Рішення № 106537282, 29.09.2022, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1597/22

Номер провадження 2/213/1180/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2022 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Мазуренка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/1597/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 21.09.1970 по 31.12.2008 працював на ПАТ «Інгулецький ГЗК», де підпадав під шкідливу дію вібрації, підвищеної концентрації пилу в повітрі робочої зони, підвищеного рівня виробничого шуму, внаслідок чого отримав професійні захворювання: вібраційна хвороба, хронічний бронхіт, нейросенсорна приглухуватість.

Неодноразові курси лікування не покращили його стану здоров`я. Висновком МСЕК від 20.06.2011 йому встановлено 65% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності безстроково. У зв`язку з професійним захворюванням позивачу завдано моральної шкоди. Змінився його спосіб та якість життя, турбують болі в шийному та поперековому відділах хребта, обмеження рухів, тягнучий біль в руках та кистях, оніміння та слабкість в кінцівках, болі у великих суглобах і кінцівках, постійне запаморочення, хитання при ходьбі, шум і дзвін у голові, відчуває інші негативні наслідки. Постійні курси лікування та фізичні болі негативно впливають на його моральний стан.

Вказує, що діями відповідача, який не забезпечив безпечні умови праці, йому заподіяно моральну шкоду, на відшкодування якої просить стягнути з відповідача 300000 грн.

Представником відповідача надано пояснення на позов, в яких зазначає, що відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процес, технологію виробництва не порушував, а тому протиправних дій щодо позивача не вчиняв. Законодавством України допускається робота у шкідливих або небезпечних умовах праці, якщо цього потребує технологічний процес. Відповідач завжди дотримувався покладених на нього нормами законодавства обов`язку: на підприємстві застосовуються засоби індивідуального захисту, впроваджуються прогресивні технології для мінімізації впливу шкідливих факторів, з якими стикається кожен працівник гірничо-добувної галузі.

Позивач був ознайомлений про умови праці та наявність небезпечних та шкідливих умов на його робочому місці, про можливі наслідки їх впливу на здоров`я, про право на пільги та компенсації за роботу в таких умовах. Останній добровільно обрав професію та місце роботи, тому покладення на відповідача обов`язку щодо відшкодування моральної шкоди за втрату професійної працездатності внаслідок свідомих та зважених дій позивача, вважають необґрунтованим та не логічним. Просять винести справедливе судове рішення.

Ухвалою суду від 31 серпня 2022 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

Позивач з 21 вересня 1970 року працював на підприємстві відповідача машиністом млинів. 31.12.2008 року його звільнено за ст. 38 КЗпП, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Згідно з Актом №1 розслідування хронічного професійного захворювання від 03 лютого 2011 року проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання позивача: вібраційна хвороба другої ст. від дії загальних вібрацій, синдром енцефаломієлополірадикулопатії з двосторонньою пірамідною недостатністю, вираженим вестибуло-атактичним синдромом, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, з вираженими порушеннями біомеханіки хребта та статико-динамічними розладами, периферичним парезом правої в/кінцівки середнього ст. з регіональною гіпотрофією м`язів, периферичним парезом м`язів розгиначів правої стопи середнього ст., периферичним ангіодистонічним синдромом з порушенням трофіки кистей, нейродистрофічними проявами у вигляді дв.плечолопаткового періартрозу, ПФС другого ст., деформуючого артрозу ліктьових суглобів, ПФС другого ст., двобічним гонартрозом, справа ПФС другого-третього ст., зліва ПФС першого ст., зі стійким больовим синдромом. Хронічний бронхіт. ЛН першого ст. нейросенсорна приглухуватість першого ст. Діагноз встановлений Державною установою «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» 18.01.2011.

Відповідно до Акту загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 45 років, з яких за професією, в цеху, в умовах впливу шкідливих факторів - 38 років 3 місяці.

Як видно з п. 16, 17 Акту, професійне захворювання позивача виникло через те, що під час роботи машиністом млинів ВАТ «ІнГЗК» підпадав під шкідливу дію вібрації, підвищеної концентрації пилу в повітрі робочої зони, підвищеного рівня виробничого шуму, показники яких перевищували ГДР, через недосконалість робочого місця. Робота позивача впродовж 38 років 3 міс. у вказаних умовах праці стали причинами його професійного захворювання.

При первинному огляді МСЕК від 21.06.2011 ОСОБА_1 встановлено 65% втрати професійної працездатності: 50 % по вібраційній хворобі, 10% по хронічному бронхіту, 5%- по туговухості та встановлено третю групу інвалідності безстроково.

У 2022 році позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Криворізька міська лікарня №17» КМР через ускладнення внаслідок отриманого професійного захворювання.

Внаслідок професійного захворювання позивачу завдано моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях через погіршення здоров`я, постійне лікування, вимушені зміни способу життя, втрати професійної працездатності.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 зазначеного кодексу закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Суд вважає встановленим факт спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок настання у нього стійкої втрати професійної працездатності, встановленої первинно 21.06.2011 року 65% та 3 групи інвалідності, безстроково.

Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач за власним бажанням тривалий час продовжував працювати в шкідливих умовах праці, що стало причиною виникнення у нього професійного захворювання, оскільки саме на роботодавця покладається обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Відповідач визнає факт наявності шкідливих факторів робочого місця позивача та їх негативний вплив на його здоров`я. Відсутність встановлених осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, не вказує на відсутність вини підприємства відповідача в отриманні позивачем професійного захворювання.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року встановлено, що обов`язок з відшкодування моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155, ратифікованою Україною законом № 3988-VI (3988-17) від 02 листопада 2011 року передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводить до порушення звичайного способу життя та вимагають від позивача додаткових зусиль для його організації.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди`роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПРАТ «ІНГЗК», яким було допущено перевищення показників рівня вібрації, концентрації пилу в повітрі робочої зони, рівня виробничого шуму, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем професійної працездатності та визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання і які не оспорило підприємство відповідач, а тому наявні правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок професійного захворювання.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25 травня 2001 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди" суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, встановлення з 21.06.2011 року 65 % ступеню втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням та третьої групи інвалідності безстроково,обсяг фізичнихта моральнихстраждань позивача,їх інтенсивністьта довготривалість,істотність вимушенихзмін уйого життєвихстосунках,наслідків,що наступили. Також суд враховує тривалість праці позивача в шкідливих умовах праці на підприємствівідповідача, яка склала 38 років 3 місяці.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

При оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 180 000,00 грн, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв`язку з погіршенням здоров`я.

Що стосується вимог позивача про те, що моральна шкода має бути стягнута без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.

Відповідно до Закону №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року). Так, до загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків включається дохід на відшкодування шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом.

У зв`язку з вищевикладеним та оскільки сума відшкодування моральної шкоди на користь позивача перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2022 року, суд вважає за необхідне стягнути моральну шкоду з урахуванням утримання з неї обов`язкових податків і зборів.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 180 000 грн. В стягненні решти суми на відшкодування моральної шкоди в розмірі 120000 гривень слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 1800,00 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 23 , 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці, ст. ст. 7, 12, 13, 79-81, 89, 141, 247 ч.2, 258, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини вимог в розмірі 120 000 гривень - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовий збір у сумі 1 800 (одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», місцезнаходження: вул. Рудна, 47, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50064, код ЄДРПОУ 00190905.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2022 року.

Суддя В. В. Мазуренко