Постанова № 10654758, 10.06.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

10 червня 2009 року Справа № 2-29/811-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гоголя Ю.М.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Ющенко Тетяна Анатоліївна, довіреність № 003-Д від 05.01.09, відкрите акціонерне товариство "Крименерго";

представник відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Сибир";

представник третьої особи: не з'явився, Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Кримському регіоні;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сибир" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 15 квітня 2009 року у справі №2-29/811-2009

за позовом           відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, місто Сімферополь,95034)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Сибир" (вул. Шкілна, 17, Докучаєве, Красногвардійський р-н, 97064)

3-тя особа: Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Кримському регіоні (вул. Набережна, 69, місто Сімферополь, 95034)

про стягнення 17483,66 грн,

                                                            ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року позивач –відкрите акціонерне товариство "Крименерго" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю "Сибир" про стягнення заборгованості в сумі 17483,66 грн, з яких 12012,91 грн –сума основного боргу, 358,07 грн –3% річних, 2174,30 грн індекс інфляції, 2938,38 грн –пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з виявленням з боку відповідача порушень Правил користування електричною енергією, а саме: безоблікового споживання електричної енергії, позивач здійснив розрахунок вартості енергії та виставив відповідачу рахунок на оплату суми у розмірі 12012,91 грн, однак останній відмовляється сплачувати цю суму коштів.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 15 квітня 2009 року у справі №2-29/811-2009 задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Крименерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сибир" про стягнення 17483,66 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення відповідачем Правил користування електричною енергією та правомірності, у зв’язку з цим, заявлених позовних вимог.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, у позові відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, а також неповним дослідженням обставин справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував той факт, що на час проведення перевірки споживач (відповідач) був відключений представниками позивача від постачання електроенергії згідно з актом від 09 листопада 2007 року, тому не міг порушити Правила користування електричною енергією, а складений представниками позивача акт про порушення цих правил не встановлює факт крадіжки електроенергії.

У судовому засіданні, яке відбулось 10 червня 2009 року, представник позивача проти скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, причини неявки судовій колегії невідомі.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними документами в матеріалах справи.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, між відкритим акціонерним товариством "Крименерго" і товариством з обмеженою відповідальністю "Сибир" укладений договір про постачання електричної енергії №271/050 від 07 жовтня 2005 року (далі – договір), відповідно до якого постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі, у тому числі по актам порушення правил користування електричною енергією, відповідно до умов цього договору (розділ 1 договору).

Відповідно до розділу 2 договору, під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні усіх питань, які не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема: Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією.

09 листопада 2007 року уповноваженими представниками Октябрьського РЕМ відкритого акціонерного товариства "Крименерго", у присутності відповідача, була проведена перевірка схеми обліку об'єкту (зерноток) по вул. Шкільна, 17, с. Докучаєве.

Під час перевірки було виявлено порушення Правил користування електричною енергією, що полягало у безобліковому споживанні електричної енергії, шляхом установки трьох перемичок КГ-1х35 між нижніми губками головного рубильника ТР-2 і кабелем рубильника Ф-4 секції №2 (пункт 6.40. Правил користування електричною енергією).

За результатами перевірки, відповідно до вимог пункту 6.41. Правил користування електричною енергією, був складений акт про порушення вказаних Правил. При цьому, в акті зроблено відмітку про відмову представника товариства з обмеженою відповідальністю "Сибир" від підписання цього акту (арк. с. 17).

На підставі зазначеного акту комісією позивача був здійснений перерахунок обсягу спожитої електричної енергії та її вартість відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, яка затверджена Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року N 562, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04 липня 2006 року за N 782/12656 (акр. с. 18).

Так, відповідачу була нарахована сума у розмірі 12012,91 грн. Несплата товариством з обмеженою відповідальністю "Сибир" зазначеної суми слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовом про її стягнення з урахуванням 3 % річних, індексу інфляції, а також пені.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню у зв’язку з наступним.

Правовідносини, які склалися між сторонами, підлягають регулюванню відповідними положеннями Господарського кодексу України, Закону України "Про електроенергетику" а також Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського кодексу України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір містить пункт 4.2.3., згідно з яким споживач сплачує постачальнику вартість електроенергії, розраховану, виходячи з приєднаної потужності токоприймачів і кількості годин їх використання (згідно з методикою, затвердженою НКРЕ), у разі споживання електроенергії без використання засобів обліку.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт безоблікового споживання електричної енергії відповідачем встановлено актом № 102922 від 09 листопада 2007 року.

При цьому, судова колегія знаходить непереконливими посилання заявника апеляційної скарги на результати дослідження його об’єкта Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Кримському регіоні, оскільки ці дослідження проводились 01 січня 2008 року, в той час як акт № 102922 складено 09 листопада 2007 року. До того ж, відключення електричної енергії, на яке просить звернути увагу заявник апеляційної скарги, відбулось на підставі акту від 09 листопада 2007 року.

Таким чином, судова колегія знаходить правомірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення основного боргу у розмірі 12012,91 грн.

За правилами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, судова колегія погоджується з судом першої інстанції у правомірності заявлених до стягнення сум у розмірі 358,07 грн та 2174,30 грн відповідно.

Одночасно, судова колегія не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягання пені у сумі 2938,38 грн виходячи з наступного.

Згідно правил статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно закону чи договору неустойкою (штрафом, пенею), заставою та поручительством. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом чи договором грошова сума, яку боржник повинен уплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3.-2.2.4. цього договору, з порушенням строків, встановлених додатками № 4.1., № 4.2. "Порядок розрахунків", споживач зобов’язаний оплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Проте, платіж, який є предметом стягнення у цій справі, заявлено на підставі пункту 4.2.3. договору, який не передбачає такого заходу забезпечення зобов’язання як сплата пені.

У відповідності з статтею 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, 101, 103 (пункт 2), 104 (пункти 1, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сибир" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2009 року у справі №2-29/811-2009 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сибир" на користь відкритого акціонерного товариства "Крименерго" пені в сумі 2938,38 грн, витрат по сплаті державного мита в сумі 174,84 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення.

4. У позові відкритого акціонерного товариства "Крименерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сибир" в частині стягнення пені в сумі 2938,38 грн відмовити.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сибир" (вул. Шкільна, 17, с. Докучаєве, Красногвардійський район, 97064, 32656720) на користь відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95620, код в ЄДРПО України 00131400) витрати по сплаті державного мита в сумі 130,52 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 88,52 грн.

6. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

7. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  Ю.М. Гоголь

Судді                                                                                К.В. Волков

                                                                                І.В. Черткова