Рішення № 10653876, 19.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/9819.05.10

За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 263 Деснянського району міста Києва

Простягнення 214864,41 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                    Півень Д.О. (за дов.)

Від відповідача          Давиденко Н.П., ( за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулася акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»з позовом до середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 263 Деснянського району міста Києва про стягнення 214864,41 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630567 від 01.05.2003 р., а саме: 199944,36 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію з листопада 2009 року по січень 2010 року, 12743,74 грн. інфляційних нарахувань та 2176,31 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.03.2010 р..

22.03.2010 р. судове засідання не відбулося у зв’язку з хворобою судді Удалової О.Г.

Ухвалою від 31.03.2010 р. розгляд справи було призначено на 14.04.2010 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 р. розгляд справи відкладався на 26.04.2010р., у зв’язку з неявкою представників відповідача, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 26.04.2010 р. розгляд справи відкладався на 19.05.2010 р., у зв’язку з неявкою відповідача на розгляд справи.

Представник відповідача у судове засідання з’явився та надав суду платіжні доручення, на підтвердження часткової оплати поставленої теплової енергії за спірним договором.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.05.2003 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальною компанією) та середньою загальноосвітньою школою № 263 Управління освіти Деснянської районної державної адміністрації (абонентом) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі –Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору (пункт 1.1. Договору), предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.2.1 та 2.3.1 Договору встановлено, що позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання –протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком 1 до Договору, яку відповідач зобов’язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі, а також сплачувати заборгованість, що виникла раніше, за графіками, погодженими з енергопостачальною організацією.

Відповідно до пункту 5.1. Договору та звертання-доручення до нього визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється по приладах обліку та розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Згідно з додатком № 3 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватись в період дії договору.

Пунктом 2 додатку № 4 до Договору передбачено, що відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділу тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду ( один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідно до пункту 2 додатку № 4 до Договору відповідач оплачує вартість використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до умов вказаного Договору позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії за період з 01.11.2008 р. по 01.02.2010 р. на суму 448650,22 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково в сумі 246746,50 грн., внаслідок чого за період з 01.11.2008 р. по 01.02.2010 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.02.2010 р. становила 199944,36 грн.

Як встановлено судом, платіжними дорученнями від 05.02.2010 р. № 59 в сумі 2900,00 грн., від 12.02.2010 р. № 64 в сумі 4133,30 грн., від 24.02.2010 р. № 85 в сумі 30593,10 грн., від 24.02.2010 р. № 84 в сумі 38740,78 грн. відповідач перерахував позивачеві борг за використану теплову енергію в сумі 76367,18 грн., після чого залишилась заборгованість в сумі 123577,18 грн.

Враховуючи те, що кошти в сумі 76367,18 грн. сплачені відповідачем до подачі позову до суду, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 76367,18 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Крім того, платіжними дорученнями від 05.03.2010 р. № 109 в сумі 35923,97 грн., від 05.03.2010 р. № 110 в сумі 19476,03 грн., від 16.04.2010 р. № 160 в сумі 68177, 18 грн. (після звернення позивача з позовом до суду) відповідач в рахунок сплати боргу за використану теплову енергію перерахував кошти в сумі 123577,18 грн. та погасив заборгованість, яка існувала станом на 01.02.2010 р., яку просив стягнути позивач.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в рахунок сплати боргу за використану теплову енергію в сумі 123577,18 грн., предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 123577,18 грн. за використану теплову енергію підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), отже, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних у сумі 2176,31 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції в сумі 12743,74 грн. ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 12743,74 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 1384,97 грн. витрат по оплаті державного мита, 152,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 80 ч. 1 п. 1-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 263 Деснянського району міста Києва (02222, м. Київ, вул. Сабурова, 19Б, рахунок 35415001001494 у ГУ ДКУ у місті Києві, МФО 820019, код 03599026) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у місті Києві та Київській області, МФО 322669, код 00131305) 12743,74 грн. інфляційних збитків, 2176,31 грн. трьох процентів річних, 1384,97 грн. витрат по оплаті державного мита, 152,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 123577,18 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.Г. Удалова

          Рішення підписано 26.07.2010 р.