Постанова № 10653005, 15.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2010 року 16:35 № 2а-6105/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Костенка Д.А. Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2010р. №0000262330/0

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2010 0000262330/0. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про завищення податкового кредиту.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване рішення було прийняті відповідно до виявлених порушень та висновків, зроблених під час проведення перевірки. Тому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

19.03.2010 відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2009.

Результати перевірки були оформлені Актом № 53/23-304/35251246 від 19.03.2010.

Під час перевірки відповідачем було встановлено завищення податкового кредиту на суму 3272600 грн. Таке завищення сталося при відображенні в податковому обліку операцій з передачі права власності на винахід: „Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання” за деклараційним патентом на винахід НОМЕР_1 від ПП «Транснафтасервіс»(код ЄДРПОУ 34650102).

В акті перевірки зазначено, що нематеріальний актив „Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання”, засвідчений деклараційним патентом на винахід НОМЕР_1-А позивачем не був введений в експлуатацію, не використовувався у господарській діяльності та позивач не може використовувати право власності на Деклараційний патент на винахід НОМЕР_1-А „Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання” з 29.05.2009 у звязку з закінченням строку дії даного патенту.

Згідно з актом перевірки позивач не відносив вартість даного нематеріального активу до валових витрат підприємства та не нараховував амортизаційні відрахування на нематеріальний актив по податку на прибуток підприємств. Одночасно позивачем було віднесено до складу податкового кредиту 3272600 грн. за червень 2009 року.

Відповідно до акта перевірки фактична вартість права власності на винахід за деклараційним патентом НОМЕР_1 „Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання” була визначена в розмірі 6000 грн. при укладанні договору на передачу права власності на винахід за деклараційним патентом НОМЕР_1 на винахід „Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання” від 29.03.2007 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Позивач за дане право власності на винахід відповідно до договору від 26.04.2009 та акта приймання-передачі № 1 на винахід від 25.05.2009 за 5 днів до кінця дії деклараційного патенту зобовязався оплатити повязаній особі ПП „Транснафтосервіс” винагороду в розмірі 19635600грн., в тому числі ПДВ 3272600 грн., а фактично розрахувався у вексельній формі .

ПП „Транснафтосервіс” та позивач є повязаними особами, оскільки мають спільного директора Пушкаренка Сергія Миклайвича

Відповідачем у звязку з цим зроблено висновок, що експертна оцінка ринкової вартості на обєкт інтелектуальної власності в сумі 16363000 грн. не відповідає справедливій ринковій ціні та не є звичайною ціною права власності на винахід за деклараційним патентом НОМЕР_1.

Відповідачем було зясовано, що ПП „Транснафтосеріс” по даній операції та податковій накладній від 25.05.2009 № 2 було включено до складу податкових зобовязань суму ПДВ в розмірі 3272600 грн. та одночасно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 3272600грн. по взаємовідносинах з ТОВ „Торгів дім „Укрпрофсервіс”, яке було визнано банкрутом та якому було анульовано свідоцтво платника ПДВ 03.03.2009.

Відповідно до встановлених порушень відповідачем було прийнято 30.03.2010 №000026230/0 за платежем податок на додану вартість 1871935,00 грн. та за штрафними санкціями 935968,00 грн., всього на суму 2807903,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи (копія Деклараційного патенту на винахід), заявка на отримання деклараційного патенту була подана винахідниками ОСОБА_4 та ОСОБА_2 29.05.2003. Деклараційний патент був отриманий 16.02.2004.

Відповідно до наданих представником відповідача пояснень власники винаходу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з ТОВ „Укрпрофсервіс” уклали договір про передачу права власності за деклараційним патентом НОМЕР_1 на винахід „Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання” безстроково з усіма привілеями та пріоритетами, що повязані з виключним правом користування та розпорядження, що випливають з Деклараційного патенту.

28.11.2008 ТОВ „Укрпрофсервіс” передав право власності на зазначений вище винахід ПП „Транснафтосервіс”.

26.04.2009 ПП „Транснафтосервіс” та позивач уклали договір про передачу права власності на винахід. Позивач набув права власності на вказаний винахід 25.05.2009 відповідно до акта приймання-передачі № 1 права власності за Деклараційним патентом НОМЕР_1.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” деклараційний патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки на винахід.

Під формальною експертизою заявки на винахід в цьому Законі розуміється експертиза, у ході якої встановлюється належність зазначеного у заявці об'єкта до переліку об'єктів, які можуть бути визнані винаходами (корисними моделями), і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам.

Відповідно до ст. 6 цього Закону правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Установи.

Строк дії деклараційного патенту на винахід становить 6 років від дати подання заявки до Установи. Порядок подання клопотання та продовження строку дії патенту у цьому випадку визначається уповноваженою Установою державу.

Обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу (корисної моделі). Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних креслень.

Дія патенту (деклараційного патенту), виданого на спосіб одержання продукту, поширюється і на продукт, безпосередньо одержаний цим способом.

Відповідно до ст. 26 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” власник деклараційного патенту на винахід або його правонаступник з метою перетворення деклараційного патенту на винахід в патент на винахід може подати стосовно заявки, за якою видано деклараційний патент, заяву проведення кваліфікаційної експертизи заявки. Заява повинна надійти до закладу експертизи не пізніше трьох років від дати подання заявки, за якою видано деклараційний патент. За подання заяви сплачується збір.

Враховуючи положення ст. 6 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” строк дії деклараційного патенту спливав 29.05.2009.

Таким чином, позивач прибав право власності на винахід за Деклараційним патентом НОМЕР_2 за 4 дні до закінчення дії Деклараційного патенту.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач придбав деклараційний патент на винахід за 4 дні до закінчення його дії, як обґрунтування неправомірності нарахування позивачем податкового кредиту.

Суд звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи договір передачі права власності на винахід був укладений позивачем з ПП „Транснафтосервіс” 26.04.2009, а 25.05.2009 сторонами був підписаний акта приймання-передачі № 1 права власності за Деклараційним патентом НОМЕР_1.

Одночасно суд звертає увагу на таке.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з п.п.7.4.4 п.7.4 ст.4 цього Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом станом на момент проведення відповідачем перевірки та станом на час розгляду справи у суді позивач не надав доказів того, що придбаний ним винахід був використаний ним у господарській діяльності. Доводи про те, що технічне рішення з деклараційного патенту НОМЕР_1 „Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання” використане позивачем при створенні нового обєкту інтелектуальної власності, який ще не зареєстровано, судом до уваги не приймається. Так, лише з правової природи обєктів інтелектуальної власності захищених деклараційним патентом не можна встановити наявність в ньому технічного рішення, його новизни. Не може суд також порівняти наявний у позивача обєкт з придбаним в силу того, що в обліку він може зявитися тільки після відповідної державної реєстрації.

З огляду на це, суд вважає, що відповідачем зроблено обґрунтований висновок про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 3272600грн.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як субєкт владних повноважень обґрунтував правомірність прийнятого ним рішення.

Беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що в діях відповідача відсутні ознаки порушення вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, та приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді Д.А. Костенко Ю.Т. Шрамко