Рішення № 106567890, 30.09.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2022 року м. Київ № 640/18529/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивачка) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.05.2019 №0168941305.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка посилається на протиправність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 24.05.2019 №0168941305, яким до ОСОБА_1 були застосовані штрафні санкції на суму 235 249,65 грн. за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань з плати за землю (орендної плати з фізичних осіб), що у свою чергу були визначені позивачці згідно податкових повідомлень-рішень від 29.07.2015 №449-17 і від 25.08.2016 №6032-1305. А саме зазначені податкові повідомлення-рішення з плати за землю за періоди 2015 і 2016 рік свого часу були прийнятті контролюючим органом з простроченням строку, встановленого п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України. У контексті з наведеним позивачка переконана, що в силу норми п. 287.9 ст. 287 Податкового кодексу України вона звільнена від відповідальності, передбаченої зазначеним Кодексом за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з названого податку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі №640/18529/21 за вказаним позовом та дану справу призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, у п. 6 резолютивної частини такої ухвали суд витребував від відповідача ряд документальних доказів (зокрема, засвідчені копії податкових повідомлень-рішень від 29.07.2015 №449-17 і від 25.08.2016 №6032-1305, разом із доказами їх узгодження у досудовому (судовому) порядку.

Від представника Головного управління ДПС у м. Києві через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатковими документами (а саме: копії оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 24.05.2019 №0168941305, акта камеральної перевірки від 03.04.2019 №844/26-15-13-05/ НОМЕР_1 , рекомендованого повідомлення №0101124635617 про вручення ОСОБА_1 поштового відправлення копією акта камеральної перевірки від 03.04.2019, рішення ДФС України від 16.08.2019 №6930/Ш/99-99-11-05-01-25 про результати розгляду скарги), де останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що за результатами проведеної камеральної перевірки з питання дотримання ОСОБА_1 вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати орендної плати з фізичних осіб за періоди 2015 - 2016 роки був складений акт перевірки від 03.04.2019 №844/26-15-13-05/ НОМЕР_1 . Даним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої сум грошових зобов`язань з названого податку, що призвело до виникнення автоматично розрахованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 235 249,65 грн. На підставі висновків цього акта перевірки контролюючий орган згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 126.1 ст. 126 цього ж Кодексу виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Водночас інших запитуваних судом документальних доказів відповідач до суду не подав та про причини відсутності у нього тих чи інших документів суд не повідомив.

Розглянувши подані представниками сторін документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03.04.2019 працівником Головного управління ДФС у м. Києві проведена камеральна перевірка, предметом якої було питання дотримання ОСОБА_1 вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати до бюджету плати за землю (орендної плати з фізичних осіб). За результатами такої перевірки складений акт від 03.04.2019 №844/26-15-13-05/ НОМЕР_1 (далі - акт камеральної перевірки).

Згідно тексту цього акта камеральної перевірки (з урахуванням додатку до нього) такою перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 граничних строків сплати узгоджених сум грошових зобов?язань з орендної плати з фізичних осіб, визначених контролюючим органом (органом ДФС) згідно податкового повідомлення-рішення від 29.07.2015 №4990-17 (форми «Ф») у сумі 976 248,25 грн. (сплату якого було прострочено на 402 календарні дні) та податкового повідомлення-рішення від 25.08.2016 №6032-1305 (форми «Ф») у сумі 200 000,00 грн. (сплату якого було прострочено на 112 календарних днів).

24.05.2019 на підставі акта камеральної перевірки від 03.04.2019 №844/26-15-13-05/2630411928 ГУ ДФС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення форми «Ш» за №0168941305, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» (код « 18010900») у розмірі 1 176 248,25 грн. всього на строки від 112 до 402 календарних днів, нарахувало позивачці штраф у сумі 235 249,65 грн. (що, складає 20% від загальної суми несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань).

Не погоджуючись із правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення податкового органу та вбачаючи підстави для скасування такого рішення, ОСОБА_1 подала скаргу до Державної фіскальної служби України. Своїм рішенням від 16.08.2019 №6930/Ш/99-99-11-05-01-25 ДФС України залишило таку скаргу платника без задоволення, а оспорюване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Так, відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно ст. 36 цього Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Поряд з цим, нормами п. 54.3 ст. 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп. 54.3.3).

В розумінні норм пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України «грошовим зобов`язанням платника податків» є не лише сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання, а й сума штрафної (фінансової) санкції, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

А у випадку оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У взаємозв`язку із наведеним суд враховує зміст норм ст. 286 та 287 ПК України, якими врегульовані питання порядку обчислення та строків сплати плати за землю. Зокрема, в силу норми п. 286.5 ст. 286 цього Кодексу (у редакції чинній станом 1 січня 2017 року) нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно з п. 287.5 ст. 287 ПК України (у редакції чинній станом 1 січня 2017 року) податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

За загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов`язку несе платник. Це встановлено ст. 109 ПК України, відповідно до якої податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 111 ПК України визначені види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Зокрема, згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведених норм права свідчить, що податковий обов`язок є безумовним і першочерговим. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку законодавчо покладено на платника податків. А саме за несвоєчасну сплату платником податків узгодженої в установленому порядку суми грошового зобов`язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених Податковим кодексом України.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали суд встановив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.05.2019 №0168941305 було прийняте податковим органом на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України та за фактами несвоєчасної сплати позивачкою сум грошових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб, визначені їй органом ДФС в порядку пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, за звітні періоди 2015 і 2016 рік.

Як пояснив представник відповідача у тексті відзиву на позов, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві були сформовані податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» від 15.06.2015 № 4990-17 за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за звітний період 2015 рік на суму 976 248,26 грн. та податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» від 29.06.2016 №6032-1305 за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за звітний період 2016 рік на суму 1 574 689,41 грн. Податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 №4990-17 було направлено платнику податків ( ОСОБА_1 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення (номер поштового відправлення №0100128969904), та відповідно до відмітки ПАТ «Укрпошта» про причини повернення, вищезазначений лист 29.07.2015 був повернутий поштою до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, у зв`язку з неврученням його адресату (з причини: «за закінчення встановленого строку зберігання»). Податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №6032-1305 на суму 1 574 689,41 грн. було вручено 25.08.2016 за довіреністю гр. ОСОБА_2 (довіреність від 19.08.2016 № 3698). Як наслідок станом на 27.09.2015 в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 виник податковий борг у сумі 976 248,26 грн., який був погашений у 2016 та 2017 роках, та у підсумку зумовив до виникнення нової податкової заборгованості у календарній черговості.

У контексті з наведеним суд враховує, що за змістом норм ч. 1 і 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому, згідно із ч. 1 і 2 ст. 73, ч. 1 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У силу приписів ч. 1 і 2 ст. 77 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У такому випадку суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд встановив, що відповідач всупереч наведених вище процесуальних норм та вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі не подав до матеріалів цієї справи без поважних причин витребовувані судом документальні докази (а саме: копії податкових повідомлень-рішень від 29.07.2015 №449-17 і від 25.08.2016 №6032-1305, разом із доказами надіслання та/або вручення таких рішень позивачці (її довіреному представнику) у встановленому чинним на той час податковим законодавством порядку; витяги з інтегрованої картки платника плати за землю ОСОБА_1 за звітні періоди 2015 - 2017 років) на підтвердження дійсного виникнення у органу ДФС правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 24.05.2019 №0168941305. З огляду на що зафіксовані в тексті акта камеральної перевірки від 03.04.2019 періоди прострочення ОСОБА_1 граничного терміну сплати грошових зобов`язань, визначених їй згідно податкових повідомлень-рішень від 29.07.2015 №449-17 і від 25.08.2016 №6032-1305, а також відповідно обставини надіслання (вручення) останній органом ДФС зазначених податкових повідомлень-рішень за належною адресою, - свого документального підтвердження у матеріалах справи не знайшли.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку, що відповідач в ході розгляду судом по суті цієї справи не довів належними і достатніми документальними доказами правомірність та обгрунтованість прийнятого ГУ ДФС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 24.05.2019 №0168941305.

Що стосується доводів позивачки щодо прийняття ГУ ДФС у м. Києві такого податкового повідомлення-рішення без урахування положень норми п. 287.9 ст. 287 ПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017 №2245-VIII (за змістом якої у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені статтею 286 цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання), то суд відхиляє їх як необґрунтовані. Оскільки податкові повідомлення-рішення від 29.07.2015 №449-17 і від 25.08.2016 №6032-1305 були прийняті до моменту набрання зазначеним Законом України чинності, а тому його дія на правовідносини, що стосуються порядку їх погашення, не поширюється.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 25.06.2021 №1ВМ94026М, ОСОБА_1 під час звернення до суду з цим адміністративним позовом сплатила судовий збір у розмірі 11 350,00 грн. Враховуючи те, що при звернення до адміністративного суду із цим позовом з вимогами до органу ДПС позивачка мала сплатити судовий збір всього у сумі 2 352,50 грн., та з огляду на обсяг задоволених за результатами цього позову вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрати по оплаті судового збору в сумі 2 352,50 грн.

Що стосується решти суми коштів (8 997,50 грн.), сплачених ОСОБА_1 згідно квитанції від 25.06.2021 №1ВМ94026М в рахунок оплати судового збору, то такі кошти є надмірними сплаченими, а тому їх повернення здійснюється відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (тобто, поза межами розгляду судової справи).

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 24.05.2019 №0168941305.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені нею судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 352,50 грн. (дві тисячі триста п`ятдесят дві гривні 50 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок