Постанова № 1065377, 22.10.2007, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-11/334-2/318-11/379

ПОСТАНОВА

і м е н е м У к р а ї н и

"22" жовтня 2007 р. 14:30 м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Дмитрієва В.Є., при секретарі: Щербань М.В.,

за участю представників:

прокурор –не з`явивлись

позивача –Кухаренко В.М., довіреність № 04-02 від 10.01.2007

відповідача –не з`явивлись

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

Севастопольського транспортного прокурора

(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11) в інтересах держави

в особі Севастопольське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів

(99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-а)

до відповідача приватного підприємства „Футурум”

(99716, с. Терновка, вул. Леніна, 3)

про стягнення штрафних санкцій у сумі 2 945,00 грн.

в с т а н о в и в:

Прокурор Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства “Братья Лукашовы” про стягнення штрафних санкцій.

Позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що відповідачем порушені вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

У зв’язку з наведеним позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою від 14.06.2007 суд відкрив провадження у справі, призначив попереднє судове засідання.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позв не надав.

Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягає.

Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 54, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представнику позивача роз'яснені його процесуальні права і обов'язки.

За клопотанням представника позвача, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання у справі надавались ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд становив:

Державне управління у сфері соціальної захищеності інвалідів здійснюється Міністерством соціального захисту населення України, Міністерством охорони здоров'я України і міськими радами народних депутатів України відповідно до ст. 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”№ 875-12 від 21.03.91 (з подальшими змінами та доповненнями) фінансування роботи по соціальному захисту інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів.

Виходячи з Положення про Севастопольське міське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 01.11.2002 року дане відділення є територіальним органом урядового органу державного управління –Фонду соціального захисту інвалідів, на яке, зокрема, покладено здійснення в установленому порядку виконання загальнодержавних програм соціального захисту інвалідів і фінансування заходів по соціально-трудовій і професійній реабілітації інвалідів, для створення робочих місць для інвалідів.

Згідно пункт 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів (який дія на час подання позивачем позову до суду) контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”№ 875-12 від 21.03.91 ( в редакції на момент застосування адміністративно –господарських санкцій) для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від загальної вартості працюючих, якщо кількість працюючих від 8 до 15 чоловік –встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі –Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць.

Відповідно до п. 3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно п. 14 вказаного Положення, підприємства, в рамках доведеного до відома нормативу, створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися труд інвалідів.

Якщо юридична особа не забезпечила створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на власному підприємстві, то воно повинно сплатити відділенню Фонду відповідні штрафні санкції, за рахунок яких будуть створені робочі місця для інвалідів на інших підприємствах.

Згідно поданого відповідачем до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 на підприємстві праціє 9 осію, норматив для працевлаштування інвалідів склав 1 робоче місце для працевлаштування інваліду не було зайнято. Відповідно до розрахунку середньорічна заробітна плата на одну людину на ПП “Футурум” склала 5889 грн. Таким чином, враховуючи вищезазначені вимоги законодавства України. Відповідач за недотримання нормативів робочих місць по кількості працюючих інвалідів зобов`язаний сплатити позивачу штрафні санкції в розмірі 2945,0 грн.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”№ 875-12 від 21.03.1991, з подальшими змінами та доповненнями, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Згідно статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідач не надав суду доказів направлення звітів форми 3 ПН за 2006 рік на адресу Севастопольського міського центру зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів та доказів, які підтверджують виконання відповідачем вимог пунктів 3, 5 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда.

Таким чином відповідачем не виконані вимоги пунктів 3, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, а саме не створено та не атестовано належним чином робоче місце для інваліда.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”№ 875-12 від 21.03.1991, з подальшими змінами та доповненнями, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3,5 ст. 20 Закону сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги, такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163, 258-259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Футурум” (99716 м. Севастополь, с. Терновка, бульвар Леніна, 3, код ЕДРПОУ 13793798, р/р 260053012183 СФ АБ „Таврика”, МФО 324377) на користь Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-а, код ЄДРПОУ 24035598, р/р 31216230600007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509) адміністративно –господарські санкції в сумі 2945,0 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя В.Є.Дмитрієв

повний текст постанови виготовлено 25.10.2007