Рішення № 106534272, 14.09.2022, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/1935/22

Провадження № 2/165/494/22

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙСУД ВОЛИНСЬКОЇОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ушакова М.М.,

за участю секретаря Лубаєвської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Волиньвугілля" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

27липня 2022року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ДП "Волиньвугілля" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що працював у ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» з 01 січня 2018 року по 15 липня 2020 року, 15 липня 2020 року звільнений з роботи за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності. Зазначає, що згідно судового наказу від 14.06.2022 стягнуто з ДП "Волиньвугілля" на його користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 49121,60 грн. При звільненні з роботи підприємство не провело з позивачем повного розрахунку, тому позивач вважає, що відповідач повинен сплатити йому суму середнього заробітку за час затримки розрахунку з 16.07.2020 по 14.06.2022 включно, що становить 293929,65 грн., із розрахунку: 483 (дні затримки виплати розрахунку) х 608,55 грн. (середньоденназаробітна плата).Проситьстягнути звідповідача всвою користь293929,65 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.07.2020 по 14.06.2022 включно, а також стягнути сплачений судовий збір.

Суддя Нововолинського міського суду, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, за клопотанням позивача, ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, просив справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача ДП "Волиньвугілля" в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки в судове засідання не повідомив, відзив на позов не подав.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У пункті 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу вказано, що «за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин. Для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі N 607/14495/16-ц (провадження N 61-42314св18) вказано, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 15 липня 2020 року був звільнений з роботи за ч.3 ст.38 КЗпП України, за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності, з виплатою одноразової допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку (а.с.7).

Відповідно до довідки ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» №406/8.4/01-19 від 19.05.2022 середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 становить 608,55 грн., заборгованість по заробітній платі станом на 19.05.2022 становить 49121,60 грн., в тому числі 29392,96 грн. вихідна допомога, лікарняні за рахунок підприємства 16841,37 грн. (а.с.6).

Відповідно до частини першоїстатті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Відповідачем не заперечується та обставина, що позивачеві у день звільнення не було виплачено усіх належних сум.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені в день звільнення працівника.

З матеріалів справи вбачається, що розмір не виплаченої заробітної плати та вихідної допомоги при звільнені становить 33834,37 грн.

Відповідно до статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Тобто сам законодавець чітко передбачив право найманого працівника звертатися до суду про стягнення заробітної плати без обмеження будь-якими часовими межами.

На думку суду, визначений позивачем розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, є завищеним та не відповідає вимогам справедливості та співмірності, а тому підлягає зменшенню, враховуючи наступне.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

У пункті 91 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Враховуючи те,що розмірзаборгованості розрахунковихсум призвільненні 15липня 2020року,станом на19.05.2022року становить49121,60грн.,розмір середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку призвільненні згідноподаного позивачемрозрахунку заперіод з16.07.2020по 14.06.2022включно становить293929,65грн.-то враховуючинеістотність цієїсуми відноснорозміру заборгованоїзаробітної платита вихідноїдопомоги,що становить49121,60грн.,а сумаза статтею117КЗпП перевищуєреальну заборгованість,відсутність споруміж працівникомта роботодавцемз приводурозміру належнихдо виплатипрацівникові сумза трудовимдоговором надень звільнення,суд вважаєза справедливезастосувати принципспівмірності такористується своїмправом щодозменшення розмірусереднього заробіткуза часзатримки розрахунку,що підлягаєстягненню накористь позивача.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Оскільки, саме з вини підприємства належні звільненому працівникові суми у строки зазначені в ст.116КЗпП України не були виплачені і не виплачені на даний час, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача ДП "Волиньвугілля" в користь позивача ОСОБА_1 49121,60 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.07.2020 по 14.06.2022 включно.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає до стягнення 992,40 грн. сплаченого судового збору щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, що підтверджується документально (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 12,13,81,89,141,263,264,265,268,272,273,279, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», суд,-

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути зДержавного підприємства"Волиньвугілля"(юридична адреса: вул. Луцька, 1, м. Нововолинськ Волинської області, код ЄДРПОУ 32365965) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,проживаючого заадресою: АДРЕСА_1 ,РНОКПП невідомий)49121,60 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.07.2020 по 14.06.2022 включно та 992,40 грн. сплаченого судового збору, всього: 50114 (п`ятдесят тисяч сто чотирнадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя підпис М.М. Ушаков