Рішення № 106539586, 20.09.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3462/21

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання М.К.Абраменко, розглянувши справу

за позовом Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради, м. Чернігів

до Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, Київська область, Вишгородський район, м. Славутич

про компенсацію середньої заробітної плати

представники:

від позивача К.Ю.Серкін

від відповідача Ю.М.Шейко

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради №1057 від 25.10.2021 (вх. №3420/21 від 24.11.2021) (далі позивач) до Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (далі відповідач) про компенсацію середнього заробітку.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 року ухвалу Господарського суду Київської області від 29.11.2021 року скасовано, матеріали справи №911/3462/21 26.05.2022 року повернуто до Господарського суду Київської області.

Ухвалою суду від 03.06.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3462/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.06.2022 року.

До суду від відповідача надійшов відзив №01-12/653 від 10.06.2022 року (вх. №6722/22 від 13.06.2022), в якому відповідач проти позову заперечує.

До суду на виконання вимог ухвали від 03.06.2022 року надійшов супровідний лист №222 від 15.06.2022 року (вх. №7082/22 від 20.06.2022), до якого додано оригінал позовної заяви №1057 від 25.10.2021 (вх. №3420/21 від 24.11.2021) та відповідь на відзив №223 від 15.06.2022 року (вх. №7083/22 від 20.06.2022).

У судовому засіданні 21.06.2022 року підготовче засідання відкладено на 12.07.2022 року.

До суду від позивача надійшли додаткові пояснення №256 від 29.06.2022 року (вх. №7829/22 від 04.07.2022).

До суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив №01-12/104 від 05.07.2022 року (вх. №8214/22 від 08.07.2022).

До суду від позивача надійшло клопотання б/н від 11.07.2022 року (вх. №8298/22 від 11.07.2022) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Судом встановлено, що зазначене клопотання подано з порушенням строку, передбаченого ч. 2 cт. 197 ГПК України, а тому, клопотання позивача б/н від 11.07.2022 року (вх. №8298/22 від 11.07.2022) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 12.07.2022 року закрито підготовче провадження у справі №911/3462/21 та призначено розгляд справи по суті на 20.09.2022 року.

Ухвалою суду від 15.09.2022 року задоволено клопотання Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради №б/н від 13.09.2022 року про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; вирішено провести судове засідання у даній справі, призначене на 20.09.2022 року, в режимі відеоконференції за допомогою он-лайн сервісу "Easycon".

Представник позивача у судовому засіданні 20.09.2022 року позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.09.2022 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та запереченнях та просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач в позовній заяві, начальник управління капітального будівництва Чернігівської міської ради Почеп В.І. є депутатом Славутицької міської ради VIII скликання. Відповідно до п. 3 ст. 18 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та п. 4 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», депутат місцевої ради зобов`язаний брати участь у роботі ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень.

Славутицькою міською радою Вишгородського району Київської області на ім`я Чернігівського міського голови направлено запрошення на сесію міської ради №01-18/2180 від 17.12.2020 року, №01-18/135 від 21.01.2021 року, №01-18/241 від 09.02.2021 року, №01-18/886 від 11.05.2021 року, №01-18/996 від 26.05.2021 року, №01-18/1086 від 07.06.2021 року з проханням забезпечити участь начальника управління капітального будівництва Чернігівської міської ради - депутата Славутицької міської ради VIII скликання - Почепа В.І. у роботі сесії Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області VIII скликання.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Кодексу законів про працю України, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Відповідно до п. 3 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», на час сесій, засідань постійних комісій рад, а також, для здійснення депутатських повноважень в інших, передбачених законом випадках, депутат звільняється від виконання виробничих або службових обов`язків з відшкодуванням йому середнього заробітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов`язаних з депутатською діяльністю, за рахунок відповідного місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», на час сесії чи засідання постійної комісії місцевої ради, а також, для здійснення депутатських повноважень в інших передбачених законом випадках депутат місцевої ради звільняється від виконання виробничих або службових обов`язків. У разі здійснення депутатських повноважень у робочий час депутату місцевої ради за основним місцем роботи відшкодовуються середній заробіток та інші витрати, пов`язані з депутатською діяльністю, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Згідно розпоряджень Чернігівської міської ради №353-ркп від 10.12.2020 року, №47-ркп від 04.02.2021 року, №54-ркп від 10.02.2021 року, №164-ркп від 14.05.2021 року, №178-ркп від 28.05.2021 року та № 201-ркп від 09.06.2021 року, начальника Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради Почепа В.І. увільнено від роботи, як депутата Славутицької міської ради VIII скликання, від службових обов`язків 05.02.2021, 12.02.2021, 17.05.2021, 31.05.2021, 11.06.2021, 09.07.2021, 27.09.2021 для виконання ним депутатських повноважень, а саме, участі у пленарних засіданнях Славутицької міської ради VIII скликання зі збереженням місця роботи, займаної посади та середнього заробітку у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Також, пунктом 3 зазначених розпоряджень Управлінню капітального будівництва Чернігівської міської ради доручено звернутись до Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області у порядку, встановленому чинним законодавством України, для відшкодування середнього заробітку за основним місцем роботи за час виконання Почепом В.І. депутатських повноважень.

Факт участі ОСОБА_1 у засіданнях сесії Славутицької міської ради VIII скликання підтверджується довідками Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області №02-11/04 від 05.02.2021 року, №02-11/05 від 12.02.2021 року, №02-11/06 від 17.05.2021 року, №02-11/07 від 31.05.2021 року та №02-11/09 від 11.06.2021 року, №02-11/12 від 09.07.2021 року та №02-11/13 від 27.09.2021 року.

На виконання розпоряджень Чернігівської міської ради позивач здійснив розрахунок середньої заробітної плати ОСОБА_1 та звернувся до Славутицької міської ради Київської області з листами №1083 від 15.12.2020 року, №57 від 21.01.2021 року, №113 від 05.02.2021 року про відшкодування середнього заробітку. Також, відповідачем на адресу Славутицької міської ради направлено рахунки №5 від 20.01.2021 року на суму 1439,05 грн., №28 від 02.03.2021 року на суму 2239,13 грн., №29 від 02.03.2021 року на суму 1922,54 грн., №60 від 31.05.2021 року на суму 1600,21 грн., №73 від 05.07.2021 року на суму 1752,62 грн., №154 від 04.10.2021 року на суму 1730,14 грн., №99 від 30.07.2021 року на суму 1944,27 грн., №74 від 05.07.2021 року на суму 2002,30 грн.

Однак, листом Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області №32 від 13.01.2021 року та листами Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області №115 від 04.02.2021 року, №01-13/421 від 03.03.2021 року позивачу відмовлено у відшкодуванні середнього заробітку ОСОБА_1 .

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 14630,26 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову, позивач у відзиві зазначив, що Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено збереження середнього заробітку за депутатом на час виконання ним депутатських повноважень у робочий час за основним місцем роботи. Крім того, згідно роз`яснень Міністерства фінансів України, викладених в листі №31-08040-02-10/22829 від 05.08.2016 року, за основним місцем роботи депутатові місцевої ради відшкодовується середній заробіток, а за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету відшкодовуються інші витрати, пов`язані з депутатською діяльністю. Враховуючи наведене, підстави для відшкодування витрат на відшкодування середнього заробітку депутату міської ради, який виконує депутатські повноваження у робочий час, на думку відповідача, відсутні, оскільки, таке відшкодування середнього заробітку та сплата нарахувань на заробітну плату здійснюються за основним місцем роботи. Відповідач також зазначив, що до позовної заяви не додано документів про середню заробітну плату ОСОБА_1 та обґрунтованого розрахунку ціни позову з зазначенням періоду за який, на думку позивача, має здійснюватися відшкодування. Крім того, рахунки, виставлені Славутицькій міській раді Вишгородського району Київської області, яка є окремою юридичною особою, а позов пред`явлено до Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, а тому, на думку відповідача, позивачем невірно визначено відповідача за даною позовною заявою. Також відповідачем зазначено, що фінансування Виконавчого комітету Славутицької міської ради здійснюється згідно кошторису, в той же час, кошторисом не передбачено видатки на відшкодування середнього заробітку депутатів міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

До Господарського суду Київської області звернулося Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради з позовною заявою до Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області про стягнення заборгованості, яка виникла у зв`язку з відмовою відповідачем відшкодувати середній заробіток начальнику Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради Почепу В.І. у зв`язку з виконанням ним депутатських повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: він не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 ГПК України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.

Згідно ч. 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Враховуючи зазначене, єдиним винятком у ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає юрисдикцію адміністративних судів з розгляду спорів про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, є об`єднання таких вимог з вимогою про вирішення публічно-правового спору.

Водночас, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію ст. 4 ГПК України.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/13174/18 та постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №915/1842/19.

Як вже зазначалося, предметом розгляду у даній справі є позовна вимога про відшкодування середньої заробітної плати ОСОБА_1 за час виконання ним депутатських повноважень та стягнення на користь позивача 14630,26 грн. При цьому, позивачем не заявлено вимоги про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №803/3/18, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Враховуючи наведені приписи законодавства, оскільки, між сторонами виник спір щодо стягнення невиплачених грошових коштів (заборгованості), який не є пов`язаний із здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, забезпечуючи сторонам доступ до правосуддя, ухвалою суду від 03.06.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3462/21.

Судом встановлено, що Славутицькою міською радою Вишгородського району Київської області на ім`я Чернігівського міського голови направлено запрошення на сесію міської ради №01-18/2180 від 17.12.2020 року, №01-18/135 від 21.01.2021 року, №01-18/241 від 09.02.2021 року, №01-18/886 від 11.05.2021 року, №01-18/996 від 26.05.2021 року, №01-18/1086 від 07.06.2021 року з проханням забезпечити участь начальника управління капітального будівництва Чернігівської міської ради - депутата Славутицької міської ради VIII скликання Почепа В.І. у роботі сесії Славутицької міської ради VIII скликання.

Згідно розпоряджень Чернігівської міської ради №353-ркп від 10.12.2020 року, №47-ркп від 04.02.2021 року, №54-ркп від 10.02.2021 року, №164-ркп від 14.05.2021 року, №178-ркп від 28.05.2021 року та № 201-ркп від 09.06.2021 року начальника управління капітального будівництва Чернігівської міської ради Почепа В.І. увільнено від роботи, як депутата Славутицької міської ради VIII скликання, від службових обов`язків 05.02.2021, 12.02.2021, 17.05.2021, 31.05.2021, 11.06.2021, 09.07.2021, 27.09.2021 для виконання ним депутатських повноважень, а саме, участі у пленарних засіданнях Славутицької міської ради VIII скликання, зі збереженням місця роботи, займаної посади та середнього заробітку у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Факт участі ОСОБА_1 у засіданнях сесії Славутицької міської ради VIII скликання підтверджується довідками Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області №02-11/04 від 05.02.2021 року, №02-11/05 від 12.02.2021 року, №02-11/06 від 17.05.2021 року, №02-11/07 від 31.05.2021 року та №02-11/09 від 11.06.2021 року, №02-11/12 від 09.07.2021 року та №02-11/13 від 27.09.2021 року.

На виконання розпоряджень Чернігівської міської ради позивач здійснив розрахунок середньої заробітної плати ОСОБА_1 та звернувся до Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області з листами №1083 від 15.12.2020 року, №57 від 21.01.2021, №113 від 05.02.2021 року про відшкодування середнього заробітку та надіслав рахунки №5 від 20.01.2021 року на суму 1439,05 грн., №28 від 02.03.2021 року на суму 2239,13 грн., №29 від 02.03.2021 року на суму 1922,54 грн., №60 від 31.05.2021 року на суму 1600,21 грн., №73 від 05.07.2021 року на суму 1752,62 грн., №154 від 04.10.2021 року на суму 1730,14 грн., №99 від 30.07.2021 року на суму 1944,27 грн., №74 від 05.07.2021 року на суму 2002,30 грн.

Однак, листом Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області №32 від 13.01.2021 року та листами Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області №115 від 04.02.2021 року, №01-13/421 від 03.03.2021 року позивачу відмовлено у відшкодуванні середнього заробітку ОСОБА_1 з посиланням на те, що відшкодування повинно здійснюватися за основним місцем роботи за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету. Враховуючи, що основним місцем роботи ОСОБА_1 є Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради, а не Славутицька міська рада Вишгородського району Київської області, де ОСОБА_1 є депутатом та працює у відповідній раді на громадських засадах, на думку відповідача та Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, відсутні правові підстави для розрахунку та сплати середньої заробітної плати за час здійснення депутатських повноважень, яке проводиться за основним місцем роботи. Аналогічна позиція викладена в листі Міністерства фінансів України від 05.08.2016 року №31-08040-02-10/22829 «Щодо джерел відшкодування середнього заробітку».

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 119 Кодексу законів про працю України визначено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», на час сесії чи засідання постійної комісії місцевої ради, а також, для здійснення депутатських повноважень в інших передбачених законом випадках депутат місцевої ради звільняється від виконання виробничих або службових обов`язків. У разі здійснення депутатських повноважень у робочий час депутату місцевої ради за основним місцем роботи відшкодовуються середній заробіток та інші витрати, пов`язані з депутатською діяльністю, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Статтею 119 Кодексу законів про працю України, передбачено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Частиною 3 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що на час сесій, засідань постійних комісій рад, а також, для здійснення депутатських повноважень в інших, передбачених законом випадках, депутат звільняється від виконання виробничих або службових обов`язків з відшкодуванням йому середнього заробітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов`язаних з депутатською діяльністю, за рахунок відповідного місцевого бюджету.

Виходячи з наведених норм законодавства, відшкодування середнього заробітку працівнику підприємства депутату місцевої ради за період здійснення ним депутатських повноважень у робочий час здійснюється за рахунок відповідного місцевого бюджету.

Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ради є представницькими органами місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також, через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно ч. 1 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. Районні, обласні бюджети виконують місцеві державні адміністрації в цілях і обсягах, що затверджуються відповідними радами.

Враховуючи положення ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також те, що відповідачем листами №115 від 04.02.2021 року, №01-13/421 від 03.03.2021 відмовлено позивачу у відшкодуванні середньої заробітної плати, суд вважає, що Виконавчий комітет Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області є належним відповідачем у даній справі, як розпорядник бюджетних коштів, який має здійснювати відшкодування середнього заробітку та інших витрат, пов`язаних з депутатською діяльністю. Суд звертає увагу відповідача, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення вимог або відмову в їх задоволенні. Тому, заперечення відповідача стосовно того, що він є неналежним відповідачем у даній справі, не приймаються судом до уваги як необґрунтовані.

Відтак, враховуючи вищевикладене та положення ст. 32 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», ч. 3 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд вважає, що позивач має право на відшкодування середнього заробітку, виплаченого співробітнику як депутату Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області.

У відповідності до ст.ст. 73-79 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження розміру середнього заробітку у сумі 14630,26 грн., який позивач просить стягнути з відповідача, до матеріалів справи додано рахунки на відшкодування середнього заробітку на час виконання депутатських повноважень, довідки Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області про участь ОСОБА_1 у роботі сесії міської ради у відповідні дні та розрахунки середньої заробітної плати.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Виконавчим комітетом Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області порушено приписи чинного законодавства в частині невиплати позивачу середнього заробітку, як працівнику Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради (депутату Славутицької міської ради) у зв`язку з виконанням ним депутатських повноважень, а тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 14630,26 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на лист Міністерства фінансів України №31-08040-02-10/22829 від 05.08.2016 року не приймаються судом до уваги, оскільки, зазначений лист носить інформаційний характер та не є нормативно-правовим актом.

Заперечення відповідача щодо непідвідомчості даної справи господарському суду, а також, необхідність врахування правової позиції, викладеної у постанові Донецького апеляційного господарського суду у справі №908/2097/17, не приймаються судом до уваги, як необґрунтовані, враховуючи висновки, викладені Північним апеляційним господарським судом у постанові від 16.02.2022 року. Оскільки, у даній справі заявлено вимогу про відшкодування середньої заробітної плати ОСОБА_1 за час виконання ним депутатських повноважень та стягнення на користь позивача 14630,26 грн., при цьому, позивачем не заявлено вимоги про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Щодо посилань відповідача, що фінансування Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області здійснюється виключно згідно кошторису, але кошторисом не передбачено видатки на відшкодування середнього заробітку депутатів міської ради суд зазначає наступне.

Пунктом 30 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) передбачено, що кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 БК України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пункт 3 ч. 2 ст. 22 БК України встановлює, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №228.

Щодо тверджень відповідача про несплату позивачем судового збору в повному обсязі суд зазначає наступне.

Згідно позовної заяви, позивач просить суд зобов`язати Виконавчий комітет Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області провести відшкодування середнього заробітку ОСОБА_1 за час виконання ним депутатських повноважень та стягнути на користь Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради 14630,26 грн. Заявлені вимоги позивача про зобов`язання відповідача провести відшкодування середнього заробітку ґрунтуються на наявності грошових вимог позивача в силу вимог ст. 32 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», ч. 3 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача до відповідача. Отже, позовні вимоги про зобов`язання відшкодування середнього заробітку і стягнення 14630,26 грн. мають вартісну оцінку, носять майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається на підставі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» виходячи з розміру грошових вимог позивача, на припинення яких спрямовано позов.

При визначенні суми судового збору, суд керувався загальними засадами господарського судочинства, закріпленими у ст. 2 ГПК України, а також, положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001, "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000), які встановлюють, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 31.05.2017 у справі №3-164гс17 та Вищого господарського суду України від 21.06.2017 у справі №905/89/17.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Таким чином, доводи відповідача щодо невідповідності вимогам Закону України «Про судовий збір» дій позивача по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн. є безпідставними.

Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради (14017, Чернігівська область, м. Чернігів, Новозаводський район, вул. Івана Мазепи, буд. 19, код ЄДРПОУ 05517729) до Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (07101, Київська область, м. Славутич, Центральна площа, буд. 7, код ЄДРПОУ 04527684) про компенсацію середньої заробітної плати задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Виконавчий комітет Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (07101, Київська область, м. Славутич, Центральна площа, буд. 7, код ЄДРПОУ 04527684) провести відшкодування середнього заробітку ОСОБА_1 за час виконання ним депутатських повноважень та стягнути з Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (07101, Київська область, м. Славутич, Центральна площа, буд. 7, код ЄДРПОУ 04527684) на користь Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради (14017, Чернігівська область, м. Чернігів, Новозаводський район, вул. Івана Мазепи, буд. 19, код ЄДРПОУ 05517729) 14630 (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять) грн. 26 коп. та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 30.09.2022 року.

Суддя Д.Г. Заєць