Рішення № 106549123, 22.09.2022, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2022 р. Cправа № 902/381/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" (вул. Будівельників,1, м. Рівне, Рівненська обл., 33016)

до: Приватного підприємства "Гурівецьке" (вул. Жовтнева, буд. 86, с. Гурівці, Козятинський р-н., Вінницька обл., 22124)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про стягнення 1 106 066,77 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Манзюк Х.О.

за участю представників сторін:

позивача: Стріла В.М.

відповідача не з`явився

третьої особи: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

27.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Гурівецьке" про стягнення суми боргу в сумі 1 106 066,77 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/381/22) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 31.05.2022 відкрито провадження у справі № 902/381/22. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 22.06.2022.

На визначену дату судом в судове засідання представник позивача та представник відповідача не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 31.05.2022.

Судом було зауважено, що від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № канц.01-34/4737/22 від 14.06.2022) про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та про залучення до участі у справі третіх осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 22.06.2022 визначено перейти до розгляду справи № 902/381/22 за правилами загального позовного провадження. Продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/381/22 на 30 днів. Призначено підготовче судове засідання на 01.08.2022. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

На визначену дату судом 01.08.2022 в судове засідання учасники судового засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 22.06.2022.

Водночас суд зауважує, що 21.07.2022 від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № канц. 01-34/5937/22 від 21.07.2022) про відкладення розгляду справи, оскільки в країні запроваджено військовий стан та той факт, що ПП "Гурівецьке" має намір подати зустрічну позовну заяву.

Ухвалою суду від 22.06.2022 було відкладено підготовче засідання на 01.09.2022.

На визначену дату судом 01.09.2022 в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 01.08.2022.

Суд зазначає, що 25.08.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на час воєнного стану.

Представник позивача стосовно даного клопотання заперечив.

Суд дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача дійшов висновку про відмову в задоволенні даного клопотання, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Суд зазначає, що за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті та задоволення усне клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 01.09.2022 повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті на 22.09.2022.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача який позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача не з`явився, при цьому ухвала суду від 01.09.2022 направлена відповідачу вручена, що підтверджується витягом з сервісу відстежень підприємства "Укрпошта".

Представники третіх осіб не з`явились, при цьому ухвала суду від 01.09.2022 направлена третім особам вручена 05.09.2022 та 06.09.2022, що підтверджується витягом з сервісу відстежень підприємства "Укрпошта".

Суд вважає за необхідне зазначити, що при неявці в судове засідання представника відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 63-3Ю-21 від 18.12.2020 в частині оплати за поставлений товар, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" заявлено до стягнення з Приватного підприємства «Гурівецьке» суми заборгованості 1 106 066,77 грн, з яких: 793 978,73 грн суми основного боргу; 65 737,10 грн - пені; 87 555,19 грн - відсотків річних та 158 795,75 грн - штрафу.

Позиція відповідача викладена в клопотанні (вх. № 01-34/4737/22 від 14.06.2022), в якому зазначено: 18.12.2020 між ТОВ «Захід Агробізнес» та ПП «Гурівецьке» було укладено договір поставки №63-310-21 за яким ТОВ «Захід Агробізнес» зобов`язалося поставити ПП «Гурівецьке» засоби захисту рослин та посівний матеріал на загальну суму 3 413 186,17 грн з ПДВ.

Відповідачем зазначається, що вищевказаний договір та всі супровідні документи по його виконанню підписані не керівником, а Головним бухгалтером ПП «Гурівецьке» у зв`язку з відсутністю керівника по хворобі.

Після поставки ТОВ «Захід Агробізнес» товару ПП «Гурівецьке» відповідно до умов зазначеного договору поставки, ПП «Гурівецьке» почало використовувати його в господарській діяльності, але в процесі такого використання було виявлено, що поставлений товар є неналежної якості, що в послідуючому значно вплинуло на фінансовий стан підприємства. Відповідно частина товару була повернута ТОВ «Захід Агробізнес» на підставі накладних на повернення №1 від 31.03.2021 р. та №2 від 09.04.2021 р.

Крім того, відповідно п.5 Статуту ПП «Гурівецьке» угоди, договори загальна сума яких перевищує 50 000 грн п`ятдесят тисяч гривень повинні бути погоджені Зборами Власників, тобто керівник підприємства має право укладати такі договори виключно на підставі рішенням власників ПП «Гурівецьке». Рішення власників ПП «Гурівецьке» щодо надання повноважень керівнику на укладення Договору поставки №63-310-21 від 18.12.2020 на загальну суму 3413186.17 грн не приймалось, про що було добре відомо ТОВ «Захід Агробізнес».

Із наявних доказів матеріалах справи судом встановлено наступне: між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" як Постачальником та ПП «Гурівецьке» як Покупцем було укладено договір поставки засобів захисту рослин № 63-3Ю-21 від 18.12.2020 (далі - договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві засоби захисту рослин добрива, насіння сільськогосподарських культур та/або іншу продукції, а Покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його. Загальна кількість та асортимент товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення, упаковка та маркування, строк поставки й інші умови, визначаються Специфікаціями, які є невід`ємною частиною цього договору (п.п.1.1., 2.1 договору).

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору передбачено, що ціна товару та загальна вартість товару вказується в специфікаціях. Покупець оплачує товар у строки, зазначені у специфікаціях шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжним дорученням на вказаний у договорі розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата товару здійснюється з урахуванням положень п.4.4 даного Договору.

У п.4.4 договору сторони домовилися визначити еквівалент ціни та загальну вартість товару в доларах США/ЄВРО. Еквівалент ціни товару в доларах США/ЄВРО визначається шляхом ділення ціни товару згідно специфікацій в гривнях на курс продажу долара США/ЄВРО на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) до української гривні на дату, що передує даті укладання (підписання) сторонами відповідної специфікації.

Ціна товару, що постачається на умовах попередньої оплати визначаться шляхом множення еквівалента ціни в доларах США/ЄВРО на курс продажу долара США/ЄВРО на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичної оплати.

Ціна товару, що постачається на умовах товарного кредиту визначається шляхом множення еквівалента ціни товару на курс продажу долара США/ЄВРО на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичного відвантаження. Зміна ціни Товару на дату відвантаження фіксується Постачальником у видатковій накладній та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами договору. Сторони погодились, що сума в гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості товару, що поставлений на умовах товарного кредиту (аванс та після оплата), визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в доларах США/ЄВРО на курс продажу долара США/ЄВРО на міжбанківському валютному ринку до української гривні, на дату, що передує даті здійснення такої оплати, який визначається (курс продажу) виходячи із середнього курсу продажу долара США/ЄВРО, опублікованого на сайті: http://finance.ua/ua/currency/#interbank.

Положення пункту 4.4 договору застосовуються при збільшенні курсу продажу долару США/ЄВРО на МВРУ до гривні на 1 і більше % (різниця між курсом, що зазначений у специфікації та курсом, що діє на момент здійснення оплати за товар або на дату відвантаження товару).

За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність (розділ 6 договору).

Зокрема, пунктом 6.4.1 договору визначено, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов`язаний, на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст.625 Цивільного кодексу України у розмірі 25% річних.

Відповідно до п.6.5 договору сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п.6 ст.232 Господарського кодексу України, а здійснюється до моменту повного розрахунку; строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

Пунктом 6.8 договору між сторонами погоджено, що за невиконання чи/або неналежне виконання даного договору покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 20 % від суми заборгованості.

Даний договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31.12.2021, а щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного їх виконання (п.9.5 договору).

На поставку кожної партії товару сторонами у Специфікаціях визначено асортимент, ціну та умови оплати товару, а саме:

- у специфікації № 3-00009959 від 18.12.2020 зазначено товар, загальною вартістю 1 148 083,20 грн, що в еквівалентному виразі по курсу гривні щодо долара США 33 658,092 грн/дол. США, згідно п.4.4 договору; визначено умови оплати 30 % до 21.12.2020. кінцева оплата 70 % до 01.11.2021;

- у специфікації № 3-00009958 від 18.12.2020 зазначено товар, загальною вартістю 597 708,14 грн, що в еквівалентному виразі по курсу гривні щодо долара США 21 469,14 грн/дол. США, згідно п.4.4 договору; визначено умови оплати 30 % до 21.12.2020. кінцева оплата 70 % до 01.11.2021;

- у специфікації № 3-00009975 від 21.12.2020 зазначено товар, загальною вартістю 1 754 684,00 грн, що в еквівалентному виразі по курсу гривні щодо долара США 63 850,92 грн/дол. США, згідно п.4.4 договору; визначено умови оплати 30 % до 23.12.2020. кінцева оплата 70 % до 01.11.2021.

Так, згідно видаткових накладних: № 6259 від 21.12.2020, № 1350 від 30.03.2021, № 1352 від 30.03.2021, № 1567 від 31.03.2021, № 1700 від 02.04.2021, № 2020 від 07.04.2021 відповідачу поставлено товар на загальну суму 3 413 186,17 грн.

Водночас поставка товару підтверджується також товарно-транспортної накладними.

Дані видаткові накладні підписані представниками юридичних осіб, підписи скріплено печатками, що свідчить про приймання відповідачем товару в обумовленій кількості та ціною без жодних зауважень.

Водночас, як слідує з матеріалі справи відповідачем по видатковій накладній № 6259 від 21.12.2020, було здійснено повернення товару на загальну суму 1 754 684,40 грн, що підтверджується накладною на повернення № 1 від 31.03.2021 та № 2 від 09.04.2021.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем договірних обов`язків в частині повної оплати переданого у власність товару за вказаними видатковою накладною не виконано.

Так, відповідачем здійснено часткові розрахунки в розмірі 2 619 207,44 грн, тому заборгованість становить в розмірі 793 978,73 грн.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача 793 978,73 грн заборгованості; 65 737,10 грн - пені; 87 555,19 грн - відсотків річних та 158 795,75 грн - штрафу.

Оцінивши подані докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову. При цьому, суд виходив з таких міркувань.

З огляду на встановлені обставини, суд враховує таке.

Предметом позовних вимог є стягнення заборгованості. яка виникла внаслідок неналежного виконання договору поставки № 63-3Ю-21 від 18.12.2020, при цьому за доводами відповідача п.5 Статуту ПП «Гурівецьке» угоди, договори загальна сума яких перевищує 50 000 грн п`ятдесят тисяч гривень) повинні бути погоджені Зборами Власників, тобто керівник підприємства має право укладати такі договори виключно на підставі рішенням власників ПП «Гурівецьке».

Водночас за доводами відповідача рішення власників ПП «Гурівецьке» щодо надання повноважень керівнику на укладення договору поставки №63-310-21 від 18.12.2020 на загальну суму 3413186,17 грн не приймалось.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). За системним аналізом норм ЦК України (статті 99, 145, 147), ГК України (стаття 89), Закону України «Про господарські товариства» (статті 58, 59, 62, 63), в редакціях, які були чинними на момент укладення оспорюваних правочинів, виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України).

Таким чином, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

З огляду на таке, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому частиною четвертою статті 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Однак закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

За таких обставин, з урахуванням статті 98 ЦК України та з огляду на приписи статей 92, 203, 215, 241 ЦК України рішення загальних зборів учасників товариства є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності товариства, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Тобто, для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства (директором) з третьою особою, з підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що представник юридичної особи діяв з перевищенням повноважень, якими він наділений відповідно до установчих документів.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 року (провадження 6-62цс).

Суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що доводи представника відповідача, не знайшли свого підтвердження з огляду на наступне:

- у відповідності до п. 4.1., 4.1.1.., 4.3, статуту ПР "Гурівецьке" в редакції станом на вчинення спірного правочину, - вищим органом управління є Збори Власників Підприємства. Збори Власників вважаються повноважними при наявності більше ніж 60 % голосів. Власники Підприємства мають право: приймати участь в управлінні Підприємства: розпоряджатися прибутком від діяльності Підприємства, одержувати інформацію про діяльність Підприємства, у тому числі знайомитись з документами по бухгалтерському обліку та іншою статистичною документацією; одержувати переважне право на одержання продукції Підприємства; надавати зворотну фінансову допомогу Підприємству; вносити додаткові внески до статутного фонду;

- у відповідності до п. 5.1., п. 5.2. Статуту - управління Підприємством здійснює Директор. Директором може бути безпосередньо Власник, який вирішує усі питання діяльності Підприємства відповідно до повноважень наданих йому ним Статутом, без довіреності діє від імені Підприємства, розпоряджається майном Підприємства, укладає договори, контракти та угоди між юридичними і фізичними особами, видає довіреності відкриває в банківських установах поточні та інші рахунки, користується правом розпорядження коштами, затверджу" локальні акти Підприємства, вирішує інші питання діяльності Підприємства. Угоди, договори загальна сума яких перевищує 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень повинні бути погоджені Зборами Власників. Директор маг право відчужувати основні засоби Підприємства лише за погодженням із Зборами Власників. Власники вправі здійснювати свої права по управлінню Підприємством через директора Підприємства, прийнятого на посаду;

- так у відповідності до рішення № 10/1 від 18.07.2018 зборів власників Приватного підприємства "Гурівецьке" за участю громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 які є засновниками Підприємства та володіють 100 % розміру частки статутного капіталу було прийнято рішення надати повноваження Чорному С.М. на підписання договорів та угод без обмеження в сумі (50 000,00 грн.).

Дане рішення не було оскаржене в судовому порядку , іншого матеріали справи не містять.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до статті 215 Цивільного кодексу України недодержання вимог щодо форми правочину є підставою недійсності правочину. Якщо посадова особа перевищує повноваження при підписання угоди - є ризик невиконання договірних зобов`язань та визнання такого правочину недійсним.

Даний договір в судовому порядку недійсним не визнано, іншого матеріали справи не містять

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що оспорювані правочини вчинені керівником ПП «Гурівецьке» з перевищенням повноважень.

З огляду на викладене, за своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (ЦК України), враховуючи укладений між сторонами Договір поставки №63 -3Ю-21 від 18.12.2020.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Факт поставки відповідачу товару, обумовленого у Специфікаціях до Договору, підтверджено належними первинними документами. При цьому відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не було здійснено оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 793 978,73 грн, доказів протилежного матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість визначення позивачем основного боргу в сумі 793 978,73 грн, а відтак, про задоволення позову щодо суми основного боргу у повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 65 737,10 грн - пені; 87 555,19 грн - відсотків річних та 158 795,75 грн - штрафу.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Умовами п. 6.4.1. Договору сторони визначили, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов`язаний, на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 % річних.

Крім того, за умовами пункту 6.8. Договору за невиконання чи/або неналежне виконання даного договору Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 20% від суми заборгованості.

За приписами ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим відповідно до п. 6.5. Договору сторони дійшли згоди, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та відсотків річних за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування пені у сумі 65 737,10 грн - пені; 87 555,19 грн - відсотків річних у зазначений період позивачем.

Окрім того, арифметичною перевіркою правильності нарахованого позивачем до стягнення штрафу помилок не виявлено.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню, окрім суми основного боргу, 65 737,10 грн - пені; 87 555,19 грн - відсотків річних та 158 795,75 грн - штрафу.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем витікає з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Гурівецьке" (вул. Жовтнева, буд. 86, с. Гурівці, Козятинський р-н., Вінницька обл., 22124, код ЄДРПОУ 20101631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" (вул. Будівельників, 1, м. Рівне, Рівненська область, 33016; код ЄДРПОУ 37022936) 793 978,73 грн заборгованості; 65 737,10 грн - пені; 87 555,19 грн - відсотків річних та 158 795,75 грн - штрафу; 16 591,00 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 03 жовтня 2022 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Будівельників,1, м. Рівне, Рівненська обл., 33016)

3 - відповідачу (вул. Жовтнева, буд. 86, с. Гурівці, Козятинський р-н., Вінницька обл., 22124)

4,5- третім особам (вул.Грушевського, буд. 30, кв. 38, м. Козятин, Вінницька обл.), (вул. Микільсько-Слобідська, буд. 1а, кв. 241, м. Київ).