Рішення № 10653188, 28.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

28 квітня 2010 р.           Справа 16/4-10

за позовом:Дочірнього підприємства "Районний торговий дім" відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс", код ЄДРПОУ 24893862 (22400 Вінницька обл., м.Калинівка-2)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Арат і К", код ЄДРПОУ 35418658 (22434 Вінницька обл., Калинівський район, с.Гущенці, вул. Леніна, 79)

про стягнення 4401,30 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Синюшко М.М., довіреність

          відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 01.04.2010 р. прийнято до свого провадження справу №16/4-10 за позовом Дочірнього підприємства "Районний торговий дім" відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арат і К" про стягнення 4401,30 грн. боргу, що включає в себе: 4170,00 грн. - основної суми боргу; 194,65 грн. - інфляційних витрат; 36,65 грн. - 3% річних та призначено до слухання на 14.04.2010 р., однак в зв'язку з неявкою представника відповідача, судове засідання було відкладено на 28.04.2010 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов’язок суду.

На визначену дату з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 16.04.2010 р. №3664р-3665р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з’ясував:

В період з 07.08.2008 р. по 03.08.2009 р. позивачем було відпущено відповідачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 8134,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах видатковими накладними та дорученнями на отримання товару (а.с.10-30, 52-54).

Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті за отримані товарно-матеріальні цінності виконав частково в розмірі 3964,40 грн., в зв'язку з чим його заборгованість склала 4170,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №052-В/09 від 23.11.2009 р. на суму 4170,00 грн., проте яка останнім була залишена без реагування.

Також заборгованість відповідача підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, станом на 19.02.2010 р., на суму 4170,00 грн.

Таким чином основний борг відповідача за отриманні товарно-матеріальні цінності по вищезазначених видаткових накладних на день розгляду справи складає 4170,00 грн.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дії позивача по відпущенню товарно-матеріальних цінностей та дії відповідача по їх прийняттю за визначеною ціною, та його частковий розрахунок, свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отримані товарно-матеріальні цінності.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 4170,00 грн. основної суми боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України.

Також позивач просить стягнути з відповідача 194,65 грн. - інфляційних витрат та 36,65 грн. - 3% річних, згідно наданого розрахунку.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 194,65 грн. - інфляційних витрат та 36,65 грн. - 3% річних підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.

          Керуючись ст.ст.525, 526, 527, 551, 625 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193, 232 ГК України, ст. ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арат і К" (22434 Вінницька обл., Калинівський район, с.Гущенці, вул. Леніна, 79, код ЄДРПОУ 35418658) на користь Дочірнього підприємства "Районний торговий дім" відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" (22400 Вінницька обл., м.Калинівка-2, код ЄДРПОУ 24893862) 4170,00 грн. - основної суми боргу; 194,65 грн. - інфляційних витрат; 36,65 грн. - 3% річних; 102,00 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. –відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення направити сторонам.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 30 квітня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (22400 Вінницька обл., м.Калинівка-2)

3 - відповідачу (22434 Вінницька обл., Калинівський район, с.Гущенці, вул. Леніна, 79)