Рішення № 106548046, 03.10.2022, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

03.10.2022 227/4527/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.,

за участю секретаря с\з Сисенко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача:

заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2019 року по липень 2020 року у розмірі 73604,01 грн,

середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 17 липня 2020 року по 15.11.2021 року в розмірі 254631,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи майстром гірничим. 16 липня 2020 року його було звільнено з підприємства за власним бажанням, а саме за ч.1 ст.38 КЗпП України. Останнім днем його праці було 16.07.2020 року. При звільненні відповідач не здійснив, відповідно до ст.116 КЗпП України, остаточний з ним розрахунок в розмірі 73604,01 грн, що підтверджується виданою відповідачем довідкою. Враховуючи наведене, посилаючись на вимоги ст.ст.116,117 КЗпП України позивач просить стягнути заборгованість по заробітній платі у вказаній сумі, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при його звільненні за період з 17 липня 2020 року по 15.11.2021 звернення з позовом до суду виходячи з середньоденного заробітку в розмірі 735,93 грн. Також позивач просить вирішити питання щодо розподілу понесених ним судових витрат.

З відзиву відповідача вбачається, що останній позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Відповідач зазначає, що останній день роботи позивача на підприємстві 16.07.2021 року, а не 12.06.2021 року, як зазначено позивачем. Відповідач вказує, що його вини в тому, що позивач не отримав суми при звільненні не має, оскільки останній не звертався до відповідач з письмовою заявою щодо повного розрахунку при звільненні. Що стосується вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відповідач вважає, що періодом затримки розрахунку виплат належних позивачу при звільненні слід рахувати з дня наступного за отриманням представником відповідача копії позовної заяви, а саме з 09.12.2021 року, виходячи з розрахунку середньоденного заробітку позивача в розмрі 735,93 грн. Крім того відповідач посилаючись на правові позиції Верховного Суду, а також на принципи справедливості, добросовісності та розумності просить відмовити у задоволені вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.Також в своєму відзиві відповідач посилаючись на складну економічно-фінансову ситуацію, яка спричинила простій на підприємстві, а також оголошення карантину на території України, вважає вказані обставини форс-мажорними обставинами, які перешкоджають йому належним чином виконати свої обов`язки перед позивачем і тому вважає, що вини відповідача у нездійсненні розрахунку з позивачем не має.

Ухвалою суду від 19.11.2021 року у справі відкрито провадження та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач до судового засідання не з`явився, про час та місце слухання справи сповіщений належним чином.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем працюючи гірничим майстром підземним, що визнається відповідачем та підтверджується копією трудової книжки позивача(а.с.10-16).

Наказом відповідача № 1030/к від 16.07.2020 року позивача звільнено з роботи за власним бажанням згідно з ч.1 ст.38 КЗпП України, з 16.07.2020 року. Вказана обставина визнається відповідачем та підтверджується записом в трудовій книжці позивача (а.с.10.-16).

Позивач зазначає, що при звільненні з ним не було проведено повного розрахунку, як це передбачено ст.116 КЗпП України і тому просить стягнути з відповідача належну йому суму при звільненні в розмірі 73604,01 грн, яка складається з таких сум заборгованості:

за грудень 2019 року 12177,67 грн

за січень 2020 року 7005,22 грн

за лютий 2020 року 8894,70 грн

за березень 2020 року 10064,96 грн

за квітень 2020 року 11616,90 грн

за травень 2020 року 15005,80 грн

за червень 2020 року 5352,16 грн

за липень 2020 року 9393,17 грн.

На підтвердження існування заборгованості з виплати заробітної плати позивач надав суду довідку ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» № 964 від 05.10.2021 року(а.с.19), якою підтверджуються вказані щомісячні суми заборгованості перед позивачем. Але в той же час, судом встановлено, що при складанні вказаних сум розмір заборгованості по заробітній платі становить 79510,58 грн, а не 73604,01 грн, як зазначено в цій довідці.

Тобто з наведеного вбачається, що у довідці ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» № 964 від 05.10.2021 року(а.с.19) допущена помилка при визначені загальної суми заборгованості, яка виникла внаслідок невірного складання вищевказаних сум.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач фактично просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 79510,58 грн, яка складається з таких сум заборгованості:

за грудень 2019 року 12177,67 грн

за січень 2020 року 7005,22 грн

за лютий 2020 року 8894,70 грн

за березень 2020 року 10064,96 грн

за квітень 2020 року 11616,90 грн

за травень 2020 року 15005,80 грн

за червень 2020 року 5352,16 грн

за липень 2020 року 9393,17 грн.

Зі змісту вказаної довідки вбачається, що суми заборгованості в ній відповідачем вказані після утримання обов`язкових податків та зборів.

Довідкою відповідача № 137 від 24.03.2022 року (а.с.75) підтверджується, що станом на 24.03.2022 року(на день видачі цієї довідки) заборгованість відповідача перед позивачем з виплати заробітної плати складає 79510,58 грн яка складається з таких сум:

за грудень 2019 року 12177,67 грн

за січень 2020 року 7005,22 грн

за лютий 2020 року 8894,70 грн

за березень 2020 року 10064,96 грн

за квітень 2020 року 11616,90 грн

за травень 2020 року 15005,80 грн

за червень 2020 року 5352,16 грн

за липень 2020 року 9393,17 грн.

Зі змісту вказаної довідки вбачається, що суми заборгованості в ній відповідачем вказані після утримання податку.

Виходячи з наведеного судом достовірно встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі останнього, станом на день розгляду даної справи (станом на 28.09.2022 року) становить 79510,58 грн (вказана сума зазначена після утримання податків).

За приписами ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Враховуючи наведене, законодавчі приписи та встановлені обставини спірних правовідносин, суд приходить до висновку про те, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що станом на дату розгляду справи 28.09.2022 року відповідач має перед позивачем заборгованість із заробітної плати за грудень 2019 року - липень 2020 року в сумі 79510,58 грн (вказана сума зазначена після утримання податків) і тому вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки з ним розрахунку, а саме за період з 17.07.2019 року по 15.11.2021 року(спір вирішується в межах заявлених позивачем вимог), в розмірі 254631,78 грн, то з приводу цих вимог суд зазначає таке.

Статтею 21 КЗпП України передбачений обов`язок роботодавця виплачувати працівникові заробітну плату.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (в редакції ЗУ № 2352-IX від 01.07.2022 року).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спірвирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Згідно ч.ч. 3-4 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

При цьому слід зазначити, що ч.1 ст. 117 КЗпП України, яка була чинною на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом 16.11.2021, не обмежувала будь-яким строком виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, відтак в силу положень ч.4 ст. 3 ЦПК України, до спірних прововідносин підлягають застосуванню положення ст.117 КЗпП України в редакції до змін, внесених ЗУ із змінами, внесеними згідно із Законом № 2352-IX від 01.07.2022 року).

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач звертаючись до суду з вказаними вимогами фактично вказував, що в день звільнення він працював і тому вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку з ним, повинен рахуватися з 17.07.2020 року.

Відповідач факт праці позивача у день його звільнення не оспорював та надав відповідні докази вказаних обставин, а саме довідку про спуски в шахту (а.с.57) та наказ № 875 від 19.12.2019 року(а.с.58).

Так, наказом ДП «ВК «Краснолиманська» № 875 від 19.12.2019 року на Державному підприємстві «ВК «Краснолиманська» з 19.12.2019 року встановлений простой. Відповідно до п.5 вказаного наказу вбачається, що на час простою працівникам підприємства дозволено не виходити на роботу до закінчення простою, крім працівників, які мають буди задіяні у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства, а саме робото-спроможності гірничошахтного устаткування, попередження затоплення гірничих виробок тощо, списки яких мають бути затверджені керівниками відповідних підрозділів та погоджені з головним інженером підприємства. Відповідно до п.6 вказаного наказу вбачається, що начальники виробничих дільниць, не пізніше 1-го числа кожного місяця, до закінчення простою, повинні складати та подавати до відділу праці та заробітної плати списки працівників, які не вийшли на роботу, з вказанням дат не виходу з причини простою, погоджені головним інженером.

Відомостей, з яких би вбачалось, що позивач не входив до числа працівників підприємства, які були задіяни у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства на час простою, відповідач суду не надав.

В той же час з наданої відповідачем довідки про відмітки:Таб № 2588 - ОСОБА_1 (а.с.57) вбачається, що позивач у день звільнення 16.07.2020 року працював.

Враховуючи наведене, суд вважає, що право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникло у відповідача з 17.07.2020 року.

До доводів відповідача з приводу того, що право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникло у позивача лише з 09.12.2021 року, тобто з наступного дня після отримання відповідачем позовної заяви, суд відноситься критично, оскільки вони є необґрунтованими, бо в судовому засіданні достовірно встановлено, що в останній день перед звільненням позивач працював, що відповідно до ст.116 КЗоТ зобов`язувало відповідача здійснити повний розрахунок з позивачем в день його звільнення.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з вимог ст.117 КЗпП України відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки розрахунку з урахуванням вимог позивача, тобто за період з 17.07.2019 року по 15.11.2021 року(тобто в рамках заявлених позивачем вимог).

З довідки № 965 від 05.10.2021 року, виданої ДП «ВП «Краснолиманська» вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 735,93 грн.

З урахування листів Міністерства соціальної політики від 29.07.2019 р. № 1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік» від 12.08.2020 № 3501-06/219 вбачається, що кількість робочих днів позивача в 2020-2021 році, з урахуванням святкових та вихідних днів, із розрахунку з 17.07.2020 року (з наступного дня після звільнення) по 15.11.2021 року (згідно вимог позивача) складає 349:

липень 2020 року - 11 днів

серпень 2020 року - 20 днів

вересень 2020 року - 22 дні,

жовтень 2020 року - 21 дні,

листопад 2020 року - 21 день

грудень 2020 року - 22 дні

січень 2021 року - 19 днів

лютий 2021 року - 20 днів

березень 2021 року - 22 дні

квітень 2021 року - 22 дні

травень 2021 року - 18 днів

червень 2021 року - 20 днів

липень 2021 року - 22 дні

серпень 2021 року - 21 день

вересень 2021 року - 22 дні,

жовтень 2021 року - 20 днів,

листопад 2021 року - 11 днів.

У зв`язку з чим, загальна кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2020 року по 15.11.2021 року складає 349 днів.

Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку станом на день звернення до суду (як просить позивач у своєму позові) становить 256839,57 грн = 735,93 (середньоденна заробітна плата) Х 349 (кількість днів затримки розрахунку), яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому суд зазначає, що не вбачає підстав зменшення розміру вищевказаної суми компенсації за час затримки розрахунку, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач маючи обов`язок в день звільнення позивача провести розрахунок з ним такого розрахунку з позивачем не здійснив. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість з заробітної плати позивача на день його звільнення складається з заробітної плати, яку відповідач не сплачував позивачу протягом грудня 2019 року - липня 2020 року. Також слід врахувати те, що з часу звільнення минуло вже більше двох років, а відповідач так і не розрахувався з позивачем. Крім того отримавши ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копію позовної вимоги ще 08.12.2021 року (а.с.30) відповідач взагалі не приймав будь-яких дій щодо погашення заборгованості позивачу, в тому числі і частково. Вказане свідчить про те, що з боку відповідача грубо порушені права позивача на гарантовану оплату його праці під час його перебування у трудових відносинах з відповідачем та на отримання остаточного розрахунку при звільненні.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати.

Враховуючи правила ст.141 ЦПК України, а також те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені в повному обсязі і позивач був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн (розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду в 2021 році).

Що стосується судового збору за вимоги про стягнення середнього заробітку за час, то на користь позивача з відповідача підлягають стягненню витрати понесені на сплату судового збору в розмірі 2568,40 грн (1% від задоволеної суми).

Згідно з п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню. Враховуючи наведене, суд вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення суду в частини стягнення заробітної плати за травень 2020 року в розмірі 15005,80 грн.

Керуючись статтями 141, 264, 265, 430 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні- задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період грудень 2019 року- липень 2020 року в розмірі 79510,58 грн (сімдесят девять тисяч п`ятсот десять гривень 58 коп) (сума вказана після утримання обов`язкових податків та обов`язкових платежів).

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2020 року по 15.11.2021 року в розмірі 256839,57 грн (двісті п`ятдесят шість тисяч вісімсот тридцять девять гривень 57 коп). Зазначена сума визначена без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп).

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2568,40 грн (дві тисячи п`ятсот шістдесят вісім гривень 40 коп).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за травень 2020 року в розмірі 15005,80 грн (п`ятнадцять тисяч п`ять гривень 80 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», ЄДРПОУ 31599557, юридична адреса: 85310, Донецька область, м.Родинське, вул..Перемоги, буд.9.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В. Здоровиця

28.09.2022