Рішення № 10654510, 03.08.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2010 р. Справа № 20/100

Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона»в особі Рівненської філії

до відповідача Кредитної спілки «Рівненщина»

про стягнення в сумі 95 727 грн. 25 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Кавлюк О.В. (дов. № 61/09 від 19.10.2009р.);

від відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Крона»в особі Рівненської філії (надалі –Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою в якій просить стягнути з Кредитної спілки «Рівненщина»(надалі –Відповідач) на свою користь заборгованість по договору строкового депозитного вкладу № 479 від 3 березня 2009 року (а.с. 15-18; надалі –Договір) з подальшими додатковими угодами (а.с. 19-20) в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 8843 (вісім тисяч вісімсот сорок три) грн. 70 коп., пеню у розмірі 6 360 (шість тисяч триста шістдесят) грн. 75 коп. та три проценти річних в розмірі 522 (п’ятсот двадцять два) грн. 80 коп..

В судовому засіданні від 3 серпня 2010 року представник Позивача підтримав позовні вимоги та вказав, що при підготовці позову Позивачем помилково визначено розмір пені – 6 360 (шість тисяч триста шістдесят) грн. 75 коп.. Представник Позивача подав розрахунок пені (а.с. 48) з якого вбачається, що правильний розмір пені складає 3565 (три тисячі п’ятсот шістдесят п’ять) грн. 21 коп.. Водночас, Позивачем не подано жодних письмових уточнень позовних вимог.

Представник Відповідача в судове засідання двічі не з’явився. Про дату, час і місце розгляду справи Відповідач повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 32, 41). Відповідач не повідомив суд про причини неявки свого повноважного представника.

Враховуючи усе вищевказане, те, що Відповідачу надавалося достатньо часу для подачі своїх доводів та заперечень з приводу позову, та те, що 14 серпня 2010 року закінчується двомісячний строк розгляду справи (а суддя Василишин А. з 9 серпня 2010 року буде знаходитися у відпустці), суд вважає можливим розгляд справи без участі представника Відповідача за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників Позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому господарський суд Рівненської області виходив з такого.

Судом встановлено, що 3 березня 2009 року Позивач та Відповідач уклали Договір, згідно пунктів 1.1, 1.2 та 1.3 якого: Позивач розмістив, а Відповідач прийняв на депозит грошові кошти в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп.; строк розміщення вкладу –з 3 березня 2009 року (далі дата внесення) по 26 червня 2009 року (далі дата повернення); за користування коштами, які розміщені на рахунку, Відповідач сплачує Позивачу відсотки, нараховані на суму вкладу за ставкою 16 (шістнадцять) відсотків річних.

16 червня 2009 року Позивач та Відповідач уклали додаткову угоду № 1 до Договору (а.с. 19), згідно якої: строк розміщення вкладу продовжено до 28 грудня 2009 року; з 26 червня 2009 року по 28 грудня 2009 року встановлено відсоткову ставку в розмірі 19 (дев’ятнадцять) відсотків річних; всі інші умови Договору залишено без змін.

28 грудня 2009 року Позивач та Відповідач уклали додаткову угоду № 2 до Договору (а.с. 20), згідно якої: строк розміщення вкладу продовжено до 29 березня 2010 року; всі інші умови Договору залишено без змін.

Пунктом 3.1.1 Договору встановлено, що: Позивач зобов’язаний перерахувати на поточний рахунок Відповідача суму вкладу (80000 грн. –згідно пункту 1.1 Договору) не пізніше терміну дати внесення (3 березня 2009 року –згідно пункту 1.2 Договору).

3 березня 2009 року Позивач перерахував на поточний рахунок Відповідача суму вкладу (80000 грн. –згідно пункту 1.1 Договору), чим виконав свій обов’язок встановлений пунктом 3.1.1 Договору (докази на а.с. 21-22).

Згідно пункту 4.6 Договору: повернення вкладу і виплата Позивачу нарахованих відсотків здійснюється Позивачем самостійно в термін визначений Договором шляхом перерахування відповідних грошових сум на поточний рахунок Позивача…

З урахуванням додаткової угоди № 1 до Договору (а.с. 19) та додаткової угоди № 2 до Договору (а.с. 20) строк розміщення вкладу закінчився 29 березня 2010 року. Відповідно, згідно умов Договору 29 березня 2010 року є датою повернення вкладу і виплати Відповідачем Позивачу нарахованих відсотків.

Проте, в порушення взятих на себе зобов’язань, Відповідач здійснив лише часткову сплату нарахованих відсотків –внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. та заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 8843 (вісім тисяч вісімсот сорок три) грн. 70 коп..

Позивач звертався до Відповідача з претензією про повернення депозиту та сплату відсотків (а.с. 23-25; докази направлення та отримання Відповідачем на а.с. 27-28), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України: господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, утому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім того, відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України: учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України –застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як визначено в частині 4 статті 231 Господарського кодексу України: якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до статтей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.3 Договору: у випадку несвоєчасного перерахування з вини Відповідача суми вкладу чи суми процентів на поточний рахунок Позивача, Відповідач сплачує пеню з розрахунку 0,1 відсотка від несвоєчасно перерахованої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

В позовній заяві Позивач просить суд стягнути пеню в розмірі 6 360 (шість тисяч триста шістдесят) грн. 75 коп..

Однак, даний розрахунок здійснено без урахування обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України (пункт 5.3 Договору).

В судовому засіданні представником Позивача подано розрахунок пені з урахуванням даного обмеження (а.с. 48), згідно якого розмір пені за період з 30 березня 2010 року по 9 червня 2010 року складає 3565 (три тисячі п’ятсот шістдесят п’ять) грн. 21 коп.. Суд погоджується з вірністю даного розрахунку. Водночас, Позивачем не подано жодних письмових уточнень позовних вимог.

З урахуванням усього вищевказаного у даному судовому рішенні, вимоги Позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. та заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 8843 (вісім тисяч вісімсот сорок три) грн. 70 коп. ґрунтуються на Договорі та Законі та підлягають до задоволення.

Враховуючи усе вищевказане, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 3565 (три тисячі п’ятсот шістдесят п’ять) грн. 21 коп.. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені –суд відмовляє.

У відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно розрахунку річних (а.с. 30) Позивач нарахував Відповідачу три проценти річних за період з 30 березня 2010 року по 9 червня 2010 року в розмірі 522 (п’ятсот двадцять два) грн. 80 коп.. Суд погоджується з вірністю даного розрахунку.

Враховуючи усе вищевказане, у відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача річних в розмірі 522 (п’ятсот двадцять два) грн. 80 коп..

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Кредитної спілки «Рівненщина», 33014, м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 9, код 33803715 на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона»в особі Рівненської філії, 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код 30726778 – 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 8843 (вісім тисяч вісімсот сорок три) грн. 70 коп. заборгованості по сплаті відсотків, 3565 (три тисячі п’ятсот шістдесят п’ять) грн. 21 коп. пені, 522 (п’ятсот двадцять два) грн. 80 коп. річних, 929 (дев’ятсот двадцять дев’ять) грн. 32 коп. витрат по держмиту та 229 (двісті двадцять дев’ять) грн. 10 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 04.08.2010р.

Суддя