Рішення № 106539141, 27.09.2022, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2022 р. Cправа № 902/785/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "ТЕПЛОСВІТ УКРАЇНА" (вул. Стуса, буд. 17Б, с. Нагоряни, Львівський район, Львівська область, 81132)

до: Фізичної особи - підприємця Харковенко Оксани Анатоліївни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 40773,84 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "ТЕПЛОСВІТ УКРАЇНА" з вимогами до Фізичної особи - підприємця Харковенко Оксани Анатоліївни про стягнення заборгованості на загальну суму 40 773,84 грн, включаючи 28 470,97 грн основного боргу, 2 237,90 грн пені, 2 847,10 грн штрафу, 3% річних в розмірі 1 041, 33 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 176,54 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки №б/н від 12.05.2021 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 29.08.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/785/22 за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 27.09.2022.

08.09.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання №б/н від 08.09.2022 (вх. № 01-34/8038/22 від 08.09.2022) скріплене електронним цифровим підписом представника позивача адвоката Венглевського Б.Б. про розгляд справи без участі представника позивача та вирішення питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог, докази понесення яких останній зобов`язався надати у встановленому чинним законодавством порядку.

19.09.2022 на електронну адресу суду надійшла заява №б/н від 19.09.2022 (вх. № 01-34/8038/22 від 08.09.2022) скріплене електронним цифровим підписом представника позивача адвоката Венглевського Б.Б. про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу та вирішення питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 9924,00 грн при ухваленні рішення по суті позовних вимог у справі.

На визначену судом дату представник позивача не з`явився. При цьому суд зважає на клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Ухвала суду про відкриття провадження у справі, що направлена відповідачу повернута до суду з поштовою відміткою "За закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок вручення рекомендованих поштових відправлень врегульовано Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі Правила).

Із вказаних Правил надання послуг поштового зв`язку слідує, що невручення рекомендованого поштового відправлення під час доставки є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України. При цьому неотримання відповідачем ухвали суду є наслідком його бездіяльності, оскільки відповідне направлення здійснювалося на офіційну адресу його місцезнаходження згідно з відомостями, що містяться в ЄДРЮОФОП та ГФ.

Крім того суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховий Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 12.03.2019 за №923/1432/15.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про дату, час та місце судового слухання, проте відповідач не скористався своїм правом участі у судовому засіданні.

При розгляді справи суд зважає, що у визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

В судовому засіданні 27.09.2022 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

12.05.2021 між Приватним підприємством «ТЕПЛОСВІТ Україна» (позивач, за Договором Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Харковенко Оксаною Анатоліївною (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір № б/н. (надалі - Договір).

Згідно з предметом Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар (обладнання, арматуру, супутні товари до систем опалення, вентиляції, водопостачання, газопостачання, каналізації), а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

За змістом п. 1.2. Договору оформлення замовлення на поставку товарів проводиться Покупцем на підставі Показників цін (прайс-листів) Постачальника на день оформлення. Покупець оформляє замовлення в письмовому вигляді з зазначенням кодів товарів вказаних в Покажчиках цін (прайс-листах) та необхідної кількості по позиціях.

Постачальник підтверджує замовлення з урахуванням товарних позицій, що є на складі Постачальника. При здійсненні поставки Постачальник направляє Покупцю рахунок на оплату. Замовлення та рахунок на оплату можуть бути направлені стороною іншій стороні в оригіналі, а також в копії по факсимільному зв`язку або електронною поштою. Замовлення та рахунок на оплату є попередніми документами відносно узгодження між сторонами цін кількості, асортименту (номенклатури), умов поставки ( в т ч. доставки), термінів та умов оплати товару Конкретні технічні питання можуть вирішуватися представниками сторін в робочому порядку, в тому числі за допомогою телефонного зв`язку. Постачальник поставляє Покупцю товари окремими партіями. Терміни поставки, кількість, асортимент (номенклатура) товарів остаточно узгоджуються між сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору і мають силу специфікації. (п. 1.3. Договору)

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна товару визначається на підставі чинних на підприємстві Покажчиків цін (прайс-листів), копії яких надаються Покупцю на його вимогу. Ціни встановлюються в національній валюті України. Допускається застосування узгоджених між сторонами знижок.

Загальна вартість цього Договору визначається сумою загальних вартостей товару, що вказані в накладних, за якими Покупець отримав товар від Постачальника, протягом строку дії цього Договору. (п. 2.2. Договору)

Згідно п. 3.1. Договору поставка товару здійснюється Постачальником на вимогу Покупця, яка може бути викладена як в письмовій, так і в усній формі.

Поставка здійснюється на умовах EXW (Правила "Інкотермс" в редакції 2000р.) За домовленістю сторін поставка товару може здійснюватися на умовах СРТ. Датою поставки товару є дата виписки накладної Постачальником. Моментом переходу до Покупця права власності і всіх ризиків на товар за цим Договором вважається дата передачі товару Покупцеві в пункті поставки товару. Пунктом поставки товару є склад-магазин Постачальника. У накладних на товар, що постачається відповідно до цього Договору, Постачальник зазначає, найменування кожної асортиментної позиції товару, його кількість та ціну. (п.п. 3.3.-3.5. Договору)

За змістом п. 4.2. Договору товар вважається зданим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту підписання повноваженими представниками Сторін накладних.

Розділом 6 Договору Сторони погодили порядок розрахунків та визначили наступне: Покупець здійснює стовідсоткову передоплату за партію товару, що постачається, на підставі виставленого Постачальником рахунку (п. 6.1.); розрахунки між сторонами за цим Договором здійснюються шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в безготівковій або готівковій формі (п. 6.2.); в платіжному дорученні на оплату обов`язково вказується за товар, одержаний по якій накладній ( номер і дата), здійснюється оплата. При відсутності такого посилання гроші зараховуються в погашення боргу за товар, одержаний в порядку черги по мірі одержання товару згідно попередніх накладних (п. 6.3.)

Згідно п. 7.2. Договору в разі порушення строків розрахунку за товар, передбачений п 6.1 Договору, Покупець сплачує Постачальнику за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а за прострочення понад 15 днів додатково штраф в розмірі 10% від суми недоплати.

За прострочення виконання грошового зобов`язання Покупець сплачує Постачальнику крім неустойки, суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми. (п. 7.3. Договору)

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2021 р.. Якщо протягом одного місяця після сплину строку дії Договору жодна із сторін не направить письмове повідомлення про припинення Договору, Договір вважається продовженим до кінця наступного року. (п. 10.1. Договору)

Як стверджується матеріалами справи, позивачем на виконання умов Договору поставки товару № б/н від 12.05.2021 поставлено відповідачу товар на загальну суму 28 470,97 грн., в розрізі по накладним:

видаткова накладна № 2803 від 12.05.2021 на суму 8 635,31 грн;

видаткова накладна № 2804 від 12.05.2021 на суму 19 835,66 грн..

Вказані накладні підписані позивачем та відповідачем. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

За доводами позивача, які знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, відповідач, в порушення умов Договору та взятих на себе зобов`язань, не сплатив вартість отриманого товару, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 28 470,97 грн.

Наведені обставини стали підставою звернення позивача з позовом до суду про примусове стягнення з відповідача вартості поставленого товару та штрафних санкцій.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Перерахованими видатковими накладними підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за Договором на загальну суму 28 470,97 грн., тоді як доказів проведення розрахунків матеріали справи не містять і відповідачем не надано.

Відтак, станом на день ухвалення рішення в даній справі неоплачена вартість товару становить 28 470,97 грн.

Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення суми основного богу у розмірі 28 470,97 грн.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 2 237,90 грн пені. 2 847,10 грн штрафу, 1 041,33 грн три проценти річних та 6 176,54 грн інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що в разі порушення строків розрахунку за товар, передбачений п 6.1 Договору, Покупець сплачує Постачальнику за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а за прострочення понад 15 днів додатково штраф в розмірі 10% від суми недоплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України.

При цьому судом враховується, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України. А тому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.

Суд акцентує увагу, що відповідачем не висловлено заперечень щодо правильності проведеного позивачем розрахунку пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, не надано власного контррозрахунку заборгованості тощо.

Суд, перевіривши розрахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, дійшов висновку, що такі вимоги є обґрунтованими, правомірними та арифметично правильними, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат в частині витрат позивача на правову допомогу, суд зазначає таке.

У клопотанні №б/н від 08.09.2022 (вх. № 01-34/8038/22) представник позивача просив про вирішення питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу після ухвалення рішення в даній справі, докази на підтвердження понесення яких зобов`язався подати до суду у встановленому чинним законодавством порядку.

Поряд з цим, в заяві №б/н від 19.02.2022 (вх. № 01-34/7818/22) представник позивача просив питання щодо стягнення з відповідача витрат позивача на правову допомогу при ухваленні рішення по суті позовних вимог.

При цьому суд зважає, що заява №б/н від 19.02.2022 (вх. № 01-34/7818/22) містить докази її направлення на адресу відповідача 16.09.2022, в порядку, визначеному процесуальним законом.

Розглядаючи заяву позивача №б/н від 19.02.2022 (вх. № 01-34/7818/22), суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як слідує з матеріалів справи, 15.03.2021 між Адвокатським об`єднанням «ЛЮРЦ» (Адвокатське об`єднання) та Приватним підприємством «Теплосвіт Україна» (Клієнт) укладено Договір №21/09 про надання правової допомоги (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати на підставі звернення Клієнта, правову допомогу, а саме представляти інтереси Клієнта та вести від імені Клієнта справи, в тому числі судові спори, у судах усіх інстанцій, передбачених законодавством України, зокрема але не виключно у місцевих (районні, районні у містах міських, міськрайонних господарських судах, адміністративних судах, а також інших судах) апеляційних (апеляційних судах областей господарських судах АРК та областей, адміністративних апеляційних судах а також інших судах), Верховному Суді, в усіх державних органах України, в т.ч. органах Державної податкової служби, органах Державної митної служби, прокуратури, поліції, інших правоохоронних органах, органах місцевого самоврядування, державної виконавчої служби, а також перед іншими підприємствами установами і організаціями.

За змістом п. 2.1. Договору послуги надаються Адвокатським об`єднанням Клієнту шляхом: усного консультування; складання проектів необхідних процесуальних документів, позовів, скарг, претензій, позовних заяв тощо; надання послуг щодо захисту інтересів Клієнта в органах державної, в т.ч. судової влади, поліції, прокуратури, а також перед іншими підприємствами установами і організаціями.

Клієнт оплачує послуги Адвокатського об`єднання, передбачені в розділі 1 цього Договору у розмірі визначеному окремою Угодою або актах приймання-передачі наданих послуг, чи іншому аналогічному документі.

02.07.2022 між Сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 21/09 від 15.03.2021 за якою узгоджено, що Гонорар (вартість послу г) за підготовку документів та ведення справи про стягнення з Фізичної особи-підприємця Харковенко Оксани Анатоліївни заборгованості, що виникла з поставки товарів становитиме орієнтовно 10000 (десять тисяч) гривень 00 грн . Остаточна вартість послуг буде визначена Сторонами в Акті прийманні-передачі наданих послуг за Договором чи іншому аналогічному документі. Остаточний розмір гонорару (вартість послуг) за ведення справи визначається сторонами у акті виконаних робіт чи іншому аналогічному документі.

Відповідно до Акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 09.09.2022, Адвокатським об`єднанням надано Клієнту правову допомогу в межах справи № 902/785/22, яка складається з наступних послуг:

аналіз первинних документів на предмет обґрунтованості заборгованості за поставлений товар, консультування щодо перспектив стягнення заборгованості, опрацювання законодавчої бази та аналіз судової практики зі спірного питання - вартість послуги склала 2 481,00 грн;

підготовка позовної заяви та розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення в оплаті за поставлений товар, відправлення примірника із додатками відповідачу та подача до суду - вартість послуги склала 6202,50 грн;

підготовка клопотання про слухання справи за відсутності представника позивача та подача до Господарського суду Вінницької області - вартість послуги склала 1240,50 грн.

Також матеріали справи містять Ордер серії ВС №1159601 від 08.09.2022, виданого Адвокатським об`єднанням «ЛЮРЦ» на представництво адвокатом Венглевським Богданом Богдановичем інтересів Приватного підприємства «Теплосвіт Україна».

Разом з тим суд враховує, що відповідно до 3.1. Додаткової угоди оплата Гонорару, що визначений у п. 2 даної Додаткової угоди, здійснюється Клієнтом на користь Адвокатського об`єднання протягом 3 (трьох) днів з дня стягнення останнього (фактичного одержання коштів-витрат на правову допомогу) на підставі рішення суду із Фізичної особи-підприємця Харковенко Оксани Анатоліївни. Клієнт може оплатити Гонорар авансом.

При цьому суд виходить з правової позиції, викладену в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, відповідно до якої розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того чи їх фактично сплачено чи має бути сплачено, що слідує зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Окремо суд враховує, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права (постанова Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18).

Таким чином, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 9924,00 грн обґрунтовано належними та допустимими доказами.

Згідно з ч. 4, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Судом враховується, що відповідач під час позовного провадження у справі №902/785/22, заяви про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, або будь-яких заперечень щодо розміру останніх до суду не подавав.

З огляду на те, що відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, відтак у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеного сторонами гонорару, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору.

У відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат в заявленій позивачем сумі (9924,00 грн) на відповідача в силу приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Харковенко Оксани Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "ТЕПЛОСВІТ УКРАЇНА" (вул. Стуса, буд. 17Б, с. Нагоряни, Львівський район, Львівська область, 81132; код ЄДРПОУ 32349901) 28 470 грн. 97 коп. - основного боргу; 2 237 грн. 90 коп. - пені; 2 847 грн. 10 коп. - штрафу; 1 041 грн. 33 коп. 3% річних; 6 176 грн. 54 коп. - інфляційних втрат; 2 481 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору та 9 924 грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відому суду електронну адресу представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 30 вересня 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Стуса, буд. 17Б, с. Нагоряни, Львівський район, Львівська область, 81132)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1)