Рішення № 106556713, 03.10.2022, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2559/22

Провадження № 2/185/2154/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2022 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання Падафи А.А.,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженняу відкритому судовому засіданні цивільну справу ЄУ № 185/2559/22 запозовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

представник позивача Мотуз О.В.,

представник відповідача ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 245 000 гривень на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування позову зазначає наступне.

З 30 вересня 1996 року по 07 березня 2019 року позивач працював на різних посадах у різних структурних підрозділах в Приватному акціонерному товаристві «ДТЕК Павлоградвугілля». Зазначені вище обставини про роботу позивача та його звільнення підтверджуються його трудовою книжкою. За час роботи на підприємстві позивач отримав професійні захворювання, що підтверджується актом розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 03.03.2020, затвердженим Головним управлінням держпраці у Дніпропетровській області. Відповідно до довідки Медико-соціальної експертної комісії від 26.04.2021 серії 12ААА № 064584 позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 65% у зв`язку з професійним захворювання, зазначено про потребу лікування медикаментозного та санаторного, та встановлено третю групу інвалідності. Згідно з зазначеною довідкою МСЕК передбачено 10% втрати працездатності з виробничою травмою згідно акту Н-1, ці відсотки не є предметом даного позову. Даний позов позивач пред`являє з підстав втрати ним 55% працездатності.

Відповідно до виписки № 536/192 позивач має скарги на стійкий біль та обмеження рухів у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією ліві руку та ногу, порушену ходу, піль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, обмеження рухів та хрускіт в них, заніміння кінцівок, переважно правих, зниження слуху, задишку при фізичному навантаженні, періодичний сухий кашель.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності в відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Тому позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати нанесену йому моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я в сумі 245 000,00 грн.

Ухвалою суду від 06.04.2022 відкрито спрощене позовне провадження по вищевказаній справі з викликом сторін.

14.09.2022 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначає наступне. Вимоги позивача ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права.

Відповідно до пункту 7 розділу І наказу Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 року № 248, яким затверджено Державні санітарні норми та правила «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» (надалі - Гігієнічна класифікація) професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності працівника та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу. При цьому, шкідливий виробничийфактор визначається як фактор середовища або трудового процесу, вплив якого на працівника за певних умов (інтенсивність, тривалість дії тощо) може спричинити професійне або виробничо обумовлене захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищення частоти соматичних та інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров`я як працівника, так і його нащадків. Оскільки позов не містить відомостей про обставини (та доказів на їх підтвердження) дії на позивача саме джерела підвищеної небезпеки, на думку Відповідача розгляд позовних вимог необхідно здійснювати керуючись частиною 1 статті 1167 та частиною 3 статті 23 ЦК України, якими визначено загальні підстави деліктної відповідальності за заподіяння моральної шкоди.

Вважає, що позивач до початку роботи був ознайомлений з умовами праці, з наявністю на робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, а також про можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Відповідач забезпечив позивача усіма необхідними засобами індивідуального захисту та спеціальним одягом, створив безпечні і нешкідливі умови праці, наскільки це є обґрунтовано практично можливим. Оскільки посадові особи відповідача не визнавалися винними у порушенні законодавства про охорону праці, вина як елемент складу правопорушення відсутня, також недоведеним є причинний зв`язок між виникненням хронічних захворювань позивача та діями відповідача, тому відсутні підстави для ствердження того, що моральна шкода позивачу була завдана з вини відповідача. Позивач вільно обрав вид праці, знав умови праці, постійно проходив медичний огляд, та знав про стан свого здоров`я.

16.03.2020 позивач уклав угоду з відповідачем, де зазначено в п. 6 про відсутність у позивача претензій щодо відшкодування моральної шкоди. Також при звільненні позивач отримав вихідну допомогу та компенсацію моральної шкоди у розмір 1 ПМ для працездатних осіб. Тому відсутні підстави для подвійного відшкодування моральної шкоди. Відповідач зазначив, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а саме те, що позивач не надав належних та допустимих доказів про спричинення йому моральної шкоди з вини відповідача. Третя група інвалідності позивача є робочою, позивачу не протипоказана фізична праця. Вважає, що позовні вимоги позивача суперечать вимогам чинного законодавства.

19.06.2022 представник позивача надав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову, також, надав копію первинної довідки МСЕК позивача.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Мотуз О.В. позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити, надав пояснення відповідно до письмових заяв по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала відзив на позовну заяву, зазначила, що позов не визнає в повному обсязі, надала пояснення відповідно до письмових заяв по суті справи, в позові просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 30.09.1996, позивач з 30 вересня 1996 року по 07 березня 2019 року позивач працював на різних посадах у різних структурних підрозділах в Приватному акціонерному товаристві «ДТЕК Павлоградвугілля».

07 березня 2019 року позивача звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи, на підставі наказу №514к від 07.03.2019.

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 03.03.2020 (Форма П-4) ОСОБА_1 має діагноз: радикулопатія дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м`язово-тонічним і периферичним нейросудинними синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового пер артрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєданні з пері артрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів, хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група В, легенева недостатність першого-другого ступеня, нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Хронічне професійне захворювання виникло у позивача внаслідок роботи тривалий час в умовах дії шкідливих факторів на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Відповідно до первинної довідки обласної МСЕК серії 12ААА №058315 від 19.05.2020 позивач оглядався комісією, йому встановлено втрату працездатності у 65%, дата переогляду 15.04.2021, з них 10% втрати працездатності з виробничою травмою згідно акту Н-1.

Відповідно до довідки обласної МСЕК серії 12ААВ №604865 від 19.05.2020 позивач первинно оглядався комісією, йому встановлено третю групу інвалідності з 09.04.2020, дата переогляду 15.04.2021, причина інвалідності - професійне захворювання.

Відповідно до повторної довідки обласної МСЕК серії 12ААА №064584 від 26.04.2021 позивач оглядався комісією, йому встановлено втрату працездатності у 65%, дата переогляду 15.04.2024, з них 10% втрати працездатності з виробничою травмою згідно акту Н-1.

Відповідно до довідки обласної МСЕК серії 12ААВ №129968 від 26.04.2021 позивач повторно оглядався комісією, йому встановлено третю групу інвалідності з 01.05.2021 на строк до 01.05.2024, причина інвалідності - професійне захворювання.

Відповідно до ст.43Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до вимогст. 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

В даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

В судовому засіданні встановлено, що після роботи на підприємстві відповідача протягом більше 22 років, та звільнення за станом здоров`я 07.03.2019 до встановлення позивачу третьої групи інвалідності за професійним захворюванням 09.04.2020, позивач на інших підприємствах не працював.

Позивачем надано належні та допустимі докази (довідки МСЕК, акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 03.03.2020), щодо встановлення інвалідності та 65% втрати працездатності саме внаслідок професійного захворювання, з них 10% втрати працездатності з виробничою травмою згідно акту Н-1, які не є предметом даного спору.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першою ст.237-1КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як зазначено в пункті 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, №1-9/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до статей 23,1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`явідбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, він вимушений систематично отримувати медичну допомогу, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд не може погодитись із запереченнями представника відповідача, який вважає не доведеним позивачем факт заподіяння моральної шкоди, так як не встановлені зміни у психічному стані, відповідні записи лікаря-психіатра, психотерапевта, психолога, відсутній висновок судово-психіатричної експертизи, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності та справедливості, приймає до уваги стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об`єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв`язків, а саме 55 % втрати професійної працездатності (які є предметом даного спору), істотність вимушених змін в життєвих стосунках, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 110 000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно підпункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Визначена судом сума моральної шкоди перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2022 року, тому ця сума підлягає стягненню з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ч. 1, 3ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1100,00 грн.

Керуючись ст. 5,12,13, 81, 89, 258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», код ЄДРПОУ: 00178353, місце знаходження: вул. Соборна, буд. 76, м. Павлоград Дніпропетровська область, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 000 (сто десять тисяч) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1100,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко