Рішення № 106543577, 30.09.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2022 року м. Київ№ 640/5813/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області визнання протиправними та скасування рішень, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 165 від 04.08.2021 про заборону в`їзду в Україну громадянину ОСОБА_3 , прийняте начальником відділу аналітичної роботи та статистичної звітності Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Литвиненко А.;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 25.11.2021 про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянина Туркменістану ОСОБА_1 , прийняте першим заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Пустовіт О.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що останній на законних підставах прибув в Україну у 2019 році, отримав посвідку на тимчасове проживання, яка неодноразово продовжувалась. Під час законного перебування на території України зареєстрував шлюб з громадянкою України ОСОБА_4 . У шлюбі народилась дитина, ОСОБА_5 . 03.12.2021 позивачу стало відомо, що відповідачем прийнято рішення від 04.08.2021 № 165 про заборону в`їзду в Україну громадянину ОСОБА_3 строком на 3 роки. А 25.11.2021 відповідачем прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 5 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322. Підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання був лист Головного управління НП у м. Києві, у якому вказано, що позивач прибув на територію України з метою незаконної легалізації та налагодження функціонування схеми переправлення громадян Туркменістану на територію України. Також до Управління міграційної поліції Головного управління НП у м. Києві 22.07.2021 надійшла заява від гр. ОСОБА_6 про те, що гр. ОСОБА_3 незаконно легалізувався на території України, шляхом використання підроблених документів. Крім того, гр. ОСОБА_3 перетнув державний кордон України на в`їзд в Україні - 13.12.2019 та в подальшому територію держави не залишав.

Позивач звертає увагу, що йому неодноразово продовжувався дозвіл на перебування в Україні, під час яких не було встановлено фактів порушення ним законодавства України. Крім того, позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 18.09.2020, отримує кошти у законний спосіб та утримує свою сім`ю. А згідно довідки МВС України позивач станом на 28.01.2022 до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. З огляду на наведене, відсутні підстави вважати, що рішення про заборону в`їзду в України від 04.08.2021 № 165 відносно позивача прийнято в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю. Прийняті відповідачем рішення не підкріплені жодними доказами та є порушенням права на повагу до особистого та сімейного життя відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Ухвалою суду від 23.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/5813/22 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

13.05.2022 до суду від представника відповідача Білоруцького В.М. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що 29.07.2021 на адресу відповідача надійшло подання Управління міграційної поліції ГУНП у м. Києві № 1208/125/20/02-2021 від 29.07.2021 про скасування позивачу посвідки на тимчасове проживання та прийняття рішення про заборону в`їзду на територію України. У вказаному поданні зазначено, що за оперативною інформацією позивач прибув на територію України з метою незаконної легалізації та налагодження функціонування схеми переправлення громадян Туркменістану на територію України. На підставі вказаного подання відповідач, керуючись пп. 1, 2 ч. 1 ст. 13 Закону, 04.08.2021 прийнято рішення № 165 про заборону позивачу в`їзду в Україну строком на 3 роки. Також на підставі вказаного подання та у відповідності до приписів пп. 4 п. 63 Порядку 25.11.2021 прийнято рішення № 80111500032840 про скасування посвідки на тимчасове проживання.

Одночасно з відзивом представником відповідача ОСОБА_7 подано до суду клопотання про залучення Управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 30.09.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Громадянин Республіки Туркменістан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув в Україну літаком 13.12.2019. Згідно відмітки у паспорті громадянина Туркменістану № НОМЕР_1 (дійсний до 18.07.2023), в`їзд в Україну здійснено на підставі візи D, дійсної до 07.01.2020.

На підставі рішення Уманського РВ УДМС №53-03 від 04.01.2020 продовжено позивачу строк перебування до 07.02.2020.

16.01.2020 позивачу видано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , а 10.02.2020 - довідка про реєстрацію місця проживання № 674/22-13 та присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі - 19951217-06313.

18.02.2020 позивач зареєструвався фізичною особою-підприємцем.

31.10.2020 громадянин Республіки Туркменістан ОСОБА_2 та громадянка України ОСОБА_4 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_3 , виданого 31.10.2020 Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_8 ).

28.01.2021 ОСОБА_1 документовано посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_4 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_5 від 19.05.2021, виданого Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 29.04.2021 у позивача та його дружини, ОСОБА_9 , народився син, ОСОБА_5 .

29.07.2021 до відповідача надійшов лист Управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві "Про скасування посвідки на тимчасове проживання та прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну" № 1208/125/20/02-2021, у якому останній повідомив, що за результатами реалізації оперативної інформації встановлено громадянина Республіки Туркменістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за наявною оперативною інформацією прибув до України з метою незаконної легалізації на території України та налагодження функціонування схеми незаконного переправлення громадян Туркменістану на територію України. Поряд з цим, 22.07.2021 до Управління міграційної поліції надійшла заява від гр. ОСОБА_6 з приводу того, що громадянин Республіки Туркменістан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , незаконно легалізувався на території України, шляхом використання документів, які мають ознаки підробки. Під час перевірки інформації, викладеної у зверненні, встановлено, що громадянин Республіки Туркменістан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.12.2019 перетнув державний кордон України у напрямку "на в`їзд" та в подальшому державний кордон не перетинав. В подальшому встановлено, що громадянин Республіки Туркменістан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_4 . На підставі викладеного та керуючись підпунктом 4 пункту 63 (коли дії іноземця, особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні) постанови КМУ № 322 від 25.04.2018 "Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання" та ст. 12 Закону України "Про імміграцію" просять скасувати вказаному іноземцю посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_4 .

Також у вказаному листі зазначено, що ураховуючи викладене та беручи до уваги те, що громадянин Республіки Туркменістан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить загрозу інтересам національної безпеки або охорони громадського порядку, а також охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, порушує та несе загрозу економічним відносинам власності як визначальної складової економічної безпеки держави та суспільства України, відповідно до вимог пунктів 1, 2 частини 1 ст. 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та інструкції "Про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україні іноземцям та особам без громадянства", затвердженої наказом МВС від 17.12.2013 № 1235, клопоче про заборону в`їзду в Україну громадянину Республіки Туркменістан ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 3 роки.

У вказаному листі зазначено про доцільність ініціювання перед Державною міграційною службою України прийняття рішення про примусове повернення/видворення з України з подальшою забороною в`їзду на територію України відповідно до вимог ст. ст. 26, 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" ОСОБА_1 .

04.08.2021 Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийнято рішення № 165 про заборону в`їзду в Україну громадянину Республіки Туркменістан ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У вказаному рішенні переписано лист Управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 29.07.2021 № 1208/125/20/02-2021 та на підставі наказу МВС від 17.12.2013 № 1235 та п. 1, 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" заборонено громадянину Республіки Туркменістан ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Республіки Туркменістан № НОМЕР_1 , в`їзд в Україну строком на 3 (три) роки.

Також, 25.11.2021 Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на підставі підпункту 5 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322, прийнято рішення № 80111500032840 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_4 , виданої громадянину Республіки Туркменістан ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погодившись з рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

За визначенням статті 1 Закону України від 22.09.2011 N 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон N 3773-VI) посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини першої статті 13 Закону N 3773-VI в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю.

За визначенням статті 1 Закону України від 21.06.2018 N 2469-VIII "Про національну безпеку України" (далі - Закон N 2469-VIII):

загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;

національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;

національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян;

сектор безпеки і оборони - система органів державної влади, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, сил цивільного захисту, оборонно-промислового комплексу України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем і відповідно до Конституції та законів України за функціональним призначенням спрямована на захист національних інтересів України від загроз, а також громадяни та громадські об`єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки України.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону N 2469-VIII державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.

Основними принципами, що визначають порядок формування державної політики у сферах національної безпеки і оборони, є:

1) верховенство права, підзвітність, законність, прозорість та дотримання засад демократичного цивільного контролю за функціонуванням сектору безпеки і оборони та застосуванням сили;

2) дотримання норм міжнародного права, участь в інтересах України у міжнародних зусиллях з підтримання миру і безпеки, міждержавних системах та механізмах міжнародної колективної безпеки;

3) розвиток сектору безпеки і оборони як основного інструменту реалізації державної політики у сферах національної безпеки і оборони.

Згідно зі статтею 12 Закону N 2469-VIII у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, сектор безпеки і оборони України складається з чотирьох взаємопов`язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об`єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки. Функції та повноваження складових сектору безпеки і оборони визначаються законодавством України.

До складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику.

Інші державні органи та органи місцевого самоврядування здійснюють свої функції із забезпечення національної безпеки у взаємодії з органами, які входять до складу сектору безпеки і оборони.

Пунктом 5 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1235, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2014 за № 25/24802, після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в`їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в`їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в`їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов`язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).

Згідно пункту 6 наведеної Інструкції рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в`їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.

Зі змісту листа Управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві "Про скасування посвідки на тимчасове проживання та прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну" № 1208/125/20/02-2021 від 29.07.2021 вбачається, що за результатами реалізації оперативної інформації встановлено громадянина Республіки Туркменістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за наявною оперативною інформацією прибув до України з метою незаконної легалізації на території України та налагодження функціонування схеми незаконного переправлення громадян Туркменістану на територію України. Поряд з цим, 22.07.2021 до Управління міграційної поліції надійшла заява від гр. ОСОБА_6 з приводу того, що громадянин Республіки Туркменістан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , незаконно легалізувався на території України, шляхом використання документів, які мають ознаки підробки.

Поряд з цим, наведені доводи Управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві не підтверджені жодними доказами.

Відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ України серії ААА № 1224795 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Туркменістану на території України станом на 28.01.2022 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Суд звертає увагу, що не містить вказаний лист Управління міграційної політики ГУНП у м. Києві жодної конкретизації документів, які мають ознаки підробки, як і не містить жодного зазначення (конкретизації) саме реалізації оперативної інформації, а отже, не може вважатись обґрунтованим зверненням у розумінні пунктів 5, 6 Інструкції.

При цьому, з даних Єдиного державного реєстру судових рішень судом не встановлено жодних кримінальних проваджень стосовно позивача.

Відповідно до частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд також враховує прецедентну практику Європейського Суду з прав людини, який у рішенні у справі "Ljatifi v. the former Yugoslav Repablic of Macedonia" вказав, що навіть у випадку, коли справа стосується національної безпеки, концепція законності та верховенства права в демократичному суспільстві вимагають, щоб заходи з депортації, які впливають на фундаментальні права людини, були предметом змагального провадження в незалежному органі або суді, який має повноваження ефективно перевірити підстави депортації та відповідні докази, якщо необхідно, з відповідними процесуальними обмеженнями у випадку наявності інформації з обмеженим доступом. Особа повинна мати можливість оскаржити твердження державного органу про ризик для національної безпеки. Хоча оцінка державного органу того, у чому саме полягає загроза для національної безпеки, об`єктивно має значну вагу, незалежний орган або суд повинен мати можливість реагувати в справах, у яких застосування цієї концепції не ґрунтується на відповідних фактах або виявляє тлумачення "національної безпеки", що суперечить закону або загальноприйнятому значенню і є свавільним.

Суд акцентує увагу на тому, що матеріали справи не містять жодних доказів, на підставі яких документів Управлінням міграційної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві зроблено висновок про наявність підстав для скасування позивачеві посвідки на тимчасове проживання в Україні та прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну.

При цьому відповідачем у справі суду не надано доказів, які б підтверджували, що позивач на момент прийняття оскаржуваного рішення займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.

Більше того, відповідач по суті, переписав лист Управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві № 1208/125/20/02-2021 від 29.07.2021 у своє рішення № 165 від 04.08.2021 про заборону в`їзду в Україну позивачу.

Встановлені обставини свідчать про те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування, не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивач займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.

Крім того, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач дійсно зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

Згідно копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_6 від 15.07.2022, виданого Ізяславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), 05.07.2022 у позивача та його дружини, ОСОБА_9 , народилась донька, ОСОБА_11 .

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 04.08.2021 № 165 про заборону в`їзду в Україну громадянину Республіки Туркменістан ОСОБА_10 .

Частиною двадцять першою статті 5 Закону N 3773-VI передбачено, що технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною, знищення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 N 322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок № 322).

З рішення відповідача від 25.11.2021 № 80111500032840 про скасування посвідки на тимчасове проживання позивачу вбачається, що останнє прийнято на підставі підпункту 5 пункту 63 Порядку № 322.

Згідно з підпунктом 5 пункту 63 Порядку № 322 посвідка скасовується територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі, коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в`їзду в Україну.

Оскільки суд дійшов висновку про скасування рішення № 165 від 04.08.2021 про заборону в`їзду в Україну громадянину Республіки Туркменістан ОСОБА_10 , то і прийняте на його підставі рішення від 25.11.2021 № 80111500032840 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_4 , виданої громадянину Республіки Туркменістан ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає також визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_7 ) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а, ідентифікаційний код 42552598) від 04.08.2021 № 165 про заборону в`їзду в Україну громадянину Республіки Туркменістан ОСОБА_10 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а, ідентифікаційний код 42552598) від 25.11.2021 № 80111500032840 про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Республіки Туркменістан ОСОБА_10 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а, ідентифікаційний код 42552598) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_7 ) 1984,80 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Катющенко