Рішення № 10653308, 19.05.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

19 травня 2010 р.           Справа 2/69-10

за позовом: Приватного малого підприємства "Тирас" 46008, м.Тернопіль, вул.Живова, 32

до: Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" 24710, Вінницька область, Піщанський район, с.Трибусівка, вул. Леніна, 72

про стягнення 16000,00 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Равлів М.І. - за довіреністю;

          відповідача : Близнюк В.В. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Приватного малого підприємства "Тирас" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" про стягнення заборгованості в сумі 26000,00 грн. за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.04.2010 р. порушено провадження у справі №2/69-10 та призначено її до розгляду в засіданні на 19.05.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі (з урахуванням заяви №б/н від 19.05.2010 року про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідач згідно поданого до суду відзиву № 17/05-10 від 13.05.2010 року проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні з тих підстав, що 25 вересня 2006 року за платіжним дорученням № 251 відповідачем було здійснено попередню оплату за насіння ячменю в розмірі 10 000,00 грн., тому неоплаченою залишилась сума боргу в розмірі 16000,00 грн. Поряд з цим, враховуючи той факт, що насіння не відповідало вимогам державного стандарту згідно результатів аналізу насіння Піщанської районної державної інспекції від 11.10.2006 року, адміністрацією підприємства було прийнято рішення про припинення остаточного розрахунку із позивачем за поставлений товар. Також у зв'язку із спливом терміну позовної давності вказану суму боргу відповідачем було списано з дебету рахунку 631 субконто Тірас, від так позов не підлягає задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Приватне мале підприємство "Тирас" на підставі видаткової накладної № РН-0000456 від 27.09.2006 року поставило, а Приватне сільськогосподарське підприємство "Промінь" згідно довіреності серії ЯЛЮ №578208 від 24.09.2006 року отримало товар, а саме, 20 т ячменю "Луран" 1 репр. вартістю 26000,00 грн.

Оскільки між сторонами не було належним чином погоджено та встановлено терміни розрахунку за поставлений товар, 08 лютого 2010 року позивач надіслав відповідачу вимогу № 1, в якій вимагав в 7-ми денний термін сплатити заборгованість в сумі 26000,00 грн. за поставлений товар. Однак, зазначена вимога була залишена без відповіді відповідачем, а розрахунку з позивачем так і не було проведено.

В ході розгляду справи в судовому засіданні судом встановлено, що відповідачем було здійснено попередню оплату за отриманий товар в розмірі 10000,00 грн. згідно платіжного доручення № 251 від 25.09.2006 року.

Дану обставину позивач не заперечував, у зв'язку з чим в судовому засіданні ним було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог на 10000,00 грн.

Розглянувши подану позивачем заяву, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Подана позивачем заява №б/н від 19.05.2010 року судом приймається, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Поряд з цим, як наголошено в п. 17 Інформаційного Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це є сума 16000,00 грн.

Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Таким чином, з огляду на подані сторонами докази, за відповідачем рахується борг у розмірі 16000,00 грн., який в добровільному порядку останній не повертає позивачу, що призвело до звернення позивача в суд із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Зокрема, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що визначаються законами, а також із дій осіб, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори, які можуть укладатися як письмово так і усно. Укладенням усної угоди є виконання сторонами певних зобов'язань у момент їх вчинення, зокрема, передача матеріальних цінностей, видача накладних тощо.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов’язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар у повному обсязі.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу товару належним чином, підтвердженням чого є видаткова накладна № РН-0000456 від 27.09.2006 року та довіреність серії ЯЛЮ №578208 від 24.09.2006 року, згідно якої відповідач отримав зазначений у накладній товар.

В порушення норм закону відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлений товар після отримання вимоги № 1 від 08.02.2010 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 16000,00 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

Твердження відповідача про те, що насіння не відповідало вимогам державного стандарту згідно результатів аналізу насіння Піщанської районної державної інспекції від 11.10.2006 року, а тому адміністрацією підприємства було прийнято рішення про припинення остаточного розрахунку із позивачем за поставлений товар, судом не беруться до уваги, оскільки це не звільняє відповідача від обов'язку розрахуватись із позивачем за отриманий товар. При цьому, всупереч положенням ст. 678 ЦК України ПСП "Промінь" не зверталось до ПМП "Тирас" за своїм вибором з вимогою щодо заміни товару неналежної якості або пропорційного зменшення ціни, або повернення сплачених грошових коштів з одночасним поверненням позивачу товару неналежної якості.

Враховуючи дані обставини, суд вважає, що відповідач, в свою чергу, виконавши неналежним чином взяті на себе зобов'язання щодо попередньої оплати, а саме сплатив лише 10000,00 грн., тоді як необхідно було 26000,00 грн., прийняв без будь-яких заперечень таке виконання позивачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки 20 т ячменю "Луран" 1 репр. вартістю 26000,00 грн.

Також посилання відповідача на той факт, що у зв'язку із спливом терміну позовної давності вказану суму боргу відповідачем було списано з дебету рахунку 631 субконто Тірас, а тому позов не підлягає задоволенню, судом не беруться до уваги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами не було належним чином погоджено та встановлено термінів розрахунку за поставлений товар.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 ЦК України, тобто положення стосовно виконання зустрічних зобов'язань.

Аналізуючи вказані норми закону, суд приходить до висновку, що положення ст. 538 ЦК України повинні застосовуватись лише при встановлені у договорі строку здійснення попередньої оплати, а при відсутності такого строку у договорі, він повинен визначатись відповідно до приписів, закріплених у ст. 530 ЦК України.

З огляду на вказане, у зв"язку із відсутністю домовленості між сторонами щодо строку здійснення попередньої оплати, строк позовної давності необхідно відраховувати з дати отримання заявленої позивачем вимоги № 01 від 08.02.2010 року.

Аналогічну правову позицію підтримує Вищий господарський суд України, що знайшло своє відображення у його постанові від 26.06.2008 року у справі № 05/02-08.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 16000,00 грн. (з урахуванням заяви №б/н від 19.05.2010 року про зменшення розміру позовних вимог), оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 16.04.2010 року відповідач не подав до суду належних доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму заборгованості в розмірі 16000,00 грн. за поставлений товар.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі (з урахуванням заяви №б/н від 19.05.2010 року про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити (з урахуванням заяви №б/н від 19.05.2010 року про зменшення розміру позовних вимог).

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь", 24710, Вінницька область, Піщанський район, с. Трибусівка, вул. Леніна, 72 (ідентифікаційний код - 30088220) на користь Приватного малого підприємства "Тирас", 46008, м. Тернопіль, вул. Живова, 32 (ідентифікаційний код - 14049910) 16 000,00 грн. - боргу, 160,00 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19 травня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 46008, м.Тернопіль, вул.Живова, 32

3 - відповідачу 24710, Вінницька область, Піщанський район, с.Трибусівка,вул. Леніна, 72