Рішення № 106552211, 21.09.2022, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року Справа № 915/1312/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Аграрний фонд" (03151, м. Київ, вул. Очаківська/пров. Очаківський, 5/6, код ЄДРПОУ 38926880, електронна адреса: 38926880@mail.gov.ua)

до відповідача: Фермерського господарства "АГРОСТАР+" (57107, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Степове, вул. З. Космодем`янської, буд. 22, код ЄДРПОУ 39103812)

про: стягнення заборгованості,

за участі представників учасників справи:

від позивача: Деруга Н.О. (згідно довіреності)

від відповідача: не з`явився,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою №7.4-05/1/1423 від 20.08.2021 про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки мінеральних добрив №22-МД-11.03.2020 від 11.03.2020 в сумі 625641,17 грн, з яких: 402930,60 грн - основна заборгованість, 28568,62 грн - пеня, 139586,12 грн - штраф у розмірі 20%, 42857,24 грн - інфляційні витрати та 11698,59 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору від 11.03.2020 про поставку мінеральних добрив №22-МД-11.03.2020 щодо своєчасної оплати отриманого товару.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1312/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 02.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20 вересня 2021 року о 09:50 год., встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

20.09.2021 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 01.11.2021 о 10:00 год.

01.11.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі та відкладено розгляд справи на 29.11.2021 об 11:00 год.

19.11.2021 відповідачем подано до господарського суду клопотання про поновлення строку подання відзиву.

Клопотання обґрунтовано тим, що для подання обґрунтованого відзиву на позовну заяву відповідачеві потрібен додатковий час щодо детального вивчення матеріалів позовної заяви.

25.11.2021 відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву.

Відповідач погоджується з сумою основного боргу у розмірі 402930,60 грн та не має на меті не сплачувати за отримані добрива. Відповідач не згоден з позовними вимогами в частині нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, просить суд їх зменшити враховуючи складне фінансове становище фермерського господарства, наявність великого фінансового навантаження з виплати існуючих кредитів, податкових та інших зобов`язань.

29.112021 судом постановлено протокольну ухвалу про визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву, поновлення відповідачеві строку для подання відзиву та відкладення розгляду справи на 23.12.2021 о 09:30 год.

06.12.2021 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив.

Позивач просить суд позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Позивач заперечує проти зменшення або скасування штрафних санкцій посилаючись на те, що відповідач не повідомляв позивачеві про наявність обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор) та не надавав сертифікату Торгово-промислової палати України про настання таких обставин у відповідності з умовами п. 5.4. договору поставки мінеральних добрив від 11.03.2020 №22-МД-11.03.2020. Таким чином, позивач вважає, що відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання.

Крім того, позивач просить суд врахувати наступне: станом на сьогодні прострочення виконання зобов`язання становить 1 рік 2 місяці; АТ «Аграрний фонд» належить до державного сектору економіки, 100% акцій якого належить державі; у зв`язку з невиконанням контрагентами своїх зобов`язань державі завдано збитків у вигляді несплати дивідендів та зобов`язує укладати кредитні договори для створення сприятливих умов для розвитку сільського господарства.

15.12.2021 відповідачем подано до господарського суду заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач вважає заперечення позивача необґрунтованими, адже позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження понесення збитків, ніякої інформації для оцінки майнового стану. Відповідач зазначає, що АТ «Аграрний Фонд» посилається лише на наказ Мінекономіки, з якого слідує те, що робота товариства є незадовільною, а з яких саме причин не зрозуміло. Також з наказу Мінекономіки вбачається, що перед АТ «Аграрний Фонд» для забезпечення прибутковості поставлена задача щодо відкриття ринків збуту продукції, а не нарахування та стягнення пені та штрафів з контрагентів, які знаходяться в скрутному фінансовому становищі.

На думку відповідача, позивач має на меті отримання додаткової вигоди, а не відшкодування збитків.

Відповідач просить суд взяти до уваги його заперечення та задовольнити клопотання про зменшення чи скасування штрафних санкцій.

23.12.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 24.01.2022 року об 10:40 год.

24.01.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді.

Ухвалою суду від 28.01.2022 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.03.2022 о 10:00 год.

Судове засідання для розгляду справи по суті, призначене на 01 березня 2022 року о 10:00 год., не відбулося у зв`язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 24.02.2022, який на даний час продовжено до 20 листопада 2022 року включно.

25.07.2022 відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 було відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою суду від 18.08.2022 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21 вересня 2022 року об 11:30 год.

Враховуючи воєнну ситуацію та стан безпеки у Миколаївській області, з метою забезпечення розумного балансу між нормами ст. 3 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень Закону України "Про правовий режим воєнного стану", приймаючи до уваги обставини даної справи, судом створено учасникам справи умови належного балансу безпеки та ефективної реалізації їх процесуальних прав, шляхом визнання їх явки у вказане засідання необов`язковою.

Ухвалою суду від 09.09.2022 задоволено заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

21.09.2022 представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, клопоче про задоволення позову у повному обсязі, вважає, що підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відсутні.

На підставі ст. 233 ГПК України, у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

11.03.2020 між ПАТ «Аграрний фонд» (далі - постачальник, позивач) та ФГ «АГРОСТАР +» (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки мінеральних добрив № 22-МД-11.03.2020 (надалі - Договір), згідно з умовами якого ПАТ «Аграрний фонд» зобов`язано поставити ФГ «АГРОСТАР +» мінеральні добрива згідно Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору (далі - товар), а ФГ «АГРОСТАР +» зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар (п.1.1.).

Відповідно до п. 2.4. Договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем згідно з умовами, що визначені цим Договором.

За умовами п. 2.7. Договору остаточну вартість товару покупець зобов`язується сплатити протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди (остаточний розрахунок) до Договору, але в будь-якому випадку не пізніше 01 жовтня 2020 року (яка є кінцевою датою). Зобов`язання покупця по сплаті товару вважається виконаним з моменту надходження грошових коштів у розмірі 100% остаточної вартості товару на банківський рахунок постачальника.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

У відповідності до Специфікації від 11.03.2020 року №1 до Договору, ПАТ «Аграрний фонд» зобов`язалося поставити ФГ «АГРОСТАР +» мінеральні добрива, а саме: амонію нітрату марки Б, карбамід, амонію сульфат добривний та добриво складне мінеральне № 12:24 загальним обсягом 82,300 тонн.

Загальна базова вартість товару, який поставляється по даній Специфікації, складає 629732,00 грн.

На виконання умов Договору АТ «Аграрний фонд» здійснило поставку ФГ «АГРОСТАР +» мінеральних добрив загальним обсягом 82,300 тонн, про що свідчать підписані сторонами видаткові накладні від 13.03.2020 № 881, від 13.03.2020 № 853, від 16.03.2020 № 724, від 16.03.2020 № 882, від 20.03.2020 № 936 та від 20.03.2020 № 1 717.

28.10.2020 між постачальником та покупцем укладено Додаткову угоду №2 до Договору (надалі - Додаткова угода) щодо остаточної вартості поставлених мінеральних добрив у розмірі 697 930,60 грн. з ПДВ.

АТ «Аграрний фонд» звернулося до ФГ «АГРОСТАР +» з листом від 01.10.2020 №21-02/3/2632 про необхідність здійснити оплату товару на підставі доданого остаточного розрахунку вартості поставлених мінеральних добрив.

Відповідач відповіді на зазначений лист позивачеві не надав.

28.10.2020 ФГ «АГРОСТАР +» звернулося до АТ «Аграрний фонд» з листом № 28/10-1 щодо укладення додаткової угоди (остаточного розрахунку), відповідно до якого ФГ «АГРОСТАР +» мало сплатити 697 930,60 грн.

У подальшому ФГ «АГРОСТАР +» перерахувало 295000,00 грн з порушенням строку, що підтверджується виписками з банку від 04.11.2020, 11.11.2020, 12.11.2020 та 20.11.2020.

Предметом позову у дані справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар за Договором в сумі 402930,60 грн, 28568,62 грн пені, 139586,12 грн штрафу, 11698,59грн 3% річних та 42857,24 грн інфляційних втрат.

При вирішенні даного спору судом враховано наступне.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснив поставку ФГ «АГРОСТАР +» мінеральних добрив загальним обсягом 82,300 тонн, про що свідчать підписані сторонами видаткові накладні від 13.03.2020 № 881, від 13.03.2020 № 853, від 16.03.2020 № 724, від 16.03.2020 № 882, від 20.03.2020 № 936 та від 20.03.2020 № 1717.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №2 до Договору остаточна вартість поставлених мінеральних добрив становить у розмірі 697930,60 грн. з ПДВ.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.1 ст.251 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч.1 ст.253 ЦК України).

З врахуванням положень п. 2.7. Договору, останнім днем перерахування ФГ «АГРОСТАР +» коштів згідно Договору є 01 жовтня 2020 року.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Відповідач доказів оплати наданих послуг суду не надав, наявність основної заборгованості в сумі 402930,60 грн не спростував.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства та умов Договору не виконано зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманого товару, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати товару у сумі 402930,60 грн обґрунтовані, підтвердженні матеріалами справи, законні та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 28568,62 грн та штрафу у сумі 139586,12 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Відповідно до п. 5.3. Договору, за порушення строків оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості товару, оплату якого прострочено, за кожний день такого прострочення. За прострочення строків оплати товару понад 5 (п`ять) банківських днів покупець, крім: пені, додатково сплачує штраф у розмірі 20 % (двадцяти відсотків) від суми простроченого платежу. У випадку прострочення покупцем виконання будь-яких грошових зобов`язань за даним Договором постачальник має право зупинити виконання свого обов`язку, щодо постачання (передачі) товару, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі, без застосування до постачальника штрафних санкцій.

Таким чином, на підставі наведених правових норм та умов Договору позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Судом встановлено, що розрахунок штрафу у розмірі 20% правильний, а тому позовні вимоги в цій частині правомірні та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені судом встановлено, що позивачем правильно визначено період нарахування.

Проте за розрахунком суду сума пені за період з 05.03.2021 по 02.04.2021 від суми 402930,60 грн становить 4018,27 грн.

Таким чином, загальна сума пені за визначений позивачем період становить 28425,11 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 143,51 грн слід відмовити.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 11698,59 грн та інфляційних нарахувань в сумі 42857,24 грн, суд зазначає наступне.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 11698,59 грн за період з 02.10.2020 по 20.08.2021.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

За розрахунком суду за визначений позивачем період інфляційні втрати становлять 43941,06 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в межах заявленої позивачем суми в розмірі 42857,24 грн за період з 02.10.2020 по 20.08.2021.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення або скасування розміру штрафних санкцій.

Позивач проти вказаного клопотання заперечив, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення/скасування розміру штрафних санкцій, з урахуванням заперечень позивача, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При вирішенні клопотання відповідача судом враховано наступне: відповідач є фермерським господарством, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових і насіння олійних культур; фінансове становище відповідача; позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору; нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору; стягнення з відповідача штрафу та пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафних санкцій на 20%, зокрема встановивши розмір належної до стягнення пені - 22740,09 грн (80% суми визначеної судом суми пені), а розмір штрафу - 111668,90 грн (80% обґрунтовано заявленого розміру).

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача 9382,46 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "АГРОСТАР+" (57107, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Степове, вул. З. Космодем`янської, буд. 22, код ЄДРПОУ 39103812) на користь Акціонерного товариства "Аграрний фонд" (03151, м. Київ, вул. Очаківська/пров. Очаківський, 5/6, код ЄДРПОУ 38926880, електронна адреса: 38926880@mail.gov.ua) заборгованість за Договором поставки мінеральних добрив №22-МД-11.03.2020 від 11.03.2020 в сумі 625497,66 грн, з яких:

- 402930,60 грн - основний борг,

- 22740,09 грн - пеня,

- 111668,90 грн - штраф,

- 11698,59 грн - 3% річних,

- 42857,24 грн - інфляційні втрати,

- 9382,46 грн - витрати по сплаті судового збору.

3. Відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення 143,51 грн пені.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство "Аграрний фонд" (03151, м. Київ, вул. Очаківська/пров. Очаківський, 5/6, код ЄДРПОУ 38926880, електронна адреса: 38926880@mail.gov.ua),

відповідач: Фермерське господарство "АГРОСТАР+" (57107, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Степове, вул. З. Космодем`янської, буд. 22, код ЄДРПОУ 39103812).

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 03.10.2022.

Суддя В.О.Ржепецький