Ухвала суду № 106553997, 30.09.2022, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 135/303/20

Провадження № 1-кп/147/19/22

УХВАЛА

іменем України

30 вересня 2022 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12019020070000198 від 25 серпня 2019 року щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не судимого,

за ч.1 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 25.08.2019 близько 14 год. 30 хв. разом із пасажиром ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним мотоциклом марки XGJAO моделі XGJ200GY-7 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїжджій частині дороги вул. Хлібозаводська в напрямку заводу ферментних препаратів від залізничного переїзду в м. Ладижин Вінницької області. У порушення вимог п.12.1 (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), п.12.4 (у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км /год.), п.2.3б (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.05.2001 (далі ПДР України), водій ОСОБА_4 , рухаючись зі швидкістю 73,67-76,26 км/год., не врахувавши дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, будучи неуважним, не стежачи за дорожньою обстановкою, відволікшись від керування транспортним засобом, змінив напрямок руху вліво, виїхавши на смугу зустрічного руху, після чого здійснив зіткнення з бордюрним каменем зустрічної смуги руху, та виїхав за межі проїжджої частини дороги, де допустив падіння транспортного засобу. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, згідно з висновком експерта № 141 від 09.10.2019, пасажир мотоцикла ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому середньої третини правої ключиці, закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, забійних ран м`яких тканин голови. Закритий перелом середньої третини правої ключиці відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров`я більш як 21 день. Закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, забійні рани м`яких тканин голови відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

27 вересня 2022 року на аресу суду від обвинуваченого ОСОБА_4 надійшло клопотання, в якому просить кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019020070000198 щодо нього про обвинувачення у вчиненні кримінального правпорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, закрити у зв`язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності, позовну заяву ОСОБА_5 залишити без розгляду. В обгрунтування клопотання зазначає, що санкція за ч.1 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді штрафу або виправні роботи, або обмеження волі на строк до трьох років, тобто є проступком невеликої тяжкості. Він при ознайомленні з матеріалами даної справи не бачив доказів спричинення ОСОБА_5 з його вини тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що є необхідною умовою для порушенння кримінального провадження за ч.1 ст. 286 КК України, тому він визнає сам факт події, але чи є його вина відносно спричинення здоров`ю ОСОБА_5 тілесних ушкоджень середньої тяжкості впевненості у нього немає, тому він юридично не може визнавати себе у цьому винним. З огляду на всі обставини по справі, він дає згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності і не заперечує проти закриття відносно нього кримінального провадженння на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченнням строків давності.

Потерпілий ОСОБА_5 та його представник адвокат ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, останнім подано клопотання про проведення розгляду справи у відсутності потерпілого та представника, а також зазначив, що заявлений цивільний позов підтримують повністю.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 подане клопотання підтримав в повному обсязі та просить його задоволити, та розглядати у відсутності його захисника адвоката ОСОБА_7 . Зазначає, що йому зрозумілі правові наслідки звільнення його від кримінальної відповідальності за вказаних у клопотанні підстав, що носить не реабілітуючий характер, і він не заперечує щодо застосування до нього ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження з цих підстав.

Прокурор ОСОБА_3 підтримав заявлене обвинуваченим клопотання, вважає, що таке підлягає до задоволення.

Заслухавши обвинуваченого та прокурора щодо заявленого клопотання, дослідивши доводи клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Частиною першою статті 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до ст. 49 КК України не може бути застосовано у випадку, якщо особа заперечує проти закриття справи за неналежною обставиною та вимагає закриття справи у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину або виправдання.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

За кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України, передбачена відповідальність у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Кримінальне правопорушення, яке поставлено у вину ОСОБА_4 , вчинено 25 серпня 2019 року, є кримінальним проступком, та з дня його вчинення минуло більше трьох років, обвинувачений не ухилявся від слідства та суду і не вчинив нового злочину.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 сам звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, яке в судовому засіданні підтримав в повному обсязі, ствердив, що йому зрозумілі правові наслідки звільнення його від кримінальної відповідальності за вказаних у клопотанні підстав, що носить не реабілітуючий характер, і він не заперечив щодо застосування до нього ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження з цих підстав.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання обвинуваченого є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1, ч.4-ч.7 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред`являти той же позов у кримінальному провадженні. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» №3 від 31.03.1989, зазначено, що у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається.

Оскільки обвинуваченим ОСОБА_4 подано клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження й таке задоволено, цивільний позов з врахуванням вимог ст. 129 КПК України, слід залишити без розгляду. Окрім того, в порядку ч.7 ст. 128 КПК України, необхідно роз`яснити потерпілому ОСОБА_5 , що закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами із залишенням поданого ним у кримінальному провадженні цивільного позову без розгляду, не позбавляє потерпілу сторону права повторного звернення з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17) кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо. Таким чином, ВП ВС вважає, що це питання може бути вирішене й ухвалою суду. Нормами КПК встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п.13 ч.1 ст. 368, ч.4 ст. 374 КПК України). Оскільки ст. 126 КПК України визначено, що означене питання може бути вирішено й ухвалою суду, ВП ВС робить висновок, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.

Отже з обвинуваченого ОСОБА_4 слід стягнути на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 3768 грн.

Згідно з ч.4ст. 174 КПК Українисуд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до положеньст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 49 КК України, ст. ст. 284, 286, 372, 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020070000198 від 25 серпня 2019 року щодо ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.1 ст. 286 КК України, закрити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення експертизи в сумі 3768 грн. (три тисячі сімсот шістдесят вісім гривень).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 серпня 2019 року на мотоцикл марки XGJAO моделі XGJ200GY-7 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_8 , та який на праві користування належить ОСОБА_9 .

Речовий доказу кримінальномупровадженні мотоцикл марки XGJAO моделі XGJ200GY-7 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_8 , залишити ОСОБА_9 .

В порядку ч.7 ст. 128 КПК України роз`яснити потерпілому, що закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами із залишенням поданого ним у кримінальному провадженні цивільного позову без розгляду, не позбавляє потерпілу сторону права повторного звернення з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено о 13.45 год. 03 жовтня 2022 року.

Суддя ОСОБА_1