляду та й утримання своєї дитини -підстав немає».

01.10.2021 відповідно до розпорядження № 338 від 01.10.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку зі смертю судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8.

Відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Ільєвій Т.Г.

04.10.2021 ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва було прийнято до свого провадження дану справу у загальному позовному порядку.

29.11.2021 ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання та перейдено до розгляду справи по суті.

В судовому засідання позивач просив позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що матір належним чином не виконує свої батьківські обов`язки. Окрім цього, зазначив, що він є дорослим та має право самостійно вирішувати з ким жити та звернув увагу, що він самостійно звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач в судовому засіданні просила відмовити в задоволені вимог, оскільки батько намагається налаштувати дітей проти неї через поділ майна. Також вказала, що батько чинить насильство проти дітей та використовує у своїх цілях.

Третя особа - ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що доводи відповідача є безпідставними, так як остання має заборгованість по аліментам. ОСОБА_3 вказує, що пропонував мирову угоду, однак відповідач не погодилась з нею. Матір маніпулює дитиною та необґрунтовано стверджує, що він, як батько дитини, здійснює тиск на ОСОБА_1 . Відповідач не виконує належним чином своїх батьківських обов`язків, а тому позовні вимоги мають бути задоволенні.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Разом з цим, до суду було спрямовано заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Так, з врахуванням зазначених обставин, дослідивши матеріали справи, позицію сторін суд вважає, за необхідне зазначити.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України (у редакції, чинній на час розгляду судами спору) визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року(заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що можеспричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

Згідно із ч.1 ст. 8 ЗУ "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р., кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У відповідності до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначено, що "Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей".

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

У відповідності до вимог ст. ст.76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається з положень ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, суд дослідивши матеріали справи вважає, що позивач в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав послалися на те, що відповідач жодного з покладених законом на неї, як матері обов`язків не виконує, не приймає участі у його вихованні, вже тривалий час не спілкується належним чином, не цікавиться навчанням та станом здоров`я.

Однак жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували зазначені обставини суду не надано. Крім того, наявність заборгованості по сплаті аліментів станом на день розгляду справи заперечується відповідачем та є недоведеною.

Таким чином, в судовому засіданні так і не було встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Не підтверджено належними доказами те, що до відповідача застосовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

З наведених обставин, суд критично ставиться до викладених у позові доводів позивача щодо негативної характеристики відповідача, оскільки вони не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та були спростовані відповідачем.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п.2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

Суд вважає, що відповідач довела своїми заперечення та доказами, що цікавиться своєю дитиною та має бажання її виховувати та розвивати.

Окрім цього, суд бере до уваги висновок представника Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав від 23.06.2021, в якому орган також критично ставиться до даних обставин, з яким суд погоджується.

Також, варто зазначити, що позбавлення батьківських прав допускається тільки лише щодо дітей, які не досягли 18 років, а оскільки на момент винесення рішення ОСОБА_1 виповнилось 18 років, то зазначене свідчить про неактуальність позовних вимог.

Відтак, суд прийшов до висновку про те, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Загалом з врахуванням наданих пояснень, тверджень сторін у справі, суд прийшов до висновку, що батьки несуть в певній мірі негативний досвід для обох своїх дітей, показуючи, що двоє свідомих дорослих людей не можуть знайти спільні точки, з метою забезпечення щасливого дитинства, розумового та духовного розвитку дитини. Оскільки, такі відносини спричиняють психологічний вплив на дитину та закладають таку поведінку батьків, як норму.

Суд, звертає увагу, що найважливішим для обох батьків мають бути їхні діти, а суперечки між собою мають залишатись осторонь них. Дійсно законодавчо закладено, що кожний з батьків має право на виховання своєї дитини, однак це не свідчить, що останні мають право здійснювати маніпулювання їх відношенням до них та заставляти вчиняти дії, які суперечать їх інтересам.

З врахуванням зазначеного, суд закликає сторін у справі знайти вірний шлях для підтримання належних стосунків між дітьми та батьками.

Також, оскільки позивачу виповнилось 18 років, суд вважає, що останній в змозі оцінити поведінку батьків самостійно та надати кожному можливість проявити себе в якості батька та матері, з метою подальшого владнання стосунків.

Керуючись ст. ст. 19, 141, 150, 164, 165 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 13, 19, 34, 76-82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 15.07.2022.

Суддя Т.Г. Ільєва