Рішення № 106549238, 28.09.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2022м. ДніпроСправа № 904/1760/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТРЗ РЕММАШ", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором підряду № 906 від 03.06.2020 у загальному розмірі 3 376 656,42 грн.

Представники:

від позивача: Тарасенко Д.Ю., адвокат;

від відповідача: Бобиль В.В., адвокат.

ПРОЦЕДУРА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТРЗ РЕММАШ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути (з урахуванням уточнення позовних вимог - арк.с. 130-133) з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" заборгованість договором підряду № 906 від 03.06.2020 у загальному розмірі 3 258 566,10 грн., з яких: основний борг у розмірі 2 858 276,80 грн., 3% річних у розмірі 54 558,26 грн., інфляційні втрати у розмірі 345 731,04 грн. та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в числі судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 02.08.2022 о 11:00 год.

14.07.2022 на офіційну електронну поштову адресу Господарського суду Дніпропетровської області від представника відповідача - Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" надійшов відзив на позовну заяву вих. № б/н від 14.07.2022.

18.07.2022 на офіційну електронну поштову адресу Господарського суду Дніпропетровської області від представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТРЗ РЕММАШ" надійшли:

- заява вих. № б/н від 18.07.2022 про уточнення позовних вимог;

- відповідь на відзив на позовну заяву вих. № б/н від 18.07.2022;

- заява вих. № б/н від 18.07.202 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2022 заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТРЗ РЕММАШ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів із застосуванням програмного забезпечення онлайн-сервісу EasyСon задоволено та підготовче судове засідання, яке відбудеться 02.08.2022 о 11:00 год. проводити в режимі відеоконференції.

29.07.2022 на офіційну електронну поштову адресу Господарського суду Дніпропетровської області від представника відповідача - Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи вих. № б/н від 29.07.2022.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 03.10.2022 включно та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 06.09.2022 о 12:15 год.

У підготовчому судовому засіданні 06.09.2022 представниками позивача та відповідача зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.09.2022 о 12:15 год. в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 28.09.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 2 858 276,80 грн. перед Позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором підряду № 906 від 03.06.2020 щодо повної та своєчасної оплати виконаних останнім робіт.

У зв`язку з простроченням грошового зобовязання Позивачем нараховано та заявлено до стягнення у відповідності до ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 54 558,26 грн. та інфляційні втрати у розмірі 345 731,04 грн.

Позивач також просить стягнути з Відповідача, крім судового збору за подання позову у розмірі 48 878,49 грн., витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 30 000,00 грн.

Позиція відповідача

Відповідач не погоджується з заявленими Позивачем вимогами на підставі наступного

На момент подання позову заборгованість по Договору підряду № 906 від 03.06.20р (далі-Договір) складала 2 909 280 грн (по актам від 26.01.22р, 31.0І.22р 01.02.22р). 07.07.22р Відповідач сплатив Позивачу 51003,20 грн (платіжне доручення №600014661), таким чином на момент подання відзиву заборгованість складає 2 858 276,80 грн

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022/2022-02-24 Про введення воєнного стану в Україні на території України було введено воєнний стан. У більшості областях України були розпочаті та наразі ведуться активні бойові дії.

Згідно п.5.1. Договору оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з дня оформлення Сторонами Акту приймання виконаних робіт. Таким чином, термін оплати по актам від 26.01.2022, 31.01.2022, 01.02.2022 настав після 24.02.2022.

Відповідач не погоджується з заявленими Позивачем вимогами на підставі наступного

На момент подання позову заборгованість по Договору підряду № 906 від 03.06.20р (далі-Договір) складала 2 909 280 грн (по актам від 26.01.22р, 31.0І.22р 01.02.22р). 07.07.22р Відповідач сплатив Позивачу 51003,20 грн (платіжне доручення №600014661), таким чином на момент подання відзиву заборгованість складає 2 858 276,80 грн

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022/2022-02-24 Про введення воєнного стану в Україні на території України було введено воєнний стан. У більшості областях України були розпочаті та наразі ведуться активні бойові дії.

Згідно п.5.1. Договору оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з дня оформлення Сторонами Акту приймання виконаних робіт. Таким чином, термін оплати по актам від 26.01.22р, 31.01.22р 01.02.22р настав після 24.02.22р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

03 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ІТРЗ РЕММАШ (надалі - Підрядник/Позивач) та Публічним акціонерним товариством АрселорМіттал Кривий Ріг (надалі - Замовник/Відповідач) був укладений Договір підряду № 906 (надалі - Договір).

За умовами вказаного договору Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик виконувати в порядку та на умовах даного договору ремонтні та/або відновлювальні роботи Обладнання, що належить Замовнику (назва Обладнання, характер робіт, вартості робіт по кожній окремій позиції (виходячи із цін "Переліку робіт та їх вартість") зазначаються у відповідній(их) (далі роботах); в кількості згідно відомостей дефектів, наданих Замовником відповідно до Специфікації(й) до даного Договору, в обсязі розрахунків до договірної ціни, прикладених до Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору загальна вартість робіт за Договором складається з суми вартості всіх фактично виконаних Підрядником за прийнятих Замовником робіт згідно Договору, узгодженим по всім Специфікаціями до даного Договору.

Ціна робіт, що можуть виконуватися в рамках даного Договору встановлюється Сторонами у "Переліку робіт та їх вартість" (п.2.2. Договору).

Робота виконується із матеріалу Підрядника в його ремонтній зоні. Вартість матеріалів зарахована в вартість робіт (п.2.3. Договору).

Строк виконання всього обсягу робіт зазначається у Переліку та вартості робіт та у кожній відповідній Специфікації та обчислюється, рахуючи з дати приймання Обладнання Підрядником для виконання робіт. Підрядник має право достроково виконати роботу (п.3.3. Договору).

Факт передачі Обладнання Підряднику для виконання робіт оформляється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (якщо вони є) Акту прийому-передачі Обладнання в ремонт та накладної - вимоги. Факт передачі Обладнання після виконання робіт - оформляється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (якщо вони є) Акту прийому-передачі Обладнання з ремонту. Акт приймання виконаних робіт оформляється на підставі оформленого Сторонами Акту прийому-передачі Обладнання з ремонту. Акту на використанні при ремонті матеріали підрядної організації, форма якого передбачена СТП 090-04:2014 Замовника (Форма № 3) (п.3.4. Договору).

За три робочі дні до закінчення виконання робіт Підрядник повідомляє Замовника про день здачі робіт (п.4.1. Договору).

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що на момент здачі виконаних робіт Змовнику Підрядник зобов`язаний надати наступні документи: рахунок-фактуру; акт прийому-передачі обладнання з ремонту; акт приймання виконаних робіт; акт на використані при ремонті матеріали підрядної організації, форма якого передбачена СТП 090-04:2014 Замовника (Форма №03) та наведена в п.3.4. даного Договору.

Пунктом 4.7. Договору сторони узгодили, що виконання Підрядником усіх своїх зобов`язань за даним договором у відповідному (звітному) місяці та/або за відповідним етапом (якщо етапи визначені в Договорі), має підтверджуватись шляхом оформлення та підписання ним єдиного відповідного акту приймання виконаних робіт (далі акт).

Положеннями пункту 5.1. Договору визначено, що оплата за даним Договором здійснюється по факту виконаних робіт протягом 30 календарних днів починаючи з дня оформлення Сторонами Акту приймання виконаних робіт, і лише тільки після отримання Замовником оригіналу рахунку-фактури Підрядника, шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок Підрядника.

Відповідно до пункту 6.1. Договору сторони несуть відповідальність за зобов`язаннями даного Договору у відповідності з діючим законодавством України.

Договір згідно пункту 7.1. Договору, набирає чинності з 26.05.2020 і діє по 31.01.2021, а в частині: порядку врегулювання спору встановленого даним Договором; порядку застосування штрафних санкцій; гарантійних зобов`язань; виконання грошових зобов`язань за даним Договором до повного виконання вказаних зобов`язань.

Відповідно до пункту 12.2. Договору при настанні форс-мажорних обставин сторона, по відношенню до якої виникли дані обставини повинна без зволікання, але не пізніше 7 календарних днів з дати, коли ця Сторона дізналась або мала би дізнатись про настання даних обставин, зобов`язана письмово сповістити іншу Сторону про настання даних обставин та протягом 20 календарних днів з дати коли ця Сторона дізналась або мала би дізнатись про настання даних обставин надати документ, який засвідчує настання форс-мажорних обставин.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього.

На виконання умов договору Позивач виконав роботи на загальну суму 13 277 280,00 грн., про що свідчать Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

На момент здачі виконаних робіт Позивачем було надано, а Відповідачем було підписано всі документи, передбачені пунктами 4.5. та 5.3. Договору підряду № 906 від 03.06.2020.

Позивачем були виставлені рахуноки на оплату(арк.с. 83-93).

Позивач стверджує, що станом на момент подання позовної заяви кошти Відповідачем сплачені повністю не були, що і стало причиною звернення до суду з даним позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, які склалися між сторонами у справі, пов`язані із договором підряду і регулюються ст.ст. 837-864 ЦК України.

Так, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).

Факт передачі Обладнання Підряднику для виконання робіт оформляється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (якщо вони є) Акту прийому-передачі Обладнання в ремонт та накладної - вимоги. Факт передачі Обладнання після виконання робіт - оформляється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (якщо вони є) Акту прийому-передачі Обладнання з ремонту. Акт приймання виконаних робіт оформляється на підставі оформленого Сторонами Акту прийому-передачі Обладнання з ремонту. Акту на використанні при ремонті матеріали підрядної організації, форма якого передбачена СТП 090-04:2014 Замовника (Форма № 3) (п.3.4. Договору).

За три робочі дні до закінчення виконання робіт Підрядник повідомляє Замовника про день здачі робіт (п.4.1. Договору).

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що на момент здачі виконаних робіт Змовнику Підрядник зобов`язаний надати наступні документи: рахунок-фактуру; акт прийому-передачі обладнання з ремонту; акт приймання виконаних робіт; акт на використані при ремонті матеріали підрядної організації, форма якого передбачена СТП 090-04:2014 Замовника (Форма №03) та наведена в п.3.4. даного Договору.

На виконання умов договору Позивач виконав роботи на загальну суму 13 277 280,00 грн., про що свідчать Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно виконаних позивачем робіт матеріали справи не містять.

Отже, факт виконання робіт визнається підтвердженим.

Згідно з ч.1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку підрядника (позивача) своєчасно виконати роботи в установлених обсягах, належної якості відповідно до вимог законодавства та цього договору відповідає обов`язок замовника своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору вносити плату за рахунками, які виставлені підрядником.

Положеннями пункту 5.1. Договору визначено, що оплата за даним Договором здійснюється по факту виконаних робіт протягом 30 календарних днів починаючи з дня оформлення Сторонами Акту приймання виконаних робіт, і лише тільки після отримання Замовником оригіналу рахунку-фактури Підрядника, шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок Підрядника.

Господарський суд зазначає, що строк оплати за актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) є такими, що настали.

Відповідач частково сплатив вартість виконаних робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та не заперечується Відповідачем, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 2 858 276,80 грн.

Щодо посилань Відповідача на настання форс-мажорних обставин із посиланням на лист ТПП України №2204/02.0-7.1. від 28.02.2022, суд зазначає наступне.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо (частина друга ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Цивільний кодекс України не містить поняття "форс-мажор", але ст. 617 Цивільного кодексу України підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначає випадок або непереборну силу.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З наведеного випливає, що будь-яка обставина вважається форс-мажорною не взагалі, а відносно певного зобов`язання конкретного суб`єкта.

Обставина визнається форс-мажорною, якщо відповідає одразу таким ознакам:

1) має надзвичайний характер (має винятковий характер і перебуває за межами впливу сторін);

2) є непередбачуваною (її настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настання зобов`язання або до настання податкового обов`язку);

3) є невідворотньою, тобто це неминучість події/ подій і/або її/їх наслідків;

4) є причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією та неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

Збройний конфлікт, війна дійсно можуть бути обставинами непереборної сили, але тільки в тому випадку, коли вони відповідають всім чотирьом наведеним ознакам.

Збройна агресія російської федерації не є форс-мажорною обставиною відносно зобов`язання з оплати отриманої продукції, якщо відсутня така ознака, як причинно-наслідконий зв`язок між військовою агресією та неможливістю погасити борг.

Виданий Торгово-промисловою палатою України 28.02.2022 лист № 2024/02.0-7.1 не є безумовним підтвердженням форс-мажорної обставини, а містить лише інформацію про те, що військова агресія російської федерації може вважатися форс-мажорною обставиною, якщо внаслідок неї стало неможливим виконання певного зобов`язання.

Такий лист не є підтвердженням форс-мажорної обставини, оскільки згідно діючого законодавства форс-мажорні обставини підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати України, що видається за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідні) з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин (ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні".

Такий сертифікат Відповідач суду не надав.

Отже, Відповідач не звільняється від відповідальністю за невиконання зобов`язання щодо оплати за виконанні Позивачем роботи.

Доводи Позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 858 276,80 грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо сум інфляційних втрат та 3% річних

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604-609 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання припиняється:

1)виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання;

2)за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами (ст. 600 ЦК України);

3)зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (ст. 601 ЦК України):

4)за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК України);

5)внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 ЦК України);

6)поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України):

7)неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 ЦК України);

8)смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим

не може бути виконане іншою особою (ч. 1 ст. 608 ЦК України);

9)смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора (ч. 2 ст. 608 ЦК України);

10)ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (ст. 609

ЦК України).

Такої підстави для припинення зобов`язання, як настання форс-мажорних обставин, законодавство не містить.

Навіть якби в даному випадку мало місце обставина непереборної сили, що об`єктивно перешкоджає Відповідачеві виконати своє зобов`язання перед Позивачем, це мало б наслідком виключно звільнення від відповідальності за порушення строків виконання зобов`язання, як визначено ст. 617 ЦК України.

Верховний Суд України в Постанові від 12 квітня 2017р. у справі № 3-1462] с Ї6 зазначив: ст. 617 ЦК встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст. 625 ЦК, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК).

Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення відповідачем умов Договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК платежів. а наявність обставин непереборної сили за. Договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

Таким чином, наявність форс мажорних обставин звільняє боржника від обов`язку сплатити неустойку за порушення, але не звільняє від обов`язку сплатити суму основного боргу, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача (з урахуванням уточнення позовних вимог) 3% річних у розмірі 54 558,26 грн. за загальний період з 20.08.2020 по 03.03.2022 та інфляційних втрат у розмірі 345 731,04 грн. за загальний період з 04.10.2020 по 03.03.2022.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, суд встановив, що заявлені до стягнення суми вказаних нарахувань є вірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частина третя статті 2 ГПК України визначає основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема змагальність сторін та диспозитивність, які конкретизовані у статтях 13, 14 ГПК України відповідно.

Відповідно до вищевикладеного, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд же розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 48 878,49 грн. покладаються на відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 цього ж Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п., п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: позивачем здійснено звернення до суду щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу одночасно із зверненням до суду з позовною заявою.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначила, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Матеріалами справи встановлено, що 25.05.2021 між адвокатом Тарасенко Д.Ю. та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТРЗ РЕММАШ" укладений Договір про надання правової допомоги адвокатом № 25/05/21.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано:

- копію Договору про надання правової допомоги № 25/05/21 від 25.05.2021;

- копію Додатку №2 від 01.06.2022 до договору про надання правової допомоги №25/05/21 від 25.05.2021, відповідно до якого сторони погодили, що гонорар за надання правової допомоги з зазначеного питання є фіксованим і складає 30 000,00 грн.;

- акт приймання передачі наданих послуг від 07.06.2022;

- акт приймання передачі наданих послуг від 18.07.2022;

- ордер на надання правової допомоги;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Представником позивача заявлено клопотання у позовній заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в даній справі 30 000,00 грн., який оговорений сторонами у договорі про надання правової допомоги № 25/05/21 від 25.05.2021 та додатку №2 до вказаного договору. Отже розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат, а саме представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява з додатками, відповідь на відзив відповідача на позовну заяву з додатками, всі копії документів завірені представником позивача, копії актів приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 25/05/21 від 25.05.2021.

Отже, розмір гонорару є визначеним у розумінні ч. 3 ст. 126 ГПК України.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст.123 ГПК України).

За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.); суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22).

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 ).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення заявлених вимог, заперечення та доказів щодо не співмірності заявленого розміру витрат до суду не надав.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 30 000,00 грн., судом враховано, що вартість послуг визначена за погодженням адвокатом з клієнтом у фіксованому розмірі, послуги адвоката були реально надані Позивачу, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене та в силу приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, надавши оцінку матеріалам справи та доводам, за відсутності заперечень та клопотання відповідача про зменшення заявлених витрат, суд дійшов висновку про те, що Позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правову допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи у сумі 30 000,00 грн. і розмір таких витрат є обґрунтованим до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог Позивача про стягнення вартості наданих адвокатських послуг з Відповідача.

Щодо повернення судового збору

Позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовний вимог, в якій останній просить повернути судовий збір у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, з огляду на викладене вище, сума судового збору, яка підлягає поверненню Позивачу в частині зменшення позовних вимог за його клопотанням відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за ухвалою суду складає 1 771,36 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1; код ЄДРПОУ 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТРЗ РЕММАШ" (61089, м. Харків, пр-т Московський, буд. 277; код ЄДРПОУ 43302923) основну заборгованість у розмірі 2 858 276,80 грн., 3% річних у розмірі 54 558,26 грн., інфляційні втрати у розмірі 345 731,04 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 48 878,49 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 03.10.2022.

Суддя В.Г. Бєлік