Ухвала суду № 106553486, 23.09.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/14736/21

Провадження №: 2/755/5865/22

У Х В А Л А

"23" вересня 2022 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду м. Києва 06.09.2021 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, яка передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П. від 20.09.2021 позовна заява була залишена без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків не більше ніж десять днів з дня отримання ухвали.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П. від 29.09.2021 позовна заява повернута позивачу.

Постановою Київського апеляційного суду від 20.04.2022 ухвала судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29.09.2021 скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П. від 30.05.2022 позовна заява була залишена без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків не більше ніж десять днів з дня отримання ухвали.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П. від 23.06.2022 позовна заява повернута позивачу.

Постановою Київського апеляційного суду від 13.09.2022 ухвала судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23.06.2022 скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, суддя прийшов до висновку про необхідність заявлення самовідводу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 36 Цивільного процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу

Згідно ч.1 ст. 39 Цивільного процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Частиною перешою статті 41 цього ж Кодексу визначено, що у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є завданням суду (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України, на засадах верховенства права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Згідно п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналогічні вимоги щодо гарантування захисту прав, свобод та інтересів кожного у розумні строки незалежним, безстороннім та справедливим судом передбачені і у ст. 7 Закону.

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22.02.2013, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об`єктивного рішення суду.

У рішенні від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» Європейський Суд з прав людини вказав, що у відповідності зі сталою практикою названого суду наявність неупередженості відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Щодо суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надані докази протилежного (справа «Ветштайн проти Швейцарії» (Веттштайн v. Switzerland), Пункт 43).

Згідно об`єктивного критерію, серед інших аспектів, необхідно визначити, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його неупередженості (справа «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, пп . 27 28 і 30, справа «Ветштайн проти Швейцарії» (Веттштайн v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, 2000., ЄСПЛ XII). У кожній окремій справі необхідно з`ясувати, чи мають відносини, що розглядаються, таку природу і ступінь, які свідчать про небезсторонність суду (справа «Пуллара проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Таким чином, наявність неупередженості визначається фактором, що полягає у забезпеченні таких умов, при яких були б неможливі сумніви у неупередженості суду. І такі умови, крім іншого, невід`ємно пов`язані з дотриманням порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи (ст. 33 ЦПК України).

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Хаушильд проти Данії» наголошував, що суду потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому, суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

В рішенні «Фей проти Австрії» Європейський суд з прав людини вказав, що неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

Відповідно до висновку №1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 року, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві.

Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Вимога безсторонності згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Булах проти України», «Салов проти України» та ін.) характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Так, для всебічного та обґрунтованого розгляду справи, задля уникнення порушень чинного цивільного законодавства суддею позовну заяву було двічі залишено без руху. У зв`язку із не усуненням недоліків позовну заяву було повернуто, з чим не погоджувалась сторона позивача та оскаржувала ухвалу суду про повернення позовної заяви в апеляційному порядку. Зазначені ухвали були скасовані та справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції, незважаючи на врахування, при повторному залишенні позовної заяви без руху позиції Київського апеляційного суду викладеній в постанові від 20.04.2022. Позиція судді у частині усунення недоліків у цій цивільній справі є сталою, незмінною та непохитною, оскільки позовні вимоги мають підтверджуватися відповідними доказами. Крім того, представник позивача у своїх заявах допускає критику діяльності суду, обізнаності суду у нормах чинного цивільного законодавства та здійснює підрив авторитету судової влади, що є недопустимим.

З метою уникнення потенційних сумнівів учасників справи у законності, обґрунтованості та безсторонності суду при розгляді вказаної цивільної справи та ухваленні судового рішення, з метою виключення будь - яких сумнівів у неупередженості судді та для зміцнення довіри до суду, суддя Катющенко В.П. вважає за необхідне заявити самовідвід від розгляду даної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 41, 258-260, 353 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Заявити самовідвід від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя: