Рішення № 106560380, 20.09.2022, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/946/22

Категорія 7

2/295/1104/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2022 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючої судді Семенцової Л.М.,

за участі секретаря Кирийчук А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи Управління житлового господарства Житомирської міської ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, в якому просить визнати недійсним свідоцтво № НОМЕР_1 від 19.10.2018 року про право власності на житло, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Як зазначено в позовній заяві, протягом 10 років позивач є власником квартири АДРЕСА_2 та за нею закріплене права власності на 21/200 ідеальної частки цього будинку. Їй стало відомо, що відповідачі отримали свідоцтво про право власності на житло від 19 жовтня 2018 року за № НОМЕР_1 , видане Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради, де за ними визнано на праві спільної власності житлову квартиру АДРЕСА_1 .

На обґрунтування заявлених у позові вимог позивач вказала, що будь-якого виділення в натурі житлового будинку АДРЕСА_3 вона із сусідами ні в добровільному порядку, ні в судовому не вирішували, а тому видача вищевказаного свідоцтва Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради суперечить законним вимогам всіх співвласників даного домоволодіння на право власності відповідним нерухомим майном та порушує її права як співвласника нерухомого майна.

Ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира від 02 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Від відповідачів відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Представник третьої особи Управління житлового господарства Житомирської міської ради надіслала на адресу суду пояснення, в яких викладено заперечення проти задоволення позовних вимог з посиланням на те, що квартира АДРЕСА_1 була приватизована згідно із законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року. На підставі наданих документів була оформлена заява на приватизацію цієї квартири та видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 19.10.2018 року на ім`я відповідачів.

У судове засідання позивач не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, до суду подала заяву з проханням розгляд справи проводити за її відсутності, вказавши про підтримання позовних вимог.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи. Відповідач ОСОБА_2 направила до суду заяву про проведення розгляду справи за її відсутності та вказала, що заперечує проти задоволення позову.

Представник третьої особи та треті особи в судове заясідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки до суду не повідомили.

Частиною ч. 3 ст.211ЦПК України передбачено право учасників справи заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у їхній відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, відзив на позов, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується договором дарування квартири від 14.01.2011 року, витягом про державну реєстрацію прав від 28.01.2011 року.

Згідно оскаржуваного свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 19.10.2018 року, виданого Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради, вбачається що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , загальна площа якої становить 18,8 кв.м. Свідоцтво видане на підставі рішення про приватизацію № 65069 від 19.10.2018 року.

За ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 зареєстровано право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку приватизації на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 19.10.2018 року, видане Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради, що слідує з витягів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.11.2018 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (надалі - Закон) приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (ст. 2 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 2, ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи виконавчої влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський судз правлюдини урішенні від 28.03.2006 року в справі (№ 31443/96) «Броньовський проти Польщі» зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Так, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини», № 48939/99, пункт 128, «Москаль проти Польщі», № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, пункт 74, від 20.05.2010 року, «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», пункт 128, та «Беєлер проти Італії», пункт 119).

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеціанська Комісія) на 86-му пленарному засіданні 25 - 26 березня 2011 року в Доповіді «Верховенство права» вказала, що основними критеріями розуміння верховенства права є, зокрема: доступність закону (закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним); питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; рівність перед законом; влада має здійснюватись у правомірний, справедливий та розумний спосіб; елементами верховенства права є: законність, включаючи прозорий, підзвітний та демократичний процес введення в дію приписів права; юридична визначеність; заборона свавілля; рівність перед законом.

Таким чином, верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у своїх діях заздалегідь регламентованими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб`єкт правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 799 вирішено надати однокімнатну, невпорядковану квартиру АДРЕСА_5 ОСОБА_14 , 1960 р.н. на склад сім`ї з п`яти осіб: (вона, дочка ОСОБА_3 , 1985 р.н., онука ОСОБА_4 , 2006 р.н., онук ОСОБА_7 , 2011 р.н., онук ОСОБА_6 , 2016 р.н.), яка перебуває на квартирному обліку у виконкомі в загальній черзі з 21.04.2011 року за № 4232 та в списку одержання житла № 1696, зі зняттям з квартирного обліку. На цього рішення в подальшому було видано рішення про приватизацію № 65069 від 19.10.2018 року та видано Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 19.10.2018 року на квартиру АДРЕСА_1 .

Виходячи із висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 03.04.2018 року в справі № 917/927/17, свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності. Правовстановлюючим документом у цьому випадку є рішення органу приватизації, на підставі якого видане таке свідоцтво, дійсність якого може бути підтверджено (не підтверджено) судом при вирішенні спору щодо дійсності рішення відповідного органу, на підставі якого було видано оскаржуване позивачем свідоцтво.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду справи судом не було встановлено, що рішення про приватизацію № 65069 від 19.10.2018 року, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності від 19.10.2018 року, є незаконним чи недійсним і таких доказів сторона позивача не надала.

Частиною 1ст. 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів.

Звертаючись з позовом в частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 19.10.2018 року, яке було видане Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради на підставі рішення про приватизацію № 65069 від 19.10.2018 року, позивач зобов`язана була довести, яким чином оспорюване нею свідоцтво порушує її права та законні інтереси, тобто, довести, що її права та законні інтереси як власника квартири АДРЕСА_2 були порушені оспорюваним свідоцтвом і в результаті визнання його недійсним її право буде захищено та відновлено.

Посилання позивача на те, що будинок АДРЕСА_3 не був розділений офіційно по квартирах, не свідчить про недійсність виданого Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради 19.10.2018 року свідоцтва на квартиру АДРЕСА_6 та ця обствина не вказує на порушення її прав як власника сусідньої квартири.

Таким чином, позивач не навела жодного належного обґрунтування порушення її прав та законних інтересів, що могло бути спричинене видачею оскаржуваного свідоцтва, у зв`язку з чим суд вважає вимоги позову необгрунтованими та відмовляє в їх задоволенні.

Керуючись ст.345ЦК України,Законом України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду»,керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи Управління житлового господарства Житомирської міської ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_3 );

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 ) та в інтересах неповнолітніх:

ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_5 ),

ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_6 ),

ОСОБА_6 (адреса: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_7 ),

ОСОБА_7 (адреса: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_8 ),

Треті особи: Управління житлового господарства Житомирської міської ради (адреса: 10014, м. Житомир, майдан С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 13576954);

ОСОБА_8 (адреса: АДРЕСА_9 );

ОСОБА_9 (адреса: АДРЕСА_10 );

ОСОБА_10 (адреса: АДРЕСА_9 );

ОСОБА_11 (адреса: АДРЕСА_9 );

ОСОБА_12 (адреса: АДРЕСА_11 );

ОСОБА_13 (адреса: АДРЕСА_12 ).

Суддя Л.М. Семенцова