Рішення № 106543659, 29.09.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2022 року м. Київ№ 640/19279/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 27.06.2019 № 0137430-5606-1031.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки податкове повідомлення-рішення сформовано на об`єкт, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , площею 1355 м.кв., оскільки вказане нежитлове приміщення є об`єктом спільної сумісної власності, який не поділений в натурі, а тому, платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є один з осіб-власників, визначених за їх згодою, якщо інше не встановлено судом. Однак, позивач не прийшов до згоди зі своєї дружиною щодо того, хто є платником відповідного податку. Позивач не визнає себе платником відповідного податку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.06.2019 № 0137430-5606-1031, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання у сумі 50446,65 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Згідно змісту листа ГУ ДПС у Київській області від 26.09.2019 № 2948/10/10-36-33-01, податкове повідомлення-рішення від 27.06.2019 № 0137430-5606-1031 сформовано на об`єкт, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , площею 1355 м.кв.

Позивач наголошує на тому, що ОСОБА_1 з 19.09.1991 перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб, а нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , набуте ними за час шлюбу, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тож, на переконання позивача, вказане нежитлове приміщення є об`єктом спільної сумісної власності, який не поділений в натурі, а тому, платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є один з осіб-власників, визначених за їх згодою, якщо інше не встановлено судом. Однак, позивач не прийшов до згоди зі своєї дружиною щодо того, хто є платником відповідного податку.

На його думку, саме на відповідача покладено обов`язок доказування, що між ним та дружиною досягнуто згоди про те, що позивач є платником податку на майно щодо об`єкту.

Також, на переконання позивача, відповідач не надав жодного розрахунку суми визначеного податкового зобов`язання.

Крім того, в обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2019 № 819/1622/19.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даними позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до норм п.п. 266.1.1. п. 266.1. ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

За змістом п.п. 19.1.1.-1. п. 19.1.-1. ст. 19-1, п.п. 266.7.3. п. 266.7. ст. 266 ПК України, платники податку мають право звернутися до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки щодо об`єктів нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.

Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.06.2019 № 0137430-5606-1031, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання у сумі 50446,65 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Зобов`язання було сформовано на об`єкт, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , площею 1355 м.кв. Сторонами не заперечується, що вказане майно зареєстровано за позивачем.

Відповідно до норм п.п. 266.3.1., п.п. 266.3.2. п. 266.3. ст. 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб; база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

З матеріалів справи також слідує, що позивач до контролюючого органу - ГУ ДФС у Київській області із заявою про проведення звірки даних щодо об`єктів нерухомості, які належать йому на праві приватної власності, не звертався.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач також посилається на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 819/1622/19, відповідно до змісту якої, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про протиправність спірного ППР за відсутності доказу згоди решти співвласників квартири щодо позивача як платника податку, оскільки співвласники мають спільну сумісну власність на один об`єкт, не поділений в натурі, що унеможливлює визначення податкового зобов`язання щодо кожного з співвласників пропорційно до тієї частки, яка її належить.

Однак, зазначену постанову суду касаційної інстанції, на переконання суду, неможливо застосувати до даного спору, оскільки як видно зі змісту зазначеного вище рішення, податковим органом також були прийняті ППР щодо інших співвласників вказаного об`єкту, саме тому, суд касаційної інстанції і дійшов до висновків, на які посилається позивач.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що саме позивач є власником нерухомого майна за адресою, що стало об`єктом оподаткування, на підтвердження чого суду надано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру, а відтак, Головне управління ДФС у Київській області при винесенні оскаржуваного рішення, діяло у межах своїх повноважень та у встановлений законом спосіб.

Відповідно до п.п. 19.1.1.-1. п. 19.1.-1. ст. 19-1, п.п. 266.7.3. п. 266.7. ст. 266, п.п. 266.3.1., п.п. 266.3.2. п. 266.3. ст. 266 ПК України, платники податку мають право звернутися до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки щодо об`єктів нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки; базою оподаткування є загальна площа об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб; база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Суд відхиляє посилання позивача на норми ст. 368 ЦК України та ст. 60 СК України, щодо того, що нерухоме майно за яким було визначено грошове зобов`язання є спільною сумісною власністю його та дружини, а згоди щодо неподіленого в натурі майна про платника відповідного податку не було здійснено, адже наведеними вище нормами ПК України підтверджується, що платником є саме власник нерухомого майна, зазначений у Реєстрі, а у протилежному б випадку, все майно, що перебуває у спільній сумісній власності та не поділено в натурі, не підлягало б оподаткуванню, що суперечить нормам податкового законодавства. При цьому, у податкового органу відсутній обов`язок та інструменти контролю визначати належного платника щодо майна, яке перебуває у спільній сумісній власності.

Суд звертає увагу на те, що фізичні особи - співвласники житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебуває у їх спільній сумісній власності, але не поділена в натурі, не позбавлені права повідомляти контролюючий орган за місцем реєстрації про визначеного за їх згодою платника податку на нерухоме майно, звернувшись із письмовою заявою за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової та/або нежитлової нерухомості.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не скористався своїм правом щодо звернення з заявою про проведення звірки даних щодо об`єктів нерухомості, які належать йому на праві приватної власності до ГУ ДФС у Київській області, а відтак, його заперечення щодо розрахунку суми визначеного податкового зобов`язання не можуть бути прийняті судом до уваги.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, за наслідком розгляду даного спору, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законними та не підлягає скасуванню, що свідчить про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Підстави для розподілу судових витрат, у даному випадку, відсутні.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 );

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області (ЄДРПОУ 39393260, вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ, 03151).

Суддя В.І. Келеберда