Рішення № 10653682, 29.06.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "29" червня 2010 р. Справа № 18/439

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю представників сторін

від позивача Остапчук С.Л. - юрисконсульт, довіреність від 29.12.2009р.;

від відповідача не з'явився;

розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м.Житомир)

до Новоград-Волинська квартирно-експлуатаційна частина (м.Новоград-Волинський)

про стягнення 1231657,97грн.,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 1231657,97грн., з яких: 991096,87грн. - борг за активну електроенергію, 62772,22грн. - борг за реактивну електроенергію, 14594,90грн. - 3% річних, 54823,60грн. - інфляційних, 108370,38грн. - пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, на виконання вимог ухвали господарського суду від 27.05.2010р. надав довідку №251 від 25.06.2010р., згідно якої заборгованість відповідача станом на 25.05.2010р. зменшилась та складає 62772,22грн.

Надав уточнений розрахунок пені, здійснений з урахуванням приписів п.6 ст.232 ГК України, відповідно до якого розмір пені зменшився та становить 61823,91грн. та заяву, в якій просить припинити провадження у справі в частині стягнення 991096,87грн. заборгованості за активну електроенергію у зв'язку з його сплатою.

Також, представник позивача надав акт звірки взаємних розрахунків станом на 24.06.2010р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками обох сторін, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 62772,22грн.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.94).

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05 червня 2007 року між Новоград-Волинським районом електричних мереж, який є виробничим підрозділом ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" (Постачальник, позивач ) та Новоград Волинською квартирно-експлуатаційною частиною району (Споживач, відповідач) укладено договір №43 на постачання електричної енергії (а.с.7-10), за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього (розділ 1 договору).

Згідно з п.2.2.3 договору відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами. Розрахунковим періодом вважається період з 16 числа по 15 число включно і вказаний період прирівнюється до календарного місяця (додаткова угода №17 (а.с.99)).

Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що оплата електроенергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого за період з лютого 2009р. по лютий 2010р. за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 991096,87грн. за використану активну електроенергію та 62772,22грн. за використану реактивну електричну енергію, що підтверджується виставленими рахунками (а.с.11-42).

Проте, при поданні позову до суду позивачем не прийнято до уваги проплати, здійснені відповідачем 10.03.2010р. на суму 9684,36грн., 11.03.2010р. на суму 76510,91грн. та 13.03.2010р. на суму 349043,39грн.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана до господарського суду 01.04.2010р., що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції на позовній заяві (а.с.3).

У період з 10.03.2010р. по 13.03.2010р. відповідач здійснив погашення заборгованості на загальну суму 435238,66грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.78-83), однак позивачем вищевказані суми не були враховані, таким чином суд відмовляє в позові в частині стягнення 435238,66грн.

Матеріалами справи підтверджується, що несплаченою залишилась заборгованість за використану активну електроенергію в розмірі 555858,21грн. та 62772,22грн. за реактивну електричну енергію.

Під час розгляду справи в суді відповідач частково сплатив на користь позивача борг у сумі 555858,21грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.84-89), тому провадження у справі в частині стягнення заборгованості за активну електричну енергію необхідно припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.

Таким чином несплаченою залишилась сума 62772,22грн. за використану реактивну електричну енергію.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 24.06.2010р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками обох сторін, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 62772,22грн.

Відповідно до положень ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 62772,22грн. заборгованості за використану реактивну електричну енергію обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач при поданні позову до суду просив стягнути з відповідача 108370,38грн. пні за прострочення виконання зобов'язання.

В процесі розгляду справи в суді позивач надав уточнений розрахунок пені, здійснений з урахуванням приписів п.6 ст.232 ГК України, відповідно до якого розмір пені зменшився та становить 61823,91грн. (а.с.168) .

Проте, суд не розцінює вказаний розрахунок як заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, оскільки позивачем не дотримано встановленого ст.22 Господарського процесуального кодексу України порядку надання заяви про уточнення позовних вимог.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 7.3 цього договору, з порушенням термінів, споживач сплачує енергопостачальній організації пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені в розмірі 61823,91грн. (а.с.168), суд вважає його правильним, оскільки пеня нарахована позивачем відповідно до приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та з урахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України.

За таких обставин господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 46546,47грн. пені (108370,38грн. - сума заявлених - 61823,91грн. - обґрунтовано нарахована сума).

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 14594,90грн. 3% річних та 54823,60грн. інфляційних нарахувань.

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Розмір 3% річних згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, складає 14795,83грн., проте позивач просить суд стягнути 14594,90грн. 3% річних (а.с.47), що є його правом.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 54823,60грн. інфляційних, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з Рекомендацією Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується н е н а к о ж н у д а т у м і с я ц я, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Як вбачається з розрахунку індексу інфляції (а.с.46) позивач не врахував вказані рекомендації Верховного Суду України, у зв'язку з чим нарахував індекс інфляції з урахуванням лютого місяця 2009року, тоді як нарахування інфляційних мало проводитись з березня 2009 року.

Таким чином, з врахуванням Рекомендацій ВСУ №62-97р від 03.04.1997р., згідно розрахунку, здійсненого господарським судом розмір інфляційних за період з лютого 2009р. по січень 2010р., що підлягає до стягнення, складає 44652,29грн.

З врахуванням вищевикладеного, господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 10171,31грн. інфляційних.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині 2 ст.233 ГК України зазначено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів за електроенергію, враховуючи, що на дату винесення судового рішення відповідачем частково сплачено суму основного боргу, за прострочку у виконанні зобов'язання нараховані річні та інфляційні, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України вважає за необхідне зменшити розмір пені до 10000,00грн.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заперечень проти позову не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, на суму 183843,32грн., з яких: 62772,22грн. боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 61823,91грн. пені, 14594,90грн. 3 % річних та 44652,29грн. інфляційних. В частині стягнення основного боргу у розмірі 555858,21грн. провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 435238,66грн. боргу за спожиту активну електроенергію ,10171,31грн. інфляційних та 46546,47грн. пені.

Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір пені до 10000,00грн.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі до ст. 193 ГК України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 625, 629, 639, 692, ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені до 10000,00грн.

3. Стягнути з Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району (11700, м.Новоград-Волинський, вул.Волі,39, ідентифікаційний код 07760151)

на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10014, м.Житомир, вул.Пушкинська, 32/8, ідентифікаційний код 22048622):

- 62772,22грн. - основний борг за спожиту реактивну електричну енергію;

- 10000,00грн. - пеня;

- 14594,90грн. - 3% річні;

- 44652,29грн. - інфляційні;

- 7397,02грн. - витрати по сплаті державного мита;

- 141,74грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 555858,21грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.

5. В позові відмовити в частині стягнення 435238,66грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 10171,31грн. інфляційних та 46546,47грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам