Рішення № 106539601, 28.06.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" червня 2022 р. м. Київ Справа № 369/5895/20

Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця Корнелішина Андрія Борисовича

до ОСОБА_1

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2

про усунення перешкод у користуванні приміщенням та стягнення заборгованості за договором оренди

Суддя А.Ю. Кошик

За участю секретаря судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Фляшовський В.А.

відповідача: Кирплюк Д.В.

третьої особи: не з`явився

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець Корнелішин Андрій Борисович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Романенко Ольги Петрівни про усунення перешкод в користуванні приміщенням та стягнення заборгованості за договором оренди.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.06.2021 року позов частково задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фізичної особи-підприємця Корнелішина Андрія Борисовича заборгованість за Договором оренди нежитлового приміщення від 30.03.2019 року у розмірі 73482,24 грн., експлуатаційні витрати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території в сумі 4384,66 грн., експлуатаційні витрати за послуги холодного водопостачання у розмірі 2612 грн., експлуатаційні послуги з електропостачання у розмірі 14176,92 грн., а всього на загальну суму 94655,82 грн. Усунуто перешкоди для Фізичної особи-підприємця Корнелішина Андрія Борисовича у здійсненні права користування та розпорядження нежитловим приміщенням шляхом звільнення ОСОБА_1 займаного нежитлового приміщення. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 3289,56 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 06.10.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Корнелішина Андрія Борисовича залишено без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.06.2021 року скасовано, провадження у справі № 369/5895/20 закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови він може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

18.10.2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Корнелішина Андрія Борисовича про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23.10.2021 року задоволено заяву Фізичної особи-підприємця Корнелішина Андрія Борисовича про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Київської області. Передано справу за позовом Фізичної особи-підприємця Корнелішина Андрія Борисовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, усунення перешкод у користуванні приміщенням до Господарського суду Київської області, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленого протоколом б/н від 28.10.2021, справу № 369/5895/20 передано на розгляд судді Господарського суду Київської області Кошику А.Ю.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 369/5895/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.11.2021 року.

В підготовчому судовому засіданні 18.11.2021 року суд встановив, що позовна заява Фізичної особи-підприємця Корнелішина Андрія Борисовича не відповідає вимогам, встановленим ст.164 Господарського процесуального кодексу України та підлягає залишенню без руху після відкриття провадження у справі в порядку ст. 176 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2021 року позовну заяву Фізичної особи-підприємця Корнелішина Андрія Борисовича до ОСОБА_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приміщенням та стягнення заборгованості за договором оренди залишено без руху. Зобов`язано позивача усунути недоліки позовної заяви та подати до суду: докази сплати повної та належної суми судового збору з заявлених позовних вимог (1 403,14 грн.).

До канцелярії Господарського суду Київської області 23.11.2021 року надійшла заява позивача б/н від 23.11.2021 року про усунення недоліків позовної заяви та виконання вимог ухвали суду від 18.11.2021 року у справі № 369/5895/20.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.12.2021 року підготовче засідання призначено на 21.12.2021 року.

09.12.2021 року позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 18.01.2022 року.

У підготовчому засіданні 18.01.2022 року оголошено перерву на 27.01.2022 року.

27.01.2021 року позивачем подано до суду заяву про залишення без розгляду позову на підставі п.5 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України в частині вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловим приміщенням АДРЕСА_1 , загальною площею 117,3 кв.м, шляхом виселення відповідача із вказаного приміщення.

Також, 27.01.2021 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог в частині майнових вимог про стягнення заборгованості, в якій позивач крім заявлених позовних вимог також заявив до стягнення неустойку в розмірі подвійної орендної плати за період позадоговірного користування приміщенням по день фактичного звільнення та донарахував експлуатаційні витрати. Всього позивач просить стягнути з відповідача 470 416,95 грн., в тому числі: 98 473,23 грн. заборгованості з орендної плати, 6 579,52 грн. невідшкодованих експлуатаційних витрат за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, 2 612,00 грн. невідшкодованих експлуатаційних витрат за послуги холодного водопостачання орендованого приміщення, 14 176,92 грн. невідшкодованих експлуатаційних витрат за послуги з електропостачання орендованого приміщення та 348 575,28 грн. неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення орендованої речі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2022 року закрито підготовче провадження у справі № 369/5895/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.02.2022 року.

03.02.2022 року відповідач подав відзив на позов та докази в обґрунтування заперечень позовних вимог.

10.02.2022 року у судовому засіданні судом оголошено перерву у розгляді справи № 369/5895/20 на 24.02.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2022 року повідомлено учасників справи, що судове засідання, призначене на 24.02.2022 року, не відбулося. Розгляд справи № 369/5895/20 призначено на 12.05.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2022 року розгляд справи відкладено на 26.05.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2022 року розгляд справи відкладено на 16.06.2022 року.

У судовому засіданні 16.06.2022 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Третя особа у судове засідання 16.06.2022 року не з`явилася.

В судовому засіданні 16.06.2022 року оголошувалась перерва в розгляді справи на 28.06.2022 року.

В судовому засіданні 28.06.2022 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував, представник третьої особи надав пояснення у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 28.06.2022 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 30.03.2019 року між позивачем - Фізичною особою-підприємцем Корнелішиним Андрієм Борисовичем, в якості орендодавця, та відповідачем - ОСОБА_1 , в якості орендаря, укладено Договір оренди (найму) нежитлового приміщення (далі Договір).

Умовами п. 1.1. Договору, укладеного між сторонами, встановлено, що позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення №112, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 117,3 кв.м, у зв`язку із чим орендодавець передає, а орендар приймає на себе обов`язки по експлуатації вказаного об`єкта.

Згідно зі ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Позивач зазначає, що набув речове право на об`єкт оренди на підставі Договору позички (безоплатного користування) нерухомого майна від 30.03.2019 року та безпосередньо уповноважений на передачу Приміщення у найм підпунктом 5.2.2. пункту 5.2. Договору позички, укладеного із Пальорою Тамарою Миколаївною, яка є власником приміщення на підставі Договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. 28.10.2017 року за реєстровим №5980. Строк оренди, згідно з пунктом 2.1. Договору встановлено до 28.02.2022 року включно.

На виконання умов пункту 3.4. Договору передача приміщення в оренду відповідачу оформлена Актом приймання-передачі нежилих приміщень від 30.03.2019 року.

Відповідно до п. 4.1. Договору орендна плата визначається сторонами у розмірі 25 000,00 грн. щомісячно до 30.03.2020 року та в розмірі 29 300,00 грн. щомісячно, починаючи з 01.04.2020 року.

Згідно із п. 4.2. Договору орендна плата за перший місяць оренди повинна бути сплачена 30.03.2019 року. Факт передачі коштів сторони відображають в акті приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що орендна плата за період з 30.04.2019 року по 15.08.2019 року не сплачується. Орендна плата за період з 16.08.2019 року у розмірі 12 500,00 грн. сплачується 16.08.2019 року.

Згідно із п. 4.5. Договору, починаючи з 01.09.2019 року орендна плата сплачується готівкою до третього числа, включно, поточного місяця. Факт передачі місячної орендної плати підтверджується щомісячними актами приймання-передачі послуг за цим Договором.

Також у пункті 4.7. Договору сторони визначили, що орендар додатково сплачує всі експлуатаційні витрати за користування нежитловим приміщенням, електроенергію, водопостачання, водовідведення згідно виставлених рахунків щомісячно до 20 числа поточного місяця та надає квитанції про сплату орендодавцю до третього числа кожного наступного місяця.

Як зазначає позивач, на виконання умов п. 4.2. Договору відповідач своєчасно та в повному обсязі не сплачував орендні платежі, проалти здійснював частково і з грудня 2019 року відповідач не виконувались зобов`язання, встановлені у п. 4.5., п. 4.7. Договору.

Зокрема, позивач стверджує, що відповідачем не сплачена орендна плата за грудень 2019 року у сумі 25 000,00 грн., орендна плата за січень 2020 року у сумі 25 000,00 грн., орендна плата за квітень 2020 року у сумі 29 300,00 грн., а також орендна плата за травень 2020 року. Крім того, орендарем не сплачувались комунальні послуги, в результаті чого виникла прострочена заборгованість: згідно із довідкою TОB «ЖЕК «Волошковий» від 13.05.2020 року №275 станом на 01.05.2020 року заборгованість за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території складає 3 484,66 грн.; відповідно до загальної картки по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованість за холодне водопостачання у орендованому приміщенні станом на травень 2020 року становить 2612,00грн.; згідно із Додатком до рахунку-фактури за електроенергію №6120481046 та Акту звіряння розрахунків з ТОВ «Київська обласна ЕК» від 22.04.2020 року заборгованість за спожиту електроенергію в орендованому приміщенні за період з 31.05.2019 року по 22.04.2020 року становить 12 617,30 грн.; згідно із Актом звіряння розрахунків від 13.05.2020 року заборгованість за електроенергію становить 13 574,11 грн., а також нарахована пеня у розмірі 471,38 грн., річні відсотки у розмірі 65,21 грн., а також інфляційні відсотки у розмірі 62,22 грн.; всього станом на 30.04.2020 року нараховано 14 176,92 грн.

Крім того, відповідачем допускалось неналежне виконання зобов`язань, встановлених у п. 4.5., п. 4.7. Договору: орендна плата за жовтень, листопад 2019 року та за лютий 2020 року внесена із простроченням. Орендна плата за березень 2020 року внесена не у повному розмірі, а саме у сумі 19 050 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч.1 ст.615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 6.3. (абзац 4) Договору орендодавець має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку виключно в разі невиконання орендарем умов розділу 4 цього Договору.

З огляду на вказане, позивач зазначає, що у нього виникли достатні підстави для односторонньої відмови (розірвання) Договору оренди, укладеного між сторонами, у зв`язку із чим 19.03.2020 року позивач повідомив відповідача про розірвання Договору оренди в односторонньому порядку з 24.04.2020року.

Згідно із ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 3.4. Договору оренди, укладеного між сторонами, при припиненні дії цього Договору орендар протягом двох днів повертає об`єкт оренди орендодавцю у належному стані з урахуванням зносу.

У зазначеному вище листі від 19.03.2020 року позивач повідомив відповідача про необхідність повернення об`єкта оренди орендодавцю до 26.04.2020 року (протягом двох днів після розірвання Договору) та погашення заборгованості за Договором оренди. Повідомлення вручене відповідачу засобами поштового зв`язку 26.03.2020 року, що підтверджується результатами відстеження відповідного поштового відправлення.

28.04.2020 року позивач повторно повідомив відповідача про необхідність повернути об`єкт оренди та невідкладно погасити заборгованість з орендної плати та експлуатаційних витрат.

Однак, як зазначає позивач, незважаючи на вказані обставини відповідач своєчасно не звільнив орендовані приміщення та не сплатив заборгованість.

З огляду на викладене позивач стверджує, що відповідач порушив зобов`язання за Договором оренди, що стало підставою для його одностороннього розірвання, однак продовжив користуватися приміщенням всупереч умовам Договору, не повернув приміщення позивачу, а також не погасив прострочені грошові зобов`язання, у зв`язку із чим права позивача підлягають захисту шляхом виселення відповідача із раніше орендованих приміщень та стягнення заборгованості з орендної плати та інших обумовлених Договором платежів.

Зокрема, оскільки відповідач не виконав зобов`язань, встановлених у п. 4.5., п. 4.7. Договору, позивач у позові просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість з орендної плати в сумі 25 000,00 грн. за грудень 2019 року; 25 000,00 грн. за січень 2020 року; 5 950,00 грн. за березень 2020 року (25 000,00 грн. розмір орендної плати - 19 050,00 грн. фактично сплачених коштів); 29 300,00 грн. за квітень 2020 року; 13 232,24 грн. за травень 2020 року (14 днів). Всього заборгованість з орендної плати складає 98 473,23 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 4 384,66 грн. невідшкодованих експлуатаційних витрат за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території; 2 612,00 грн. невідшкодованих експлуатаційних витрат за послуги холодного водопостачання орендованого приміщення; 14 176,92 грн. невідшкодованих експлуатаційних витрат за послуги з електропостачання орендованого приміщення.

З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачу повідомлення про одностороннє розірвання договору від 19.03.2020 року та повідомлення (звернення) від 28.04.2020 року про необхідність повернути об`єкт оренди до 14.05.2020 року та невідкладно погасити заборгованість з орендної плати та експлуатаційних витрат. Однак, відповідні звернення були залишені відповідачем без задоволення.

В ході повторного розгляду спору 27.01.2021 року позивачем подано до суду заяву про залишення без розгляду позову на підставі п.5 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України в частині вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловим приміщенням №112, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Волошкова, 1, загальною площею 117,3 кв.м, шляхом виселення відповідача із вказаного приміщення.

Також, 27.01.2021 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог в частині майнових вимог про стягнення заборгованості, в якій позивач крім заявлених позовних вимог також заявив до стягнення неустойку в розмірі подвійної орендної плати за період позадоговірного користування приміщенням по день фактичного звільнення та донарахував експлуатаційні витрати. Всього позивач просить стягнути з відповідача 470 416,95 грн., в тому числі: 98 473,23 грн. заборгованості з орендної плати, 6 579,52 грн. невідшкодованих експлуатаційних витрат за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, 2 612,00 грн. невідшкодованих експлуатаційних витрат за послуги холодного водопостачання орендованого приміщення, 14 176,92 грн. невідшкодованих експлуатаційних витрат за послуги з електропостачання орендованого приміщення та 348 575,28 грн. неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення орендованої речі.

Враховуючи неповернення відповідачем орендованого майна у строки, встановлені законом та договором, позивач вважає, що набув право вимагати сплати неустойки у подвійному розмірі від орендної плати.

Згідно з умовами п. 4.1. Договору починаючи з 01.04.2020 року розмір орендної плати становить 29 300,00 грн. В ході розгляду спору відповідачем було повідомлено про факт виселення із приміщення 12.11.2020 року. Позивач також підтвердив факт виселення відповідача із приміщення 12.11.2020 року.

З урахуванням вказаних обставин, умов Договору оренди та норм матеріального права, розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 15.05.2020 року по 12.11.2020 року становить 348 575,28 грн.

Відповідач в ході розгляду справи подав відзив, в якому проти позову заперечував, посилаючись на неналежність відповідача у справі, оскільки спір виник між суб`єктами господарювання, а відповідачем у справі визначено фізину особу громаданяку ОСОБА_1 .

У зв`язку з чим, суд зазначає, що відповідним обставинам надано правову оцінку в постанові Київського апеляційного суду від 06.10.2021 року, в якій встановлено, що даний спір випливає із договірних відносин між двома суб`єктами господарювання (ФОП) і справу №369/5895/20 передано на розгляд господарського суду з тим же складом учасників спору.

Крім того, суд зазначає, що спір виник з господарських відносин, тому незалежно від статусу суб`єктного складу спору, справа підлягає розгляду в господарському суді.

Також, відповідач заперечував наведені в заяві про збільшення позовних вимог суми в частині неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення орендованої речі (348 575,28 грн.) одночасно з нарахуванням орендної плати за відповідний період. Відповідач вважає, що вимога про неустойку не підпадає під збільшення позовних вимог, оскільки є новою вимогою.

У зв`язку з чим, суд зазначає, що вимога про стягнення неустойки є похідною вимогою від позовної вимоги про повернення майна, тому є такою що заявлена з наведених у позові підстав. Також судом встановлено, що період нарахування орендної плати не охоплює період, за який нараховано неустойку.

У відзиві на позов відповідач також зазначає про існування переплати в сумі 988 577,00 грн., яка складає вартість капітального ремонту приміщення. Крім того, відповідач зазначає, що на час проведення ним ремонту було зупинено експлуатацію орендованих приміщень, а в період з 12.03.2020 року по 11.05.2020 року у зв`язку з карантинними обмеженнями приміщення також не могло використовуватись за призначенням.

Щодо дострокового розірвання Договору відповідач зазначив про відсутність у позивача відповідного права, тому вважає Договір чинним до закінчення встановленого в ньому строку і зазначає про неправомірне виселення з приміщення 12.11.2020 року.

Щодо розрахунку заборгованості, відповідач вважає, що вартість проведеного ним ремонту має бути зарахована в рахунок орендних платежів. Всього за розрахунком відповідача мало бути сплачено (з врахуванням періодів неможливості користування приміщенням) 372 517,00 грн., фактично з врахуванням часткових сплат та 988 577,00 грн. вартості ремонту, всього відповідачем сплачено 1 199 427,00 грн., тому існує переплата відповідача перед позивачем на суму 826 910,00 грн.

Дослідивши умови Договору оренди судом встановлено, що підстави та право одностороннього розірвання Договору за ініціативою Орендодавця передбачено п. 6.1. Договору, зокрема, у разі невиконання Орендарем умов розділу 4 Договору, яким врегульовано питання оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, прострочення відповідача мало місце з орендної плати за січень 2020 року у сумі 25 000,00 грн., за квітень 2020 року у сумі 29 300,00 грн., частково за березнь 2020 року та за травень 2020 року, всього в сумі 73 473,23 грн. Крім того, орендарем не сплачувались комунальні послуги, в результаті чого виникла прострочена заборгованість: за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території складає в сумі 6 579,52 грн.; за холодне водопостачання у орендованому приміщенні станом на травень 2020 року в сумі 2612,00 грн.; згідно із Додатком до рахунку-фактури за електроенергію №6120481046 та Акту звіряння розрахунків з ТОВ «Київська обласна ЕК» від 22.04.2020 року заборгованість за спожиту електроенергію в орендованому приміщенні за період з 31.05.2019 року по 22.04.2020 року становить 12 617,30 грн.; згідно із Актом звіряння розрахунків від 13.05.2020 року заборгованість за електроенергію становить 13 574,11 грн., а також нарахована пеня у розмірі 471,38 грн., річні відсотки у розмірі 65,21 грн., а також інфляційні відсотки у розмірі 62,22 грн.; всього станом на 30.04.2020 року нараховано 14 176,92 грн.

Згідно із п. 4.5. Договору, починаючи з 01.09.2019 року орендна плата сплачується готівкою до третього числа, включно, поточного місяця. Факт передачі місячної орендної плати підтверджується щомісячними актами приймання-передачі послуг за цим Договором.

Також у пункті 4.7. Договору сторони визначили, що орендар додатково сплачує всі експлуатаційні витрати за користування нежитловим приміщенням, електроенергію, водопостачання, водовідведення згідно виставлених рахунків щомісячно до 20 числа поточного місяця та надає квитанції про сплату орендодавцю до третього числа кожного наступного місяця.

Таким чином, з огляду на наведені обставини, враховуючи прострочення відповідачем визначених п. 4.5., п. 4.7. Договору сплат, на підставі п. 6.3. Договору у позивача виникло право одностороннього розірвання Договору.

Щодо посилання відповідача на необхідність відшкодування позивачем вартості здійснених відповідачем невід`ємних поліпшень орендованого майна та їх зарахування в рахунок заборгованості з орендної плати, суд зазначає, що умовами Договору сторони не передбачили порядку відшкодування витрат Орендаря на поліпшення приміщення. З пояснень самого відповідача вбачається, що приміщення було прийнято ним у фактичному стані без зауважень, тобто відповідач приймаючи приміщення усвідомлював необхідність проведення в ньому додаткових робіт з метою придатності приміщення для використання в своїй господарській діяльності для розміщення СПА-салону та ФРЕШ-бару. При цьому, відсутні підстави стверджувати про проведення капітального ремонту, оскільки роботи стосувались переобладнання відповідачем приміщення під свої потреби, що жодним чисном не стосується обов`язків Орендодавця. В разі, якщо б стан приміщення не задовольняв Орендаря, він міг відмовитись від оренди чи додатково узгодити з Орендодавцем порядок проведення ремонту та відшкодування його вартості, чого зроблено не було.

Щодо посилання відповідача на заборону його діяльності у зв`язку з карантинними заходами, суд зазначає про безпідставність посилання відповідача на ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, в якій мова йде про неможливість саме використання приміщення, в той час, як зупинення роботи свідчить про неможливість здійснення саме господарської діяльності, а не доступу та користування приміщенням. Неможливість ведення повноцінної господарської діяльності через карантинні обмеження свідчить про відсутність потреби в орендованому майні, а не про неможливість користування ним, як об`єктом оренди. Неможливість використання приміщення і неможливість ведення в ньому господарської діяльності не є тотожними поняттями. При цьому, слід враховувати, що ризики господарської діяльності несе відповідний суб`єкт господарювання.

Крім того, орендоване відповідачем приміщення не було звільнено від майна відповідача. В той же час, для орендодавця відповідне приміщення було обмежене у розпорядженні, тобто не могло бути передано іншій особі, чия господарська діяльність могла здійснюватись в умовах карантинних обмежень.

Щодо застосування в період карантину відповідної норми ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, законодавством була надана лише така можливість за аналогією, а не безумовна вказівка щодо звільнення від сплати за користування орендованим майном.

Також, суд зазначає, що від карантину негативних наслідків зазнали всі господарюючі суб`єкти і в даному випадку введення карантину не є винятковим випадком саме для відповідача і не може бути підставою для звільнення від відповідальності, тим паче для звільнення від обов`язку виконання зобов`язань (сплати орендних платежів).

Також відповідач заперечував одночасне стягнення заборгованості та пені у вигляді подвіної орендної плати.

У зв`язку з чим, судом досліджено та встановлено, що позивачем у позові заявлено до стягнення орендну плату за період з грудня 2019 року по травень 2020 року.

Згідно із ч. 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 3.4. Договору оренди, укладеного між сторонами, при припиненні дії цього Договору орендар протягом двох днів повертає об`єкт оренди орендодавцю у належному стані з урахуванням зносу.

У зазначеному вище листі від 19.03.2020 року позивач повідомив відповідача про необхідність повернення об`єкта оренди орендодавцю до 26.04.2020 року (протягом двох днів після розірвання Договору) та погашення заборгованості за Договором оренди. Повідомлення вручене відповідачу засобами поштового зв`язку 26.03.2020 року, що підтверджується результатами відстеження відповідного поштового відправлення. Також, 28.04.2020 року позивач повторно звертався до відповідача з вимогою про повернення майна до 14.05.2020 року. З матеріалів справи вбачається та підтверджено сторонами, що майно фа ктично було повернуто лише 12.11.2020 року.

У зв`язку з наявністю підстав для односторонньої відмови орендодавця від Договору, приміщення мало бути повернуто до 26.04.2020 року, однак фактично було повернуто 12.11.2020 року. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, неустойку в подвійному розмірі орендної плати на підставі ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України нарахорвано за період з 15.05.2020 року (дати після повторної вимоги) по 12.11.2020 року, що спростовує твердження відповідача про одночасне нарахування орендної плати та неустойки.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що не спростовано (та не заперечено відповідачем), що орендарем не сплачувались комунальні послуги, в результаті чого виникла наступна заборгованість в сумі 6 579,52 грн. за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, 2612,00 грн. за холодне водопостачання у орендованому приміщенні станом на травень 2020 року та 14 176,92 грн. за спожиту електроенергію в орендованому приміщенні, що підтверджується довідками ТОВ «ЖЕК «Волошковий», загальною карткою по особовому рахунку, рахунками за електроенергію, актами звіряння розрахунків.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відносини найму регулюються відповідними статтями Цивільного кодексу України, зокрема статтею 759 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як визначено ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочена заборгованість відповідача в сумі 73 473,23 грн. за період орендного користування приміщенням, 6 579,52 грн. невідшкодованих експлуатаційних витрат за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, 2 612,00 грн. невідшкодованих експлуатаційних витрат за послуги холодного водопостачання орендованого приміщення, 14 176,92 грн. невідшкодованих експлуатаційних витрат за послуги з електропостачання орендованого приміщення.

Також, дослідивши наданий позивачем розрахунок позову судом встановлено, що неустойка в розмірі подвійної орендної плати в заявленій сумі 348 575,28 грн. нарахована за період з 15.05.2020 року по 12.11.2020 року, тобто за період фактичного перебування приміщення у володінні та користуванні відповідача після дати розірвання Договору оренди. При цьому, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, заявлена до стягнення сума саме орендної плати нарахована за період до відмови позивача від Договору оренди.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставни щодо прострочення повернення приміщення з оренди, на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги про стягнення 348575,28 грн. неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення орендованої речі.

Згідно зі ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в частині стягнення 73 473,23 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів, 6 579,52 грн. невідшкодованих експлуатаційних витрат за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, 2 612,00 грн. невідшкодованих експлуатаційних витрат за послуги холодного водопостачання орендованого приміщення, 14 176,92 грн. невідшкодованих експлуатаційних витрат за послуги з електропостачання орендованого приміщення та 348 575,28 грн. неустойки в розмірі за період фактичного перебування приміщення у володінні та користуванні відповідача після дати розірвання Договору оренди.

Як визначено п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Таким чином, у зв`язку з поданням позивачем 27.01.2021 року під час підготовчого провадження заяви про залишення без розгляду позову в частині вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловим приміщенням АДРЕСА_1 , загальною площею 117,3 кв.м, шляхом виселення відповідача із вказаного приміщення, на підставі п.5 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України позов у відповідній частині підлягає залишенню без розгляду.

Відшкодування судових витрат відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зокрема, з розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача 6 681,25 грн. витрат по сплаті судового збору. Надміру сплачені суми судового збору можуть бути повернуті позивачу ухвалою суду за його обґрунтованим клопотанням.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, п.5 ч.1 ст.226, ст.ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Корнелішина Андрія Борисовича до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні приміщенням та стягнення заборгованості за договором оренди задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , код РНОКПП НОМЕР_3 ) 73 482,24 грн. заборгованості з орендної плати, 6 579,52 грн. невідшкодованих експлуатаційних витрат за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, 2 612,00 грн. невідшкодованих експлуатаційних витрат за послуги холодного водопостачання орендованого приміщення, 14 176,92 грн. невідшкодованих експлуатаційних витрат за послуги з електропостачання орендованого приміщення, 348 575,28 грн. неустойки в розмірі за період фактичного перебування приміщення у володінні та користуванні відповідача після дати розірвання Договору оренди та 6 681,25 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Залишити без розгляду позов в частині позовних вимог Фізичної особи-підприємця Корнелішина Андрія Борисовича до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 30.09.2022 року