Рішення № 106568003, 03.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

03 жовтня 2022 року справа №640/8173/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )до1. ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 2. Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач 2, військова частина)про1) визнання протиправним та скасування мобілізаційного розпорядження відповідача 1 щодо організації та проведення 03 березня 2022 року мобілізації позивача; 2) скасування наказу командира відповідача 2 від 03 березня 2022 року №8 про призначення солдата запасу ОСОБА_1 стрільцем 3 відділення 2 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_4; 3) зобов`язання командира відповідача 2 виключити солдата запасу ОСОБА_1 із списків особовою складу відповідача 2, НОМЕР_4

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва зазначаючи, що відповідач 1 протиправно мобілізував його до лав Збройних Сил України, а відповідач 2 протиправно включив позивача до штату військової частини.

На думку позивача, він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та має право на відстрочку згідно із абзацом першим частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки є студентом 5 курсу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» з денною формою навчання та терміном закінчення навчання до 31 травня 2023 року.

Крім того, позивач зазначив, що добровільно не надавав згоди на несення військової служби під час його освітнього процесу у вищому навчальному закладі та не надавав згоди на участь у територіальній обороні.

Ухвалою від 07 червня 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/8173/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач 1 подав відзив на адміністративний позов, у якому заперечує проти позовних вимог, зазначаючи, що позивач під час мобілізації не вказав, що є здобувачем вищої освіти, який навчається на денній формі навчання, не надав жодних документів на підтвердження цього факту, не подав відповідну заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час загальної мобілізації у зв`язку із здобуттям освіти, що унеможливило прийняття відповідачем 1 відповідного рішення для надання відстрочки у порядку, передбаченому абзацом другим пункту 2 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Адвокат позивача подав відповідь на відзив відповідача 1, у якій зазначає, що 01 березня 2022 року позивач в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 надав його представникам студентський квиток і довідку Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» від 20 жовтня 2021 року №0520/тр11мн про те, що є студентом 5 курсу зазначеного ВНЗ денної форми навчання з терміном закінчення навчання 31 травня 2023 року, яка не прийнята до уваги відповідачем 1, оскільки видана для пред`явлення у ІНФОРМАЦІЯ_2; довідка Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» видана для пред`явлення саме у ІНФОРМАЦІЯ_1 виготовлена лише 23 березня 2022 року, проте на цей час позивач був мобілізований.

Адвокат також зазначив, що за наявності у відповідача 1 сумнівів щодо статусу позивача «студент вищого закладу освіти», відповідач 1 не був позбавлений права звернутися до цього закладу за підтвердженням чи спростуванням зазначеної інформації.

Відповідач 2 у відзиві на адміністративний позов заперечує проти позовних вимог та зазначає, що видаючи оспорюваний наказ про зарахування позивача за направленням відповідача 1 до особового складу військової частини, виходив з того, що направляючи особу до військової частини відповідач 1 здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності або відсутності законних підстав, що звільняють позивача від призову на військову службу.

Відповідач 2 також заперечує проти подання позивачем рапорту від 05 травня 2022 року та інших документів, які б підтверджували наявність у нього права на звільнення від призову за мобілізацією, та вважає, що з боку позивача надана згода на проходження військової служби у формі конклюдентних дій.

У відповідь на відзив відповідача 2 адвокат позивача зазначає, що виключення позивача зі штату військової частини є послідовною дією після скасування мобілізаційного розпорядження відповідача 1, оскільки законодавством з питань проходження військової служби прямо не передбачено, що скасування документів з оформлення процедури мобілізації має наслідком автоматичне виключення позивача зі складу військової частини, куди його направлено відповідним районним ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому, заявляючи позовну вимогу до військової частини, позивач виходить із міркувань ефективності захисту його права; обраний ним спосіб захисту порушеного права, на думку позивача, здатен повністю відновити порушене право.

У відповіді на відзив відповідача 2 адвокат позивача також зазначає, що проходження медичної комісії та навчальних зборів не є конклюдентною формою надання позивачем згоди на проходження військової служби, оскільки позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 не за своєю волею, а на підставі врученої повістки для постановки на військовий облік за новою адресою проживання; в силу норм частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підставою для направлення на військову службу у військову частину є не облікова повістка, а мобілізаційне розпорядження.

Знаходячись у розташування військової частини, а також інших військових підрозділах, позивач не мав можливості направити поштою довідку про навчання; під час проходження всіх етапів мобілізації позивач неодноразово висловлював свою незгоду із прийняттям його на військову службу та направлення в зону бойових дій; рапорт від 05 травня 2022 року з відміткою про прийняття його посадовою особою, є тим документом, який позивачу вдалося вручити представнику командування; рапорт є читабельним, жодних ознак неможливості сприйняття його змісту відповідач 1 не наводить; зміст рапорту зводиться до незгоди позивача з призовом з двох підстав, одна з яких навчання у ВНЗ на денній формі навчання.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_1 03 березня 2022 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на тимчасовий облік, як військовозобов`язаний.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03 березня 2022 року №52 «Про призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу» позивач відповідно до мобілізаційного розпорядження з 03 березня 2022 року призваний на військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03 березня 2022 року №8 позивач призначений та зарахований до списків особового складу військової частини на посаду стрільця 3 відділення 2 взводу 1 стрілецької роти (пункт 2.88 наказу).

Згідно із довідкою Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» від 20 жовтня 2021 року №0520/тр11мн ОСОБА_1 навчається на 5 курсі денного відділення Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», строк закінчення навчання 31 травня 2023 року; довідка видана для подання до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до довідки Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» від 24 березня 2022 року №0520/тр-11мн ОСОБА_1 навчається на 5 курсі денного відділення Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», строк закінчення навчання 31 травня 2023 року; довідка видана для подання до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач 05 травня 2022 року подав рапорт командиру роти окремого батальйону територіальної оборони ОСОБА_2 , в якому висловив незгоду з призовом та зазначив, що є студентом 5 курсу денної форми навчання Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», а тому не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та має право на відстрочку, відповідні документи подавалися ним до ІНФОРМАЦІЯ_1, але до уваги не прийняті.

На рапорті ОСОБА_1 наявна відмітка про його прийняття.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Статтею 19 частиною 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частинами третьою та сьомою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Пунктом 253 Указу Президента від 10 грудня 2018 року №1153/2008 «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (далі по тексту - Указ №1153/2008) передбачено, що призови на військову службу військовозобов`язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України.

Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 4 частини першої та абзацу першого частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно із пунктом 20 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Законом України від 03 березня 2022 року №2105-ІХ затверджений Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі по тексту - Указ №69/2022).

Відповідно до пункту 1 Указу №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - мобілізація).

Згідно із частиною п`ятою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.

Абзацом першим пункту 252 Указу №1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Відповідно до абзаців першого та другого частини другої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема, здобувачі фахової вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

Дана норма є імперативною, вичерпною та не передбачає додаткових умов чи альтернатив окрім вказаних у цій нормі закону.

Позивач з 03 березня 2022 року призваний відповідачем 1 на військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період.

Суд встановив, що позивач є студентом 5 курсу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» з денною форми навчання та терміном закінчення навчання до 31 травня 2023 року, що підтверджується довідками Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» від 20 жовтня 2021 року №0520/тр11мн та від 24 березня 2022 року №0520/тр-11мн.

Отже, позивач не підлягав призову на військову службу на час проведення мобілізації відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Кабінет Міністрів України 23 лютого 2022 року постановою №154 затвердив Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі по тексту - Положення №154), пунктом 1 якого встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Таким чином, обов`язок щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу покладено на відповідні районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а, тому за наявності у відповідача 1 сумнівів щодо наявності у позивача статусу студента вищого закладу освіти, ІНФОРМАЦІЯ_1 мав звернутися до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» за підтвердженням або спростуванням цієї інформації з моменту виникнення таких сумнівів.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача 1 щодо не зазначення позивачем, що він є здобувачем вищої освіти, який навчається на денній формі навчання, та не надання позивачем документів на підтвердження цього факту, оскільки, у відповідь на запит позивача проректор, начальник військово-мобілізаційного відділу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» видав ОСОБА_1 довідку від 24 березня 2022 року №0520/тр-11мн для пред`явлення саме ІНФОРМАЦІЯ_1.

Отже, твердження відповідача 1, що позивач до 26 квітня 2022 року не заявляв та не надавав доказів, що є студентом денної форми навчання, не підтверджуються матеріалами справи.

Суд встановив, що станом на час виникнення спірних правовідносин позивач був здобувачем вищої освіти з денною формою навчання та відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування мобілізаційного розпорядження відповідача 1 стосовно організації та проведення 03 березня 2022 року мобілізації позивача.

В частині позовних вимог щодо скасування наказу командира відповідача 2 від 03 березня 2022 року №8 про призначення солдата запасу ОСОБА_1 стрільцем 3 відділення 2 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_4 та зобов`язання командира відповідача 2 виключити солдата запасу ОСОБА_1 із списків особовою складу відповідача 2, НОМЕР_4, суд зазначає таке.

Як вже зазначив суд, початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підпунктом 7 пункту 252 Указу №1153/2008 встановлено, що військовослужбовці, які переміщуються на інші посади за штатами воєнного часу, а також військовозобов`язані, приписані на посади до військових частин, та резервісти, призначені на посади до військових частин, після призову приступають до виконання обов`язків за цими посадами з моменту їх призначення наказами по стройовій частині відповідно до мобілізаційного призначення.

Організація обліку та призову громадян, в тому числі, в особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини.

Згідно зі змістом наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03 березня 2022 року №8 зарахування позивача до штату військової частини здійснено на підставі відомостей відповідача 1.

Суд встановив, що відповідач 1 порушив права позивача та видав протиправне мобілізаційне розпорядження щодо його призову на військову службу, на підставі якого виданий наказ відповідача 2 від 03 березня 2022 року №8 про зарахування позивача до штату військової частини.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.

Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.

Пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє ці акти від нормативних, є їх правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їх конкретність, а саме чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративних правовідносин, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 09 квітня 2019 року у справі №9901/611/18 та від 18 вересня 2019 року у справі №9901/801/18.

Рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 жовтня 2019 року у справі №813/38/16, від 27 лютого 2020 року у справі №440/569/19.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що виданий на підставі протиправного мобілізаційного розпорядження наказ відповідача 2 від 03 березня 2022 року №8 є юридично значимими, оскільки має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення можливості реалізувати належне йому право на відстрочку від призову до військової служби під час мобілізації на особливий період та покладає на нього обов`язок щодо проходження військової служби в особливий період.

Законодавством щодо проходження військової служби не передбачено, що скасування документів з оформлення процедури мобілізації має наслідком скасування наказу про зарахування особи до складу військової частини та виключення такої особи зі складу військової частини, куди її направлено відповідним районним ІНФОРМАЦІЯ_1.

За таких обставин скасування наказу відповідача 2 від 03 березня 2022 року №8 в частині, що стосується зарахування позивача до складу військової частини НОМЕР_1 , та виключення позивача зі складу військової частини є ефективним засобом захисту порушених прав позивача, оскільки, в іншому випадку права позивача не будуть захищені.

Суд зазначає, що з витягу з наказу відповідача 2 від 03 березня 2022 року №8 вбачається, що зазначений наказ стосується не тільки позивача, а й інших військовозобов`язаних, які прибули із районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до мобілізаційного плану.

Позивач призначений та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду стрільця 3 відділення 2 взводу 1 стрілецької роти пунктом 2.88 наказу відповідача 2 від 03 березня 2022 року №8.

Відповідно до пункту 2.9. Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26 травня 2014 року №333 виключення зі списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом скасування пункту 2.88 наказу відповідача 2 по стройовій частині від 03 березня 2022 року №8 про призначення позивача стрільцем 3 відділення 2 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання відповідача 2 видати наказ по стройовій частині, яким виключити позивача із списків особовою складу військової частини з дня набрання рішенням суду законної сили.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 1 900,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати мобілізаційне розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо організації та проведення 03 березня 2022 року мобілізації ОСОБА_1 .

3. Скасувати пункт 2.88 наказу військової частини НОМЕР_1 від 03 березня 2022 року №8 про призначення солдата запасу ОСОБА_1 стрільцем 3 відділення 2 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_4.

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати наказ по стройовій частині, яким виключити солдата запасу ОСОБА_1 із списків особовою складу військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_4, з дня набрання рішенням суду законної сили.

5. Відмовити в іншій частині адміністративного позову.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 900,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) з яких: 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 та 907,60 грн. (дев`ятсот сім гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Тячівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (90500, Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Незалежності, буд. 49; ідентифікаційний код 09565962);

Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ).

Суддя В.А. Кузьменко