Рішення № 106567851, 30.09.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2022 року м. Київ № 640/9379/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Київ з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі-відповідач), в якій просить:

- визнати бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві яка полягає у не перерахунку невірно обчисленого розміру пенсії при її призначенні з підстав надання пенсіонером нових документів та не виплаті пенсії ОСОБА_1 з 08.07.2015 в розмірі якій обчислений з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації в розмірах зазначених у довідці Фінансового управлення Генерального штабу Збройних Сил України від 03.11.2017 №305/766 протиправними;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 08.07.2015 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі якій обчислено з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації в розмірах зазначених у довідці Фінансового управлення Генерального штабу Збройних Сил України від 03.11.2017 №305/766, здійснити виплату суми перерахунку однією сумою, починаючи з 08.07.2015 з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу;

- заборонити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві застосовувати при таких виплатах постанову Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Позивачем зазначено, що останній звернувся до відповідача про перерахунок та виплату пенсії з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації розмір яких зазначений у довідці Фінансового управління Генерального штабу збройних сил України від 03.11.2017 №305/766, проте отримав лист про відмову в перерахунку пенсії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2020 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі та запропоновано відповідачу протягом 15 днів надати відзив на позовну заяву.

Станом на момент прийняття рішення у справі, відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, та не подав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, призначену відповідно до вимог Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 01.09.2015.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 24.11.2017, в якій просить вчинити дії щодо перерахунку невірно обчисленого розміру пенсії при її призначенні та виплату пенсії розмір якої обчислений з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, грошової допомоги для вирішення соціально - побутових питань, премії згідно статті 27 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України які я отримував під час служби в розмірі які зазначені у довідці Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про суми нарахованого грошового забезпечення та інших одноразових виплат полковнику ОСОБА_1 від 03.11.2017 № 305/766.

У відповідь на звернення позивача, Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві листом від 26.12.2017 №32804/03 повідомило позивача, що в статті 43 Закону та пункті 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 не зазначені такі види грошового забезпечення як грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, щомісячна додаткова грошова винагорода, грошова допомога в разі звільнення з військової служби, індексація, грошова компенсація за невикористані дні відпустки, винагорода за безпосередню участь в АТО, їх не може бути враховано до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії відповідно до Закону. Також вказано, що оскільки Законом та пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 передбачено, що до складу грошового забезпечення для обчислення пенсій входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, премії, які мають разовий характер, не можуть бути враховані до грошового забезпечення для визначення розміру пенсії.

Позивач вважає, що відповідачем при прийняття рішення про відмову у перерахунку пенсії із зазначенням вказаних видів грошового забезпечення порушено вимоги чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є, зокрема, Закон №2262-ХІІ.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частин другої та третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Частиною першою статті 15 Закону №2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).

Згідно частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

17.07.1992 Кабінетом Міністрів України затверджено постанову №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі - Постанова №393).

Пунктом 7 Постанови №393 передбачено, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

- відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Ключовим правовим питанням у цій справі є правомірність відмови в перерахунку пенсії з урахуванням при її обчисленні таких складових, як: щомісячна додаткова грошова винагорода.

З матеріалів справи вбачається, що у період з липня 2013 року по липень 2014 року позивач отримував щомісячну грошову винагороду, що підтверджується копією довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України від 03.11.2017 №305/766.

При цьому, відповідно до довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України від 03.11.2017 №305/766 з щомісячної грошової винагороди з липня 2013 року по липень 2014 року сплачено ЄСВ.

Вказана щомісячна додаткова грошова винагорода була передбачена і виплачувалася позивачу згідно із вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", яка втратила чинність у зв`язку з введенням в дію Постанови №704.

Зазначена винагорода носила систематичний, щомісячний характер, належить до додаткових видів грошового забезпечення та відповідно до статті 43 №2262-ХІІ, а відтак підлягає врахуванню під час обчислення пенсії позивачу.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 (справа №522/2738/17), а також постановах Верховного Суду від 02.06.2021 (справа №240/11441/19), від 13.05.2021 (справа №2240/2468/18).

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу з 01.09.2015 з урахуванням щомісячної додаткової винагороди та зобов`язання останнього здійснити з 01.09.2015 перерахунок та виплату пенсії із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Щодо позовних вимог про здійснення пенсійних виплат однією сумою, починаючи з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу без урахування постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням, всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.

28 серпня 2018 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», пунктом 2 якої встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

При цьому, порядок №649 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Слід зазначити, що правомірність норм Порядку №649 в судовому порядку не оскаржувалась, а отже, він є обов`язковим до виконання органами Пенсійного фонду.

У силу пункту 5 Порядку №649, для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник (орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення) подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія) (пункт 6 Порядку №649).

За змістом підпункту 10-11 Порядку №649, виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоду виплати пенсії зобов`язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 зазначеного Закону.

Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку про те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в розумінні статті 19 Конституції України, позбавлений можливості діяти всупереч вимог Порядку №649, а отже, перерахована пенсія буде виплачена відповідачем на користь позивача безпосередньо після перерахування Пенсійним фондом України коштів Управлінню в порядку наявності бюджетних асигнувань.

Нараховані суми пенсії не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (частина друга статті 55 Закону №2262-ХІІ).

Крім того, суд звертає увагу, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія (частина друга статті 52 Закону №2262-ХІІ).

Відповідно до статей 1, 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-III).

Отже, обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати, водночас, спір виник не з приводу порушення строків виплати нарахованої пенсії, а у зв`язку із відмовою у перерахунку пенсії, тобто неповному нарахуванні.

Також суд звертає увагу, що не підлягають задоволенню вимоги, щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень утримуватися від винесення рішень у майбутньому у зв`язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки судом оцінюються певні обставини, підтверджені зібраними доказами. Таким чином висновки суду стосуються лише конкретних рішень (дій) суб`єкта владних повноважень і не можуть розповсюджуватися на невизначене коло таких рішень (дій).

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 14.09.2020 року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021 року, у зразковій справі №560/2120/20.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 08.07.2015, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), здійснити з 08.07.2015 перерахунок та виплату пенсію із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.