Рішення № 10653261, 12.05.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

12 травня 2010 р. Справа 9/48-10

за позовом : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідент. код. НОМЕР_1, АДРЕСА_1 АДРЕСА_1

до : Відкритого акціонерного товариства "Вінницяспецавтотранспорт" (код ЄДРПОУ 00909971, 21034 вул. Чехова, 45, м. Вінниця абонентська скринька 1060

про стягнення 4151,7 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : ОСОБА_1 - суб"єкт підприємницької діяльності

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з відповідача - ВАТ "Вінницяспецавтотранспорт"за відпущений товар ( запасні частини до автомобільногог транспорту) на загальну суму 3339,48 грн.

Відповідач по справі відзиву на позов не надав, уповноваженого представника в судове засідання 12.05.10 р. не направив, документів витребуваних попередніми ухвалами суду не надав, про причин неявки та неподання документів суду не повідомив.

Слід зауважити, що ухвали від 17.03.2010 року та від 20.04.2010 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (вул. Чехова, 45 Вінницький район с. Вінницькі Хутори, 21034). Згідно з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 653969 місцезнаходженням ВАТ "Вінницяспеавтотранспорт" є наступна адреса: 23201 Вінницька область, Вінницький район с. Вінницькі Хутори вул. Чехова, 45, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій надсилались процесуальні документи відповідачу.

Однак на адресу суду повернувся конверт з ухвалою від 17.03.2010 р. з відміткою відділення поштового зв'язку "не обслуговуємо".

Суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 06.04.2010 року та ухвали від 20.04.2010 року про відкладення розгляду справи яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Позивачем надано суду уточнену адресу відповідача 21034 м. Вінниця вул. Чехова, 45 абонентська скринька 1060, на яку направлено ухвалу від 20.04.2010 р.

З реєстру поштових відправлень господарського суду Вінницької області від 23.12.2009 року № 3 вбачається, що ухвалу від 20.04.2010 р. направлено відповідачу 20.04.2010 р. за адресою: 21034 м. Вінниця вул. Чехова, 45 абонентська скринька 1060.

З врахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 року № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 року за № 1383/14650), а саме п.п.4.1.1 суд дійшов висновку, що ухвалу від 20.04.2010 р. відповідач повинен був отримати до дня судового засідання.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши позивача судом встановлено наступне:

суб"єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 17.10.2008 року передав, а ВАТ «Вінницяспецавтотранспорт» прийняло товар - автотранспортні запасні частини згідно накладних на загальну суму 3339,48 грн. Факт передачі зазначеного товару підтверджується накладними № 609 - 611 від 17.10.2008 року та Довіреністю серії НБК № 346938 від 17.10.2008 року, виданою на ім'я ОСОБА_2. Позивачем було виставлено рахунки № 708 від 29.09.2008 року на суму 415,12 грн., № 735 від 17.10.2008 року на суму 1311,62 грн. та №768 від 16.10.2008 року на суму 1612,44 грн.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (терміни) виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. 02.03.2010 року в зв'язку з тим, що відповідач станом на 01.03.2010 року так і не оплатив виставлені позивачем рахунки, керуючись зазначеною статтею, останнім було пред'явлено вимогу від 01.03.2010 року №1 з проханням здійснити розрахунок на відпущений товар протягом 7 днів з моменту отримання даної вимоги шляхом здійснення перерахунку на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 №НОМЕР_2, ЗКПО НОМЕР_1, МФО 302689 в ВФ ПАТ КБ ПриватБанк (м. Вінниця) суми боргу у розмірі 3339,48 грн.

Станом на день розгляду справи в суді відповідачем так і не здійснено розрахунку за відпущений товар.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо не встановлений строк, кредитор має право вимагати його в будь - який час.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кркдитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем провомірно обраховано інфляційні 3339,48 грн. * 119% : 100%= 3974 грн.

3974 грн. - 3339,48 грн.= 634,50 грн.

Розмір 3% річних за період прострочення з 17.10.2008 р. по 15.03.2010 р. становить:

3339,48 грн. * 3% * 544 дн. : 365 дн. : 100% = 149,31 грн.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо часткового задоволення позову в сумі 4123,29 грн. заборгованості за отримані запасні частини є правомірними, оскільки відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

В судових вимогах щодо стягнення річних в сумі 28,39 грн. слід відмовити, як нарахованих помилково.

Судом розглянуто вимогу позивача про відшкодування на його рахунок фактично понесених витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 600 грн. за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи 01.03.2010 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 укладено угоду про підготовку позову до суду, написання вимоги до відповідача про перерахування боргу в сумі 3339,48 грн. та розрахунків про стягнення інфляційних та відсотків річних. Крім цього в матеріалах справи наявне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 551 від 27.08.2007 року видане гр. ОСОБА_4

На підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката суду надано квитанцію від 01.03. 2010 року № 12 з якої вбачається, що адвокатом ОСОБА_4 отримано від суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за адвокатські послуги по справі № 9/48-10 600 грн..

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката є правомірними.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 17.03.2010 р., 06.04.2010 р. та від 20.04.2010 р. відповідач не подав відзиву на позов, заперечення, жодного доказу в спростування позовних вимог, в тому рахунку і доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на загальну суму 4123,29 грн.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Керуючись ст. ст. 49, 82 85, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ "Вінницяспеавтотранспорт" 21034 вул. Чехова, 45, м. Вінниця абонентська скринька 1060 (р/р 260023011257 у Вінницькій філії ВАТ ВТБ банк м. ВінниціМФО 302559 код ЄДРПОУ 00909971) на користь суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_2 в ВФ ПАТ КБ Приватбанк м. Вінниця МФО 302689 ЗКПО НОМЕР_1) 3339,48 грн. основного боргу, 634,50 грн. інфляційних, 149,31 грн. річних, 600 грн. за послуги адвоката, 101,30 грн. витрат по сплаты державного мита та 234,38 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 13 травня 2010 р.

віддрук . прим.:

1 - до справи

2 - позивачу АДРЕСА_1

3 - відповідачу 21034 вул. Чехова, 45, м. Вінниця абонентська скринька 1060