Рішення № 10654243, 20.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/21420.07.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Будпласт»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Агностичне будівництво»

простягнення 168539,59 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Куколь В.В. –представник за довіреністю б/№ від 21.06.2010 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Будпласт»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будімпекс Стоун Груп»про стягнення 168539,59 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 23/04/08 року від 23.04.2008 року позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на суму 292364,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобов’язання з оплати робіт відповідач виконав частково. Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 142364,40 грн., пеню у розмірі 7316,17 грн., збитки від інфляції у розмірі 15660,08 грн. та 3 % річних у розмірі 3198,94 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.06.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 21.06.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 02.06.2010 року.

          З поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.06.2010 року судом встановлено, що станом на день розгляду справи відповідач знаходиться за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 21, та те, що найменування останнього змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агностичне будівництво».

          Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та грошові кошти, що облікуються на його банківському рахунку.

          Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

          Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, в роз’ясненні від 23.08.1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Оскільки в позовній заяві позивач не обґрунтував, яким чином відсутність арешту на майні відповідача та грошових коштах, що облікуються на його банківському рахунку, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем вимогами, а також не подав жодних доказів, підтверджуючих наведене, суд, керуючись статтями 66 та 33 ГПК України, відхилив заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

          Представник відповідача у судове засідання 21.06.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 02.06.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року витребувано від Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Бориспільводоканал»копію акта приймання в експлуатацію багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудинковими торговими та офісними приміщеннями по вул. Київський шлях, 1, корп. 1, 2, 3 в м. Бориспіль та відкладено розгляд справи на 12.07.2010 року.

          06.07.2010 року через загальний відділ діловодства суду від Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Бориспільводоканал»надійшов лист з зазначенням причин неподання витребуваного доказу.

          Представник позивача у судовому засіданні 12.07.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 21.06.2010 року.

          Представник відповідача у судове засідання 12.07.2010 року не з’явився, повторно витребувані ухвалою суду від 21.06.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2010 року відкладено розгляд справи на 20.07.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 20.07.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 12.07.2010 року, та надав уточнений розрахунок заявленої до стягнення суми пені та заявив про зменшення розміру позовних вимог.

          Відповідно до наданого розрахунку позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6151,64 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

          Представник відповідача у судове засідання 20.07.2010 року не з’явився, повторно витребувані ухвалою суду від 12.07.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем та третьою особою документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          23.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агностичне будівництво»(надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Будпласт»(надалі –позивач) укладено договір підряду № 23/04/08 (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених договором, позивач зобов’язався виконати та здати відповідачу відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та в обумовлений договором строк роботи з влаштування зовнішніх мереж дощової та фекальної каналізацій на будівництві багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими та офісними приміщеннями по вул. Київський шлях, 1, корп. 1, 2, 3 в м. Борисполі Київської обл., а відповідач зобов’язався надати позивачу площу для проведення робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти об’єкт після виконання робіт і повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів.

          Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що орієнтовна вартість робіт, які підлягають виконанню позивачем, складає 378666,40 грн.

          Відповідно до підпункту 6.3.1 пункту 6.3 договору протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання договору відповідач зобов’язався здійснити авансовий платіж у розмірі 150000,00 грн.

          Зобов’язання зі здійснення передоплати за договором відповідач належними чином виконав, що підтверджується наданим суду платіжним дорученням № 532 від 08.05.2008 року.

          Згідно з наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в за червень 2008 року на суму 195873,60 грн., за листопад 2008 року на суму 77446,80 грн., за листопад 2008 року на суму 9684,00 грн. й відповідними довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3, які підписані представниками сторін, на виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 283004,40 грн.

          Крім того, за твердженням позивача, на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги екскаватора на суму 9360,00 грн.

          Однак, за змістом наведеного вище пункту 1.1 договору предметом укладеного між сторонами договору є виконання робіт, а не надання послуг.

          Враховуючи зазначене, суд визначає, що послуги екскаватора надавалися відповідачу поза межами договору № 23/04/08 від 23.04.2008 року.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, за яким підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1 статті 875 ЦК України).

          Згідно з частиною 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

          Підпунктом 6.3.2 пункту 6.3 договору сторони передбачили, що поточні розрахунки за фактично виконані роботи провадяться з врахуванням раніше сплаченого авансового платежу та вартості переданих відповідачем матеріалів після здачі відповідних робіт у розмірі 90 % від вартості фактично виконаних робіт згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3), оформленими відповідними представниками відповідача та позивача. Відповідач зобов’язується розрахуватися з позивачем за виконані роботи згідно з підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт шляхом перерахування коштів в межах 90 % від вартості виконаних робіт на рахунок позивача протягом 15-ти банківських днів з моменту підписання акта (підпункт 6.3.3 пункту 6.3 договору).

          Згідно з підпунктом 6.3.4 пункту 6.3 договору відповідач зобов’язався здійснити остаточний розрахунок з позивачем за всі виконані роботи протягом 15-ти календарних днів після підписання актів введення в експлуатацію мереж дощової та фекальної каналізацій на будівництві багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими та офісними приміщеннями по вул. Київський шлях, 1, корп. 1, 2, 3 в м. Борисполі Київської обл.

          Звертаючись до суду з даним позовом, у якості плати за виконані роботи позивач просить стягнути з відповідача як кошти, строк виконання зобов’язання з перерахунку яких встановлений підпунктом 6.3.3 пункту 6.3 договору, так і ті, порядок сплати яких регламентований підпунктом 6.3.4 пункту 6.3 договору.

          Наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в не містять дати їх підписання.

          За таких обставин, суд виходить з того, що вказані документи були підписані сторонами в останній робочий день звітного місяця: акт за червень 2008 року –30.06.2008 року, акти за листопад 2008 року –28.11.2008 року.

          З огляду на вказане, виходячи зі змісту наведених вище підпунктів 6.3.3 та 6.3.4 пункту 6.3 договору, суд визначає, що у термін до 21.07.2008 року у якості поточних платежів за договором відповідач зобов’язаний був здійснити на користь позивача переказ 26286,24 грн. (176286,24 грн. (90 % від вартості робіт, прийнятих згідно з актом типової форми КБ-2в за червень 2008 року) –150000,00 грн. (сума перерахованого за договором авансу)) та у термін до 19.12.2008 року –78417,72 грн. (90 % від вартості робіт, прийнятих згідно з актом типової форми КБ-2в за листопад 2008 року).

          Актів введення в експлуатацію мереж дощової та фекальної каналізацій на будівництві багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими та офісними приміщеннями по вул. Київський шлях, 1, корп. 1, 2, 3 в м. Борисполі Київської обл. позивач суду не надав.

          Однак, з наявної в матеріалах справи довідки Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Бориспільводоканал»№ 1-08/16 від 25.01.2010 року вбачається, що передбачені договором роботи були виконані належним чином, без претензій до їх виконання. Влаштовані водопровідно-каналізаційні мережі експлуатуються жителями будинку.

          Враховуючи зазначене, суд визначає, станом на день вирішення спору строк виконання зобов’язання з внесення коштів, передбачених підпунктом 6.3.4 пункту 6.3 договору, також настав.

          Сума цих коштів складає 28300,44 грн. (10 % від загальної вартості виконаних робіт).

          Отже, станом на день вирішення спору за відповідачем рахується основна заборгованість перед позивачем за виконані роботи у розмірі 133004,40 грн. (26286,24 грн. + 78417,72 грн. + 28300,44 грн.).

          Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

          Частина 1 статті 181 ГК України визначає, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Закон не встановлює спеціальні вимоги до форми та порядку укладення договорів про надання послуг машин та механізмів. Тому, суд вважає, що з моменту підтвердження позивачем прийняття до виконання замовлення відповідача на надання послуг екскаватора між сторонами виникли відносини за договором про надання послуг, укладеним у спрощений спосіб.

          В підтвердження надання послуг позивач посилається на підписаний в односторонньому порядку акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000001 від 04.08.2008 року та змінний рапорт про роботу машини.

          З наявних в матеріалах справи фіскальних чеків №№ 1333, 1334 та описів вкладення у цінний лист вбачається, що примірники акта надсилалися на адресу відповідача, однак, як встановлено судом, в розумний строк відповідач не повернув позивачу належним чином оформленого документа, так само, як і не надав вмотивованої відмови від його підписання.

          Доданий до позовної заяви змінний рапорт про роботу машини містить відомості щодо найменування машини, робіт, кількості відпрацьованих годин та скріплений підписами виконроба.

          З огляду на вказане, суд визначає, що факт надання послуг підтверджений позивачем допустимими засобами доказування.

          Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Зобов’язання з оплати наданих послуг відповідач не виконав, грошові кошти на поточний рахунок позивача не перерахував.

          Строк (термін) виконання відповідачем обов’язку з розрахунку за послуги сторони не визначили.

          Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Вимогу оплатити послуги екскаватора позивач вручив відповідачу під розписку 13.05.2009 року.

          Враховуючи зазначене, розрахуватися за надані послуги відповідач зобов’язаний був у термін до 20.05.2009 року.

          Отже, станом на день звернення до суду строк виконання обов’язку з розрахунку за послуги настав.

          Беручи до уваги наведене, суд визначає, що станом на день вирішення спору загальний розмір основної заборгованості позивача перед відповідачем складає 142364,40 грн.

          Зазначена обставина також підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язань з оплати робіт та наданих послуг відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 142364,40 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

          Посилаючись на прострочення відповідачем оплати виконаних робіт та наданих послуг, позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 6151,64 грн., збитки від інфляції у розмірі 15660,08 грн. та 3 % річних у розмірі 3198,94 грн.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Пунктом 12.4 договору сторони обумовили, що за несвоєчасне перерахування авансового платежу та/або оплату виконаних робіт відповідач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

          З наданого суду уточненого розрахунку вбачається, що заявлену до стягнення пеню позивач обчислює за прострочення внесення поточних платежів за виконані роботи (підпункти 6.3.3 та 6.3.4 пункту 6.3 договору): від суми 41286,24 грн. за період з 15.07.2008 року по 13.01.2009 року та від суми 78417,72 грн. за період з 15.12.2008 року по 15.06.2009 року.

          Судом встановлено, що в рахунок оплати виконаних робіт у термін до 21.07.2008 року у якості поточних платежів за договором відповідач зобов’язаний був здійснити на користь позивача переказ 26286,24 грн. (176286,24 грн. (90 % від вартості робіт, прийнятих згідно з актом типової форми КБ-2в за червень 2008 року) –150000,00 грн. (сума перерахованого за договором авансу)) та у термін до 19.12.2008 року –78417,72 грн. (90 % від вартості робіт, прийнятих згідно з актом типової форми КБ-2в за листопад 2008 року).

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Враховуючи зазначене, нарахування пені за прострочення внесення платежу у розмірі 26286,24 грн. можливе по 21.01.2009 року, за прострочення внесення платежу у розмірі 78417,72 грн. –по 19.06.2009 року.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          З огляду на вказане, суд обчислює пеню в межах позовних вимог, тобто, в межах періодів, заявлених позивачем.

          Постановою Правління Національного банку України від 21.04.2008 року № 107 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»з 30 квітня 2008 року облікову ставку установлено в розмірі 12 % річних, постановою Правління Національного банку України від 12.06.2009 року № 343 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»з 15.06.2009 року –в розмірі 11 % річних. Наступна зміна облікової ставки мала місце з 12.08.2009 року відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.08.2009 року № 468 «Про зміну облікової ставки».

          Беручи до уваги наведене, за перерахунком суду розмір пені складає:

          26286,24 грн. * 12 % * 163 (з 22.07.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 1404,81 грн.

          26286,24 грн. * 12 % * 13 (з 01.01.2009 року по 13.01.2009 року) / 365 = 112,35 грн.

          78417,72 грн. * 12 % * 12 (з 20.12.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 308,53 грн.

          78417,72 грн. * 12 % * 165 (з 01.01.2009 року по 14.06.2009 року) / 365 = 4253,89 грн.

          78417,72 грн. * 11 % * 1 (15.06.2009 року) / 365 = 23,63 грн.

          Таким чином, загальний розмір пені складає 6103,21 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 6103,21 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Заявлені до стягнення збитки від інфляції та 3 % річних позивач обчислює від загальної суми заявленої до стягнення основної заборгованості (142364,40 грн.). При цьому, збитки від інфляції позивач просить стягнути за період з квітня 2009 року по квітень 2010 року, 3 % річних –за період з 01.04.2009 року по 01.06.2010 року.

          Судом встановлено, що розрахуватися за послуги екскаватора відповідач зобов’язаний був у термін до 20.05.2009 року.

          У зв’язку з відсутністю в матеріалах справи актів введення в експлуатацію мереж дощової та фекальної каналізацій встановити конкретний строк здійснення відповідачем остаточного розрахунку за виконані роботи (підпункт 6.3.4 пункту 6.3 договору) неможливо.

          З огляду на вказане, до виконання даного зобов’язання суд застосовує положення наведеної вище частини 2 статті 530 ЦК України.

          Вимога, вручена відповідачу під розписку 13.05.2009 року, стосувалася й кошів, передбачених підпунктом 6.3.4 пункту 6.3 договору.

          Враховуючи зазначене, суд визначає, що здійснити остаточний розрахунок за виконані роботи, як і за надані послуги відповідач зобов’язаний був у термін до 20.05.2009 року.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

          Беручи до уваги наведене, суд визначає, що збитки від інфляції за прострочення оплати наданих послуг та прострочення здійснення остаточного розрахунку за виконані роботи підлягають нарахуванню починаючи з червня 2009 року.

          З огляду на вказане, беручи до уваги наведене вище, за перерахунком суду в межах заявленого позивачем періоду розмір збитків від інфляції складає:

          104703,96 грн. * 110,7 % (індекс інфляції за період з квітня 2009 року по квітень 2010 року: 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 % * 101,9 % * 100,9 % * 99,7 %) –104703,96 грн. = 11203,32 грн.

          37660,44 грн. * 109,1 % (індекс інфляції за період з червня 2009 року по квітень 2010 року: 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 % * 101,9 % * 100,9 % * 99,7 %) –37660,44 грн. = 3427,10 грн.

          Отже, загальний розмір збитків від інфляції складає 14630,42 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 14630,42 грн.

          Розмір 3 % річних за перерахунком суду в межах заявленого позивачем періоду складає:

          104703,96 грн. * 3 % * 427 (з 01.04.2009 року по 01.06.2010 року) / 365 = 3674,68 грн.

          37660,44 грн. * 3 % * 377 (з 21.05.2009 року по 01.06.2010 року) / 365 = 1166,96 грн.

          Таким чином, загальний розмір 3 % річних складає 4841,64 грн.

          Беручи до уваги те, що позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв, вимога останнього про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню у розмірі 3198,94 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 875, 879, 901 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агностичне будівництво»(04053, м. Київ, вул. Артема, 21; ідентифікаційний код 34190963) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Будпласт»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 10; ідентифікаційний код 32240561) основну заборгованість у розмірі 142364 (сто сорок дві тисячі триста шістдесят чотири) грн. 40 коп., пеню у розмірі 6103 (шість тисяч сто три) грн. 21 коп., збитки від інфляції у розмірі 14630 (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять) грн. 42 коп., 3 % річних у розмірі 3198 (три тисячі сто дев’яносто вісім) грн. 94 коп., 1662 (одну тисячу шістсот шістдесят дві) грн. 97 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –30.07.2010 року.