Ухвала суду № 106555402, 30.09.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3957/22

Провадження № 1-кс/461/4380/22

УХВАЛА

30.09.2022 року, слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_3 , про передачу в управління майна, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні №12022140000000297 від 14.07.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 209, ч.1 ст. 366 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, , що на території м. Львова здійснює свою діяльність підприємство, ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» ЄДРПОУ 30478157, місце знаходження м. Львів, вул. Друкарська, 9. Учасниками ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» є зареєстрована за законодавством Республіки Кіпр компанія «Reikartz Hotels and Limited», якій належить частка у розмірі 99,9868% від статутного капіталу товариства, та зареєстрована за законодавством Республіки Кіпр компанія «Friotron holding limited», якій належить частка у розмірі 0,0132% від статутного капіталу товариства.

Власником частки у статутному капіталі 79,5% ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» ЄДРПОУ 30478157, являється громадянин російської федерації та громадянин Турецької Республіки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Засновниками ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» являються: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство Ізраїля, розмір в статутному капіталі 20, 5 % та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ., являється громадянином російської федерації та громадянином Турецької Республіки, розмір частки у статутному капіталі 79,5%.

Крім цього, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянство російської федерації, володів часткою в статутному капіталі 13,5 %.

В серпні 2021 року частка статутному капіталі 13,5 % була викуплена ОСОБА_4 , та розмір його частки зріс до 79,5%, тобто він являється основним власником ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» ЄДРПОУ 30478157, місце знаходження м. Львів, вул. Друкарська, 9.

Так, в ході аналізу фінансово-господарської діяльності вказаного товариства встановлено, що посадовими особами ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» протягом 2021-2022 років виведено кошти на підконтрольні ОСОБА_4 підприємства нерезиденти «Reikartz Hotels and Limited», «Kmentex Co. Limited», «OU AvanCard» як погашення отриманих кредитів на загальну суму 21 414 591 грн.

Також встановлено, що в період 2021-2022 посадовими особами ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» переведено з рахунку підприємства відкритого в АТ «Кредобанк» грошові кошти в якості заробітної плати першому бенефіціарному власнику ОСОБА_4 на його картковий рахунок на загальну суму 449 724 грн.

27.07.2022 року отримано висновок аналітичного дослідження №39/13-01-08-01-07/30478157 від 26.07.2022 виконаний Державною податковою службою України ГУ ДПС у Львівській області.

Згідно отриманих результатів аналітичного дослідження, ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» ЄДРПОУ 30478157, адреса місця знаходження: місто Львів, вулиця Друкарська, будинок 9 за період часу з 01.01.2020 по 30.06.2020, ймовірно занижено податок на прибуток за 2021 рік в сумі 14 200 293,00 грн.

16.08.2022 на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова здійснено тимчасовий доступ до речей та документів, а саме отримано копії реєстраційної (юридичної) справи Спільного українсько-бельгійського підприємства в формі ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» ЄДРПОУ 30478157, адреса місця знаходження: місто Львів, вулиця Друкарська, будинок 9. Згідно отриманих даних вбачається, що структуру власників ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» ЄДРПОУ 30478157, складають наступні особи: ОСОБА_5 , громадянин Ізраїлю, ОСОБА_6 , являється громадянином російської федерації, ОСОБА_4 , являється громадянином російської федерації та громадянином Турецької Республіки.

Таким чином, посадовими особами ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» за вказівкою бенефіціара ОСОБА_4 було укладено ряд формальних договорів з метою виведення коштів здобутих злочинним шляхом на підприємства нерезиденти, зареєстровані в Республіці Кіпр.

Отже, службовими особами ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» вчинено набуття, володіння, використання та розпорядження майном (грошовими коштами), щодо якого фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, та вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна (грошових коштів), його місцезнаходження шляхом їх перерахування підприємствам, що зареєстровані на території Республіки Кіпр.

Якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом та внесення завідомо неправдивих відомостей в офіційні документи службовою особою, тобто вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України.

Отриманий ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» прибуток у подальшому фактично спрямовується через банківські та фінансові установи, в якості заробітньої плати для російського власника, внаслідок чого сплачуються відповідні податки та збори до бюджету країни-агресора та фінансується силовий блок, оборонно-промисловий комплекс Російської Федерації, а також протиправна діяльність, пов`язана зі збройною агресією проти України.

Так, шляхом отримання прибутку від діяльності ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА», може здійснюватися фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, що також призводить до інших тяжких наслідків.

На цей час, враховуючи наведену інформацію існують підстави вважати, що службові особи ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» протягом тривалого часу вчиняли та продовжують вчиняти системні заплановані заходи, спрямовані на шкоду та підрив суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державної, економічної та інформаційної безпеки України.

Відповідно до ЗУ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», російська федерація визнана державою-агресором.

Слідчий вказує, що є підстави вважати, що громадянином Російської Федерації ОСОБА_4 вчиняються дії щодо виведення грошових коштів ТзОВ «РЕЙКАРЦ І ПАРТНЕРИ. УКРАЇНА» на підприємства, що зареєстровані в Республіці Кіпр, отриманих злочинним шляхом.

У судове засідання слідчий не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Слідчий до суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник власника майна в судове засідання не викликався, оскільки слідчий суддя, враховуючи наявність обставин, зазначених у клопотанні (ризики вчинення перешкод, які унеможливлять передачу та забезпечення ефективного управління майном), дійшов висновку, що це є необхідним з метою забезпечення передачі в управління майна.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність осіб, які не з`явились, оскільки їх не прибуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022140000000297 від 14.07.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 209, ч.1 ст. 366 КК України.

Санкція ч. 1 ст. 209 КК України передбачає конфіскацію майна.

Судом встановлено, що громадянин російської федерації ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ., на праві приватної власності володіє наступними об`єктами нерухомості: комплекс, база відпочинку на 52 місця загальна площа 1716,05 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , земельною ділянкою для підприємницької діяльності (обслуговування туристичного комплексу) кадастровий номер: 2121555300:02:001:0002, площа 9337 кв.м, житловий будинок, загальною площею 678,01 кв.м., житлова площа 362,31 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

З клопотання вбачається, що вартість вищевказаного нерухомого майна становить понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що підтверджується інформаційною довідкою про розрахунок вартості вказаного майна.

Постановою слідчого від 13 вересня 2022 року вказане в клопотанні нерухоме майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12022140000000297 від 14.07.2022 року.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положеннями ст. 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Частиною 2 ст. 100 КПК України визначено, що речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.

Відповідно до абзацу сьомого ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Згідно ч. 7 ст. 100 КПК України у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон) передбачено, що Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

У пункті 4 частини першої статті 9 Закону зазначається, що на Національне агентство покладено функцію з проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

За абзацом четвертим частини першої статті 1 Закону, управляючи активами, Національне агентство забезпечує збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону, управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється Національним агентством на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх економічної вартості.

Абзацом першим частини першої статті 19 Закону встановлено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Закону, активи, визначені абзацом першим цієї статті, приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону, у разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень.

Частиною першою статтею 21 Закону встановлено, що управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Вимогами абзацу другого частини другої статті 21 Закону передбачено, що управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 21 Закону, Рухоме майно може бути передано для реалізації без згоди власника за рішенням слідчого судді, суду за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) майно піддається швидкому псуванню;

2) майно швидко втрачає свою вартість;

3) витрати на зберігання рухомого майна протягом одного календарного року становлять більше 50 відсотків його вартості.

Нерухоме майно не може бути передано для реалізації без згоди власника такого майна до винесення обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, або іншого судового рішення, що набрало законної сили, яке є підставою для застосування спеціальної конфіскації відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, або судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

Реалізація майна у порядку, передбаченому цією частиною, здійснюється за цінами, не нижчими за ринкові.

У разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора або судового рішення, що набрало законної сили, якими скасовано арешт прийнятих в управління активів, за умови наявності судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, Національне агентство протягом десяти робочих днів повертає їх законному власнику.

Вимогами статті 24 Закону, встановлено, що на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до державного бюджету.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя оцінює індивідуальні ознаки та властивості арештованого у даному кримінальному провадженні майна, вартість якого об`єктивно перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та як наслідок виходить з того, що зазначені у клопотанні підстави для передачі майна на здійснення заходів з управління ним, мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні та доданих матеріалах та одночасно враховує, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити необхідність передачі такого майна на здійснення заходів з управління ним, з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому частини шостої статті 100 КПК України, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Зважаючи на викладене та враховуючи при цьому процесуальну позицію сторони обвинувачення, яка вказує на неможливість самостійно здійснити управління вказаним майном, та враховуючи при цьому об`єктивну необхідність виключити прямий або опосередкований вплив та посягання на арештоване майно, запобігти можливості відчуження майна, слідчий суддя приходить до переконання про задоволення вимог клопотання щодо передачі майна на зберігання до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, з метою досягнення завдань кримінального провадження.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 100, 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, ст.ст. 1,9, 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління для реалізації або передачі в управління за договором на підставах, у порядку та на умовах, визначених ст. ст. 19, 20 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», а саме об`єкти нерухомості, якими володіє громадянин російської федерації ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ., а саме:

--комплекс, база відпочинку на 52 місця загальна площа 1716,05 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 26578282),

--земельну ділянку для підприємницької діяльності (обслуговування туристичного комплексу) кадастровий номер: 2121555300:02:001:0002, загальною площею 9397 кв.м., на якій розташований житловий будинок, загальною площею 678,01 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 30689437),

--житловий будинок, загальною площею 678,01 кв.м., житлова площа 362,31 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 30689437)

Зобов`язати Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, прийняти та забезпечити управління переліченим майном.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає та виконується негайно.

Слідчий суддя ОСОБА_1