Рішення № 106552055, 28.09.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2022 Справа № 914/1593/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Енергогазрезерв, м. Черкаси

до відповідача: Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 40 878,90 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Енергогазрезерв до відповідача: Західного офісу Держаудитслужби про стягнення заборгованості в розмірі 40 878,90 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 25.07.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 14.09.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 14.09.2022 р. розгляд справи по суті призначено на 28.09.2022 р.

28.09.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

26.09.2022 р. представником позивача подано на електронну адресу суду клопотання за вх. № 19830/22, в якому зазначено про те, що представник позивача просить суд здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами справи без участі повноважного представника позивача. Позивач позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити та відшкодувати судові витрати, пов`язані з розглядом справи у вигляді сплати судового збору у відповідності до положень чинного законодавства України.

28.09.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

14.09.2022 р. представником відповідача подано на електронну адресу суду письмові пояснення у справі з додатками за вх. № 19040/22, в яких зазначається про те, що відповідач погоджується, що отримував газ, наданий позивачем понад обсяг, вказаний у договорах. Відтак, відповідач визнає суму боргу за спожитий газ та зобов`язується її оплатити при наявності бюджетних асигнувань та кошторисних призначень. Також відповідач зазначає про те, що враховуючи, що сума договору є виконаною повністю, а також, що сторони не понесли витрат на правову допомогу, оскільки зміст позову тотожний поданій раніше претензії, просить не виносити ухвалу про стягнення з Західного офісу Держаудитслужби 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 28.09.2022 р. не здійснюється.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у даній справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1593/22.

В судовому засіданні 28.09.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Енергогазрезерв та Західним офісом Держаудитслужби існують договірні відносини на підставі Договору № С/148-20/97 про закупівлю природний газ за ДК 021:2015(CPV)-09120000-6-Газове паливо. Упродовж дії договору були укладені також наступні додаткові угоди: Додаткова угода № 1 від 22.05.2020 року; Додаткова угода № 2 від 30.10.2020 року; Додаткова угода № 3 від 10.11.2020 року; Додаткова угода № 4 від 25.11.2020 року; Додаткова угода № 5 від 28.12.2020 року щодо продовження строку дії договору в частині постачання природного газу до 31.03.2021 року; Додаткова угода № 6 від 28.12.2020 року; Додаткова угода № 7 від 29.12.2020 року; Додаткова угода № 8/1 б/д щодо ціни на природний газ з 01 січня 2021 року; Додаткова угода № 9 від 25.02.2021 року.

Позивач зазначає, що ним повністю виконані зобов`язання з поставки природного газу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які долучені позивачем до матеріалів справи. Відповідач частково розрахувався за спожитий природний газ.

Відповідно пп.6.1.1. Договору, споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений Товар.

Отже, як вказує позивач, станом на момент подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед ним за червень 2020 року, липень 2020 року, серпень 2020 року, вересень 2020 року та січень 2021 року з урахуванням часткової оплати відповідачем становить 40 878,90 грн., з яких: 1,22 грн. - заборгованість за червень 2020 року; 8,53 грн. - заборгованість за липень 2020 року; 27,86 грн. - заборгованість за серпень 2020 року; 5,00 грн. - заборгованість за вересень 2020 року; 40 836,29 грн. - залишок заборгованості за січень 2021 року.

Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору, ним направлено на адресу відповідача вимогу, зокрема № 448/05-04 від 18.05.2022 року для погашення заборгованості з повторним направленням актів приймання-передачі за боргові періоди, яка була проігнорована відповідачем та стала підставою для звернення до суду. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 40 878,90 грн. заборгованості за спожитий природний газ. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позиція відповідача.

28.09.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи), будучи присутнім в судовому засіданні 14.09.2022 року.

У поданих письмових поясненнях за вх. № 19040/22 від 14.09.2022 р. відповідач зазначає про те, що він погоджується, що отримував газ, наданий позивачем понад обсяг, вказаний у договорах. Відтак, відповідач визнає суму боргу за спожитий газ та зобов`язується її оплатити при наявності бюджетних асигнувань та кошторисних призначень. Також відповідач вказує на те, що сума договору є виконаною повністю, а також, що сторони не понесли витрат на правову допомогу, оскільки зміст позову тотожний поданій раніше претензії, а тому просить це врахувати і не виносити ухвалу про стягнення з Західного офісу Держаудитслужби 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

03.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Енергогазрезерв (постачальник за договором, позивач у справі) та Західним офісом Держаудитслужби (споживач за договором, відповідач у справі) укладено Договір № С/148-20/97 про закупівлю природний газ за ДК 021:2015(CPV)-09120000-6-Газове паливо (надалі Договір).

Згідно з пунктом 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставити споживачу товар: ДК 021:2015, код 09120000-6- Газове паливо (Природний газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Розділом II даного договору зазначена ціна договору.

Так, відповідно до п.2.1., очікувана вартість цього Договору становить - 336 241,80 грн.

Відповідно до п.2.2 даного Договору, ціна за одиницю товару на момент укладання договору визначені у Додатку № 1 «Специфікація» до цього Договору.

Згідно з п.2.3.1. Договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть відрізнятись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі та наведений перелік випадків, коли така зміна можлива.

Упродовж дії договору були укладені наступні додаткові угоди: Додаткова угода № 1 від 22.05.2020 року; Додаткова угода № 2 від 30.10.2020 року; Додаткова угода № 3 від 10.11.2020 року; Додаткова угода № 4 від 25.11.2020 року; Додаткова угода № 5 від 28.12.2020 року щодо продовження строку дії договору в частині постачання природного газу до 31.03.2021 року; Додаткова угода № 6 від 28.12.2020 року; Додаткова угода № 7 від 29.12.2020 року; Додаткова угода № 8/1 б/д щодо ціни на природний газ з 01 січня 2021 року; Додаткова угода № 9 від 25.02.2021 року.

На виконання умов договору, додаткових угод, що є його невід`ємними частинами, та планових заявок на споживання природного газу у червні 2020 року - вересні 2020 року та січні 2021 року, позивач поставив природний газ зі свого ресурсу в повному обсязі.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що розрахунковим періодом згідно цього Договору встановлюється календарний місяць.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу № РН-0004380 від 30.06.2020 року, Позивач поставив природний газ у червні 2020 року у кількості - 0,00024 тис.м.куб. з власного ресурсу на загальну суму - 1,22 грн. Дані, вказані в розрахункових документах, оформлені ні підставі офіційних даних з інформаційної платформи Оператора ГТС України, чиї дані є остаточними та достовірними.

Згідно акту приймання-передачі природного газу № РН-0004927 від 31.07.2020 року, Позивач поставив природний газ у липні 2020 року у кількості 0,00167 тис.м.куб. з власного ресурсу на загальну суму 8,53 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу № РН-0005443 від 31.08.2020 року, Позивач поставив природний газ у серпні 2020 року у кількості 0,00545 тис.м.куб. з власного ресурсу на загальну суму 27,86 грн.

Згідно акту приймання-передачі природного газу № РН-0005966 від 30.09.2020 року, Позивач поставив природний газ у вересні 2020 року у кількості - 0,00098 тис.м.куб. з власного ресурсу на загальну суму 5,00 грн.

Відповідно з актами приймання-передачі природного газу № РН-0000735 від 31.01.2021 року, № РН-0001520 від 16.03.2021 року, № РН-0000736 від 31.01.2021 року та № РН-0000737 від 31.01.2021 року, Позивач поставив у січні 2021 року з власного ресурсу природний газ у загальній кількості 12,4066796 тис.м.куб. на загальну суму 102 132,53 грн., з яких - 45 900,00 грн. оплачена Відповідачем, а решта сума заборгованості за січень 2021 року - 56 232,53 грн. залишається не оплаченою. Враховуючи те, що за грудень 2020 року було коригування обсягу спожитого природного газу та відмінусовувалась сума - 15 396,24 грн. відповідно до акту № ВН-0000231 від 31.12.2020 року, що є коригуванням обсягу природного газу до акту приймання-передачі природного газу № РН-0007855 від 23.12.2020 року, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за січень 2021 року становить 40 836,29 грн.

Відповідно пп.6.1.1. Договору, споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений Товар.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за червень 2020 року, липень 2020 року, серпень 2020 року, вересень 2020 року та січень 2021 року з урахуванням часткової оплати відповідачем становить 40 878,90 грн., з яких: 1,22 грн. - заборгованість за червень 2020 року; 8,53 грн. - заборгованість за липень 2020 року; 27,86 грн. - заборгованість за серпень 2020 року; 5,00 грн. - заборгованість за вересень 2020 року; 40 836,29 грн. - залишок заборгованості за січень 2021 року. У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за спожитий природний газ, позивач звернувся до суду для стягнення заборгованості з відповідача в примусовому порядку.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України). Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правові засади функціонування ринку природного газу України визначаються Законом України Про ринок природного газу.

Законом України "Про ринок природного газу" визначено, що права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору № С/148-20/97 про закупівлю природний газ за ДК 021:2015(CPV)-09120000-6-Газове паливо від 03.02.2020 р., із специфікацією до нього та укладеними додатковими угодами, що є його невід`ємними частинами.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів та не допускати несанкціонованого відбору природного газу (ч. 2 ст. 13 Закону).

Згідно із приписами ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Пунктом 2 та 9 розділу 2 Правил постачання природного газу, які затверджені національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827, постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав взяті на себе зобов`язання з поставки природного газу, зокрема, згідно з актом приймання-передачі природного газу № РН-0004380 від 30.06.2020 року, Позивач поставив природний газ у червні 2020 року у кількості - 0,00024 тис.м.куб. на загальну суму 1,22 грн. Відповідно до акту приймання-передачі природного газу № РН-0004927 від 31.07.2020 року, Позивач поставив природний газ у липні 2020 року у кількості 0,00167 тис.м.куб. з власного ресурсу на загальну суму 8,53 грн. Відповідно до акту приймання-передачі природного газу № РН-0005443 від 31.08.2020 року, Позивач поставив природний газ у серпні 2020 року у кількості 0,00545 тис.м.куб. з власного ресурсу на загальну суму 27,86 грн. Відповідно до акту приймання-передачі природного газу № РН-0005966 від 30.09.2020 року, Позивач поставив природний газ у вересні 2020 року у кількості 0,00098 тис.м.куб. з власного ресурсу на загальну суму 5,00 грн. Згідно з актами приймання-передачі природного газу № РН-0000735 від 31.01.2021 року, № РН-0001520 від 16.03.2021 року, № РН-0000736 від 31.01.2021 року та № РН-0000737 від 31.01.2021 року, Позивач поставив у січні 2021 року з власного ресурсу природний газ у загальній кількості 12,4066796 тис.м.куб. на загальну суму 102 132,53 грн., з яких - 45 900,00 грн. оплачена Відповідачем, а решта сума заборгованості за січень 2021 року 56 232,53 грн. залишається не оплаченою. Враховуючи те, що за грудень 2020 року було коригування обсягу спожитого природного газу та відмінусовувалась сума - 15 396,24 грн. відповідно до акту № ВН-0000231 від 31.12.2020 року, що є коригуванням обсягу природного газу до акту приймання-передачі природного газу № РН-0007855 від 23.12.2020 року, залишок заборгованості відповідача за спожитий природний газ за січень 2021 року становить 40 836,29 грн. на час звернення позивача з позовом до суду.

У ч.1 ст.692 ЦК України закріплено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи підтверджено, що заборгованість відповідача перед позивачем за червень 2020 року, липень 2020 року, серпень 2020 року, вересень 2020 року та січень 2021 року з урахуванням часткової оплати відповідачем становить 40 878,90 грн., з яких: 1,22 грн. - заборгованість за червень 2020 року; 8,53 грн. - заборгованість за липень 2020 року; 27,86 грн. - заборгованість за серпень 2020 року; 5,00 грн. - заборгованість за вересень 2020 року; 40 836,29 грн. - залишок заборгованості за січень 2021 року. Відповідач прийняв надані послуги без зауважень і частково їх оплатив. Докази cплати всієї вартості наданих послуг відповідач не надав, хоча обов`язок здійснити таку оплату у нього настав.

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача щодо стягнення з відповідача 40 878,90 грн. заборгованості за спожитий природний газ є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог і відповідно до стягнення з відповідача на користь позивача 40 878,90 грн. заборгованості за спожитий природний газ за період червень-вересень 2020 року та січень 2021 року.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 481,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7369 від 02.05.2022 р.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 481,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 1, ч. 3 ст. 202, ч. 3 ст. 222, ст.ст. 236-241, 252, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Західного офісу Держаудитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 8; код ЄДРПОУ № 00443513) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Енергогазрезерв (18002, м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 31/1, офіс № 507; код ЄДРПОУ № 36860996) 40 878,90 грн. заборгованості за спожитий природний газ та 2 481,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 03.10.2022 р.

Суддя Долінська О.З.