Рішення № 106543242, 29.09.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2022 року Чернігів Справа № 620/1641/22

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Заяць О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті Ігора Лещенка № 329211 від 18.01.2022 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в акті № 325436 від 17.12.2021 відсутня інформація якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг. Позивач зазначив, що з атом не згоден. Також вказав, що в акті немає доказів того, що габаритно-ваговий контроль було здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для нього місцях, здійснено на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства. У зв`язку з чим вважає, що оскаржуваною постановою безпідставно покладається обов`язок сплатити штраф.

Ухвалою судді від 21.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що габаритно-ваговий контроль здійснено за допомогою ваг автомобільних тензометрих повісного зважування мод. САВПВ-20 зав №0001, які пройшли метрологічну атестацію 14 травня 2010 року. Після проходження габаритно-вагового контролю було встановлено, що навантаження на строєну вісь транспортного засобу складає 23.850 т при нормативно допустимому значенні 22 т. Таким чином, вагові параметри навантаження на строєну вісь перевищені на 8,4% над нормативно допустимими, що підтверджується талоном зважування від 17.12.2022. Відповідач зазначив, що дані документи оформлені у відповідності до вимог постанов Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007. Бланки документів, складених державними інспекторами, не містять граф для внесення інформації щодо вимірювального обладнання, тому державними інспекторами акти, довідка та розрахунок заповнені з чітким дотриманням вимог законодавства. Відповідач також вказав, що завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити, враховуючи таке.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.07.2021 внесено відповідний запис (а. с. 5).

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 17.12.2021 № 2 транспортним засобом VOLVO д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_2 здійснювалось перевезення 11 плит перекриття загальною масою 21,4 тони (а. с. 7).

17.12.2021 відповідно до графіку проведення рейдових перевірок в період з 13.12.2021 по 20.12.2021 та на підставі направлення на рейдову перевірку від 13.12.2021 № 012540 Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку додержання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме транспортного засобу марки VOLVO д.н.з. НОМЕР_1 на а/д М-14 (а. с. 40, 41).

За результатами зважування співробітниками Укртрансбезпеки встановлено навантаження на строєну вісь автомобіля 23.850 т при нормативно допустимому значенні 22 т, у зв`язку з чим вагові параметри навантаження на строєну вісь перевищені на 8,4%, що підтверджується талоном зважування від 17.12.2021 (а. с. 55).

У зв`язку з викладеним, Укртрансбезпекою 17.12.2021 складено: актом № 0070977 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 17.12.2021, довідку №0074176 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 17.12.2021 та акт №325436 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.12.2021 (а. с. 56, 57, 58).

Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 30.12.2021 позивачу було направлено повідомлення №110093/93.3/24-21 про розгляд 18.01.2022 з 10:00 год. до 11:00 год справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у присутності позивача (а. с. 59).

Відділом державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті 18.01.2022, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, було винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 329211, якою стягнуто з позивача штраф у сумі 8500 грн (а. с. 60).

Вважаючи вищевказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно статті 60 зазначеного Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За правилами статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно пунктів 3, 4, 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Приписами пунктів 15-18, 20 Порядку №879 регламентовано, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

У разі пред`явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.

Згідно пункту 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: 1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; 3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422; 4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); 5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; 7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2); 8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3); 9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку; 10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснював перевезення вантажу великоваговим транспортним засобом з перевищенням навантаження на строєну вісь 23,850 т при нормативно допустимому значенні 22 т. Виведене y відсотковому співвідношенні перевищення параметрів над нормативом по строєній осі становило 8,4%, що підтверджується складеними представниками відповідача 17.12.2021 документами та талоном зважування.

Суд зазначає, що документів на спростування фактів, викладених в акті перевірки, позивач не надав.

Викладене, з урахуванням положень наведених вище нормативних актів та приписів статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», свідчить, що відповідачем оскаржувана постанова винесена правомірно.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постановах від 24.07.2019 у справі № 803/1540/16 та від 31.07.2019 у справі № 802/518/17-а.

Стосовно доводів позивача про відсутність документів щодо підтвердження відповідності вимогам законодавства зважувального обладнання та не вказання відповідачем характеристики вимірювального та зважувального обладнання, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Вимога щодо необхідності використання під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпекою або її територіальними органами методики, затвердженої Мінекономрозвитку, яка була закріплена у пункті 19 Порядку №879, виключена з 08.09.2017 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671.

З огляду на виключення пункту 19 Порядку № 879, наявність у терміні «вимірювання» посилання на методику, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не свідчить про наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

За змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879. Відтак, відповідачем правомірно встановлено факт порушення вимог вагових обмежень.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.08.2018 у справі №820/1420/17.

До того ж, пунктом 12.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, передбачено, що для транспортування вантажу треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Відповідно до пункту 13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Судом встановлено, що габаритно-ваговий контроль проводився за допомогою ваг автомобільних тензометрих повісного зважування мод. САВПВ-20 зав №0001, які пройшли метрологічну атестацію 14.05.2010, що підтверджується листом Державного підприємства «Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 07.11.12 №1953-04/04 та паспортом на даний тип вагів (а. с. 45, 48-54).

Таким чином, наведені докази підтверджують, що габаритно-ваговий контроль тpaнcпopтного засобу під час проведення габаритно-вагового контролю, здійснювався технічним засобом, що пройшов повірку, має відповідне свідоцтво та є придатним до застосування.

Також нормами чинного законодавства України не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо. Тобто, ненадання посадовими особами під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації, а також відображення цих даних в складених відповідачем документах законодавством не передбачено та не свідчить про протиправність дій останніх та відсутність права використовувати вказане вимірювальне і зважувальне обладнання.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що приписами пунктів 12-14 Порядку №879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

Суд звертає увагу на те, що 03.07.2014 набрав чинності Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність»,яким поняття «метрологічна атестація» не визначене.

Пунктом 9 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено Кабінету Міністрів України до набрання чинності цим Законом: забезпечити прийняття технічних регламентів, вимогам яких відповідно до цього Закону повинні відповідати засоби вимірювальної техніки; забезпечити призначення органів з оцінки відповідності для проведення оцінки відповідності засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів; подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів, а також нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 94 від 13.01.2016 затверджено Технічний регламент законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (далі - Технічний регламент).

Дія Технічного регламенту поширюється на засоби вимірювальної техніки, перелік яких наведено у додатку 1. Так, зокрема позицією № 52 додатку 1 Технічного регламенту, визначено прилади автоматизовані для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь (процедури оцінки відповідності* B+D, або B+F, або G).

Пунктом 4 Технічного регламенту наведене визначення поняттю «оцінка відповідності» - процес доведення того, що суттєві вимоги цього Технічного регламенту, які стосуються засобів вимірювальної техніки, були виконані.

Пунктом 16 Технічного регламенту зазначено, якщо відповідність засобів вимірювальної техніки вимогам цього Технічного регламенту, що до них застосовуються, було підтверджено встановленою процедурою оцінки відповідності, виробники складають декларацію про відповідність згідно пунктів 53-56 цього Технічного регламенту і наносять знак відповідності та додаткове метрологічне маркування згідно пунктів 57-70 цього Технічного регламенту.

Пунктами 2-6 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» передбачено, що до приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони діють в частині, що не суперечить цьому Закону. Державні еталони, яким такий статус надано в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, вважаються національними еталонами з дня набрання чинності цим Законом. Свідоцтва про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, чинні в частині права проводити повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, протягом визначеного в таких свідоцтвах строку дії. Сертифікати відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, чинні протягом визначеного в них строку дії. Свідоцтва про атестацію на проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом визначеного в них строку дії або до прийняття протягом строку дії таких свідоцтв згідно із законами України та відповідно до частини четвертої статті 7 цього Закону рішень центральних органів виконавчої влади, інших державних органів про уповноваження відповідних підприємств та організацій, їх відокремлених підрозділів на проведення певних вимірювань, не пов`язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології, але не більш як три роки з дня набрання чинності цим Законом.

Сукупний аналіз наведених вище норм зазначеного Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та Технічного регламенту вказують на те, що зазначені документи, на переконання суду, підтверджують той факт, що зважування транспорту проводилось належною вимірювальною технікою.

У зв`язку з цим суд вважає, що зазначений засіб вимірювальної техніки забезпечив виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань щодо перевірки дотримання перевізниками вимог законодавства, зокрема пункту 22.5 Правил дорожнього руху, в частині визначення осьових навантажень, шляхом проведення точного габаритно-вагового контролю, вказані обставини є належним обґрунтуванням достовірності результатів зважування транспортного засобу позивача та спростовують доводи позивача стосовно незаконності застосування засобу вимірювальної техніки та не об`єктивності результатів зважування.

Таким чином, наявний в матеріалах справи акт є належним та допустимим доказом вчинення позивачем порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», що полягає у перевезенні вантажу з перевищенням габаритних обмежень за відсутності відповідного дозволу та є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до абзацу чотирнадцятого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Наданий акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.12.2021 № 325436 відповідає формі додатку № 3 Порядку № 1567, і він не передбачає надання будь-яких характеристик вимірювальної техніки та інформації щодо того, на якому пункті здійснювались заходи габаритно-вагового контролю.

З огляду на вищевикладене суд відхиляє доводи позивача, викладені у позовній заяві.

Відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Згідно із абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до пунктів 25-27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

30.12.2022 позивачу було направлено повідомлення про дату та час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Позивач та представник позивача були присутні при розгляді справи та надали пояснення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано вимоги Порядку №1567 при розгляді справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, проп.Перемоги, буд.14,м.Київ,01135, код ЄДРПОУ 39816845.

Повний текст рішення суду виготовлено 29 вересня 2022 року.

Суддя О.В. Заяць