Рішення № 106543298, 29.09.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року м. Київ № 640/10816/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги.

Адвокат Федоришин Олександр Олександрович звернувся до суду в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2018 №Ф-198580-17.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 24.06.2019 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання; від 29.09.2022 замінено відповідача Головне управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980), на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є пенсіонером, отримує пенсію за віком та звільнена від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладала, вона не має обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відтак вимога Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2018 №Ф-198580-17 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву зазначивши, що суми самостійно визначеної бази нарахування єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком, підлягають сплаті на загальних підставах.

Розглянувши заяви по суті, дослідивши письмові докази, судом встановлено.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 17.06.2013, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Починаючи з 01.01.2016 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником податку третьої групи, що підтверджується Витягом з реєстру платників єдиного податку № 1726513400161 від 17.01.2017.

Водночас, позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 01.12.2009 (серія НОМЕР_2 ).

04.10.2018 р. Головним управлінням ДФС у м. Києві було сформовано податкову вимогу від 04.10.2018 №Ф-198580-17 на суму 5624,31 грн.

Не погоджуючись з податковою вимогою контролюючого органу, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Статтею 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон України № 1058) визначено поняття пенсіонер особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 9 Закону України № 1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 3 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 року за № 460/26905 передбачено, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Аналіз змісту вказаних норм права дає підстави вважати, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов:

по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Як вбачається з фактичних обставин справи, ОСОБА_1 призначена пенсія за віком, яку вона отримує в органах Пенсійного фонду України, відтак остання, за приписами вищенаведених нормативних актів, звільнена від сплати ЄСВ.

Як вже було зазначено, особи, які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу звільняються від сплати ЄСВ.

При цьому, виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений у ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування передбачений у розділі V Інструкції № 449.

Таким чином, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 не укладався, позивач до контролюючого органу з заявою про добровільну участь зі сплати ЄСВ не звертався.

Подання особою Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013, 2014, 2015, 2017 роки не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, в силу вимог частини четвертої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування та не має обов`язку щодо його сплати.

Відтак, враховуючи те, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком та звільнена від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладала, вона не має обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За визначенням, наведеним у пункті 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає ватникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Водночас, в абзаці 2 частини 1 статті 25 Закону № 2464-VI, яка визначає заходи впливу та стягнення, вказано, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

З огляду на відсутність у позивачки обов`язку по сплаті єдиного внеску, нарахування недоїмки шляхом винесення спірної вимоги є протиправним.

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що оскаржувана вимога Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2018 №Ф-198580-17 прийнята відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим, суд вважає необхідним задовольнити позов та скасувати таку податкову вимогу.

Ні підставі викладеного вище, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір за майнову вимогу в розмірі 768,40 грн. (платіжне доручення від 12.06.2019 №142431637).

Отже, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2018 №Ф-198580-17.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Позивач ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач Головне управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.А. Донець