Вирок № 106558668, 03.10.2022, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2421/21

Провадження № 1-кп/347/122/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2022 р. Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Косів кримінальне провадження, що внесене в ЄРДР 07.10.2021 року під № 12021096190000123 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Москва Російської Федерації, проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні чотирьох малолітніх дітей, фізичної особи-підприємця, раніше не судимого, не депутата, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин: згідно рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2020 року (справа №347/2275/19), ОСОБА_4 , зобов`язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 жительки АДРЕСА_2 , на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1600 гривень щомісячно на кожну дитину до досягнення повноліття з дня вступу рішення в законну силу.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2020 року (справа №347/2275/19) набрало законної сили 13 серпня 2020 року та 09 жовтня 2020 року Косівським районним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №63264682.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради Української PCP від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно положень, визначених ч. 1 ст. З Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року, частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей необхідно виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання.

Таке право кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дитину до її повноліття, який закріплений в Основному Законі (ст.51 Конституції України), а також в Сімейному кодексі України (ст. 180) та гарантується Державою, в свою чергу, ст. 15 Сімейного кодексу України чітко регламентовано, що сімейні обов`язки не можуть бути перекладені на іншу особу.

Статтею 51 Конституції України проголошено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного Кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття закріплений також в ст.180 Сімейного Кодексу України.

Крім того, статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 141 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Однак, ОСОБА_9 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про необхідність сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2020 року, яке набрало законної сили 13 серпня 2020 року та про наявність виконавчого провадження № 63264682 щодо стягнення аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1600 гривень щомісячно на кожну дитину до досягнення повноліття, починаючи з 13.08.2020 року, від сплати аліментів злісно ухиляється у визначеному судовим рішенням порядку, грошові кошти на утримання дітей не виплачував, що призвело до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що станом на 25.10.2021 склала 23128 гривень 17 копійок.

Тобто, ОСОБА_9 внаслідок ухилення від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) допустив виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Своїми умисними діями ОСОБА_9 грубо порушує обов`язки, покладені на нього судовим рішенням та визначені нормами Конституції України і Сімейного кодексу України, та посягає на нормальний розвиток і здоров`я дітей.

Так, ОСОБА_9 з 09.10.2020 (часу відкриття виконавчого провадження) та ознайомлення з ним, будучи зобов`язаним сплачувати грошові кошти, від сплати аліментів злісно ухилявся. У визначеному судовим рішенням порядку грошові кошти на утримання дитини умисно не виплачував. Заходів щодо працевлаштування з метою погашення заборгованості зі сплати аліментів не вживав, на попередження державного виконавця про необхідність сплачувати аліменти не реагував, тобто злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, не визнав та пояснив, що згідно рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21.01.2020 року, яке набрало законної сили 13.08.2020 року, було ухвалено стягувати з нього аліменти на утримання двох дітей в розмірі по 1600 грн. щомісячно на кожну дитину до їх повноліття. Виплати ним здійснювались згідно рішення суду, зауважень у потерпілої не було. У виконавчому провадженні №63264682 він здійснював проплати вчасно, але державними виконавцями в липні 2021 року було зараховано суму боргу в інше виконавче провадження про стягнення з нього аліментів, а у цьому виконавчому провадженні 06.04.2021 року було накладено арешт на кошти боржника. Він звертався до стягувача із проханням розстрочити суму боргу до трьох місяців, але згоди не отримав. Переписка між ним та державним виконавцем ОСОБА_11 за березень 2021 року засвідчує факт бажання та намагання боржника сплачувати аліменти, але технічну неможливість це здійснити внаслідок арешту його рахунків, що свідчить про відсутність в його діях умислу щодо злісного ухилення від сплати аліментів. У подальшому він неодноразово оскаржував дії державних виконавців щодо нарахованої заборгованості та накладення арешту на його кошти. 01.02.2022 року провадження за його скаргою на дії державних виконавців щодо накладення арешту на його кошти було закрито у зв`язку із зняттям цих арештів внаслідок погашення заборгованості та потерпіла претензій до нього не має. Він понад 25 років є фізичною особою-підприємцем, отримує дохід і сплачує аліменти, немає жодного попередження, на яке б він не відреагував. Вважає, що ДВС здійснила розрахунок заборгованості із затримкою в часті, тому виникла відразу така велика сума заборгованості близько 24000 грн., яку він зразу не зміг погасити, маючи на утриманні ще трьох малолітніх дітей, що вважає об`єктивною обставиною несплати ним аліментів. Прострочки у сплаті аліментів були, але вони були не умисними, а вимушеними, він вживав заходи для вчасної сплати аліментів, не змінював місце проживання, не приховував свої доходи. Причиною невчасного погашення заборгованості по аліментам вважає пандемію та блокування ДВС його рахунку, з якого сплачував аліменти та рахунку, яким користувався як ФОП. У зв`язку із цим заборгованість по аліментам в липні 2021 року погашала його дружина ОСОБА_12 , яка також є ФОП. До березня 2021 року він здійснював платежі, а потім було заблоковано його рахунки, внаслідок чого він не міг здійснити платежі, що підтверджується відповідними письмовими доказами (скріншотами невдалих переказів коштів). Здійснював платежі на заблоковані рахунки з метою їх розблокувати та сплатити аліменти і продовжити здійснення підприємницької діяльності; на той час інших коштів, ніж ті, що на рахунках, він не мав, позику не міг взяти, оскільки кредитна історія боржника була порушена арештом рахунків.

Потерпіла ОСОБА_5 , допитана в судовому засіданні, пояснила, що ОСОБА_4 умисно ухилявся від сплати аліментів. Так з 2018 року вона поїхала на заробітки за кордон, а діти залишилися із її мамою. Син повідомив їй про своє бажання працювати у тата ОСОБА_4 . ОСОБА_4 використовував дітей у своїх цілях, а коли вони відмовились виконувати його вказівки ОСОБА_4 повідомив їй про те, що в такому разі він відмовляється від сплати аліментів на утримання дітей. Після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів від 21.01.2020 року ОСОБА_4 всіляко затягував виконання цього рішення, а під час його виконання неодноразово оскаржував дії державних виконавців. ДВС його повідомляло про заборгованість, на що він не реагував. Коли дітям була потрібна його допомога та вона зверталась до ОСОБА_4 за такою допомогою останній відмовляв у її наданні, ставлячи умову розблокування його рахунків. Лише після початку кримінального провадження ОСОБА_4 знайшов кошти для погашення боргу по аліментам. У ОСОБА_4 є брат у м.Києві вони разом ведуть бізнес, тому він міг знайти кошти на погашення боргу по аліментам, крім того його магазин у м.Косів працював весь час.

Свідок ОСОБА_13 , допитана в судовому засіданні, пояснила, що вона є головним державним виконавцем Косівського РВ ДВС та у неї знаходилось на виконанні виконавче провадження від 2014 року щодо стягнення зі ОСОБА_4 аліментів у розмірі по 450 грн. щомісячно на двох дітей. З липня 2014 року по грудень 2015 року боржник сплачував по 900 грн. щомісяця; з липня 2017 року по вересень 2019 року боржник сплачував по 1000 грн. щомісяця на двох дітей (по 1000 грн. на одну дитину). З вересня 2019 року ОСОБА_4 перестав сплачувати аліменти. Про існуючу заборгованість та необхідність її погашення ОСОБА_4 вона повідомляла в телефонному режимі у вересні-жовтні 2019 року. З серпня 2018 року відбулися зміни в законодавстві щодо мінімального гарантованого розміру аліментів (не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) та у вересні 2019 року було здійснено перерахунок заборгованості по аліментам, про що повідомлено ОСОБА_4 , на що останній зауважив, що наразі він не має можливості платити аліменти і поновить проплати за наявності коштів. Станом на 12.08.2020 року заборгованість по аліментам ОСОБА_4 становила 12101 грн., про що було телефонним засобом зв`язку повідомлено боржника, а також про те, що вживатимуться заходи примусового виконання у разі непогашення заборгованості. Коли ОСОБА_4 оскаржив до суду дії державних виконавців Косівського РВ ДВС - їй стало відомо про існування ще одного виконавчого провадження щодо стягнення зі ОСОБА_4 аліментів на утримання дітей та згідно чинного законодавства було спрямовано проплати ОСОБА_4 по аліментам на погашення заборгованості по першому виконавчому провадженню (в порядку надходження виконавчих проваджень та у зв`язку з тим, що у платіжному дорученні не було конкретизовано реквізити певного виконавчого провадження), але заборгованість залишилась в сумі 12101 грн., внаслідок чого було арештовано кошти на рахунках ОСОБА_4 в межах суми 13495 грн. постановою від 09.02.2021 року, обмежено ОСОБА_4 у праві виїзду за кордон, носінні зброї, керуванні транспортними засобами. За рахунок примусових заходів шляхом стягнення коштів із арештованих рахунків було погашено заборгованість у першому виконавчому провадженні по стягненню аліментів та воно було закрито 09.07.2021 року (на арештований рахунок надійшли кошти, за рахунок яких погашено було борг по першому виконавчому провадженню, а решта коштів була спрямована на погашення заборгованості по другому виконавчому провадженню щодо стягнення аліментів). Розшук боржника державним виконавцем не здійснювався, письмово до божника не звертались; у 2020 році на заяву ОСОБА_4 була надана відповідь щодо наявної заборгованості по аліментам.

Свідок ОСОБА_11 , допитаний в судовому засіданні, пояснив, що ОСОБА_5 звернулась з виконавчим листом до Косівського РВ ДВС щодо стягнення зі ОСОБА_4 аліментів у утримання дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у сумі по 1600 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення повноліття. 09.10.2020 року ним було відкрито виконавче провадження №63264682 за цим виконавчим листом, про що рекомендованим листом повідомлено сторони виконавчого провадження. 12.10.2020 року було перевірено майновий стан ОСОБА_4 . В межах цього виконавчого провадження аліменти боржник не сплачував. До ДВС надходили квитанції, де не було зазначено призначення платежу та не конкретизовано по яких саме аліментах здійснюється проплата, тому ці кошти були зараховані до першого наявного. ще одного, першого по часу виконавчого провадження по стягненню зі ОСОБА_4 аліментів. Так йому стало відомо про існування ще одного виконавчого провадження відносно ОСОБА_4 по стягненню аліментів та про те, що по першому виконавчому провадженню виникла заборгованість, а станом на лютий 2021 року по наявному у нього другому виконавчому провадженню виникла індексована заборгованість в сумі близько 13000 грн. (з розрахунку початку стягнення з 12.08.2020 року). Станом на 31.03.2021 року заборгованість у В/П №63264682 становили 13699 грн. В березні 2021 року ОСОБА_4 звертався до ДВС за довідкою щодо заборгованості по аліментам і йому така була видана, де була вказана сума боргу, а також його в телефонному режимі було повідомлено про існуючу заборгованість на необхідність її погасити, але ОСОБА_4 заборгованість не погашав, тому 06.04.2021 року було винесено обмежувальні постанови, в тому числі про арешт коштів на рахунках боржника. Так, на запит ДВС банк 16.06.2021 року повідомив про наявну суму коштів 13871,83 грн. на рахунках ОСОБА_4 . За платіжною вимогою ДВС про стягнення коштів було здійснено розподіл коштів: близько 12000 грн. на погашення боргу по першому виконавчому провадженню, а решта коштів на погашення богу по другому виконавчому провадженню в сумі 1770,83 грн. В подальшому в листопаді 2021 року було добровільне зарахування коштів боржником в сумі 2470 грн. та у грудні 2021 року в сумі 7000 грн. Станом на 25.10.2021 року заборгованість по В/П №63264682 становила 23128,17 грн. З Косівського ВП надійшло повідомлення про те, що стягував звернулась із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності щодо ухилення від сплати аліментів та витребувано матеріали виконавчого провадження.

Свідок ОСОБА_14 , допитана в судовому засіданні, пояснила, що вона працює провідним спеціалістом Косівського відділу ДВС, візуально знає ОСОБА_4 , який заходив до державного виконавця ОСОБА_13 з приводу наявного у останньої на виконанні виконавчого провадження відносно ОСОБА_4 . Зміст їх бесід вона не пам`ятає, по суті справи їй нічого не відомо, доступу до виконавчих проваджень ОСОБА_4 вона не має.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що вона здійснювала досудове розслідування в межах кримінального провадження відносно ОСОБА_4 по факту його ухилення від сплати аліментів. Вважає досудове розслідування проведеним повно та об`єктивно, під час якого було залучено потерпілою ОСОБА_5 , допитано свідків та ОСОБА_4 , оголошено останньому про підозру по ч.1 ст.164 КК України на підставі зібраних доказів: результатів тимчасового доступу до виконавчих проваджень, запитів в заклади охорони здоров`я, до управління ПФУ та УПСЗН, показів свідків та потерпілої. У подальшому ОСОБА_4 було вручено копію обвинувального акту та скеровано обвинувальний акт до суду. Обгрунування обвинувачення ОСОБА_4 по ч.1 ст.164 КК України в обвинувальному акті здійснювалось на підставі зібраних доказів у їх сукупності.

Вина у скоєнні інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення підтверджується іншими здобутими під час досудового розслідування доказами:

- копією рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21.01.2020 року, згідно якого ухвалено стягувати зі ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по 1600 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття; стягнення розпочато з дня вступу рішення в законну силу;

- копією заяви ОСОБА_5 від 09.10.2020 року про прийняття до виконання виконавчого листа №347/2275/19 від 06.10.2020 року та самого виконавчого листа щодо виконання вище вказаного рішення суду;

- копією постанови про відкриття виконавчого провадження № 63264682 від 12.10.2020 року та копією повідомлення Косівського РВ ДВС сторонам виконавчого провадження про відкриття вказаного виконавчого провадження;

- копією запиту та відповіді на нього в жовтні 2020 року щодо відкритих рахунків на ім`я боржника ОСОБА_4 ;

- копією заяви ОСОБА_4 від 22.03.2021 року до ДВС щодо розміру заборгованості по виконавчому провадженню № 63264682 та копією розрахунку станом на 29.03.2021 року зі сплати аліментів, в якому наявна інформація щодо нарахованої суми стягнення аліментів з серпня 2020 року у розмірі 13699 грн. та не міститься інформації щодо сплати аліментів за цим виконавчим провадженням;

- копіями постанов державного виконавця ОСОБА_11 від 06.04.2021 року про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_4 у праві керування транспортними засобами, у праві користування зброєю, у праві полювання, у праві виїзду за межі України, про арешт коштів боржника, копіями повідомлень про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників;

- копією повідомлення АТ «райффайзен Банк Аваль» від 12.04.2021 року про накладення арешту на кошти ОСОБА_4 в сумі 13699 грн.

Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Абзац другий частини другої статті 182 СК України після слова «Мінімальний» доповнено словом «гарантований».

Таким чином законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

У разі примусового виконання рішення про стягнення аліментів, збільшення мінімального гарантованого розміру аліментів є підставою для самостійного визначення державним виконавцем розміру аліментів з урахуванням такого збільшення з моменту набрання чинності нової редакції статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», тобто з 28 серпня 2018 року.

Надані стороною захисту докази на підтвердження його неспроможності сплачувати аліменти на утримання дітей у 2021 році внаслідок арешту його рахунків на підставі постанов державного виконавця від 09.02.2021 року у В/П №44493122 та від 06.04.2021 року у В/П №63264682 не спростовує факт його злісного ухилення від сплати аліментів в розмірі, що сукупно складає суму виплат за три місяці відповідних платежів з часу відкриття виконавчого провадження № 63264682 - 12.10.2020 року (з розрахунку початку стягнення аліментів з моменту вступу відповідного рішення в законну силу, тобто - з 13.08.2020 року).

Оцінюючи здобуті в кримінальному провадженні та безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази суд вважає, що вищевикладені докази встановлюють факти, які мають значення для кримінального провадження, не викликають сумнівів у своїй достовірності, оскільки містять інформацію, яка відповідає дійсності та не спростовані. В своїй сукупності докази є достатніми та взаємопов`язаними між собою.

Отже, посилання сторони захисту щодо неналежності та недопустимості доказів стосовно злісного ухилення ОСОБА_4 від сплати аліментів в межах В/П №63264682 від 12.10.2020 року суд оцінює критично.

Вищенаведені докази суд визнає належними та допустимими, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, мають значення для кримінального провадження та отримані у порядку, встановленому КПК України, а також узгоджуються із показами обвинуваченого, потерпілої, свідків в судовому засіданні.

Під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів. При цьому діяння можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку. Кримінальна відповідальністьза зліснеухилення відсплати аліментівпередбачена національнимзаконодавством,вона витікаєз обов`язкубатьків утримуватисвоїх неповнолітніхдітей іжодним чиномне пов`язанаіз попередженнямчи непопередженням проце державноювиконавчою службою (Постанова ККС ВС від 11.04.2019 у справі №208/5439/16-к).

Разом з тим для встановлення ознаки злісності немає значення, чи такі дії винної особи виражались у прямій відмові від виконання покладених на неї обов`язків, чи мали форму пасивного ігнорування, уявної неспроможності або необізнаності про необхідність їх виконання, оскільки всі ці обставини у будь-якому випадку призводять до ухилення від сплати коштів на утримання дітей (постанова Верховного Суду від 19.08.2021 у справі№ 175/3922/19).

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши обставини, підтверджені доказами, що досліджені у процесі судового розгляду і оцінені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності і взаємозв`язку, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведеною, а його дії кваліфікує за ч.1 ст.164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Судом також досліджені характеризуючі особу обвинуваченого ОСОБА_4 наступні письмові докази:

- копію паспорта ОСОБА_4 , згідно якого останній є уродженцем м.Москва Росії та громадянином України, зареєстрований в АДРЕСА_1 ;

- характеристику з місця проживання, відповідно до якої ОСОБА_4 характеризується позитивно;

- довідку про судимість №43-07102021/26012, відповідно до якої ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності раніше не притягався;

- довідку про склад сім`ї № 1110/04-14 та акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї № 164/04-15 від 19.10.2021 року Кутської селищної ради , відповідно до яких обвинувачений проживає разом із дружиною та трьома малолітніми дітьми в АДРЕСА_1 ;

- довідки Косівської ЦРЛ № 328 та № 341 від 20.10.2021 року, згідно з якими ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, є проступком.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає добровільне відшкодування завданого збитку шляхом погашення заборгованості по аліментам під час судового провадження у цій справі.

Обвинувачений вперше вчинив кримінальне правопорушення, свою вину у вчиненні проступку не визнав, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, одружений та має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, здійснює підприємницьку діяльність, раніше не судимий, незважаючи на наявні арешти його рахунків (що, за словами самого обвинуваченого, було об`єктивною перепоною для сплати ним аліментів) погасив заборгованість по аліментам лише на початку 2022 року вже під час судового провадження у цій справі. При цьому, обґрунтувати свою «об`єктивну» неспроможність сплачувати аліменти протягом жовтня 2020 року січня 2021 року включно обвинувачений не зумів, які не зміг спростувати доводи сторони обвинувачення щодо його злісного ухилення від сплати аліментів у цей період.

Згідно зі статтями50,65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже, ці дані підлягають обов`язковому врахуванню.

При цьому суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

З урахуванням особи обвинуваченого, його майнового стану, обставини, що пом`якшує покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе при призначенні покарання у виді громадських робіт у межах санкції ч.1 ст. 164 КК України. Саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, але разом з тим - буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. За цих же обставин суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання більш м`якого, ніж передбачено законом.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Речовим доказом у даному кримінальному провадженні є копії матеріалів виконавчого провадження №63264682 від 09.10.2021 року, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження.

За правилами п.7 ч.9 ст.100 КПК України документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Отже, речовий доказ копії матеріалів виконавчогопровадження№63264682від 09.10.2021року - підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальних витрат у справі немає, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.164 КК України, та призначити йому покарання у виді вісімдесяти годин громадських робіт.

Речовий доказ копії матеріалів виконавчогопровадження№63264682від 09.10.2021року залишитивматеріалах кримінальногопровадження протягом усього часу їх зберігання.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1