Рішення № 10653340, 25.05.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 травня 2010 р.           Справа 7/48-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Вінниця

до: Управління у справах захисту прав споживачів у Вінницькій області.

про стягнення 2749,51 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача: Матвєєва О.Ю.- юрисконсульт, довіреність № б/н від 18.07.2008 року.

відповідача: Білобородова В.Д. - завідуюча юридичним сектором управління у справах захисту прав споживачів у Вінницькій області, довіреність № 255 від 23.04.2010 року.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшов позов про стягнення з Управління у справах захисту прав споживачів у Вінницькій області на користь ВАТ "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" боргу у розмірі 2602,28 грн., 56,94 грн. пені, 66,79 грн. інфляційних втрат, 23,50 грн. 3 % річних в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 01.10.2009 року № 1194 про надання телекомунікаційних послуг за період з 01.10.2009 року по 01.02.2010 року.

За вказаним позовом ухвалою від 30.03.2010 року порушено провадження у справі № 7/48-10 та призначено до розгляду на 27.04.2010 року.

Однак у зв'язку з перебуванням судді Банасько О.О. з 26.04.2010 року по 30.04.2010 року у відрядженні судове засідання 27.04.2010 року не відбувся у зв'язку з чим ухвалою від 20.04.2010 року справу було призначено до розгляду на 25.05.2010 року.

23.04.2010 року відповідачем надано відзив на позовну заяву в якому останній фактично визнає позов частково та не відмовляється погашати існуючу заборгованість за наявності коштів на рахунку. При цьому відповідач у відзиві вказує, що станом на 01.04.2010 року його борг складає 1633,08 грн., а остання приплата зо отримані послуги проведена 24.03.2010 року у розмірі 461,26 грн..

27.04.2010 року позивачем подано заяву про зміну підстав та суми позову згідно якої позивач зменшує позовні вимоги в частині основного боргу з 2602,28 грн. до 1570,03 грн. та вказує на інший період утворення заборгованості - з 01.10.2009 року по 01.04.2010 року.

Під час судового розгляду справи не застосовуються технічні засоби звукозапису в зв'язку з тим, що учасниками судового процесу не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 1570,03 грн. основного боргу, 66,79 грн. інфляційних, 23,50 грн. 3% річних та зменшує позовні вимоги в частині стягнення пені до 1,00 грн., яка розцінюється як заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені.

Розглянувши вищевказані заяви позивача суд з урахуванням того, що останні не суперечать ст. 22 ГПК України приймає їх до розгляду.

При цьому заява позивача про зміну підстав та суми позову розцінена судом як заява про зміну підстав позову в частині періоду утворення боргу та як заява про зменшення розміру позовних вимог в частині розміру боргу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.10.2009 року між ВАТ "Укртелеком" (Укртелеком) в особі начальника Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" та Управлінням у справах захисту прав споживачів у Вінницькій області (Абонент) укладено договір № 1194 про надання телекомунікаційних послуг відповідно до якого Укртелеком зобов'язується надавати абоненту загальнодоступні (універсальні) та телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно переліку та в обсягах, замовлених абонентом, а абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору (п. 1.1 договору).

За умовами укладеного договору Укртелеком зобов'язаний: надавати замовлені Абонентом Послуги цілодобово 365 (366) днів на рік відповідно до вимог ЗУ "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 09.08.2005 року № 720, та інших нормативно правових актів України (п. 3.1.1 договору), надавати послуги за встановленими показниками якості відповідно до стандартів ті інших нормативних документів, умов Договору та інформації про умови надання послуг (п. 3.1.2 договору).

В свою чергу відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані Послуги в повному обсязі (п. 3.4.1 договору).

В розділі 4 договору сторонами передбачено порядок розрахунків за надані телекомунікаційні послуги у тому рахунку:

- Надання послуг за договором є платним (п. 4.1 договору).

- Форма розрахунків за договором - безготівкова (п. 4.2 договору).

- Система розрахунків, що застосовується Укртелекомом - з виставленням рахунку (п. 4.3 договору).

- При використанні системи розрахунків з надсиланням рахунку Абоненту, інформація про належну суму платежу за отримані Послуги Укртелекому надається не менше одного разу на місяць. За послуги, які надаються Абоненту третіми особами, інформація зазначається в окремому рядку рахунку на телекомунікаційні послуги (п. 4.4 договору).

- Порядок оплати Послуг: внесення авансу (п. 4.5 договору).

- Розрахунковий період становить один календарний місяць (п. 4.11 договору).

Згідно п.4.15 Договору оплата рахунку за отримані Послуги проводиться Абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати.

В підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань по наданню телекомунікаційних послуг позивачем надано суду рахунки на оплату (а.с.15-19, т.1) та розписки про їх отримання відповідачем (а.с.21, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач взяті на себе зобов'язання стосовно оплати виконував неналежним чином, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 15700,03 грн. за період з 01.10.2009 року до 01.04.2010 року.

При цьому вказаний розмір заборгованості підтверджується оборотно-сальдовою відомістю (а.с.13), банківською випискою (а.с.20) та платіжними дорученнями (а.с. 35-38).

Крім того суд бере до уваги наявність обопільно підписаного акту звірки взаєморозрахунків в якому зафіксовано розмір боргу станом на 01.04.2010 року в розмірі 1570,03 грн..

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договорів укладених між сторонами характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 1570,03 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1,00 грн. грн. пені, 66,79 грн. інфляційних, та 23,50 грн. 3% річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом послуг Абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пені, за кожний день прострочення оплати.

При цьому як було вказано позивачем зменшено заявлений до стягнення розмір пені до 1,00 грн..

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, зменшити розмір позовних вимог. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Заява позивача про зменшення позовних вимог приймається судом, оскільки такі дії позивача не суперечать чинному законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи заяву про зменшення позовних вимог суд враховує те, що вона підписана представником позивача Матвеєвою О.Ю. у якої наявні відповідні повноваження, що вбачається із довіреності від 13.10.2008 року.

З огляду на викладене суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені в повному обсязі з урахуванням зави про зменшення розміру позовних вимог в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.

При перерахунку 3% річних судом отримано 23,16 грн. тоді як позивачем заявлено до стягнення 23,50 грн. у зв'язку з чим суд відмовляє в стягнені 0,34 грн. 3% річних.

Перевіркою інфляційних судом також виявлено помилки в результаті отримано 58,70 грн. тому суд відмовляє в стягнені 8,09 грн. інфляційних..

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3% річних, інфляційних та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням поданих позивачем заяв про зменшення розміру позовних вимог.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Стосовно поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог суд звертає увагу на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

За письмовим клопотанням сторін 25.05.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління у справах захисту прав споживачів у Вінницькій області, Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ 20087693) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ВАТ "Укртелеком", вул. Коцюбинського, 28, м. Вінниця, 21001 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ 01182204, р/р № 260077394 в ВОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Вінниці, МФО - 302247) - 1570 грн. 03 коп. боргу, 01 грн. 00 коп. пені, 58 грн. 70 коп. інфляційних, 23 грн. 16 коп. 3% річних, 101 грн. 48 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 234 грн. 80 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 28 травня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Коцюбинського, 28, м. Вінниця, 21001.

3 - відповідачу - Хмельницьке шосе, 7, к. 803, м. Вінниця, 21036