Ухвала суду № 106543651, 29.09.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

29 вересня 2022 року м. Київ№ 640/19192/18Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом

Приватного підприємства «Фомальгаут-Волинь»

до Державної служби геології та надр України

про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «Фомальгаут - Волинь» (далі по тексту позивач), адреса: 45034, Волинська область, Ковельський район, смт Люблинець, вулиця Заводська, будинок 1 до Державної служби геології та надр України (далі по тексту відповідач), адреса: 03057, місто Київ, вулиця Антона Цедіка, будинок 16, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України №5 від 11 січня 2017 року з 01 лютого 2017 року в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №4057 від 17 жовтня 2006 року на видобування крейди у Городелецькому родовищі на території Волинської області та спеціального дозволу на користування надрами №5129 від 03 лютого 2010 року на видобування піску у Городелецькому родовищі на території Волинської області, власником яких є Приватне підприємство Фомальгаут-Волинь;

- виключити спеціальний дозвіл на користування надрами №4057 від 17 жовтня 2006 року на видобування крейди у Городелецькому родовищі на території Волинської області та спеціальний дозвіл на користування надрами №5129 від 03 лютого 2010 року на видобування піску у Городелецькому родовищі на території Волинської області, власником яких є Приватне підприємство Фомальгаут-Волинь з переліку, наведеного у додатку №3 до наказу Державної служби геології та надр України №5 від 11 січня 2017 року з 01 лютого 2017 року.

Підставами позову позивач вказує порушення суб`єктом владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття ним оскаржуваного наказу в частині.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року, яке залишено без змін на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року, позовні вимоги Приватного підприємства «Фомальгаут-Волинь» задоволені.

Постановою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року адміністративна справа №640/19192/18 прийнята до провадження, позовна заява Приватного підприємства «Фомальгаут-Волинь» залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення виявлених судом після відкриття провадження у справі недоліків шляхом подання заяви поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин пропуску строку.

28 вересня 2022 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій остання послалась на те, що позивачем було прийнято рішення вирішити спір в досудовому порядку, у зв`язку з чим він звернувся зі скаргою до Державної служби геології та надр України, а також до Міністерства екології та природніх ресурсів України як вищого органу. За результатами розгляду скарги було надано відповідь за № 20673/03/14-18 від 12 жовтня 2018 року, отриману позивачем 18 жовтня 2018 року. Доказами вирішення спору в досудовому порядку є копія скарги на 4 аркушах та копія відповіді на скаргу разом з конвертом на 3-х аркушах, які містяться в матеріалах справи, оскільки подавалися позивачем до суду 15 лютого 2019 року в якості додатків до відповіді на відзив від 14 лютого 2019 року.

Таким чином, на переконання представника позивача, відсутні правові підстави стверджувати про пропуск строку звернення до суду, оскільки подання позовної заяви в листопаді 2018 року відбулося в межах строку, встановленого частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши вказану заяву представника позивача, суд зазначає таке.

Так, залишаючи позовну заяву позивача без руху після відкриття провадження у справі, суд зазначав наступне:

«З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд скасувати наказ Державної служби геології та надр України №5 від 11 січня 2017 року з 01 лютого 2017 року в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №4057 від 17 жовтня 2006 року на видобування крейди у Городелецькому родовищі на території Волинської області та спеціального дозволу на користування надрами №5129 від 03 лютого 2010 року на видобування піску у Городелецькому родовищі на території Волинської області, власником яких є Приватне підприємство Фомальгаут-Волинь.

При цьому, судом встановлено, що про винесення відповідачем оскаржуваного наказу позивачу було відомо з 09 березня 2017 року, тобто, з дня отримання листа №4023/13/14-17 від 23 лютого 2017 року (Т.1, арк. 67,68).

В той же час, з вказаною позовною заявою до адміністративного суду позивач звернувся 16 листопада 2018 року (Т.1, арк. 45).

Обгрунтовуючи своєчасність звернення до адміністративного суду, представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву послалась на те, що позивач звертався зі скаргами безпосередньо до Державної служби геології та надр України, а також до Міністерства екології та природних ресурсів України як вищого органу. За результатами розгляду скарг Держгеонадра була надана відповідь за №20673/03/14-18 від 12 жовтня 2018 року, яка отримана позивачем 18 жовтня 2018 року. (Т.1, арк. 82-83).

Між тим, слід відзначити, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач дійсно звертався до Державної служби геології та надр України, а також до Міністерства екології та природних ресурсів України з відповідними скаргами на наказ Державної служби геології та надр України від 11 січня 2017 року №5, натомість, представником відповідача разом з відзивом на позовну заяву надано копію листа №20673/03/14-18 від 12 жовтня 2018 року, яким Державна служба геології та надр України повідомила про опрацювання листів Приватного підприємства Фомальгаут-Волинь від 11 серпня 2018 року №11 та від 11 серпня 2018 року №12 щодо скасування та визнання протиправними наказів від 11 січня 2017 року №5 та від 01 лютого 2017 року №50.

Суд ще раз звертає увагу, що матеріалами справи підтверджено обізнаність позивача про наявність оскаржуваного наказу в частині ще 09 березня 2017 року, проте, з листами (а не з відповідними скаргами, як стверджує представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву), позивач звернувся до відповідача лише у серпні 2018 року, тобто, майже через півтора роки після того, як він був обізнаний про винесення оскаржуваного ним наказу.

Наведене в сукупності свідчить, що в даному випадку застосуванню підлягають саме положення абзацу 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не положення частини 4 цієї ж статті, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено того факту, що позивач дійсно звернувся до відповідача саме зі скаргою щодо прийняття оскаржуваного наказу в частині у строки, встановлені законодавством, тобто, що позивач дійсно скористався досудовим порядком вирішення спору.

Також, на переконання суду, звернення позивача до відповідача з листами №11 та №12 щодо скасування та визнання протиправними наказів від 11 січня 2017 року №5 та від 01 лютого 2017 року №50 у серпні 2018 року до Державної служби геології та надр України свідчить виключно про спробу позивача ввести суд в оману в частині своєчасного звернення до суду з посиланням на норми частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Водночас, як вже зазначалось судом, в даному випадку, строк звернення до адміністративного суду є загальним, тобто, шість місяців з дня, коли позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів.

З урахуванням викладеного, строк звернення до адміністративного суду у позивача сплинув 10 вересня 2017 року.

Таким чином, позивач звернувся до адміністративного суду з порушенням строків для такого звернення.»

У зв`язку з вищевикладеним, як вже було зазначено судом, ухвалою суду від 07 вересня 2022 року позовна заява Приватного підприємства «Фомальгаут - Волинь» була залишена без руху після відкриття провадження у справі, а позивачу запропоновано подати заяву про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з вказаними позовними вимогами, в якій слід зазначити підстави пропуску строку звернення до суду, а також для надати докази поважності причин його пропуску.

В своїй заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яка надійшла на адресу суду 28 вересня 2022 року представник позивача послалась на аналогічні обставини, які вже були викладені у відповіді на відзив на позовну заяву, тобто, фактично послалась на ті ж самі обставини, які вже були предметом розгляду судом та їм було надано відповідну правову оцінку в ухвалі суду від 07 вересня 2022 року.

Зважаючи на те, що відповідь на відзив на позовну заяву не є заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, судом при постановленні ухвали від 07 вересня 2022 року не визнавались зазначені представником позивача причини пропуску строку неповажними.

Проте, з огляду на те, що вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду та у відповіді на відзив на позовну заяву причини пропуску строку є аналогічними та їм вже була надана правова оцінка судом, суд не вбачає підстав для визнання їх поважними та, відповідно, не вбачає правових підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи той факт, що позивачем не доведено суду підстав поважності причин пропуску строку звернення до суду, зважаючи на те, що матеріали справи також не містять таких доказів, а також з урахуванням того, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що позивач знав про порушення своїх прав ще у березні 2017 року, в той час, як до суду з відповідними позовними вимогами звернувся лише у листопаді 2018 року, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання представника відповідача та залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 120, 121, 122, 123, 171, 240, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Державної служби геології та надр України про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

2. Визнати неповажними причини пропуску Приватним підприємством «Фомальгаут - Волинь» строку звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

3. Позовну заяву Приватного підприємства «Фомальгаут - Волинь» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без розгляду

4. Роз`яснити позивачу право на звернення до адміністративного суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких позовна заява була залишена без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому статею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник