Рішення № 10653330, 26.05.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 травня 2010 р.           Справа 2/59-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд" 21019, м.Вінниця, вул.Примакова, 29

до: Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" 21022, м.Вінниця, вул.Київська, 173

про стягнення 56 098,89 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Ковтун П.І. - за довіреністю;

          відповідача : Глімбоцька З.Г. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд" до Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" про стягнення 56098,89 грн. заборгованості, в тому рахунку 40608,00 грн. - основного боргу, 5174,70 грн. - пені, 8538,93 грн. - інфляційних втрат, 1777,26 грн. - 3% річних, за поставлений асфальтобетон згідно договору №06/05-08/238 від 06.05.2008 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.04.2010 р. порушено провадження у справі та призначено засідання на 26.04.2010 р.

Ухвалою суду від 26.04.2010 року у зв"язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 26.05.2010 року.

Разом з тим, 26.04.2010 року позивачем було подано до суду клопотання № б/н від 26.04.2010 р., згідно якого він просив суд стягнути з відповідача 38098,89 грн. заборгованості, в тому рахунку 22608,00 грн. - основного боргу, 5174,70 грн. - пені, 8538,93 грн. - інфляційних втрат, 1777,26 грн. - 3% річних у зв"язку з тим, що відповідач частково погасив основний борг на суму 18000,00 грн.

26.05.2010 року в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі, з урахуванням поданого до суду клопотання № б/н від 21.04.2010 р., згідно якого позивач просив суд стягнути з відповідача 3000,00 грн. - інфляційних втрат, оскільки він зменшує заявлену до стягнення суму з 8538,93 грн. на 5538,93 грн., в частині стягнення 5174,70 грн. - пені, 1777,26 грн. - 3% річних відмовлявся від позову у зв"язку з тим, що відповідач повністю погасив основний борг в сумі 40608,00 грн.

Представник відповідача в наданих суду усних поясненнях зазначила, що Комунальне підприємство "Вінницяоблводоканал" повністю погасило суму боргу в розмірі 40608,00 грн. за поставлений асфальтобетон.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

06 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд" (виконавець) та ВОКВП "Вінницяводоканал" (замовник) був укладений договір виробництва та продажу асфальтобетону № 06/05-08/238, за умовами якого виконавець відпускає замовнику асфальтобетонну суміш, а замовник оплачує за отриману продукцію.

Згідно п. 2.1 договору вартість асфальтобетону складає 450,00 грн. (в тому числі ПДВ) за 1 тону суміші.

На виконання взятих на себе зобов'язань за укладеним договором позивачем було поставлено відповідачу асфальт загальною вартістю 76507,20 грн. (з ПДВ), підтвердженням чого є видаткова накладна № 128 від 29.10.2008 року та довіреність серії ЯПО №509055 від 03.10.2008 року, згідно якої відповідач отримав зазначений у накладній товар.

У відповідності до п. 3.1 договору замовник забезпечує своєчасні розрахунки за надані послуги. Розрахунок за відпущений асфальтобетон здійснюється на умовах попередньої оплати.

В порушення умов укладеного договору відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного розрахунку із позивачем за поставлений товар виконав не належним чином, сплативши лише частково грошові кошти на загальну суму 35899,20 грн.

Згідно Статуту КП "Вінницяоблводоканал", який зареєстровано 10.08.2009 року, рішенням 25 сесії Обласної Ради 5 скликання від 29.07.2009 року № 851 "Про перейменування Вінницького обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Вінницяводоканал" підприємство перейменовано у комунальне підприємство "Вінницяоблводоканал".

26 березня 2009 року позивач надіслав відповідачу претензію № 20, в якій вимагав терміново сплатити заборгованість в сумі 42608,00 грн. за переданий асфальтобетон.

Однак, зазначена претензія була залишена без відповіді відповідачем, а розрахунок з позивачем відповідач провів частково, перерахувавши грошові кошти в розмірі 2000,00 грн.

В зв'язку з наведеним, за відповідачем утворився борг у розмірі 40608,00 грн., який в добровільному порядку останній не повертає позивачу.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Однак, як встановлено судом, після порушення провадження у справі відповідач повністю погасив основний борг в сумі 40608,00 грн., про що позивач подав відповідне клопотання № б/н від 21.05.2010 року.

Розглянувши подане позивачем клопотання № б/н від 21.05.2010 року, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Як встановлено судом та підтвердили представники сторін, відповідач повністю погасив заборгованість в сумі 40608,00 грн.

Окрім того, відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому, частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Клопотання позивача про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 5174,70 грн. - пені, 1777,26 грн. - 3% річних приймається судом, оскільки відмова позивача від позову в цій частині не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу роз’яснені процесуальні наслідки його дій.

Приймаючи клопотання № б/н від 21.05.2010 року про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 5174,70 грн. - пені, 1777,26 грн. - 3% річних суд враховує те, що воно підписане представником позивача - Ковтуном П.І., у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається довіреності № 11 від 12.03.2010 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення боргу в сумі 40608,00 грн., оскільки відповідач погасив заборгованість перед позивачем на зазначену суму, та позивач відмовився від позову в частині стягнення з відповідача 5174,70 грн. - пені, 1777,26 грн. - 3% річних, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню з частковим покладенням судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України на позивача.

Покладаючи судові витрати на позивача судом враховано приписи, які містяться в абз. 7 ст. 8 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якому зазначено наступне - у випадках відмови позивача від заявленого позову до прийняття рішення зі справи або задоволення відповідачем позовних вимог після подання позову внесене з цієї справи державне мито не повертається.

Також судом взято до уваги п.12 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 року № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" в якому вказано, що у разі у разі припинення провадження у справі в зв'язку з відмовою позивача від позову, спір не вирішується по суті, тобто відсутній результат вирішення спору, а тому відсутні підстави для застосування ч.2 ст.49 ГПК України.

Поряд з цим, розглянувши подане позивачем клопотання № б/н від 21.04.2010 р. в частині стягнення з відповідача 3000,00 грн. - інфляційних втрат, оскільки останній зменшує заявлену до стягнення суму з 8538,93 грн. на 5538,93 грн. інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Подане позивачем клопотання № б/н від 21.05.2010 року судом приймається, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Поряд з цим, як наголошено в п. 17 Інформаційного Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це є сума 3000,00 грн.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №06/05-08/238 від 06.05.2008 року є договором купівлі-продажу.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу асфальтобетону належним чином, підтвердженням чого є видаткова накладна № 128 від 29.10.2008 року та довіреність серії ЯПО №509055 від 03.10.2008 року, згідно якої відповідач отримав зазначений у накладній товар.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним на момент подання позову утворилась заборгованість в розмірі 40608,00 грн., яка в процесі вирішення справи була повністю погашена відповідачем.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3000,00 грн. - інфляційних втрат заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно чинного законодавства.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі (з урахуванням клопотання № б/н від 21.04.2010 р.) з припиненням провадження у справі в частині стягнення 40608,00 грн. - основного боргу, 5174,70 грн. - пені, 1777,26 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 612, 625, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 80, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 5174,70 грн. - пені, 1777,26 грн. - 3% річних та припинити провадження у справі № 2/59-10 в цій частині по п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

2. Припинити провадження у справі № 2/59-10 в частині стягнення 40608,00 грн. - основного боргу по п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України

3. Позов задовольнити в сумі 3000,00 грн. (з урахуванням клопотання № б/н від 21.04.2010 р.).

4. Стягнути з Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал", 21022, м. Вінниця, вул. Київська, 173 (ідентифікаційний код - 03339012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд", 21019, м. Вінниця, вул. Примакова, 29 (ідентифікаційний код - 03579443) 3000,00 грн. - інфляційних втрат, 436,08 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 183,45 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 27 травня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21019, м.Вінниця, вул.Примакова, 29

3 - відповідачу 21022, м.Вінниця, вул.Київська, 173