Рішення № 106565216, 30.09.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2022 року Справа № 360/1047/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09.02.2022 на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області від 13 січня 2022 року № 130-5959/Х-02/8- 1200/22;

- зобов`язати Головне управління пенсійного Фонду України в Луганській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувавши до стажу період роботи з 23.02.1984 по 17.06.2000 в КСП Чорнухинська птахофабрика (СТОВ Чорнухинська птахофабрика АVIS-2000).

В обґрунтування позову зазначено, що 24.12.2021 позивач звернувся на веб портал Пенсійного фонду України (номер звернення ВЕБ-12001-Ф-С-21-116556) з клопотанням про зарахування стажу за період роботи з 1984 по 2000 роки з наданням трудової книги та довідок, які підтверджують здійснення трудової діяльності в КСП Чорнухинська птахофабрика. Головне управління ПФУ в Луганській області 13.01.2022 № 130-5959/Х-02/8- 1200/22 повідомило позивача про те, що до загального стажу частково не враховано період роботи на Чорнухинській птахофабриці. Згідно з записами трудової книжки № 9 - 11 він працював на Чорнухинській птахофабриці у період з 23.02.1984 (наказ № 37к від 24.02.1984) по 17.06.2000 (протокол загальних зборів б/д та б/н). Оскільки у записі на звільнення не зазначено дати та номеру документу, із зазначеного періоду враховано період з 01.02.1999 по 17.06.2000. Надані позивачем до звернення копії документів не прийняті відповідачем для розгляду, оскільки видані підприємством, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України і не створюють правових наслідків. Позивач вважає рішення відповідача протиправним та просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 14 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 17 червня 2022 року витребувано від відповідача копію пенсійної справи.

Ухвалою суду від 05 вересня 2022 року вирішено подальший розгляд адміністративної справи № 360/1047/22 здійснювати на підставі її матеріалів в електронній формі.

12.07.2022 від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог, зазначивши, що 13.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком. Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058) позивачу було призначено пенсію за віком на загальних умовах з 13.03.2020.

15.06.2021 ОСОБА_1 звернувся з заявою про перерахунок пенсії (№1718) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. За наслідками розгляду заяви позивача від 15.06.2021 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області обґрунтовано було винесено рішення від 16.06.2021 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, про що він був повідомлений листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 11.08.2021 №1200-0210-6/29301.

24.12.2021 року на веб портал Пенсійного фонду України надійшло звернення позивача з питання зарахування страхового стажу з 1984 по 2000 рік.

Відповідач зазначає, що заява про перерахунок пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через Веб портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за №991/27436.

Тому, на звернення позивача від 24.12.2021 ВЕБ-12001-Ф-С-21-116556 листом управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 13.01.2022 №130-5959/Х-02/8-1200/22 було надано відповідь відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Будь-яке рішення з приводу розгляду зазначеного звернення відповідачем не приймалось.

Страховий стаж позивача за матеріалами електронної пенсійної справи складає 25 років 8 місяців 3 дні. За записами трудової книжки заявник з 23.02.1984 працював на Чорнухинській птахофабриці (підприємство розташовано на неконтрольованій українською владою території). Запис про звільнення з роботи 17.06.2000 засвідчено печаткою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнухинська птахофабрика». При цьому, відомості про перейменування підприємства в трудовій книжці не зазначено. Також відсутні номер та дата наказу про звільнення з роботи. При призначенні пенсії до страхового стажу зараховано період роботи у ТОВ «Чорнухинська птахофабрика» з 01.02.1999 по 17.06.2000 на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Період роботи з 23.02.1984 по 31.01.1999 за записами трудової книжки не зараховано до страхового стажу, оскільки записи про періоди роботи внесено до трудової книжки в порушення норм Інструкції.

Тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_2 , що виданий Перевальським РВ УМВС України в Луганській області 19.11.2003, довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера та довідкою від 02.03.2020 № 917-5000274547 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Копії зазначених документів надані позивачем разом з позовом.

13.03.2020 позивач звернувся до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви були надані копії документів: довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, паспорт НОМЕР_2 , трудова книжка, військовий квіток НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , диплом № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , довідка про взяття на облік внутрішньо переміщену особу №917-5000274547, документи про виконання роботи, які дають право на пенсійний вік Х/53-1, Х/53-2, документи про стаж УКР№0053672, №26, №27, №28, Х/53-3.

Згідно із витягом з ІС ПФУ Підсистема призначення та виплати пенсії загальний Форма РС-право позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначено пенсію за віком на загальних умовах з 13.03.2020. Страховий стаж позивача за підсумками відповідача складає 25 років 08 місяців 3 дні, до стажу не повністю зараховані періоди роботи позивача, визначені в трудовій книжці.

Як зазначено відповідачем у відзиві, ОСОБА_1 15.06.2021 звернувся з заявою про перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, за наслідками якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було винесено рішення від 16.06.2021 про відмову позивачу в перерахунку пенсії, про що листом від 11.08.2021 №1200-0210-6/29301 відповідач його повідомив. Копія зазначеного листа надана разом з відзивом.

Відповідно до рішення від 16 червня 2021 року № 38 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, у зв`язку з відсутністю підстави звільнення на дату 17.06.2000 (документ, його дата і номер).

24.12.2021 позивач звернувся на веб портал Пенсійного фонду України з метою зарахування його стажу з 1984 по 2000 роки. До заяви були надані трудова книжка та довідки, які підтверджують виконання трудової діяльності позивача на Чорнухинській птахофабриці. Цей факт не заперечується відповідачем.

На звернення ОСОБА_1 від 24.12.2021 ВЕБ-12001-Ф-С-21-116556 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області листом від 13.01.2022 №130-5959/Х-02/8-1200/22 надана відповідь, в якій зазначено, що додані до звернення копії документів не можуть бути прийняті для розгляду, оскільки їх видало підприємство, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Копії зазначених документів надані відповідачем разом з відзивом.

Трудова книжка позивача від 08.05.1975, копія якої надана разом з позовом, містить такі записи за спірні періоди його роботи:

«Чорнухинська птахофабрика»:

запис 9 23.02.1984 - прийнятий водієм 3 класу на а/м різної вантажопідйомністю (наказ 37к від 24.02.1984);

запис 10 10.03.1988 переведений водієм 1 класу (наказ №37к від 10.03.1988);

запис 11 17.06.2000 звільнений у зв`язку з переводом в СТОВ «Чорнухинську птахофабрику AVIS - 2000» (протокол загальних зборів).

Дійсно, в трудовій книжці позивача запис 11 від 17.06.2000 завірено печаткою ТОВ «Чорнухинська птахофабрика», проте на підтвердження цього факту позивачем надані копії довідок №71, 72, 73, 74 від 17.12.2020, видані «Сельскохозяйственным обществом с ограниченной ответственностью «Чернухинская птицефабрика AVIS-2000», відповідно до яких, позивач з 23.02.1984 по 17.06.2000 працював на зазначеному підприємстві, а також нараховувалась заробітна плата.

Всі зазначені довідки завірені печатками підприємства.

Копії зазначених документів надані позивачем разом з позовом.

Отже, відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 23.02.1984 по 31.01.1999 за записами трудової книжки, оскільки в записі про звільнення від 17.06.2000 не зазначено дати та номеру документу, на підставі якого відбувалося таке звільнення, а також сам запис засвідчено печаткою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнухинська птахофабрика», відомості про перейменування підприємства в трудовій книжці не зазначено, а надані довідки, які підтверджують зазначений період роботи позивача видані підприємством, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, що не можуть бути враховані, на думку позивача.

Період роботи з 01.02.1999 по 17.06.2000 у СТОВ «Чорнухинська птахофабрика» зарахований до страхового стажу на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права, і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV)).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до вимог пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у ній. При цьому значення трудової книжки як основного документа, що підтверджує стаж роботи, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 13,62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Відтак чинне законодавство передбачає необхідність підтвердження стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Як встановлено судом, трудова книжка позивача від 08.05.1975, щодо спірного періоду роботи на «Чорнухинській птахофабриуі» містить записищодо фактів прийняття та звільнення позивача з роботи у спірний період, однак запис про звільнення не містить визначення документів, на підставі яких позивача звільнено з роботи.

В даному випадку відомості про прийняття на роботу позивача наявні в трудовій книжці, не мають будь-яких недоліків, тобто повноцінно підтверджують факт роботи позивача на зазначеній посаді на «Чорнухинській птахофабриці». Отже факт прийняття позивача на роботу не є спірним для сторін.

Факт роботи позивача на вказаному підприємстві і звільнення з нього саме 17.06.2000 (як і зазначено в трудовій книжці позивача) фактично визнав відповідач, зарахувавши період роботи у ТОВ «Чорнухинська птахофабрика» з 01.02.1999 по 17.06.2000 на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тобто, і факт звільнення з цього підприємства позивача саме 17.06.2000 не є спірним для сторін, отже не підлягає доказуванню в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України, оскільки суд також довіряє відомостям реєстру і не має обґрунтованих сумнівів щодо їх дійсності.

Не зарахувавши ж період роботи з 23.02.1984 по 31.01.1999 до страхового стажу позивача на підставі відомостей його трудової книжки та наявних в пенсійного органу відомостей реєстру, відповідач діяв не виважено і не послідовно, чим порушив право позивача на отримання пенсії ще під час її призначення.

Крім того для підтвердження спірного періоду роботи позивачем надані архівні довідки від 17.12.2020 №№ 71, 72, 73, 74, якими підтверджено, що ОСОБА_1 працював в на «Чорнухинській птахофабриці» в спірний період, а саме з 23.02.1984 по 17.06.2000, вказані довідки підписані директором та головним бухгалтером «сельскохозяйственным обществом с ограниченной ответственностью «Чернухинская птицефабрика AVIS-2000 Луганськой народной республики». Також в зазначених довідках міститься інформація щодо звільнення позивача з 17.06.2000 у зв`язку з переводом в СТОВ «Чорнухинську птахофабрику AVIS - 2000» відповідно до протоколу загальних зборів №1 від 07.04.2000.

Проте відповідачем вказані довідки не були взяті до уваги з огляду на те, що видані організацією, яка знаходиться на території де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Також суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Донецької та Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з підстави знаходження підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд також зазначає, що чинним законодавством України не встановлено прямої заборони на використання документів, виданих підприємствами, які тепер перебувають на тимчасово неконтрольованій території України. Крім того, положенням частини 3 статті 44 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, за вимогами законодавства, неможливість проведення перевірки не ставить в залежність особу, щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу і призначення пенсії.

Посилання відповідача на те, що підприємства, які видали позивачу довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії позивачу, розміщені на тимчасово окупованій території України, суд не приймає, оскільки відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного права на пенсійне забезпечення.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду по справі № 175/4336/16-а від 28 серпня 2018 року та по справі № 172/718/17 від 27 лютого 2018 року.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і їх було утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий трудовий стаж роботи.

З наведених підстав суд вважає, що відповідачем неправомірно не взято до уваги інформацію, що міститься в реєстрі, архівних довідках, наданих позивачем для підтвердження наявного трудового стажу, які видані «Луганской народной республики».

Відтак суд дійшов висновку, що відомостями, наданих позивачем для призначення пенсії документів підтверджено факт роботи останнього на «Чорнухинській птахофабриці» в спірний період, а саме з 23.02.1984 по 17.06.2000.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Пенсійним органом саме під час призначення пенсії позивачу не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для незарахування періоду роботи до страхового стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Згідно з вимогами ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено судом під час розгляду цієї справи, пенсійний орган мав всі належні відомості для підтвердження наявності страхового стажу позивача за період роботи з 23.02.1984 по 17.06.2000, що містяться в трудовій книжці позивача та в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, ще під час призначення пенсії позивачу, однак зарахував лише частину цього періоду з 01.02.1999 по 17.06.2000, отже діяв не послідовно та необгрунтовано.

Не зарахувавши ж період роботи з 23.02.1984 по 31.01.1999 до страхового стажу позивача на підставі відомостей його трудової книжки та наявних в реєстрі відомостей відповідач, порушив право позивача на отримання пенсії в більшому розмірі саме з часу її призначення з 13.03.2020.

Пункт 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що саме орган, що призначає пенсію (за спірних правовідносин - ГУПФУ в Луганській області) повинен всебічно, повно і об`єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 46 Закону №1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

У зв`язку з чим за встановлених в цій справі обставин для захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обрати інший спосіб захисту порушеного права, а саме: визнати протиправними дії відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області під час призначення пенсії позивачу щодо неврахування до його страхового стажу періоду роботи з 23.02.1984 по 17.06.2000 повністю, зобов`язати зарахувати такий період, здійснити перерахунок розміру пенсії позивача з часу її призначення - з 13.03.2020 та виплатити заборгованість.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов таких висновків.

Ухвалою суду від 14 лютого 2022 року відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню повністю, лише з корегуванням способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне судовий збір в сумі 992,40 грн стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУПФУ в Луганській області.

Керуючись статтями 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 23.02.1984 по 17.06.2000 повністю під час призначення пенсії з 13.03.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 23.02.1984 по 17.06.2000 повністю, здійснити перерахунок його пенсії з 13.03.2020 та виплатити заборгованість.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.С. Шембелян