Рішення № 10654048, 26.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/1426.07.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт –М2009"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Альфатехбуд"

пророзірвання договору та стягнення 450045,96 грн.

Представники сторін: від позивача Юхименко М.П. –представник за довіреністю; від відповідачане з‘явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт –М2009" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатехбуд" про розірвання договору поставки та монтажу лінії по виробництву паливної гранули від 01.12.2009 № 01/12-09КИ-1 укладеного між позивачем та відповідачем; про стягнення з відповідача 389987,50 грн. передоплати за договором та 60058,46 грн. –штрафних санкцій. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов‘язань по договору поставки, в результаті чого відповідачем істотно порушені умови договору, що є підставою для розірвання договору. Також позивач як на підставу для розірвання договору посилається на істотні зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору. Крім того. Позивач просить стягнути з відповідача кошти, які були перераховані ним як попередню оплату по договору та стягнути штраф по договору.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про непроживання за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

01.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфатехбуд", як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт –М2009", як покупцем укладено договір № 01/12-09Ки-1 за умовами якого постачальник (відповідач у справі) зобов‘язується передати у власність покупця (позивач у справі) обладнання (товар), відповідно до Специфікації, яка є невід‘ємною частиною цього Договору, здійснити пуско –налагоджувальні роботи (з матеріалів постачальника), навчати персонал покупця роботі на обладнанні, надати технічну документацію на обладнання та забезпечити гарантійне обслуговування змонтованої лінії протягом одного календарного року, а покупець зобов‘язується прийняти обладнання та пуско –налагоджувальні роботи, забезпечити наявність персоналу для навчання, сплатити суму, визначену діючим Договором. (далі –спірний договір).

Постачальник зобов‘язується поставити товар на умовах DDU: Київська область, м. Біла Церка, вул. Петра Запорожця, 246 (п. 1.2 договору).

Товаром вважається сушильний комплекс для сушіння тирси та щепи барабанного типу на тонну готової продукції за годину (1 шт. ), пресс –гранулятор ОГМ 0,8 (08 т/год), дробілка молоткова тип МПС -200 (1 шт), деревоподрібнююча машина Н10М (1шт), бункери –накопичувачі, циклон, дозатор, вібросито, металовиявляч, транспортери шнековського, скребкового типу, пневмотранспортери з необхідними редукторами (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 1.5 договору загальна сума цього договору складає 557125,00 грн.

Згідно з п. 3.1 договору протягом 3 робочих днів після підписання цього договору покупець сплачує постачальнику 30% загальної суми договору, що складає 167137,50 грн..

Пунктом 3.2 договору, передбачено, що розмір другого та третього платежів становить:

2-й платіж -40% від загальної суми договору, що складає 222 850,00 грн. здійснюється протягом 3 робочих днів з моменту письмового повідомлення постачальника про часткову готовність обладнання зазначеного в специфікації цього договору;

3-й платіж -30% від загальної суми договору, що складає 167137,50 грн. відповідно до вимог п. 3.4 даного договору.

Між сторонами підписана специфікація до договору, якій зазначений перелік обладнання та монтажні роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного договору позивачем платіжним дорученням від 08.12.2009 № 26 перераховано на рахунок відповідача кошти на загальну суму 167137,50 грн.

14.12.2009 на адресу позивача від відповідача надійшов лист від відповідача про готовність обладнання на 95 % та при наявності наступного траншу, відповідач поставить позивачу обладнання до кінця грудня 2009 року.

Відповідно до п. 2.3 договору постачальник зобов‘язується направити покупцеві повідомлення про готовність товару. Постачальник зобов‘язується передати товар покупцеві протягом 5 робочих днів з дня отримання на розрахунковий рахунок постачальника платежу № 2 встановлено п. 3.2 договору та за умови, що сукупна сума перерахованих платежів буде становити не менше 70% загальної суми, обумовленої даним договором.

На виконання умов договору позивач платіжним дорученням від 16.12.2009 № 2 перерахував кошти на рахунок відповідача на загальну суму 222 850,00 грн.

Як зазначає позивач, поставка обладнання зазначеного в специфікації договору, відповідачем не здійснена належним чином.

До матеріалів справи позивачем надано копії декларації про прийняття вантажу, розрахунок вартості зберігання вантажу, квитанцій від 26.04.2010 про доставку вантажу, які як зазначає позивач підтверджують поставку відповідачем вантажу, проте не того, яке зазначено в специфікації.

Судом не приймаються в якості належних та допустимих доказів вищевказані копії документів, оскільки з них не вбачається, що поставка товару здійснювалась від відповідача на користь позивача, не вбачається який вантаж був доставлений та на якій підставі здійснювалась поставка вантажу.

Відповідачем жодних доказів в підтвердження здійснення ним поставки обладнання на користь позивача на виконання спірного договору, доказів в спростування вказаних обставин до суду не надано.

За таких обставин, судом встановлено неналежне виконання відповідачем зобов‘язань по договору, оскільки поставка товару повинна була відбутись до 23.12.2009 (платіжне доручення від 16.12.2009 + 3 на переказ коштів +5 днів на поставку), а доказів поставки обладнання відповідачем та позивачем не надано.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За таких обставин, судом встановлено неналежне виконання відповідачем зобов‘язань по договору, оскільки поставка товару повинна була відбутись до 23.12.2009 (платіжне доручення від 16.12.2009 + 3 на переказ коштів +5 днів на поставку), а доказів поставки обладнання відповідачем та позивачем не надано.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

При цьому, істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору. У зв’язку з цим, термін “шкода” не треба розуміти обмежувальною. Крім можливих значних додаткових витрат, неотримання прибутків, він включає і інші наслідки, що істотно впливають на інтереси сторони.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою, сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом від 12.04.2010 надіслав відповідачу пропозицію про розірвання спірного договору разом з проектом угоди про розірвання, який був відправлений 12.04.2010, що залишений відповідачем без відповіді та виконання.

Оскільки Договором передбачені зобов‘язання відповідача щодо поставки обладнання позивачу у строк до 23.12.2009, яки виконані останнім не були, а також з урахуванням того, що не поставка товару згідно специфікації, яка є додатком до договору є істотним порушенням Договору поставки, позовні вимоги про розірвання Договору оренди визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Позивач просить стягнути з відповідача в якості збитків кошти перераховані на користь відповідача на виконання умов спірного договору у розмірі 383987,50 грн. та штраф у розмірі 60058,46 грн.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода можу бути відшкодована і в іншій спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, можу відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Обов’язок відшкодувати збитки є способом захисту цивільних прав та мірою відповідальності.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення коштів у розмірі 389987,50 грн., які були перераховані на рахунок відповідача на підставі спірного договору підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 0,1% на підставі 5.1 спірного договору за невиконання обов‘язків відповідача щодо своєчасної передачі обладнання задоволенню не підлягають, оскільки такі санкції передбачені саме за несвоєчасне поставлення товару, а не за не поставлення товару, що наявне в даному випадку.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати договір поставки та монтажу лінії по виробництву паливної гранули від 01.12.2009 № 01/12-09КИ-1 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт –М2009" (код 31243760) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфатехбуд" (31243760).

3.          Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфатехбуд" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13-В, к. 50, код 31243760 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт –М2009" (09114, Київська область, м. Біла Церква, вул. Петра Запорожця, 246, код 31243760) суму у розмірі 389 987 (триста вісімдесят дев‘ять тисяч дев‘ятсот вісімдесят сім) грн. 50 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 3984 (три тисячі дев‘ятсот вісімдесят чотири) грн. 87 коп. та 204 (двісті чотири) грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти

Дата підписання 30.07.2010