Рішення № 106549674, 15.09.2022, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2022 р. Справа №370/2467/20

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., при секретарі Чуйко В.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду у смт Макарів Київської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Макарівська селищна рада Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , (далі - позивач) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа: Макарівська селищна рада Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позову вказала, що згідно державного акту серії ЯЖ №204717, який видано ОСОБА_1 на підставі рішення Копилівської сільської ради від 19.06.2007 року №068-08-V вона є власником земельної ділянки площею 0,250 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Також згідно державного акту серії ЯЖ №204716, який видано ОСОБА_1 на підставі рішення Копилівської сільської ради від 19.06.2007 року №068-08-V вона є власником земельної ділянки площею 0,177 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої ведення особистого селянського господарства.

Відповідач самовільно захопивши її частину земельної ділянки зруйнував об`єкти, які відділяли його земельну ділянку, демонтував огорожу та звів свій паркан, чим створює перешкоди у вільному володінні та користуванні її землею.

Вона неодноразово вказувала відповідачу про вимогу відновити межу до стану, який існував, також постійно заперечувала проти встановлення огорожі на її землі.

Ці дві її земельні ділянки межують з земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , власником та користувачем якої є| відповідач - ОСОБА_2 , який на даний час порушив межі ділянок позивача, а тому вона 20.11.2019 року звернулась у землевпорядну організацію Приватне підприємство «Яран і К» з проханням відновити межові знаки.

20.11.2019 року було проведено ряд робіт за участю кваліфікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_3 та інженера-геодезиста ОСОБА_4 . Геодезичні роботи по встановленню межових знаків на місцевості земельної ділянки проводились 20.11.2019 року. Межові знаки у вигляді дерев`яного кілка було встановлено на земельних ділянках, які належать ОСОБА_1 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЖ №204716, реєстраційний номер 010833000756 від 19.09.2008 року, кадастровий номер 3222783201:01:019:0083, та ЯЖ №204717 реєстраційний номер 010833000515 від 19.09.2008 року, кадастровий номер 3222783201:01:019:0084.

Проте відновлені межі її земельних ділянок простояли не довго, оскільки хтось невідомий коли вона була відсутня за місцем проживання, знищив межові знаки. Після чого відповідач вільно збудував свій новий паркан на території земельних ділянок, які належать позивачці. Тому за захистом своїх прав позивач звернулася до суду.

Враховуючи викладене, позивач просила суд: зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками, що розташована в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222783201:01:019:0083 та 3222783201:01:019:0084) шляхом перенесення існуючого паркану на межі суміжного землекористування між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 в бік земельної ділянки з кадастровим номером 3222783201:01:019:0040 для приведення меж в стан згідно державного акту серії ЯЖ №204716, який видано ОСОБА_1 на підставі рішення Копилівської сільської ради від 19.06.2007 року №068-08-V державного акту серії ЯЖ №204717, який видано ОСОБА_1 на підставі рішення Копилівської сільської ради від 19.06.2007 року №068-08-V; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2020 року дану справу передано на розгляд судді Мазки Н.Б.

Ухвалою судді Макарівського районного суду Київської області Мазки Н.Б. від 23.10.2020 року позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд цивільної справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, який прийнятий судом та приєднаний до матеріалів справи. У відзиві відповідач вказав, що на підставі Договору дарування житлового будинку від 02.06.2010 року він набув право власності на домоволодіння по АДРЕСА_2 . Також, на підставі Договору дарування земельної ділянки від 02.06.2010 року він набув право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Ця земельна ділянка належала його батьку ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №319152, виданого на підставі Рішення Копилівської сільської ради від 03 грудня 2004 року №152-17-ХХІУ. Відповідно Свідоцтву про право на спадщину за законом від 04.03.2020 року після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач набув право власності на земельну ділянку площею 0,7501 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка належала його батьку на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 319153, виданого Копилівською сільською радою Макарівського району Київської області 16.03.2007 року на підставі рішення Копилівської сільської ради від 03.12.2004 року. Набувши право власності на домоволодіння, земельну ділянку на підставі Договорів дарування від 02.06.2010 року, він самостійно не облаштовував огорожу. Дану огорожу було зведено колишнім землевласником - покійним батьком, тобто у 2004 році відповідач, придбав дану земельну ділянку в такому стані в якому вона перебуває на даний час. Тобто, на час укладання договору купівлі - продажу огорожа вже існувала, і по даний час стоїть. На протязі десяти років у позивачки не було жодних претензій до нього, а також до його батьків, які проживали та проживають в даному домоволодінні. До ІНФОРМАЦІЯ_1 - дня смерті батька, відповідач постійно проживав в місті Києві. Після смерті батька, переїхав жити в село, оскільки ще залишилася сама мама якій необхідна постійна допомога. Ще до приватизації земельних ділянок у власність його батьком, у 2004 році виникав спір між позивачкою та попереднім землевласником - його батьком. Даний спір був розглянутий комісією по земельних питаннях Копилівської сільської ради Макарівського району, що підтверджується Актом від 04.10.2004 року №1489 Копилівської сільської ради Макарівського району. В Акті зазначено наступне: за ОСОБА_5 згідно земельно-кадастрової книги за №148 числиться 1,07 га, при замірюванні земельної ділянки установлено 1,067 га. За його сусідкою, ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_2 ), згідно земельно- кадастрової книги за №146 числиться 0,45 га. При замірюванні земельної ділянки установлено 0,448 га./заміри проведені в присутності спірних сторін/. Надати ОСОБА_5 та ОСОБА_1 дозвіл на приватизацію земельних ділянок. Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки з 2004 року межі земельних ділянок як з його сторони так зі сторони позивачки не змінювались. Межа була розділена сітчаною огорожею, яка належала його покійному батьку до 02.06.2010 року, і по сьогоднішній день сітчана огорожа так і стоїть зі сторони його земельної ділянки. Посилання позивачки на те, що він поставив огорожу, чим порушив її право користування на належні її земельні ділянки, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, які б підтверджували порушення прав чи охоронюваних законом її інтересів, захоплення земельних ділянок відповідачем. Жодних графічних матеріалів не надано, що позбавляє можливості встановити наявність чи відсутність факту порушення землекористування. Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді Макарівського районного суду Київської області Мазки Н.Б. від 10.03.2021 року в якості правонаступника третьої особи Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області залучено до участі у справі Макарівську селищну раду Київської області.

Ухвалою судді Макарівського районного суду Київської області Мазки Н.Б. від 30.12.2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід судді Мазки Н.Б.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022 року дану справу передано на розгляд судді Білоцькій Л.В.

Ухвалою судді Макарівського районного суду Київської області Білоцької Л.В. від 08.02.2022 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду на 01.03.2022 р., яке неодноразово відкладалося, черговий раз на 15.09.2022 року.

У судовому засіданні позивач та її представник адвокат Оберемчук О.О. позовні вимоги просили задовольнити з підстав викладених у позові та доданих на їх підтвердження доказів.

У судовому засіданні відповідач та його представник адвокат Богданчук О.В. проти задоволення позовних вимог заперечили.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що згідно державного акту серії ЯЖ №204717, який видано ОСОБА_1 на підставі рішення Копилівської сільської ради від 19.06.2007 року №068-08-V вона є власником земельної ділянки площею 0,250 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Також згідно державного акту серії ЯЖ №204716, який видано ОСОБА_1 на підставі рішення Копилівської сільської ради від 19.06.2007 року №068-08-V вона є власником земельної ділянки площею 0,177 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої ведення особистого селянського господарства.

Кадастрові номери земельних ділянок 3222783201:01:019:0083 та 3222783201:01:019:0084.

Відповідачу на підставі Договору дарування житлового будинку від 02.06.2010 року він набув право власності на домоволодіння по АДРЕСА_2 . Також, на підставі Договору дарування земельної ділянки від 02.06.2010 року він набув право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Ця земельна ділянка належала його батьку ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №319152, виданого на підставі Рішення Копилівської сільської ради від 03 грудня 2004 року №152-17-ХХІУ. Відповідно Свідоцтву про право на спадщину за законом від 04.03.2020 року після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач набув право власності на земельну ділянку площею 0,7501 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка належала його батьку на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 319153, виданого Копилівською сільською радою Макарівського району Київської області 16.03.2007 року на підставі рішення Копилівської сільської ради від 03.12.2004 року.

Позивач вважає, що відповідач допусти порушення її права як суміжного землевласника, встановивши у 2019 році на належних їй земельних ділянках паркан без законних на то підстав та з порушенням процедури.

Зі змісту ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно змісту ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно її позбавлений, право приватної власності є непорушним. Аналогічний висновок викладений в ч. 1 ст. 321 ЦК України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Предметом позову є захист порушеного права користування належною позивачу земельною ділянкою шляхом усунення будь-яких порушень його прав, яке в силу вимог п. б ч. 3 ст. 152 ЗК України підлягає захисту в судовому порядку. Вимоги позивача про зобов`язання усунути перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження майном ґрунтуються на положеннях ст. 391 ЦК України, згідно якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок і дотримуватись правил добросусідства.

Частиною 1 статті 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Згідно з ч. 1 ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно- кадастрової документації.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 126 ЗК України державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.

Статтею 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки і ч. 2 цієї статті передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані і позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стан} земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, ще порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Аналогічні висновки містяться і у роз`ясненнях, викладених у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавстві при розгляді цивільних справ».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із зазначених обставин відповідач визнав лише ті обставини, що він набув право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлових будівель та господарських споруд площею 0,125 га від загальної площі 0,25 га, кадастровий номер 3222783201:01:019:0040, та те що дійсно був встановлений спірний паркан. Суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання відповідачем.

При цьому, відповідачем заперечується факт встановлення паркану на земельних ділянках належних позивачу.

З показів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що спірний паркан був встановлений приблизно 20 років тому.

Так, судом досліджено усі надані стороною позивача докази. Жодних конкретних параметрів паркану, встановлення паркану на належних позивачу земельних ділянках та конкретного місця їх розташування на місцевості у позові не вказано. Не містять таких відомостей і інші досліджені судом докази, як то державні акти на право власності, технічна документація, клопотання до Комісії з питань розгляду земельних спорів про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки тощо.

Твердження позивача про те, що межі земельної ділянки відповідача встановлені з порушенням процедури та створюють їй перешкоди у користуванні своїм майном недоведені.

Клопотання, пов`язані з витребуванням доказів та призначенням експертизи позивачем заявлено не було.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суду не надано докази на підтвердження порушення відповідачем прав позивача шляхом встановлення паркану саме на земельній ділянці позивача з кадастровими номерами 3222783201:01:019:0083 та 3222783201:01:019:0084 та доказів на підтвердження самовільного зайняття відповідачем частини та якої саме належних позивачу земельних ділянок.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів та підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 перешкод у користуванні земельними ділянками кадастровий номер 3222783201:01:019:0083 та 3222783201:01:019:0084.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 247, 265, 354-355 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

В задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Макарівська селищна рада Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту, через Макарівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 26.09.2022 року.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

ОСОБА_2 : АДРЕСА_4 ;

Макарівська селищна рада Київської області: 08001, Київська обл., Бучанський р-н, смт Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 30.

Суддя Л.В. Білоцька